Населення міст західної України – Галичини, – перебуваючи на федеративних правах у складі Австро-Угорської монархії, були свідками змагань у грі в «копаний м’яч» у 1894–1895-му роках. Так, громадськість Галичини уже в 1891 році вперше ознайомилася з описом та правилами гри в англійський футбол завдяки монографії «Гімнастичні ігри шкільної молоді».
У наступному році професор Едмунд Ценар, прибувши з подорожі з Англії до Львова, привіз перший футбольний м’яч, а група вчителів продемонструвала на практиці гру за чисто англійськими правилами. Ці чинники дали поштовх до включення гри в «копаний м’яч” до програми другого зльоту гімнастичного товариства «Сокіл», що мав відбутися в липні 1894-го року. 14-го липня 1894-го року у Львові відбувся матч між сокільськими командами міст Львова та Кракова в рамках другого зльоту спортивного товариства «Сокіл».
Першу письмову згадку про той матч знаходимо і в часописі «Львівська газета» від 17 липня 1894-го року. Судив футбольний матч професор Виробек із Кракова. Цей матч (14-го липня 1894-го року) хоч і продовжувався всього 6 хвилин… до першого забитого м’яча, був першим, що відбувся за чинними на той час правилами на етнічних українських землях і за участю місцевих громадян в присутності понад 3-х тисяч українців. Ця дата ввійшла в історію як початок літопису футболу в Україні. Символічно, що на тому історичному місці, де відбувся перший матч, з 1911-го року професор Іван Боберський започаткував збір коштів для викупу тієї території, щоб збудувати великий
спортивний майдан «Сокола-батька» (площею 5 га) для проведення на повітрі
руханкових вечорів, фестин, забав.
Футбольне пожвавлення у Львові наступає з 1900-го року. Частково це було пов’язано з приїздом до Львова чеха Йозефа Вейтруба, який проводив футбольні тренування для бажаючих. Володимир Лаврійський вперше опублікував футбольні правила українською мовою. Це додатково посприяло утворенню футбольних гуртків, клубів. В 1900-1903 роках учні першої 15 реальної школи об’єднувалися в невеликі групи, щоб грати у м’яч ногами. А восени 1903-го року вони заснували Перший львівський футбольний клуб «Слава». У 1904 році клуб «Слава» розпочав свої виступи в чорно-червоній формі і змінив назву на ЛФК «Чорні». Капітаном команди був вибраний В. Папірус. У травні 1904-го року завдяки професору Івану Боберському у Першій Українській академічній гімназії утворився Український Спортивний Гурток (УСГ). Від нього починається нова ера українського спорту в Галичині. Уже в 1907-му році була створена перша українська футбольна команда «Україна».
Поява у 1905-му році книги професора Івана Боберського «Копаний м’яч» дала новий поштовх для розвитку футболу. У ті роки футбольні команди УСГ проводили поєдинки з польськими, єврейськими, чеськими командами не тільки у Львові, а й у містах Галичини. Перший футбольний матч на Тернопіллі документально зафіксовано 21-го серпня 1909-го року між командами «Креси» і «Поділля». А у жовтні 1909-го року УСГ- «Україна» провела показовий матч у Тернополі з командою місцевої гімназії. Це дало поштовх до створення спортивного гуртка «Поділля». Починаючи з 1906 року львівські клуби робили візити до містечок Львівщини, Станіслава, Тернополя, що дало поштовх розвитку футболу в цих містах.
В 1907 році був створений Львівський спортивний клуб «Погонь», а «Лехія» відродилася, як самостійний клуб. В тому ж році був створений єврейський спортивний клуб під назвою «Жидовський Клуб Спортивний» –– ЖКС, пізніше відомий під назвою «Гасмонея». В 1910-му році – засновано клуб «Спарта».
Перший міжнародний матч організував львівський футбольний клуб «Погонь» з угорською командою «Кассаї АК». Обидві зустрічі футболісти погоні програли з рахунком 0-5 і 1-4. Команда «Погонь», маючи певний міжнародний досвід, проводить серію міжнародних товариських матчів з футбольними клубами Австрії та Угорщини. В складі «Погоні» дебютує в центрі нападу шістнадцятирічний Вацлав Кухар, який стає найпопулярнішим львівським футболістом, виступає на VII Олімпійських іграх 1924 році.
В 1910-1911 роках у Тернополі існували футбольні клуби: «Креси», «Бурса-ТСП», «Поділля -1 і 2», «Єгуа», «Руська бурса – 1 і 2». Найсильнішою на той час вважалася команда «Поділля». У 1911-12 роках у Тернополі нараховувалося уже сім гімназійних дружин.
25-го червня 1911-го року у Львові був заснований загальнокрайовий футбольний Союз Галичини, який з 3-го вересня 1911 року став автономним членом австрійського футбольного Союзу. Головою футбольного Союзу Галичини 1912 року було обрано львів’янина Хрістелбауера.
1913-го року відбувся перший офіційний чемпіонат Галичини з футболу. В ньому взяли участь клуби «Краковія», «Вісла» і «Погонь».
1914-го року в рамках Чемпіонату Галичини, залежно від сили, клуби були поділені на три класи «А», «Б» і «С».
Початок першої світової війни залишив незавершеним другий чемпіонат Галичини, у якому взяли участь клуби: «Краковія», «Чарні», «Погонь» і «Вісла». На той час футбольний Союз Галичини нараховував чотири команди класу «А» та двадцять команд класу «Б».
На початку 1920-го року створено львівський окружний футбольний Союз (ЛОФС), який організував перший чемпіонат ЛОФС у класі «А»: «Погонь», «Чарні», «Полонія» (Перемишль) і «Рів’єра» (Станіслав); у класі «В» – ЖКС, «Лехія», «Спарта», стрийський спортивний клуб, а також резервні команди «Погонь» і «Чарні».
На початок сезону 1923 року у Львові нараховувалося 47 клубів (6 – класу «А», 12 – класу «Б» і 29 – класу «С») із майже тисячею футболістів. Це свідчило про всенародну любов до гри в копаний м’яч. У 1925 році у Львові вже нараховувалося 1730 футболістів і 59 клубів. Львівська «Погонь» здобула чемпіонський титул у Першості Польщі. В 1926 році чемпіоном Польщі вчетверте поспіль стала команда «Погонь» (Львів).
У 1929 році в Станіславі був створений український клуб «Пролом». В 1930-му році клуб «Пролом» вперше зіграв з одним з найсильніших клубів міста – КС «Гурка». Матч закінчився з рахунком 0:0. А 1932-го року з ініціативи «Пролому» у вересні відбувся турнір за участю станіславців, «України» (Львів), «Довбуша» (Чернівці), «Ревери» (Станіслав). Перемогу святкувала «Україна».
В 1931 році «Цитадель» ветерани «Погоні» і «Гасмонеї» провели матч при штучному освітленні. Це був перший і єдиний (до 1939-го року) матч у Польщі при штучному освітленні. На 1932-й рік у Львові нараховувалося вже 85 футбольних команд і 5800 футболістів. Практично кожний завод, фабрика, організація, цех мали свою команду.
У 1931-му році у Станіславі було 12 статутних клубів: 8 польських, 3 жидівських і 1 український.
У 1932-му році тернопільський воєвода Казимир Мошинський започаткував Кубок LNP для тернопільських команд. Першим володарем срібного кубка став клуб ПКС «Легіон».
30-го квітня 1933-го року у Тернополі був організований Тернопільський футбольний пів-округ, президентом якого став Вацлав Жиборський. До пів-округа вступило 11 статутних клубів із Тернополя, Чорткова, Теребовлі, Збаража, Золочева.
До II світової війни Галичина адміністративно була поділена на три воєводства: Львівське, Тернопільське і Станіславське, але всі футбольні клуби були об’єднанні в один Львівський футбольний округ. Створений у 1934-му році, СТ ОСФ встиг провести 6 чемпіонатів.
За цей період чемпіонами ставали CWKS «Rewera» (Станіслав) – 4 рази, WKS «Родон» (Стрий) – один раз і KS «Gorka» (Станіслав) – один раз.
Андрій ВЕРЦІМАГА та Володимир ЛЕВЧУК
- Список літератури:
Б.О.М. Згадуючи голі ЛєняСкоценя // Спортивне товариство «Україна» (Львів). До
80 річчя заснування: Альманах. Ред. Кол. Й. Лось та ін. – Львів: Світ, 1991. – С. 20––
21. - Вацеба О. Нариси з історії західно – українського спортивного руху / О. Вацеба.
«Лілея» – НВ», 1997. – 230 с. - Легкий Л. Футбол Тернопілля / Л. Легкий. – Тернопіль: Лілея, 2002. – 169 с.
- Михайлюк Ю. Секція футболу (копаного м’яча) / Ю. Михайлюк, І. Яремко. //
Спортивне товариство «Україна» (Львів). До 80 річчя заснування: Альманах. Ред. Кол. Й. Лось та ін. – Львів:Світ, 1991.– С. 26-39. - Федерація футболу України. Футбол в Україні. Витоки, традиції, перспективи.
Львів – Київ – 2004. – 312 с. - Яремко І. 100 футболістів Львова (персони львівського футболу). / І. Яремко –
Львів: «Тріада плюс», 2012. – 380 с
