Історичний Городок у спогадах. Імениті мешканці (частина друга)

421
Історичний Городок у спогадах. Імениті мешканці (частина друга)

(Продовження. Початок “Історичний Городок у спогадах. Школа і її вчителі”)
Маленький Городок був батьківщиною багатьох шанованих людей, які прославили наш край. Зокрема й для родини отамана генерал-хорунжого Армії УНР і командувача Північної групи військ Директорії Володимира Оскілка. Відомо, що Оскілко народився в сусідньому селі Хотин і загинув від руки найманого бішовиками вбивці в Городку в червні 1926 року.

Про Оскілка і його сім’ю
Цікаві спогади про родину Оскілка алишилися в Наталії Завірюхи. Дружина Оскілка Клавдія Костянтинівна була вчителькою Городоцької школи.

Городоцька школа, 1937 рік. У 2-у ряду четверта зліва Клавдія Оскілко
Городоцька школа, 1937 рік. У 2-у ряду четверта зліва Клавдія Оскілко

“Я її добре пам’ятаю, — продовжує свою розповідь пані Наталя. — Клавдія Костянтинівна викладала в мене українську мову. Родом вона була із російського міста Тула. Оскілко у війну був у Тулі і там з нею одружився. Хоча вона була росіянкою, але викладала в нас українську мову і завжди розмовляла українською. Вона була старшою за мою маму на років чотири, тобто десь із 1897 року народження. Жила пані Оскілко з донькою Наталею в школі. Саме тут, у школі, просто через вікно отамана й застрелили. Знаю я про ці події із розповіді своєї мами. Керівником школи тоді був пан Янішевський, який саме в той вечір грав із моїми батьками у преферанс. Почули постріли. Янішевський подумав, що це поліціянт застрелив його собаку. Та прибігла дівчинка зі школи і повідомила, що вбили Оскілка. Розповідали, що після вбивства Петлюри, Оскілко сказав: “Тепер моя черга”. Так і сталося. Вбивця заліз по трубі на другий поверх школи і чекав слушного моменту. Дружина попросила Володимира Оскілка подати їй компот, що стояв на вікні, і, коли він підійшов до вікна, його й застрелили. Ховали Оскілка в Хотині. Мама розповідала, що з Городка дуже багато людей йшло в Хотин ховати отамана. Він користувався серед людей повагою. Після його смерті люди підтримували його дружину, яка була вагітна другою дитиною. Важко їй було жити в селі, адже нічого в господарстві не мала. Люди, хто яйце принесе, хто молоком поділиться. Стала вона жити в будинку, де була лікарня, а потім знімала квартиру. Донька її Наталка за Польщі вчилася в Рівненській українській гімназії. Десь у 1943 році переїхали вони до родини покійного чоловіка в село Хотин, бо школа в Городку вже не працювала. Після війни виїхали Оскілки на Донбас. Знаю, що другу дитину дружина отамана так і не народила”.

Спогади про барона Штейнгеля
Згадує Наталія Завірюха: “Барон користувався в нашому селі великим авторитетом. Дуже людям допомагав. Їхня сім’я завжди була в церкві на службі божій. Ходили в православний храм, хоча барон був німцем. Як зараз бачу, де стояли в церкві барон, його дружина, діти. Штейнгелі цілу зиму жили в Києві, а на літо приїжджали в Городок. Я пам’ятаю, як ховали його сина Володимира і онуку Олю, ми з мамою ходили на похорон. Все село йшло на ці похорони”.

Барон Штейнгель (посередині) і лікар Ріхтер (праворуч). Фото з архіву І. В. Куліш-Лукашевич
Барон Штейнгель (посередині) і лікар Ріхтер (праворуч). Фото з архіву І. В. Куліш-Лукашевич

Згадує пані Наталя про добрі справи Штейнгеля в Городку: “Побудував барон в селі гарну лікарню, навколо неї висадили садок. Для людей тут все було безкоштовно і лікарям платив Федір Рудольфович. Там працював дуже добрий і кваліфікований лікар Ріхтер.

За Польщі Штейнгель вже ту лікарню утримувати не міг, то поляки там спочатку зробили притулок для дітей-сиріт, а потім там стала школа. За німців там квартирували мадяри. Як німці відступали, то в грубки заклали великі дрова і той будинок згорів. Більше його не відбудовували, залишилися лише будинки для лікарів. Був у селі баронський штучно створений ставок, який називали “сажовка”.

На острові є будинок біля дзвіниці, то там були конюшні. А поруч у будиночку жив єврей Йосип, який орендував у барона млин. Коли працював млин, то й світло було в Городку – освітлювалася школа, будинок священика, замок”.

Ставок «сажовка» в саду священика, 1935 р. Наталка Савченко з друзями
Ставок «сажовка» в саду священика, 1935 р. Наталка Савченко з друзями

Наталія Завірюха розповідає, що в роки німецької окупації на острові була літня резиденція рейхскомісара Коха. Там працювали два голландці. Один вирощував квіти, другий – овочі. “Були вони добрі люди, — каже вона. — Наші місцеві там мусили теж відробляти, бо краще було працювати з голландцями, ніж бути вивезеним до Німеччини. Під час війни навіть проблематично було до церкви йти паску святити, бо там все дуже охоронялося”.

Дещо про Городок і його мешканців

Навпроти школи був будинок священика Євгена Кульчинського. Це була дуже порядна і добра людина. В його домі окрім своїх вісьмох дітей ще й виховувались діти-сироти. Трагічною була доля сім’ї священика, який завжди був щирим українським патріотом. Його син Леонід і дочка Ірина “совєтами” до війни були арештовані й сиділи в Дубенській в’язниці. Донька загинула, коли в 1941 році “енкаведисти” розстрілювали в’язнів дубенської тюрми. “Сину Леоніду — продовжує розповідь пані Наталя, — вдалося якось втекти, і він після того був у нашому домі і розповідав батькам про ті жахи. А Ірина, коли навчалася у рівненській гімназії, то жила на квартирі в моїх діда і баби Латушків на вулиці Східній у Рівному. З Городка священик переїхав у Дермань”.

Сім’я священика І. Міщука біля будинку священика, 1935 р.
Сім’я священика І. Міщука біля будинку священика, 1935 р.

Ще про одного священика залишився спомин у нашої співрозмовниці – про Ігнатія Міщука.

“Щось священики в Городку довго не трималися, — каже вона. — Рік-два послужать і їх змінюють. Наша Свято-Миколаївська церква була на острові. З донькою Ігнатія Міщука Вірою я навчалась в одному класі, ми були подружками.

Віра Міщук, дочка священика, 1936 р.
Віра Міщук, дочка священика, 1936 р.

З Городка отця Ігнатія перевели у Тараканів. Ми продовжували товаришувати, їздили одна до одної. Це була дуже добра привітна сім’я. У 1939 році о. Ігнатія радянська влада заарештувала за те, що він ходив у рясі. А коли його якийсь червоноармієць запитав: “Ты бога видел?», батюшка йому у відповідь: “А ти Сталіна бачив?”. Це теж стало його провиною. І потрапив священик у Воркуту на багато років. Із заслання він писав листи моїй мамі. Його донька стала вчителькою і працювала десь у Млинівському районі. В будинку, де жив цей священик, нині музична школа”.

Зліва Наталка Савченко, справа Віра Міщук, у центрі Анатолій Хорупаня — син священика, 1934 р.
Зліва Наталка Савченко, справа Віра Міщук, у центрі Анатолій Хорупаня — син священика, 1934 р.

Зі спогадів Наталії Петрівни Завірюхи виринали численні факти малих і значущих подій з життя Городка і Рівного, страшні картини війни, повоєнної розрухи і спроможності виживання наших людей. Вона згадувала імена однокласників, яких жорстоко репресувала радянська влада у 1940-і. Добрі спогади про вчителів, які були для них найкращими. А зимова дорога до школи в Рівному в післявоєнні роки на підніжці вагонів поїздів, що не відчиняли двері в Городку, ще довго давалася взнаки обмороженими руками і колінами

Сім’я священика І. Міщука. Дубно, 1938 р.
Сім’я священика І. Міщука. Дубно, 1938 р.

А потім було навчання у Львові в сільськогосподарському інституті і все життя праця у Рівному в проектному інституті. А щастя воно було в сім’ї, що жила в любові, в дітях, онуках і правнуках, яких Бог дарував дочекатись. Пані Наталя повторювала фразу: “Боюсь одного – щоб пам’ять не втратити!”. Пам’ять її не втрачена, вона стала маленьким додатком до нашої спільної історії, історії її рідного Городка.

Галина ДАНИЛЬЧУК

Джерело: РівнеРетроРитм

1 коментар

  1. Про Городок коло Рівного та Володимира Оскілко.
    Рекомендую прочитати статтю “Володимир Оскілко: правда генерал-хорунжого УНР, яку варто пам’ятати!” –
    http://forum.lvivport.com/xfa-blog-entry/volodimir-oskilko-pravda-general-xorunzhogo-unr-jaku-varto-pamjatati.762/
    Також варто перелистати книгу Євгена Шморгуна “Громове дерево”.
    Цінна інформація для сьогодення…

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.