ХІХ столітті почався справжній масовий інтерес до всього, що було наближеним до народу, що могло пояснити його походження, традиції, побут. Розвивалися різні етнографічні науки, а також історія, археологія. Уже пізніше сукупність різних культурних рухів, творчих тенденцій, розвитку мистецтва дали можливість назвати цей час «добою романтизму».
Певна частина романтиків ХІХ століття була художниками, які небезпідставно цікавилися минулим і прагнули зобразити на своїх роботах пам’ятки старовини. Інші ж навпаки хотіли показати навколишність такою, якою вони її побачили, зафіксувати дрібні деталі і загальну атмосферу міст, сіл, місцевостей, природи і архітектури.
В цей час у Російській імперії, до якої належала тоді Волинь,виникло кілька осередків, де збиралися небайдужі до старожитностей люди. Це були звичайні «романтики», інколи священики, вчені, математики, громадські діячі, письменники, душа яких хвилювалася, коли вони стикалися зі старовиною. Дехто з них відправлявся з Києва, Петербурга досліджувати Волинь, інші тут же жили і починали цікавитися минулим краю. Вони збирали відомості, систематизували архіви, розпитували старожилів, описували побачене, а потім видавали свої праці, писали картини тощо. У ХІХ столітті художники зображали різні куточки Волині – від північного Полісся до південних горбистих місцевостей Кременеччини.
Казимир Войняковський – поляк, що малював Волинь тоді, коли цього практично не робив ніхто. Він був чи не єдиним, який зобразив історичний край у той час, коли «країна обох народів» була розділена між сусідніми європейськими державами-вовками, а її території відійшли до цивілізаційно різних суспільних утворень.
У XVIII столітті Річ Посполита ослабла і була поділена між сусідніми державами. Кількавікове панування корони на землі волинській припинилося. І це, можливо, було б нічого, якби вдалося цій поліській землі залишитися у європейському культурному просторі. Проте не сталося. Після невдалого постання Костюшка 1794 року король Станіслав Август Понятовський склав повноваження, територія держави була остаточно поділена між Королівством Пруссія, Австрійською монархією та Російською імперією. Волинь опинилася у складі останньої.
Більшість творчого часу Войняковський витратив у Варшаві. Іноді виїжджав на Литву. А також побував на Волині. На роботах краківського художника зображені такі волинські місцевості: каплиця Скорботного Христа у Луцьку, вигляд вулиці Ринкової у Луцьку, замок у Луцьку, дерев’яна церква у Ковелі, кузня у Ковелі, 4 вигляди Голоб, дворик з брамою у Ружині, Гільча з палацовою брамою. На них – природа, будівлі та люди тих часів. Окрім художньої цінності, роботи мають ще й історичну, позаяк документують місцевості, які давно змінилися і втратили свій тодішній лик.
Зигмунд Фогель мандрував Польщею в останні роки її існування за завданням останнього короля Станіслава Августа Понятовського. Він використовував акварель, туш та олівці. Змалював кілька десятків історичних місць країни, серед яких 2 волинські міста – Острог та Почаїв.
Вивчення в українських школах Тараса Шевченка зосереджується переважно на його літературній творчості і недостатньо на художній. І цілком даремно – він має у доробку великий пласт образотворчих робіт. Досить багато з них експонуються в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві. Там же зберігаються його волинські роботи. На жаль, волинська частина репрезентована тільки Почаєвом – 4 акварелі.
Історія була така, що в 1845 році Шевченко став членом Київської археографічної комісії. Вона займалася вивченням, в тому числі документальним, минулого. Через рік Кобзар прибув до Почаєва, де й виконав кілька акварельних малюнків Лаври.
Представляти Наполеона Орду зазвичай немає необхідності. Це широковідовий автор, який у своєму творчому малярському доробку має образи міст, містечок і сіл чи не пів-України. А ще Білорусі, Польщі, Литви та інших країн Європи. Це художник, який належить до спільної спадщини найбільших народів та земель, які населяли Річ Посполиту. Його доробок має одну з найбільших літографічних колекцій Східної Європи ХІХ століття, яка налічує більше 2000 малюнків, із яких тільки половина збереглася.
Для своєї творчості Наполеон Орда вибрав техніку малюнка олівцем, підфарбованого аквареллю, гуашшю або сепією, якою досконало володів. Саме ця техніка малювання дозволяла оперативно і найбільш точно відобразити архітектурний пейзаж в умовах подорожі. З його малюнків робили літографії. Це спеціальна техніка тиснення фарби на папір, як дозволяє робити великий тираж.
У 1872-1874 роках цей білорусько-польський художник і музикант перебував у Луцьку. Він відвідав Волинь у рамках своєї мандрівки Україною. Підрахували, що Орда зробив більше 170 малюнків українських земель, кілька десятків з яких присвячені Волині.
Восени 1866 року західними краями Російської імперії мандрував дійсний і таємний радник Помпей Батюшков. Разом із ним «съ Высочайшаго свѣдѣнія» перебував художник Московської оружейної палати Дмитро Струков. Саме він зробив малюнки, за якими потім у петербурзькій майстерні Олександр Беггров виконав кольорові літографії волинських і не тільки пам’ятників старовини.
Їх помістили у відомий восьмитомник «памятники русской старины в западных губерниях», який видавався у 1868-1885 роках. Перші чотири томи 1868-1869 років присвячені Волині. У них містяться хромолітографії (кольорові малюнки, виготовлені спеціальним методом) з виглядами місцевостей та окремих пам’яток Володимира-Волинського, Луцька, Острога та Овруча. Крім того, в альбомах можна знайти карти цих міст часу формування книг. У волинській частині видання – 27 малюнків.
Юзеф Ігнатій Крашевський вважається польським митцем – художником, письменником, істориком, філософом. Його літературна спадщина налічує близько 600 томів. Значну частину свого життя автор прожив на Волині. Сюди він приїхав у 1838 році. Спочатку був власником села Омельне, а потім купив Городок неподалік Луцька. Останні кілька років перебування на Волині Крашевський з родиною прожив у Житомирі, а в 1859 році переїхав до Варшави.
Письменник любив волинський край, захоплювався його природою, старовинними пам’ятками. Він багато мандрував по Волині, описував побут мешканців. Найвідоміша його праця про цей край називається «Спогади з Полісся, Волині й Литви», перекладена українською мовою.
Мандруючи Волинню, Крашевський виконував графічні й акварельні малюнки різних населених пунктів, куточків природи та місцевих типажів.
Звичайно, це не повний перелік авторів, які змальовували Волинь у ХІХ столітті, а лише найвідоміші з них. Поза увагою ще залишилася ціла когорта художників, графіків, граверів, літографів, які зображували місцевості для різних періодичних і одиничних видань польською та російською мовами, або просто створювали мандрівні альбоми чи й окремі малюнки.
Олександр КОТИС
Джерело: Хроніки Любарта
