Перша письмова згадка про Журавно датується 1435 роком. У книгах Галицького гродського суду за 1445 рік Журавне вже фігурує як містечко. До кінця XV ст. Журавно належало до родини Ходорівських-Журавнінських.
1468 року дідич поселення Ян Ходоровський (або Ян з Ходороставу) заснував у Журавному на ринку римо-католицьку парафію і побудував костел, який носив титул Відвідання Пресвятої Діви Марії та святих Войцеха, Валентина, Кузьми, Дем’яна, Катерини, Варвари, Дороти і Маргарити.
Тепер костелу вже немає, а Служби Божі відбуваються в каплиці Чорторийських і Скшинських на старому цвинтарі.
У старовину місто було осередком видобутку та обробки алебастру. Поклади цього чудового та рідкісного мармуру простяглись вздовж лівого берега Дністра на горах, що називають «Бакоцино».
На початку XVI ст. містечко перебувало в руках родини Реїв, а в другій половині знову повернулося до попередніх власників – Ходорівських-Журавнінських. Наприкінці XVI ст. було у володінні Жолкевських, потім перейшло до Сапіг.
Поселення вигідно розташовувалося посеред річок. Його оточували земляні фортифікації. Їх підсилював замок, який стояв у північно-західній частині над річкою. До міста вели чотири брами. Головною була Стрийська (або Західна) брама. На південь від неї йшла міська стіна, яка продовжувалася єврейською синагогою. Східну браму підсилював мурований костел з контрфорсами. З півночі місто захищали річка Дністер та стіни жіночого монастиря. Міські укріплення та замок у Журавному зафіксовані на карті Боплана.
Маґдебурзьке право Журавно отримало у 1563 році
1676 року польські війська короля Яна III Собєського майже місяць вели жорстокі бої зі 100-тисячною турецькою армією Ібрагіма Шейтана на «Журавенських полях» між ріками Дністер та Свіча. Невдовзі в околицях міста супротивники уклали Журавенський мир, який завершив польсько-турецьку війну 1673–1676 років і зупинив турецьку експансію, жертвою якої 4 роки перед тим став Кам’янець-Подільський. У 200-ту річницю тієї події в Журавному встановили пам’ятник у формі кам’яної колони на високому постаменті, який зберігся і досі.
Шляхтич Станіслав Цьолек Понятовський був власником «Журавненського ключа» (місто та кілька сіл) у Жидачівській землі (повіті) Руського воєводства.
З 1790 р. місто стало власністю Адама Жебровського. У цей час Журавне перетворилося на великий торговельний центр, мало бруковані каменем вулиці, всі будинки на ринку також були муровані з каменю. Враховуючи заслуги Жебровських у розвитку міста, вдячні нащадки обрали герб цього роду за герб Журавного.
Коли у 1904 році згорів старий палац, власник Журавно Антоній Скшинський збудував за сотню метрів новий палац у стилі неоренесансу з елементами ампіру і сецесії, спроектований львівським архітектором, професором Владиславом Садловським. Його фасад прикрасила ліпнина: алегорії на військову тематику, маскарони лицарів, гербові картуші тощо. У 1930-х роках палац реставрували його останні власники, подружжя Гелени Скшинської і Казимира Чорторийського, дещо розширивши його. Найгарніший вид на палац був з боку великого саду, що й зараз оточує споруду. З цього боку фасад був підкреслений двома ризалітами неоднакової ширини з відкритою терасою між ними.
Парк навколо палацу заклав ще Адам Жебровський. У середині ХІХ століття парк перекомпонував відомий ландшафтний архітектор того часу Каміл Ямме. На початку ХХ століття на догоду новому власникові парк знову було видозмінено. У парку чимало екзотичних рослин, серед яких 300-річне тюльпанове дерево, гінкго, стробус.
Як почало занепадати Журавно
3 березня 1918 року в місті відбулось «свято державності і миру» (віче) на підтримку дій уряду Української Народної Республіки, на якому були присутні близько 15000 осіб.
Місто не було звільнене від польських окупантів у результаті Чортківської офензиви (наступу) УГА.1 квітня 1927 р. до міста Журавно приєднане село Побережжя Жидачівського повіту Станіславського воєводства. На 1933 р. Журавно складалося з середмістя (303 двори) і передмість: Побережжя (119 дворів), Адамівка (102) та Слобідка (82).
У 1939 році в місті проживало 4300 мешканців (2100 українців-грекокатоликів, 500 українців-латинників, 500 поляків і 1200 євреїв). У 1939–1941 та 1944–1959 рр селище було центром Журавнівського району.
Зараз селище міського типу Жидачівського району Львівської області, розташоване в міжріччі Дністра і Свічі.
Наталка СТУДНЯ
