28 вересня 1982 року в газеті “Вільна Україна” вийшла стаття під назвою “І добрішають люди” авторства О. Зельцера. В ній розповідалось про гастролі у Львівському цирку атракціону змішаної групи тварин під керівництвом Юрія Дурова.
Для Фотографій старого Львова ця стаття є цікавою, бо проливає світло на історію самого Львівського цирку. Тому публікуємо її повністю з дотриманням граматики та стилістики оригіналу.
“Перенесемось по думки в 1968 рік, коли Львівський цирк справляв новосілля. Глядачі вперше тоді заповнили амфітеатр стаціонарного приміщення, потужні прожектори залили
світлом манеж і під бадьорі звуки оркестру й бурхливі оплески в оточенні своїх чотириногих друзів з явився народний артист Радянського Союзу Юрій Володимирович Дуров — представник всесвітньо відомої циркової династії, гордість вітчизняного цирку. Глядачі диву давалися: що лишень не виробляли на манежі вихованці уславленого актора! Та, мабуть, найбільш їх здивувала поява дресирувальника-підлітка, який легко й невимушено працював із слоненям, шимпанзе й собакою-“математиком”. Цим юним дресирувальником був син Юрія Володимировича, представник четвертого покоління славнозвісної династії, що бере свій початок від великого російського циркового актора Володимира Леонідовича Дурова, — Юрій Дуров-молодший.
Тоді йому було чотирнадцять. А вперше він вийшов на манеж шестирічним хлопчиком у новорічній цирковій виставі для дітей, в якій Злий чаклун перетворював Юрія Володимировича в малюка. Він з’являвся на арені у такому ж костюмі, як батько, і був його маленькою копією, а через кілька хвилин зникав, бо Добрий чаклун на радість дзвінкоголосій юній публіці, яка з захопленням стежила за подіями, що розгорталися на манежі, повертав Юрію Володимировичу його зріст.
Ці кілька хвилин були для маленького Юри хвилинами великого щастя, він чекав кожної нової вистави, щоб з’явитися на манежі, як чекають чогось найзаповітнішого, бо цирк для нього від народження був усім. І батько, і мати (нині — народна артистка Узбецької PCP Лола Ходжаева) — циркові артисти, і він також стане артистом цирку. Обов’язково
стане!
Закінчилися новорічні циркові вистави, але Юра Дуров не зійшов з манежа. Йому пошили костюм уніформіста, і протягом чотирьох років хлопчик був асистентом батька. Коли ж сповнилося десять, його офіційно зарахували учнем Юрія Володимировича, а згодом — учнем з правом практичної участі в номері. Тоді й почав він виступати з своїми першими партнерами — собакою- “математиком”, шимпанзе і слоненям, з якими й приїхав у складі атракціону Юрія Володимировича Дурова на відкриття стаціонарного цирку у Львові.
У тому, 1968 році, на гастролях у Горькому батько несподівано сказав синові:
— Я почуваю себе погано. Сьогодні ввечері ти працюватимеш сам.
Десять днів чотирнадцятирічний Юра заміняв батька. Це був нелегкий екзамен, і юний дресирувальник витримав його. Пізніше Юрій Володимирович зізнався, що не стільки хворобливий стан штовхнув його на цей крок, скільки бажання випробувати сина. Після цього, коли з якихось причин (наприклад, участь у зйомках кіноепопеї “Визволення”) він не мав змоги керувати атракціоном, це робив за нього син.
У 1971 році під час гастролей у Бельгії Ю. В. Дурову на манежі стало погано. За кулісами він втратив свідомість, а через кілька днів його не стало…
Але ж нині ми читаємо на афішах: атракціон Юрія Дурова. Династія Дурових продовжує своє життя в радянському цирку. І сьогодні у Львові ми маємо змогу аплодувати гідному представникові цієї династії — Юрію Юрійовичу Дурову.
Атракціон, який ми дивимось на арені Львівського цирку, народився рівно два роки тому — 28 вересня 1980 року. Його народженню передувала копітка, тривала і старанна праця.
— Спочатку, — розповідає Юрій, — я працював з тваринами батька. Правда, довелося дещо модернізувати, переробити його атракціон, відповідно до мого віку прискорити темп. Час ішов, звірі старішали, стали млявими, важкими, довелося частину їх віддати в зооцирк. Поповнити групу новими, молодими тваринами — так дасться взнаки фізіологічна несумісність. І виникло рішення: створити цілком новий атракціон. З новими
тваринами й новими номерами. Майже три роки тривав репетиційний період — я виховував своїх нових чотириногих друзів, вчив їх працювати на манежі так, як це робив мій прадід, як учив мене батько: добротою, ласкою, якщо можна так сказати, гуманними методами дресирування. Це — наші, дуровські методи, що базуються на бережливому, любовному ставленні до природи, до світу тварин.
На манежі Юрій Дуров промовляє невеликий, але місткий монолог, у якому закликає нас цінувати, любити, берегти природу, тваринний світ.
Він цілком довіряє своїм чотириногим партнерам і знає , що вони його не підведуть. А вони й справді роблять усе вправно, з одного погляду розуміють свого вихователя. Це і слониха Сюзі, яка з легкістю робить акробатичні вправи й виявляє неабиякі математичні “здібності” і кмітливість, і шимпанзе Понго, котра виходить на арену ще задовго до початку атракціону і виступає самостійно в ролі партнера килимних клоунів, і гепарди Біс та Демон, що “працюють” у манежі без клітки і повідця, і австралійський кенгуру і поні, і зебра… Показує Юрій і традиційний дуровський номер — “Сон мисливця”. Весь атракціон іде у швидкому темпі, до нього введено балетну групу (до речі, юні львів’янки мають можливість взяти участь у конкурсі, що проводиться з метою поповнення цієї групи).
Атракціон Юрія Дурова — центральний у різноманітній за жанрами, цікавій виставі, яка йде у Львівському цирку. У ній з незмінним успіхом бере участь і народна артистка Узбецької PCP Лола Ходжаєва з групою дресированих собачок. Аплодують глядачі також гімнастам на кільцях Віктору Волкову й Олексію Мещанову, велофігуристу Юрію Дементьєву, Галині та Сергію Савельєвим, що демонструють гру хлистами, акробатам
Світлані Рогачовій і Борису Варшаверу, танцюристу на дроті Євгену Рухманову, музичним ексцентрикам Волковим, груповим жонглерам Карельським, молодим здібним клоунам Зіновію Малкову і Олександру Тряпіцину й усім іншим учасникам цієї вистави. Окремо хочеться сказати про повітряний політ під керуванням Галини Савельєвої, у якому один із гімнастів — Віктор Нернов —- кілька днів тому вперше виконав рекордний трюк: подвійний пірует у поєднанні з подвійним сальто-мортале.
І, як завжди, прикрашає виставу музичний супровід естрадного оркестру, яким диригує його керівник Генадій Борисов.
Перед початком атракціону у цирку звучмить пісня:
Станьте, добрые,
добрей,
Улыбнитесь, хмурые:
Едет к вам цирк
зверей —
Цирк зверей Дурова.
І справді: добрішають люди від співпричетності до цього доброго й радісного мистецтва,
й радісного мистецтва, ім’я якому – цирк.”
Ми доповнили статтю фотографіями з архіву Львівського цирку, які люб’язно надав комерційний директор Львівського цирку Роман Здреник, за що “Фотографії старого Львова” йому безмежно вдячні.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
