Флюгери у середньовічному Львові

1161
Панорама Львова. Фото з https://photo-lviv.in.ua/

Флюгери на архітектурних спорудах нині сприймаються як декоративні елементи й витвори ковальського мистецтва. Початково ж вони виконували суто утилітарну роль, вказуючи актуальний напрямок вітру. Це було необхідністю у середньовічних містах, значною мірою (а деколи й повністю) збудованих із дерева, оскільки давало змогу ефективно локалізувати пожежі й не допускати їх поширення через іскри, що розносяться вітром.

Тому флюгери встановлювали у найпомітніших місцях: на шпилях храмів та ратуш, на дахах фортечних веж, а також на приватних будинках. Останнє було продиктовано не модою, а суворою необхідністю: адже високі дахи готичних будинків були покриті переважно ґонтом, а тому легко ставали здобиччю вогню.

Панорама Львова. Мал. Франца Ковалишина. ЦДФАУЛ, ф. 137, оп. 1, спр.5, арк. 12.
Панорама Львова. Мал. Франца Ковалишина. ЦДФАУЛ, ф. 137, оп. 1, спр.5, арк. 12.

Все зазначене стосується і середньовічного Львова, який за свою історію не раз бував жертвою пожеж (з 1380 р. по у 1734 p. зафіксовано 14 великих пожеж). Тому і флюгери з’явилися тут порівняно рано, вже у XIV сторіччі. Про те, що ними був оздоблений фасад Низького замку, згадує у своїй хроніці Бартоломій Зіморович: під час відбудови замку староста Анджей Бажи «… верхні яруси замість пірамід та прапорців вазонами та кубками з вушками приздобив…»

Подібні “прапорці” (тобто флюгери такої форми) були встановлені й на дахах обох міських брам: Галицької та Краківської; на останній до 1490 р. знаходився вартівник, який повинен був сповіщати про виникнення пожеж. Були флюгери і на інших баштах міських укріплень. Зокрема, два флюгери на гребені даху башти крамарів зафіксовано на плані кляштору єзуїтів з 1691 р.

Вид Львова 1617 року на гравюрі Ауреліо Пассаротті (із фондів Сілезької Бібліотеки, Республіка Польща)
Вид Львова 1617 року на гравюрі Ауреліо Пассаротті

На найдавнішій гравюрі з видом Львова (виконаній за створеними у 1607 р. малюнком Ауреліо Пассаротті) флюгери зображені на баштах обидвох міських брам та на вежі катедрального костелу. Останній у 1615 р. був замінений іншим з нагоди в’їзду до Львова нового архієпископа Яна Анджея Прухницького. Тоді, за свідченням Зіморовича, “сама дзвіниця храму замість прапорця на своєму верху форугву з відповідним знаком виставила, яка швидким рухом оберталася”.

На гравюрі вежа ратуші зображена без флюгера. Його не було, тому вартівник у випадку пожежі вивішував у її напрямку червоний прапор, який давав змогу визначити силу та напрямок вітру. Цей звичай протримався до XX ст.

Флюгер Львівської ратуші
Флюгер Львівської ратуші

Флюгер у формі лева, який тримає у передніх лапах три пагорбки та зірку (елементи міського герба, додані папою Сікстом V зі свого власного гербу) встановили на ратушній вежі після її надбудови у 1619 р. Відтоді лев – головний елемент міського гербу – як символ сили та чуйності здалека вітав кожного, хто наближувався до Львова. Міщани пишалися таким своєрідним сторожем міста, його пестливо називали “левенятком”, а згодом, у добу занепаду, вбачали в ньому віщуна майбутніх бід. Так, 7 липня 1672 р. сильний північно-західний вітер звалив шпиль ратушної вежі. Львів’яни витлумачили цю подію як заповідь майбутніх нещасть: зім’ята золота куля мала означати зменшення королівства, а те, що “левеня” впало на схід, – небезпеку, яка прийде з цієї частини світу. Пророцтва збулися через декілька місяців, коли Річ Посполита втратила Поділля, а сам Львів пережив важку турецьку облогу. Після цього залізного лева замінили на золоченого. Після наступного його падіння місто знову зазнало лиха – Львів у 1704 р. здобули й пограбували шведи.

Львівська ратуша в 1620 році (джерело ілюстрації – Лозинський В. «Патриціат і львівське міщанство XVI –XVII ст.»)
Львівська ратуша в 1620 році (джерело ілюстрації – Лозинський В. «Патриціат і львівське міщанство XVI –XVII ст.»)

Цей флюгер простояв на ратушній вежі до її падіння 14 липня 1826 р. Його знову встановили – на вежі вже нової ратуші, збудованої у 1827–1835 pp. Він пережив її пожежу 1-2 листопада 1848 р. після обстрілу Львова австрійським військом і знову був розміщений на відбудованій вежі у 1851 p., де й залишався ще у період між світовими війнами. Зараз “левеня” знаходиться у колекції Львівського історичного музею.

Після падіння шпиля ратушної вежі у липні 1672 р. зняли, на всяк випадок, і флюгер з дзвіниці монастиря бернардинів. На цьому флюгері був “ажурними літерами” напис “Michael fecit victoriam” (св. Михаїл творить перемогу). Під час турецької облоги ченці твердили, підбадьорюючи обложених, що цей напис передвіщує перемогу. І власне 29 вересня, у день св. Михаїла за католицьким календарем, до турецького табору прибув королівський посланець і розпочав переговори про зняття облоги.

Флюгери були і на інших храмах. Дах костелу Кармеліток босих, споруджений у 1642–1683 pp., прикрашала “повітриниця” із золоченим хрестом і короною. Два “повітриники” були встановлені на даху шпиталю боніфратів (нині військовий шпиталь); один з них – оздоблений латунним гербом Собєських “Яніна”. Флюгер, що донині стоїть на костелі Єзуїтів, виконано у формі силуету ангела.

Давні хрест та флюгер, що височіли колись на костелі єзуїтів
Давні хрест та флюгер, що височіли колись на костелі єзуїтів

З удосконаленням системи протипожежної безпеки та поширенням цегляного будівництва й покриття дахів вогнетривкими матеріалами відпала потреба у флюгерах як допоміжних приладах у боротьбі з вогнем. Мода на флюгери у XIX сторіччі вже диктувалася чисто естетичними міркуваннями. Хоча варто зазначити, що, як продовження давньої традиції використання флюгерів у боротьбі з вогнем, їх було встановлено на будинках пожежної сторожі навпроти початку вулиці Личаківської (1876 p.; зараз не існує) та на Підвальній, 6 (1901 p.).

Федір ВАСИЛЕНКО, Павло ҐРАНКІН

Джерело: П. Ґранкін. Статті (1996–2007). – Львів: Центр Європи, 2010.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.