Князі-монахи у Львові

2796
Панорама Львова. Фото з https://photo-lviv.in.ua/

Зиморович під 1276 роком подає цікаві відомості про князя Василька — дядька князя Лева, і завдяки цьому ми довідуємося про заснування монастиря і церкви святого Юра.

«На ту пору Василько, стрий Лева, князь суворого серця, як то часто трапляється у греків, провівши молодість у небачених злочинах, на старість добровільно постригся у монахи, вибравши за житло порослу тереном печеру, видовбану під пагорбом недалеко від міста. Більше був подібний до фавна, ніж до людини: весь кудлатий, розчухраний, брудний, з навислими бровами та вусами, з довгою й широкою бородою, яка сором’язливо закривала частини тіла, як волосяний щит чи власяниця. Цією своєю надзвичайною суворістю життя хотів він спокутувати ту жахливу різню років двадцять тому, що вчинив у Сандомирському замку.

На його побажання, Лев на самій верхівці того пагорба поставив храм із букового дерева, а поряд також житло для ченців і святому Юрію, яко воєводі воїтелів Христових, присвятив, вибираючи того лицаря патроном для особливо визначних». До речі, історики локалізують печеру князя Василька у західній частині храму, ближче до вулиці Озаркевича, де й досі є помешкання львів’ян.

Князь Василько Романовчи. Фото з https://uk.wikipedia.org
Уявний портрет князя Василька ХХ ст. Джерело: Вікіпедія

За версією Зиморовича, князь Лев наприкінці життя теж прийшов до спокути гріхів чернечою схимою. Під 1287 роком хроніст відзначає: «Ось так Лев негідно помстився і, не боячись нічого з боку поляків, намислив скасувати відтоді воєнний склад і спосіб життя. Йдучи за пересторогою своїх духовних, за прикладом стрийка, вписався до почту слуг Божих, оголосив війну шлункові та всім неспокійним членам тіла, вгамовуючи пожадливість і злобну хтивість безсонням, постом і бичуванням згідно з прийнятим від греків звичаєм, а замість найвишуканішого вина живився во хвалу Бога виноградним соком і квасом. А оскільки під болючими ударами канчука і дикі тварини надаються до вгамування, то й Лев, вихований у тій школі побожності, лагідніший перед смертю від ягняти, спокійно завершив життя. Погребіння мав скромне, без жодної помпи та військового почту, як сам заповідав останньою волею. Винесли його браття-василіяни, прибраного у чорний саван, в руці мав Розп’яття, похований був під прощальний плач русинок».

Портрет Лева Даниловича, автораства Луки Долинського
Портрет Лева Даниловича, авторства Луки Долинського

За однією версією істориків, Лев, нібито під впливом дружини Констанції, прийняв схиму і був похований у ним же збудованому монастирі в Самбірському повіті, тобто в Лаврівській, чи Спаській, обителі, а його дружина спочила у Домініканському костелі Божого Тіла. З а іншою версією, Лев був похований у львівському храмі святої Катерини у Низькому Замку, адже саме від XIII століття серед європейських володарів поширюється звичай влаштовувати родинні мавзолеї не в соборах, а в призамкових каплицях.

Констанція Угорська
Констанція Угорська

Князь Лев був не лише могутнім правителем великої держави, що простягалася від Вісли до Закарпаття і Сіверщини, він був першим, хто започаткував в Україні перепис населення. Галицько-Волинський літопис під 1287 роком повідомляє: «Року 6791 хан Телебуга хотів іти на Краків, але не дійшовши до нього, повернув назад… на землю Льва, на місто Львів. І стояли у Львовій землі два тижні, харчуючись і не воюючи. І не давали з міста вийти за харчем. Хто ж виїхав із міста, одних убивали, інших брали у неволю, а деяких, пограбувавши, відпускали нагих, а ті від морозу помирали, бо була зима люта вельми. А по відході Телебуги і Ногая князь Лев полічив, скільки загинуло у його землі людей, скільки потрапило до неволі, скільки було вбито і скільки волею Божою померло — дванадцять із половиною тисяч».

Ілько ЛЕМКО

Джерело: Лемко Ілько. Цікавинки з історії Львова. — Львів: Апріорі, 2011.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.