Літня спека знову повернулася до Львова, несучи зі собою задуху громадського транспорту в купі з запахами цибулі, суміші східних спецій і вчорашнього перегару. І тільки ранкова прохолода в улюбленій кав’ярні дає можливість насолодитися ранковою кавою.
Сьогодні товариство нам складе традиційно Торгова Марка Кава Старого Львова і викладачка Українського Католицького Університету Владислава Москалець. Вона розкаже про атмосфері традиції львівських кав’ярень сто років тому .
Коли жінки займалися облаштуванням дому і турботами про кухню, чоловіки проводили час за бесідами у кав’ярнях, що тоді вважалися чоловічим простором: чоловіки тут переважали і серед персоналу, і серед відвідувачів. Взагалі, кав’ярні називали «третім простором»: не до кінця публічним і не до кінця приватним. Тут можна було як вести особисту бесіду, так і зсунути столики, щоби залучити більше співрозмовників. Кав’ярень у Львові було багато – через це до нас дійшло традиційне сприйняття Львова як міста кави. Щоправда, сучасники критикували тодішні кав’ярні за провінційність і намагання наслідувати Париж і Західну Європу. Так, у Львові була Віденська кав’ярня і кав’ярня «Централь».
![Металевий павільйон "Віденської" кав'ярні на нин. площі Підкови. Фото початку XX сторіччя](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/08/217.jpg?resize=696%2C730&ssl=1)
“Як хтось влучно сказав, у Парижі запросто може бути кав’ярня «Париж», а от у Львові кав’ярні «Львів» не буде ніколи”, – каже Владислава Москалець.
Заклади намагалися показати свою приналежність до західного світу. Також кожна кав’ярня мала свою спеціалізацію, що навіть вказувалося у путівниках: для художників, нафтових підприємців тощо, щоби подорожній, бува, ненароком не зайшов у кав’ярню з не тією аудиторією.
У такому суворо регламентованому світі жінкам було важко вписуватися у загальне життя. Віденська кав’ярня, наприклад, розповідає Владислава Москалець, пишалася тим, що в них немає жінок навіть при буфеті, єдиною жінкою була… власниця. Практика провадження жінками такого бізнесу була допустимою, проте за столиками вони не з’являлися.
![Кав'ярня «Атляс»](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/1480698_221089041348170_703825868_n.jpg?resize=696%2C588&ssl=1)
Та завдяки емансипованим жінкам, які кидали виклик таким суспільним нормам, позиція змінювалась – вже до міжвоєнного періоду кав’ярні стають цілком нормативним простором і для жінок.
Інше місце, яке було цілком жіночим – цукерні: “Цукерні – місця менш серйозні, ніж кав’ярні. Заклад, де не було газет, а натомість удосталь тістечок, вже вважався цілком легітимно жіночим”.
Мабуть добре що ці часи уже стали історією, бо куди ж би сучасні молоді люди запрошували львівських, і не тільки, панянок. Може так і наші тати з мамами познайомилися. Але однозначно – спочатку була кава.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ