Історія однієї вулиці, або коротка мандрівка вулицею Тершаковців

3406
Kостел сакраменток, вулиця Ґосєвського (церква св.Трійці, вулиця Тершаківців)

Вулиця Тершаковців – вулиця у Личаківському районі міста Львова, з’єднує вулиці Пекарську та Костя Левицького. Свою теперішню назву вулиця отримала у 1993 році, названа так на честь Гриня Тершаковця (1877 – 1958 рр.), українського громадсько – політичного діяча, а також його сина – Зиновія Тершаковця (1913–1948 рр.), крайового провідника ОУН Львівщини, засновника і редактора підпільного видання «Літопис УПА».

Впорядкування вулиці Тершаковців, початок ХХ ст. Вигляд на костел монастиря Сакраменток. 
Впорядкування вулиці Тершаковців, початок ХХ ст. Вигляд на костел монастиря Сакраменток.

Історія вулиці Тершаковців веде свої початки від XV ст. Саме тоді німцем П. Айзенгітелем закладено тут першу оселю. З 1579 року вулиця мала назву Врублєнца (Горобина), Воробляча, з 1818 р. – Торговиця будівельного дерева, пізніше – площа Сакраменток, оскільки тут був монастир Сакраменток. З 1871 року вулиця носила назву на честь польського політичного та військового діяча Вінсента Ґосєвського, а за часів німецької окупації – Фімарктґассе (вулиця Ярмарку худоби). З  1944  року вулиці знову повернули назву Ґосєвського, яку вона носила епізодично. Впродовж 1945 – 1993 років Марченка (на честь старшини радянської армії, який 1944 року підняв над львівською Ратушею червоний прапор). Площа на перетині сучасних вулиць Тершаковців та Туган-Барановського називалася Ґосєвського, а пізніше – площею Марченка.

Забудова вулиці виконана у стилях класицизму, історизму та конструктивізму.

Вигляд на будинок №1. Фото Мар’яни Іванишин.
Вигляд на будинок №1. Фото Мар’яни Іванишин.

Житловий будинок №1 зведений на початку  1970 – х років. На його місці у повоєнні часи і до кінця 1950 – х  років був Зелений ринок.

Наприкінці 1950 – х років років  від площі Марченка до вулиці Чехова зробили асфальтовану дорогу, з’єднавши вулицю Маяковського (теперішня вул. К. Левицького) з вулицею Пекарською. До цих пір тут був сад колишнього монастиря Сакраменток, а також парк Академії ветеринарії (Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. Ґжицького) з великим озером (за площею перевищувало теперішній ставок на території Академії в декілька разів). Вся західна сторона вулиці Тершаковців від Чехова до Туган-Барановського має забудову 1960 – 1970 – х років.

Приміщення Львівської комерційної академії за адресою вул. Тершаковців 2 а. Фото Мар’яни Іванишин.
Приміщення Львівської комерційної академії за адресою вул. Тершаковців 2 а. Фото Мар’яни Іванишин.

Житловий будинок № 2 збудований на початку 1960 – х років.

Будинок № 2 а, зведений в 1960 – х роках, тут знаходяться факультет міжнародних відносин та Інститут післядипломної освіти Львівської комерційної академії, а також народна хорова капела “Мрія”.

У будинку № 4 за Польщі була жіноча гімназія №6,  Польський шкільний музей та консулат Перу, у 1950 – х роках – початкова середня школа № 45 з російською мовою навчання, а відтак – вечірня школа робітничої молоді № 3, а сьогодні це житловий будинок.

У будинку № 5 за польських часів було поштове відділення № 17.

Будинок №5 по вул. Тершаковців. Фото Мар’яни Іванишин.
Будинок №5 по вул. Тершаковців. Фото Мар’яни Іванишин.

У будинку № 6а, збудованому в 1970 – х роках, за радянських часів був готель та ресторан «Ульянівськ», потім готель «Незалежність», а  з 2008 року – «Євроготель».

«Євроготель», по вул. Тершаковців, 6 а. Фото Мар’яни Іванишин.
«Євроготель», по вул. Тершаковців, 6 а. Фото Мар’яни Іванишин.

Будинок № 11 – колишня будівля монастиря Сакраменток, в ньому  розташований гуртожиток.

Й. Свобода. Костел Сакраменток
Й. Свобода. Костел Сакраменток

Під номером 11а знаходиться церква Пресвятої Трійці Української Греко – Католицької Церкви. Найдавнішою будівлею цієї вулиці є костел монастиря Сакраменток. Перший храм збудовано у 1718 році, але він проіснував до 1743 р. До комплексу першого монастиря Сакраменток входив костел, монастирський корпус, школа, господарські споруди, городи, сади, стави, парк. Коли сад став власністю монастиря, його відгородили дерев’яним парканом, а згодом муром.

У  1743 році розпочато будівництво нового мурованого костелу Заручин Пречистої Діви Марії і Св. Йосифа за проектом Бернарда Меретина. З 1780 р. до 1881 р. будівництво призупинили, але станом на 1780 р. костел був майже збудований, залишалось добудувати тільки вежу. У 1830 р. Ян Климович викупив частину саду і почав тут вирощувати фрукти, в тому числі екзотичні (наприклад, абрикоси), які постачав губернатору Галичини.

Інтер’єр костелу Заручин Пречистої Діви Марії і Св. Йосифа. 1908 р. Невідомий фотограф.
Інтер’єр костелу Заручин Пречистої Діви Марії і Св. Йосифа. 1908 р. Невідомий фотограф.

У 1880 – х роках будівництво костелу відновили, а вежа отримала свій сучасний вигляд під час робіт, які проводились на початку ХХ ст.

У 1946 р. радянською владою було закрито костел та ліквідовано монастир. 2 червня в храмі була проведена остання Служба Божа, а на наступний день костел закрили. Споруди колишнього монастиря та костелу перейшли до Ветеринарної академії (одного з найдавніших навчальних закладів Львова).

Kостел сакраменток, вулиця Ґосєвського (церква св.Трійці, вулиця Тершаківців)
Kостел сакраменток, вулиця Ґосєвського (церква св.Трійці, вулиця Тершаківців)

У 1950 – х роках приміщення монастиря пристосували до гуртожитку, в приміщенні костелу зробили спортивний зал. У колишній школі – північному корпусі розмістили навчальні кафедри, у східному (рефектарі – їдальні в монастирі) – студентський диско – клуб. Більша частина монастирських земель також перейшла у власність Львівського національного університету ветеринарної медицини та біотехнологій імені С. Ґжицького і забудована спорудами університету. До початку 1950 – х років проіснував сад, тобто до тих пір, коли через його територію проклали продовження вул. Тершаковців та збудували головний корпус Ветеринарної академії.

На початку 1990 – х років викладачі Академії ветеринарної медицини відновили храм. Власними зусиллями та пожертвами відремонтували церкву і в грудні 1995 року освятили як храм Пресвятої Трійці.

Будинок № 13 споруджений у 1971 році як гуртожиток Академії ветеринарної медицини.

Колишній Вороблячий став. Фото Мар’яни Іванишин.
Колишній Вороблячий став. Фото Мар’яни Іванишин.

У  саду монастиря Сакраменток знаходився Вороблячий став. Той став, який тепер є на подвір’ї Ветеринарної академії – залишок Вороблячого ставу.

Мар’яна ІВАНИШИН

Джерела :

  1. Лемко І., Михалик В., Бегляров Г. 1243 вулиці Львова. – Л.: ‘‘Апріорі’’, 2009. – 528 с.: 574 іл.;
  2. Львів на фотографії. 1860 – 2006. – Львів: Центр Європи, 2006. – 311 c. : фот.;
  3. http://esu.com.ua/search_articles.php?id=59656
  4. https://photo-lviv.in.ua/kostel-stav-ta-zabutyj-rynok-abo-dovkola-monastyrya-sakramentok/
  5. https://www.pslava.info/LvivM_TershakovcivVul,224390.html
  6. https://risu.ua/cilkom-sekretno-pro-lvivskih-sakramentok_n111687

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.