Історія однієї смерті, або Вільгельм Леопольський про Себастьяна Кльоновича

321
Історія однієї смерті, або Вільгельм Леопольський про Себастяна Кльоновича

З року в рік нашими життєвими супутниками є не тільки люди, які приходять та відходять, але й різні категорії: “зима”, “літо”, “холод”, “ніч”, “смерть” і ін. При цьому, якщо різниця між живими істотами, які нас оточують, сумніву не викликає, то щодо абстракцій та категорій – так є не завжди. Зазвичай над подібним ми просто не замислюємося і хіба мимохіть можемо порівняти цьогорічну весну з попередньою. Подекуди це роблять замість нас. Наприклад, нідерландський історик культури Йоган Гейзинга у своїй праці “Осінь Середньовіччя” блискуче підмітив, що літо та зима, темрява і світло, тепло та холод для нас і людей середньовіччя мали зовсім різні наслідки та значення. Ніби й логічно – ні електричного струму, ні газифікації, ні інших подібних цивілізаційних благ тоді ще не було. З іншого боку, подібним чином ми оцінюємо дійсність, намагаючись відповісти на такого характеру питання, не так вже й часто. Як мінімум тоді, коли читаємо книги, йдемо до музеїв чи бібліотек. Останнє завжди дає нагоду пережити навіть ті враження та емоції, з якими в реальному житті ще не зустрічалися. Скажімо, навіть смерть. Смерть поета. До прикладу, в інтерпретації місцевого художника Вільгельма Леопольського. Не надто знаного, але досить цікавого.    

Людвік Марек
Людвік Марек

Який поет помер?

Роботи “Смерть Ацерна” побачили світ у 1860-х роках. Це одні із найвідоміших картин Вільгельма Леопольського – майстра, якого у свій час ставили на один рівень з Яном Матейком та Артуром Гротгером. На цю тему згаданий художник має одразу декілька полотен, що не може бути позбавленим інтересу і з нашого боку. Ацерн – це латинізований варіант прізвища знаного діяча пізнього ренесансу Себастьяна Кльоновича. Так той підписував свої твори (Acernis – клен). Блогери XVI століття сформували Кльоновичу образ борця з католицькою церквою та противника єзуїтів. За ці ідеї і зачепився Вільгельм Леопольський. Він намалював картину “Останні хвилини Кльоновича”. Ця робота народилась у Львові й була відзначена премією від австрійського уряду. Пізніше її викупив львівський музикант Людвік Марек, колекціонер та хороший друг Леопольського. Сьогодні це полотно зберігається у Національному музеї у Вроцлаві.

Вроцлавська "Смерть Ацерна". Фото з https://sztukipiekne.pl
Вроцлавська “Смерть Ацерна”. Фото з https://sztukipiekne.pl

Трохи згодом, на замовлення свого шанувальника, колекціонера Ю. Вайгля, Вільгельм Леопольський знову звернувся до цього мотиву й намалював другу картину. Тепер художник змістив акценти і значно більше зосередив увагу на психологічному тлі, драмі-протистоянні між головними персонажами – мудрим, але суворим єзуїтом і виснаженим життям та його турботами Себастьяном Кльоновичем. Дія відбувається у шпиталі св. Лазаря у Любліні. Леопольський навмисне прибрав декорації, лікаря короля Іштвана Баторі, який був на першій картині, залишив лише двох співрозмовників. Один з них, хоч єзуїти і палили його книги, вагається… Він на роздоріжжі. У картині, в назві якої фігурує слово “смерть”, є дуже багато і від життя. Ще більше – драматизму і протиставлень. Очевидно, саме тому це полотно й привертає до себе увагу та довго не відпускає. Дана робота зберігається у Львівській національній галереї мистецтв імені Бориса Григоровича Возницького, куди потрапила зі збірки мецената та колекціонера Болеслава Ожеховича.

Львівська "Смерть Ацерна". Фото з https://sztukipiekne.pl
Львівська “Смерть Ацерна”. Фото з https://sztukipiekne.pl

Чому Себастьян Кльонович?

Себастіан Кльонович. Фото з www.wikiwand.com
Себастіан Кльонович. Фото з www.wikiwand.com

Себастьян Кльонович (1545 – 1602) родом із села Сульмежице, що біля Каліша (Великопольща). Він здобував якісну, за мірками свого часу, освіту, зав’язану на опануванні мов, відзначався ерудицією. Імовірно, що перераховане – це наслідки його навчання й виховання при осередку єзуїтів у Каліші. Крім того, у молодості Кльонович трошки подорожував. Був також і у Львові. Відтак, уже в зрілому віці, свої враження, а також похвали на адресу Львова та Русі загалом, висловив у одному зі своїх найвідоміших творів – “Роксоланії”. Згаданий текст відзначається яскравими та живими образами, а до того ж ще й авторськими оцінками демократичних інституцій Львова і колоритними описами мешканців міста.

Обкладинка одного з видань "Роксолянії" Кльоновича. Фото з www.libex.ru
Обкладинка одного з видань “Роксолянії” Кльоновича

Себастьян Кльонович зумів побудувати досить успішну політичну кар’єру, а крім того – був викладачем та ректором Замойської академії. Водночас, багато писав. Між іншим, критикував окремі явища тогочасного суспільства й симпатизував ідеям Реформації. Через невідповідні та суперечливі дії, діставалося від нього і представникам духовенства. Це все, може і не завжди виправдано, але сформувало йому образ противника єзуїтів та опонента для католицької церкви.

Хто такий Вільгельм Леопольський?

Для багатьох українців не є таємницею, що у Дрогобичі навчався Іван Франко. Водночас, у згаданому галицькому містечку також народилися художники Ефраїм Ліліен та Маурицій Готтліб, творчість яких є надзвичайно знаковою у контексті єврейської культури. Врешті, у Дрогобичі також народились Юрій Котермак, він же Юрій Дрогобич, Бруно Шульц та, до прикладу, Вільгельм Леопольський (Wilhelm Leopolski).

Вільгельм Леопольський. В козацькій неволі. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Вільгельм Леопольський. В козацькій неволі. Фото з https://uk.wikipedia.org/

Вільгельм Леопольський (1828 — 1892 рр.) – це видатний і неповторний живописець, трохи навіть революціонер (учасники повстання 1863 року не дадуть збрехати). Він закінчив Краківську школу образотворчих мистецтв, також навчався у Віденській академії мистецтв, у Мюнхен, його вчителем був Крістіан Рубен. Свого часу Вільгельм Леопольський подавав великі надії і сприймався на рівні з Артуром Гротгером та Яном Матейком. Короткий період свого життя цей майстер мешкав у Бродах, в 60-х і 70-х роках ХІХ століття у Львові. Тут навіть вивчав право, хоч від кар’єри адвоката відмовився на користь живопису. Наприкінці життя мешкав у Відні. Вільгельм Леопольський прославився як видатний портретист.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Гавалюк Р. На Личакові віднайшли могилу Людвіка Марека // Фотографії старого Львова, 2017 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/na-lychakovi-vidnajshly-mohylu-lyudvika-mareka/
  2. Гулюк Є. Казковий Львів та біблійні русини в описах Кльоновича // Фотографії старого Львова, 2016 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/kazkovyj-lviv-ta-biblijni-rusyny-v-opysah-klonovycha/
  3. Дзюба О. Кльонович Себастьян-Фабіан // Енциклопедія історії України, 2007 [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://resource.history.org.ua/
  4. Sołtysik M. Leopolski – Rembrandt polski // Sztuki piękne, 2019 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://sztukipiekne.pl/leopolski-rembrandt-polski-czesc-i/

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.