На перетині сучасних вулиць Ставропігійської, 11, і Федорова розташована триповерхова, непоказна архітектурно, але з цікавою історією, кам’яниця. Саме у цьому будинку у 1776 році побачило світ перше відоме періодичне видання на території України – місцева газета “Gazette де Leopol” (“Львівська газета”).
Будівля від шістнадцятого століття постійно належала вірменським сім’ям. У 1576 належала Томашу Задикевичу, згодом – родині Костевичів. Власне, від їхнього прізвища кам’яницю аж до вісімнадцятого століття називали Костевичівською.
У XVI-XVII століттях входом у будівлю були ворота від теперішньої вулиці Федорова, через які можна було вийти на широке подвір’я. Згідно з реєстром кам’яниць 1712 року, у будівлі були два шинки, де продавали мед і горілку, а також недіючий магазин. Тоді будинок належав вірменину Яну Богдановичу.
У 1773 році кам’яницю у Богдановича орендував друкар з Відня Антоні Піллер і відкрив тут друкарню. З документу, датованого 1776 роком, дізнаємося, що власник будинку мав претензії до Піллера, бо друкарські машини завдали значної шкоди кам’яниці.
У 1776 році Антоні Піллер став власником будівлі, викупивши її в Богдановича за 48 000 злотих. Від того часу кам’яницю почали називати Піллеровською.
Друкарня Піллера розпочала роботу у 1773 році. Перше видання „Avertissement” влада друкувати заборонила. Від 1773 також тут виходила газета, яка до нашого часу не збереглася.
Перший номер „Gazette de Leopol” вийшов 15 січня, а останній – 19 грудня 1776 року. За рік з’явилися 52 номери. До нас дійшов тільки перший номер газети.
Фотокопії примірників газети зберігають у Відділі рукописних, стародрукованих і рідкісних книг Наукової бібліотеки Львівського університету.
„Gazette de Leopol” мала формат 23 на 18 см та 4 сторінки. До окремих номерів (усього таких було 15) випускали додатки по 2-4 сторінки стандартного формату газети.
У “шапці” газети було зображено герб Австрії (двоголовий орел) з квітами обабіч. Гаслом газети було латинське “Sub umbra alarum tuarum” (“У затінку твоїх крил”), стрічку з яким тримає у кігтях орел.
“Gazette de Leopol” переважно інформувала читачів про політичні новини у країнах Європи. Повідомлення з приватного життя траплялися рідко.
Про видавця і власника „Gazette de Leopol” відомо мало. Його прізвище було Оссуді (chevalier Ossoudi), ймовірно, він – француз, походив із львівського шляхетського гуртка, який ще 1774 року звертався до центрального австрійського уряду за дозволом видавати газету.
Після смерті Антоні Піллера у травні 1780 дільність видавництва контролювала його дружина.
У 1786 році друкарня розпочала видання німецькомовного тижневика „Lemberger-wochentliche Anzeigen” з його польськомовним аналогом „Lwowskie Tygodniowe wiadomości”.
Польський тижневик видавали до 1787 року, а німецький – аж до 1795 року. На жаль, видання не збереглися.
На початку ХХ століття справу Піллера продовжили його сини Юзеф, Кароль і Пйотр. Працювали вони в області літографії, а їх друкарня мала вже іншу адресу – Личаківська, 3.
У ХІХ столітті будинок на Ставропігійській перейшов у власність львівського продавця книг Едварда Міліковського. У 1885 році Валерія Міліковська здійснила реконструкцію будинку – відтак, з’явився ще один поверх.
У будинку на початку ХХ століття розташувалися Галицьке товариство лікарів і кілька українських культурних осередків.
