Підприємство, яке ми зараз знаємо під назвою “Дальта”, бере свій початок з часів, коли два брати Францішек і Ян Буяки в 1909 році приїхали з Кракова до Львова.
Професора Ягеллонського університету, пана Францішка Буяка (1875-1953 рр.), видатного польського історика, запросили до Львівського університету для роботи на кафедрі історії. Погодившись на пропозицію, він запропонував брату Яну переїхати до Львова разом з ним. У той час Ян Буяк (1880-1967 рр.), за освітою інженер прецизійної механіки і оптики, на придбаній земельній ділянці за адресою: Задвужанськая, 31 (нині – вул. Антоновича) заснував ремонтно-механічну майстерню.
На ділянці знаходилось лише декілька будівель. Серед них: капітальна будівля парника для вирощування квітів і одноповерховий житловий будинок з двосхилим дахом. Обидві будівлі побудовані в 1890 році. Житловий будинок і зараз стоїть при вулиці Антоновича. В цьому будинку і оселилися брати з сім’ями. У ньому народилися троє синів інженера Буяка.
Для свого підприємства, Ян Буяк вибрав досить складний, в той час, напрямок: точну механіку і оптику. Було закуплено обладнання і підібрані відповідні фахівці. Основна кількість працівників становили поляки та українці. Відносини між працівниками формувалися на основі високої взаємоповаги. Підприємство називалося: Ян Буяк фабрика вимірювальних приладів (Jan Bujak fabryka przyrzadow mierniczych).
На фабриці почали виготовлення на замовлення лінз різних видів і фокусних відстаней. Діаметр лінзи міг досягати 350 мм. При використанні лінз виготовлялися двох і трьох-лінзові оптичні конденсатори, які використовувалися в проекційних апаратах. Крім цього на фабриці виготовляли обладнання для бойових літаків і танків, геодезичні та топографічні прилади. Кваліфікація працівників підприємства була однією з найвищих на території Галичини і Польщі.
Інженер Ян Буяк постійно піклується про технічний рівень виробництва, шукає серйозних і постійних замовників. Фабрика бере участь у Східних Торгах, які щорічно проходять в Стрийському парку у Львові. Серед замовників продукції державні міністерства Польщі та інших країн, а також приватні особи та підприємства.
Після вересневих подій 1939 року починається нова сторінка в житті фабрики. 26 жовтня 1939 рішенням Народних зборів Західної України та постановою того часу управління м. Львова була проведена націоналізація фабрики. Цією ж постановою виробництво було передано військово-топографічному управлінню Генерального штабу Робітничо-Селянської Червоної Армії (РСЧА). Наказом ВТУ Генштабу РККА – виробництву була присвоєна назва-Львівська оптико-механічна майстерня. Перед майстернею були поставлені завдання по виготовленню продукції для військових.
Для запуску у виробництво були розроблені топогеодезичні і картографічні прилади, а саме: кіпергель великий, велика мензула, бусоль, пропорційний циркуль, синусні лінійки, пантограф. Всього, в той час, в майстерні нараховувалося 187 осіб. Почалося виробництво за державним замовленням. Напад Німеччини 22 червня 1941 року перервав діяльність майстерні. Близькість державного кордону і несподіваність нападу дали можливість німецьким військам захопити Львів вже 26 червня. Майстерня була залишена в повному робочому стані. Керівники майстерні, переважно військові, виїхали до Києва. Без замовлень майстерня залишалася до початку 1942 року. Це призвело звільнення робітників. Чисельність робітників скоротилася до 60 осіб.
На початку 1942 року німецьке командування врахувала всі підприємства та кустарні майстерні Львова, щоб змусити їх працювати на нову владу і військо. З березня 1942 року до липня 1944 року майстерня працює на німецьку армію під управлінням Люфтваффе, виготовляючи механізми та деталі для авіаційних бомб і артилерійських снарядів. Інженер Ян Буяк від часу націоналізації майстерні не втручається в її роботу, а в 1944 році, небезпідставно побоюючись репресій з боку німецької влади, разом з родиною залишає Львів. Під час наступу Радянської Армії на Львів німці почали демонтаж устаткування для відправки на захід.
27 липня 1944 року Львів був зайнятий Радянською Армією. Почалося налагодження та відновлення виробництва. Повернуто назад вивезене обладнання, проводиться закупівля нового обладнання та інструменту на підприємствах Львова. Повертаються робітники. Продукція, що випускалася, в порівнянні з довоєнним часом, значно змінилася в сторону спрощення. Переважало просте обладнання для підрозділів військово-топографічної служби війська. Назва майстерні звучить: “Оптико-механічна майстерня № 65 Військово-Топографічної Служби”. Організовані цехи: механічнй, складальний, оптичний, ділильний, столярний, ливарний, навчальний. Майстерня почала випуск потрібних топографічній службі виробів, таких як: планшети, штативи, стереоскопи, синусні лінійки, креслярські прилади, рівні та ін. В майстерні переважали такі вироби, як металічні шафи, сейфи, канцелярські меблі, креслярські прилади, проводився ремонт топографічного обладнання.
Починаючи з 1951 року виробничий профіль майстерні починає змінюватися. Майстерня готує кадри та комплектує обладнання для виготовлення приладів вищого класу і переходить до виготовлення приладів фотограмметричного напрямку, приладів та машин для поліграфічного виробництва. Якраз у цей час було добрано багато нових кваліфікованих працівників, котрі у майбутньому склали кістяк працівників майстерні. В процесі виробництва готувалися кадри, змінювалась структура виробництва, створювались нові виробничі дільниці, освоювались нові виробничі процеси. Створено гальванічне відділення, здатне проводити всі види гальванічного покриття. Організовано малярне відділення з сучасними, для того часу, видами пофарбування: гліфталеве, лаками “мороз” та “муар”, котрі базуються на використанні гарячої сушки у спеціальній сушильній камері. Введена піскоструменева камера.
З 1957 по 1964 рік майже все старе обладнання було замінене на нове. В майстерні дедалі більше застосовується холодне штампування та пресування деталей з пластмаси, освоюється та застосовується литво у кокіль. Обладнано пресове відділення. В стадії монтування термічне відділення. Надалі ширше використовуються граверні верстати.
Цех Оптико-механічної майстерні № 65 Військово-Топографічної Служби в радаянський період
З початком перебудови 15 лютого 1991 року ОММ-65 передається Українському науково-дослідному інституту поліграфічної промисловості в якості дослідного виробництва. Тепер назва майстерні звучить:“Дослідне виробництво Українського науково-дослідного інституту поліграфічної промисловості”. Здобувається ліцензія на виготовлення штемпельно-граверної продукції.
Через три роки, 23 листопада 1994 року Загальними зборами трудівників виробництва створено та зареєстровано орендне підприємство. Воно купує в держави майно та 21 лютого 1996 року переєстроване в закрите акціонерне товариство “ДАЛЬТА”. Акціонери – працівники дослідного виробництва. Настають нелегкі часи для підприємства, котре звикло працювати на держзамовлення. Зруйновано централізовану систему матеріально-технічного постачання, немає замовлень. Керівники підприємства не мають досвіду роботи в нових економічних умовах. Зменшуються обсяги виробництва. Багато працівників звільняються. Але кістяк кваліфікованих робітників та інженерно-технічних працівників залишається.
Підприємство освоює та розвиває нові види продукції: вироби з нержавіючої сталі для кухонь (столи, шафи, підтоварники, стелажі, ємності для борошна, солі та ін. ), меблевана фурнітура, системи огорожі, решітки, будівельне риштування. На принципово новій технології, з використанням комп’ютерного проектування, виготовляються штампи та печатки. Розпочато виготовлення ручних транспортних візків різноманітних модифікацій на імпортованих колесах, поштового обладнання для підприємств поштового зв’язку та інших споживачів. Виготовлено перший зразок відкатних воріт з автоматичним приводом. Зважаючи на це, спеціалісти підприємства розуміють, що виготовляючи продукцію під конкретні потреби, потрібно намагатись уніфікувати та систематизувати вироби. Це потрібно для покращення технологічності, а тим самим і продуктивності під час їхнього виготовлення. Робляться кроки у створенні сучасної бази конструкторсько-технологічної документації. Проведено ремонт та відновлення основного фонду.
У кінці 2000 році закінчено будівництво зварювально-механічного цеху площею 500 м.кв. Відремонтовано та реконструйовано приміщення адмінуправління. Для покращення роботи з бухгалтерською та технологічною документацією встановлено нові комп’ютери та відповідне програмне забезпечення. Впорядкована територія підприємства. Але найголовніше – йде постійний добір кваліфікованих кадрів.
У період відновлення виробництва влітку 2000 року відбулась зустріч з сином Яна Буяка Адамом, котрий проживає у Німеччині. У спільних розмовах прийшли до висновку, що рух вперед можливий лише коли є можливість від чогось відштовхнутися. Вся історія підприємства дає надію, що це зробити можливо. Відновлюється віра працівників у ідеали професійного виробництва, віра у власні сили та можливості. Зараз перед колективом підприємства стоїть задача поновити втрачені позиції та наростити об’єми виробництва. І це вдається. У порівнянні з 1999 роком об’єм виробництва зростає у більш ніж 10 разів.
Підприємство розпочинає виготовляти металоконструкції будівельного напрямку, сходи, дашки, перила та решітки, будівельні вагончики, тентові шатра та павільйони, ферми, каркасні вироби, металеві шафи для одягу, стелажі. При цьому широко використовуються токарні, фрезерні та слюсарні роботи.
Починаючи з 2016 року підприємство змінило адресу свого розташування. Це було викликано тим, що підприємство, яке розпочинало свою діяльність на околиці Львова на початку минулого століття, опинилось в центрі житлової забудови. Це спричиняло безліч незручностей як мешканцям навколишніх будинків, так і самому підприємству.
Наталка РАДИКОВА
