Метод історико-предметної атрибуції старої чорно-білої фотографії музейні працівники часто використовують у своїй роботі. Гарним зразком є аналіз фотопластини із фондів Стрийського краєзнавчого музею «Верховина».
![Полковник Галицької армії Костянтин Слюсарчук в Дроговижі, зима 1919 року.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/zakusov001.jpg?resize=696%2C504&ssl=1)
Перед нами групова фотографія цивільних та військових у різнорідній уніформі, що вказує на період зими-весни 1919 року, коли строкатість мундирів в Галицькій армії набула масового характеру (лише з головних уборів присутні кілька видів австрійського кепі, папаха та «мазепинка», що буде встановлена в якості головного убору для Галицької армії Розпорядом Державного секретаріату військових справ № 46 від 22 квітня 1919 року). Привертає увагу пропагандистський знак, виготовлений під час Першої світової війни, «Не ридать, а добувать» на головних уборах однієї з жінок і старшини у нерегламентованому кітелі типу «карлблуз». А також біло-сіра шапка із синім шликом завернутим усередину та жовтою кокардою синьожупанників.
![Кокарда «Не ридать а здобувать» і її використання на головних уборах.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/zakusov002.jpg?resize=696%2C321&ssl=1)
Обриси на перший погляд невідомої будівлі особливо спонукають до пошуку. Навіть той, хто цікавиться архітектурними пам’ятками Галичини не відразу впізнає, шо це Заклад для сиріт та убогих у Дроговижі – благодійна установа графа Станіслава Скарбека, заснована в 1843 році, що розпочала роботу з 1875 року, забезпечуючи утримання та освіту знедолених верств Галичини. Нині в районі села Заклад біля Миколаєва. Об’єкт не експлуатується. Місце виявилось популярним і відображене на кількох різночасових світлинах.
![Заклад сиріт графа Скарбка у Дроговижі, сучасне фото.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/zakusov003.jpg?resize=696%2C534&ssl=1)
![Заклад сиріт графа Скарбка у Дроговижі, сучасне фото. Збережений напис «Психіатрична лікарня».](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/zakusov004.jpg?resize=696%2C928&ssl=1)
![Заклад в Дроговижі на поштівці початку ХХ ст.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/zakusov005.jpg?resize=696%2C450&ssl=1)
Ключовою та найінформативнішою є центральна постать в однострої Галицької армії. Кітель типового австрійського крою з тримисковими клапанами на кишенях, зубчатка на комірі та характерні пружки на рукавах вказують, що перед нами полковник ГА. Перебір персонажів підказує – це кадровий військовий Костянтин Олексійович Слюсарчук (1868 – 1919)[1], який розпочав службу кадетом 67-го Угорського піхотного полку в м. Пряшів (Еперджес) 1 вересня 1889 року.
![Група поляків біля входу, 1920-ті роки.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/zakusov006.jpg?resize=696%2C476&ssl=1)
![Урочистості за участі представників польської влади і адміністрації, 1920-ті роки.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/zakusov007.jpg?resize=696%2C503&ssl=1)
![Оркестр вихованців Закладу, 1930-ті.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/zakusov008.jpg?resize=696%2C515&ssl=1)
Спробуємо відновити хронологію проходження Костянтином Слюсарчуком служби у австро-угорському війську.
1889 – кадет
1891 – Offiziersstellvertreter
1893 – 1 травня присвоєно звання лейтенанта
1896 – 1 листопада Слюсарчуку присвоюють звання обер-лейтенанта
1906 – 1 листопада присвоєно звання гауптмана (Hauptleute) і переведено до 66-го піхотного полку зі штабом у м. Ужгород (Унгвар)
1912 – переведений до 15-го піхотного полку в Тернополі
1915 – 1 травня отримує звання майора
1917 – 1 серпня, відставка у званні оберстлейтенанта.
За час своєї військової служби у Австро-Угорських збройних силах оберстлейтенант Костянтин Слюсарчук, як свідчить портретне фото, був нагороджений:
- Пам’ятним хрестом 1912-1913 років (Erinnerungskreuz 1912–1913)
- Ювілейним хрестом на честь 60-ти річчя правління Франца Йосифа (Militär-Jubiläumskreuz 1908).
- Ювілейною бронзовою медаллю на честь 50-ти річчя правління Франца Йосифа (Bronzene Jubiläumshofmedaille für die bewaffnete Macht (SIGNUM MEMORIAE).
- Офіцерським знаком за службу 3-го ступеня (Militärdienstzeichen 3. Klasse für Offiziere).
- Військовим хрестом імператора Карла (Karl-Truppenkreuz).
- Бронзовою медаллю військових заслуг на стрічці Хреста військових заслуг (Bronzene Militärverdienstmedaille am Bande des Militärverdienstkreuzes).
- Хрестом військових заслуг 3-го ступеня з військовими декораціями (Militärverdienstkreuze mit Kriegsdekoration).
![Костянтин Слюсарчук в однострої оберстлейтенанта австро-угорських збройних сил, 1917 рік.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/zakusov009.jpg?resize=696%2C1080&ssl=1)
Перша світова війна застала гауптмана Слюсарчука у 15-му піхотному полку в Тернополі. Він потрапляє на Східний фронт, біля села Корнелечі, у вересні 1914 року, отримує 5 кульових поранень в ноги та опиняється у гарнізонному шпиталі. Вже в званні майора прикріплений до Легіону УСС з січня 1917 року. В серпні вийшов у відставку за вислугою років у ранзі підполковника.
Керівник Вишколу УСС у с. Розвадів. Організатор урочистого прийому в таборі УСС митрополита А. Шептицького та посвячення ним прапора вишкільного куреня. У червні 1918 року іменований комендантом м. Кам’янець-Подільський.
З листопада 1918 року підполковник ГА, командуючий групи “Щирець” (“Південь-2”), згодом перетвореної на 7-му Стрийську бригаду.
12 січня полковник Слюсарчук передав командування групою “Південь” отаману А. Бізанцу. А вже 20 січня очолює урочистий парад українського війська у ході святкувань Злуки ЗУНР та УНР в м. Миколаїв, у яких, за окремими свідченнями, взяло участь понад 10000 осіб. Припускаємо, що саме до цього часу належить фото. Ймовірно у Дроговижі діяв вишкіл ГА, яким командував полковник Слюсарчук.
Фото зроблено не раніше січня 1919 року, коли Костянтину Слюсарчуку присвоєно звання полковника ГА.
…Наприкінці лютого Слюсарчук буде присутній на переговорах з місією Бартелемі у Львові, куди прибуде українська делегація у складі В. Охримовича, О. Бурачинського, С. Витвицького, М. Лозинського, В. Темницького, Ф. Бонна, полковників К. Гужковського та К. Слюсарчука, підполковника В. Фідлєра й отамана Т. Рожанковського. Основна дискусія розгорталася навколо демаркаційної «лінії Бартелемі».
![Учасники переговорів у Львові в лютому 1919 року, під №11 Костянтин Слюсарчук.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/01/zakusov010.jpg?resize=696%2C325&ssl=1)
Начальник штабу утвореної з групи Кравса в березні1919 року 3-ї дивізії ГА під командуваннями генерала Генбачова, до складу якої входили: 7-й Львівський, 8-й Самбірський, 11-й Стрийський полки та група «Глибока».
Далі командир вишколу 3-го корпусу ГА. Наказом НКГА від 26.08.1919 року призначений командиром вишколу ГА в с. Грушка[2]. І врешті – голова екзаменаційної комісії, перед якою склали випускний іспит курсанти 1-го курсу старшин, школи піхоти ГА в с. Гута Чугорська. Захворів на тиф, помер 26 жовтня і похований в с. Грушка на сьогоднішній Хмельниччині.
Микола ЗАКУСОВ
директор Стрийського краєзнавчого музею “Верховина”
[1] Старик В. Слюсарчук Костянтин Олексійович. Західно-Українська Народна Республіка 1918-1923. Енциклопедія : До 100-річчя утворення Західно-Української Народної Республіки. Т. 3 : С-П. Івано-Франківськ: Манускрипт-Львів, 2020. С .458-59.
[2] Кривизюк Л. П. Військовий вишкіл у Галицькій Армії. Вісник Національного університету “Львівська політехніка”. 2000. № 408 : Держава та армія. С. 190–197.