Ходіння по краю держави. Промка

0
730
Знищена залізниця і Донецький міст, що фактично є кордоном нашої території
Знищена залізниця і Донецький міст, що фактично є кордоном нашої території

Хоча напевно це і не буде коректне, бо там, за бруствером, теж Україна. Теж моя держава. Най зґвалтована кремлівським карликом, спаплюжена його посіпаками. Але це теж Україна. І кожен, хто ходить зараз по краю нашої з вами держави прекрасно це розуміє..

Промка. Це напевно найвідоміший бренд цього періоду війни. Такий, як в 14-му році  Карачун, чи Савур-Могила. В 15-му Дебальцево. В 16-му «Світлодарська дуга».  Здавалось би чи не кожен журналіст, що приїздить в АТО вважає своїм обов’язком побувати власне на «промці».

Так виглядає «ПРОМКА»
Так виглядає «ПРОМКА»

Як правило хлопці приймають всіх. Бо про війну потрібно знати правду. А журналісти це такий відкритий канал зв’язку з тим зовнішнім світом, що, як ми того сподіваємось, знаходиться за нашими плечима, і від цього почуває себе трішки більш захищеним. Мої провідники впевнені в собі, спокійні і… так… вони відважні. Зовні жоден з них не схожий на кіношного спецпризначення. Немає гори м’язів, та якоїсь такої собі «фішки» у вигляді сталевого погляду та стиснутої в зубах сигари. Тут, на теперішньому краї України стоять звичайні хлопці. Колишні, водії та працівники офісів… за одним з них я іду намагаючись повторювати кожен його рух. Бо тут не гра. Клавіш збереження немає. І що найголовніше, своєю незграбністю можна підставити тих, хто зараз йде поруч. Бо не кинуть вони гостя просто так, а ризикуючи власним життям будуть витягувати в тил.

«Абгрейд» радянського РПГ яким окупанти зараз обстрілюють наші позиції.
«Абгрейд» радянського РПГ яким окупанти зараз обстрілюють наші позиції.

От і перший перепочинок на спостережнику. Пацани показують мені новий вид, а точніше такий собі «абгрейд» радянського РПГ яким окупанти зараз обстрілюють наші позиції. Звичайна міна, замість капсуля запалу до якої прикручується сталевий перехідник. Таким чином нею можна стріляти з незабороненого РПГ. Тобто виходить саморобний прихований міномет. Хвостовики склепані через те, щоб політ міни був безшумним. Та часто, через невідповідність траєкторій ці міни просто не вибухають. Тоді наші бійці їх знешкоджують, а дані передають до міжнародних спостерігачів. Хто зна, може свого часу, коли судитимуть терористів за скоєне, вони відповідатимуть і за це.

Нагадування на передовому спостережному посту. До ворога звідси приблизно 50 метрів.
Нагадування на передовому спостережному посту. До ворога звідси приблизно 50 метрів.

Хоча і без подібних речей навколо чимало військових злочинів російських загарбників. Крім вщент зруйнованого підприємства навколо просто стерті з обличчя землі українські села. Російські окупанти не соромлячись ведуть вогонь по оселям українців. Коли ідеш по знищеним селам, то мимоволі думаєш, невже, ті що там, за бруствером не розуміють простої істини – рано чи пізно для кожного настане час звітувати перш за все перед собою за все своє життя.

Знищені будинки передмістя Авдіївки
Знищені будинки передмістя Авдіївки

І що спаде на думку тим, хто смикав за шнурок гармати, наводив приціли, кидав міни в жерла мінометів прекрасно знаючи, що обстрілює і нищить мирні будинки? Що в нього дежавю і його біологічний календар перевівся в режим 1943 року і він воює з фашистами?! Невже всі вони будуть пишатись плодами своїх дій які ви бачите на фото?!

Знищені будинки передмістя Авдіївки
Знищені будинки передмістя Авдіївки

Досить тривалий перехід, і знову невеликий відпочинок на черговому спостережнику. Не вірте коли вам кажуть, що на передових у хлопців поганий настрій. Направду в них прекрасне почуття гумору. Проте цей гумор досить специфічний. От наприклад тут мене познайомили з «Жоріком». Зроблений з металевого каркасу та пластикових пляшок, він надійно тролить ворогів. І на його руці пальці викладені у незмінний міжнародний жест. Зрозумілий навіть недолугим прибульцям з Сибіру. Хлопці розповідають, що «Жорік» має добру вдачу, бо попри всі обстріли в нього немає жодного «поранення». Хоча часто-густо по ньому «працюють» російські снайпери. Та й звичайна російська піхота тут вдосконалила техніку брехні і провокації до віртуозної майстерності.

«Жорік»
«Жорік»

Наприклад, щоб вдень обманути міжнародних спостерігачів вони підривають перед своїми позиціями тротилові заряди, і при цьому звинувачують українські війська в обстрілі. Адже цивільному спостерігачу, що знаходиться на відстані від місця події майже неможливо відрізнити звук вибуху від заряду, і «приліт міни». Вночі росіяни трасуючими кулями дають довгі черги вздовж позицій. І при цьому звичайними набоями, яких не видно прицільно обстрілюють наші позиції. Намагаючись спровокувати вогонь у відповідь.

«Тропа життя» на передовій.
«Тропа життя» на передовій.

Далі вже не йдемо. Далі потрібно бігти. Чекаю своєї черги і намагаюсь якнайкраще запам’ятати шлях по якому пробіг мій провідник. Крок в сторону може коштувати або розтяжкт, або хапанням в підошву чобота, склепаного з двох іржавих цвяхів «їжака». Цю відому ще з першої світової війни пастку, в «сірій» зоні щедро розсипають адепти «руського міру». Вона скерована на те, щоб покалічити людину. Адже рвана рана від іржавого заліза не заживає тривалий час.

Металевий «їжак» виготовлений в майстернях колишніх братів. Окупанти щедро засіяли ними землю України, щоб українці і наші діти калічились на рідній землі.
Металевий «їжак» виготовлений в майстернях колишніх братів. Окупанти щедро засіяли ними землю України, щоб українці і наші діти калічились на рідній землі.

За «спринтерською дистанцією» мене з усмішкою приймають в бліндажику. Наливають ароматної кави і довго жартують з того, як виглядає зі сторони «штабний щур», що біжить краєм України. Направду тут, в передових окопах  своє життя, своя республіка. Сотні разів, за вже скоро п’ять років війни я переконувався у правильності душевної аксіоми, яку сформулював собі ще в 14 році – « ЧИМ БЛИЖЩЕ ДО ПЕРЕДОВОЇ – ТИ ЧИСТІШІ ДУШЕЮ ЛЮДИ». Мені показують вириті росіянами, за всіма правилами інженерної майстерності лінії оборони. Бетонні капоніри звідси видно дуже добре. Та це не лякає українських воїнів. Вони знають, що їх прагнення перемоги міцніше за російський бетон.

От такі вони захисники України.
От такі вони захисники України.

Далі ідемо викопаними в повний профіль окопами. Вони виводять нас до залізничної гілки Ясинувата – Донецьк. Символічно виглядають розірвані вибухом рейки. Як наочний приклад того, як стороння ворожа сила розірвала частинки держави. Припинивши сполучення і влане існування того, що вхоплено ворогом. Назад вертаємось «дорогою життя». В той час коли озвірілий від власних бойових невдач, ворог атакував наші позиції саме нею вивозили з «передка» поранених, та підвозили боєприпаси. Власне під носом у ворога, незважаючи на обстріли, прямо в лісі її створили військові інженери. Ще 200 кроків і мій провідник каже, що можна зняти каску і розстібнути бронік. Наша подорож краєм України скінчилась.

Розірвані вибухом російського великокаліберного снаряду рейки залізничної гілки Ясинувата – Донецьк. Як символ розірваного спільного життя.
Розірвані вибухом російського великокаліберного снаряду рейки залізничної гілки Ясинувата – Донецьк. Як символ розірваного спільного життя.

Ну от я повернувся зі своєї чегової ротації  на схід, у місто вічного свята Львів. І мені соромно перед тими, хто лишився там. Бо напевно треба більше докладати зусиль, щоб ніхто не забував – Україна п’ятий  рік обороняється від східного ворога, який розв’язав проти нас криваву війну. І без підтримки людей, без сплетених маскувальних сіток, сухих борщів, холодильників, газових балонів та багато чого іншого.. там пацанам буде дуже важко. Але як би важко їм не було ніхто з них не здасть позицій і не піде назад. Для них це можливо лише в двох варіантах 300 або 200.

Так виглядає «ПРОМКА»
Так виглядає «ПРОМКА»

Тому піднімаючи різдвяно-новорічний перший тост – за батьків. Другий – за друзів, яких дала кожному ця війна. А третій – за тих кого вона забрала в усіх нас. І дай бог, щоб жертви нашого народу не були даремними!

Тарас ГРЕНЬ

Залиште відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.