На відстані п’яти хвилин ходу від площі Ринок розташована архітектурна пам’ятка із надзвичайно багатою історією. Яку, попри вигідне розташування (неподалік – церква св. Михайла, будівля Куркового товариства), туристи практично не відвідують. Це комплекс споруд, що складається із костелу Непорочного зачаття Діви Марії, монастиря францисканців та саду, оточеного муром.
![Костел Непорочного зачаття Діви Марії у Львові. На фотографії приблизно 1860-1870 рр. видно три дзвони (реквізовані під час Першої світової війни).](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/01/1-10.jpg?resize=696%2C489)
Костел, розташований на вулиці Короленка (колишній Францисканській), збудований коштом Єлизавети Софії Сенявської (дружини краківського каштеляна Адама Сенявського). 1708 р. вона викупила ділянку за монастирем кармелітів босих і заснувала тут монастир капуцинів, будівництво якого завершилося 1730 р. Близьке сусідство спричинило конфлікт між двома монастирями, який цікаво описує Іван Крип’якевич.
![Храм кармелітів босих – теперішня церква св. Михайла](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/01/2-9.jpg?resize=696%2C1035)
«Кармеліти з огірчинням бачили, що недавно заснований костел капуцинів забирає їм вірних, – рішилися, отже, знищити своїх конкурентів. Одного дня вони вислали свою службу й, перекопавши публічну дорогу, що вела до капуцинів, спинили комунікацію. Потім почали руйнувати нові будови в капуцинськім монастирі й врешті захопили площу між обома монастирями та почали ставити довкола неї паркан, щоб ніхто не міг дістатися до капуцинів. Маґістрат виступив проти цього безправ’я, вислав на площу цех теслів і міських слуг із сокирами, паркани підрізано і повалено. Але войовничі кармеліти озброїлися також сокирами й іншим знаряддям, кинулися на маґістратських робітників, побили їх і поранили. Постала така метушня, що аж ударено на тривогу в дзвони… Постав із того довголітній процес, аж поки суд не приборкав кармелітів».
![Площа, «захоплена» кармелітами босими](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/01/3-12.jpg?resize=696%2C381)
1785 року орден капуцинів було ліквідовано і монастир передали францисканцям, які управляли ним до 1946 р. За цей час їм вдалося примножити володіння – до монастиря додалася сусідня ділянка землі, оточена муром, який стоїть і досі.
![Мур, який зберігся у первісному вигляді (вул. М. Лисенка)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/01/4-8.jpg?resize=696%2C464)
У путівнику по Львову за 1925 р. є деякі згадки тогочасного внутрішнього убранства костелу: «В бароковому вівтарі костелу добрі рококові скульптури; з боку вівтаря намогильник – Йосифа Понінського, в каплиці на право образ св. Роха кисти Альтамонтія. В скарбниці костела переховується фелон і мітра першого латинського єпископа у Львові Якова Стрепи».
У ХІХ ст. костел ґрунтовно ремонтували двічі. Вперше – 1835 р. після пожежі, яка сильно пошкодила будівлю, а фрески українського художника Луки Долинського були знищені повністю. Вдруге – 1882 року, коли прокладали каналізацію. Під кінець ХІХ століття монастир переважно співпрацював із архітектором Казимиром Крижановським – він спроектував південне і східне крила монастиря, конюшні та мур, який оточував сад.
![Головна алея монастирського саду, зараз це рекреаційна зона спецшколи-інтернату.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2016/01/7-9.jpg?resize=696%2C465)
У 1902 р. на фасаді костелу встановили барельєфне зображення Богородиці Непорочного Зачаття, а 1932 року на вулиці Короленка (№1-а) збудовано будинок у стилі конструктивізму із залом для засідань за проектом ВавжинцяДайчака. Розташований у приміщенні зал на 324 місця був обладнаний під кінотеатр «Пакс» («Мир»),засновником якого можна вважати Маріана Ляйкерта – він орендував будинок у францисканців з умовою, що віддаватиме 50% чистого доходу з показів для ордену. Йому ж належав увесь інвентар кінотеатру.У репертуарі кінотеатру переважали фільми на релігійнуй етичну тематику.«Пакс» функціонував у 1935-1939 рр., а у 1941–1944 рр. існував під назвою «Сатурн».
По завершені Другої світової війни комплекс споруд монастиря змінив власника. Спочатку у монастирських будівлях розташовувалася військова частина, згодом – спецшкола-інтернат, яка існує тут досі. Костел, відповідно, виконував функції складу та їдальні.
Кінотеатр був закритий до 1946 р., а відтак відновив роботу – його назвали на честь російського письменника українського походження Володимира Короленка, фільми тут демонстрували до 1990 року.
Тепер храм використовує громада Церкви християн адвентистів сьомого дня, вона ж і провела реставрацію будівлі. Старий сад зберігся теж – щоправда, зараз він поділений на декілька частин і перебуває в далеко не найкращому стані.
У приміщенні колишнього кінотеатру знайшло прихисток Російське культурне товариство імені Пушкіна, із яким пов’язано чимало інцидентів. Зараз будівля перебуває в аварійному стані внаслідок пожежі, що трапилася навесні 2014 року. Користувачі споруди не мають коштів для її відновлення, відтак Львівська обласна рада розглядає можливість повернути будівлю на баланс і привести її до належного стану.
Христина БАЗЮК
- Джерела :
- І. Крип’якевич. Історичні проходи по Львові. – Л.: «Каменяр»,1991.
- М. Голубець. Історія Львова від найдавніших часів. Історичні пам’ятники старовини. Друкарня оо. Василіян у Жовкві, 1925.
- http://www.lvivcenter.org/uk/lia/objects/?ci_objectid=1758
- http://nash.lviv.ua/viewtopic.php?f=56&t=459
- http://www.cracovia-leopolis.pl/index.php?pokaz=art&id=649
Фото:
- І. Котлобулатова. Львів на фотографії. 1860-2006. – Л.: «Центр Європи», 2006.
- http://welwowie.com/dzielo-kapucynow-sprzed-wiekow-w-dobrych-rekach/
- http://www.rkc.lviv.ua/category_1.php?cat_1=8&lang=1