Електротранспорту Чернівців виповнюється 125 років

445
Електротранспорту Чернівців виповнюється 125 років

Електричний трамвай у Чернівцях почав перевозити пасажирів 18 липня 1897 року – це була четверта в сучасній Україні трамвайна система після Києва, Львова та Дніпра. Із 1 лютого 1939 в Чернівцях почали курсувати тролейбуси – місто стало другим в сучасній Україні після Києва, де було запущено тролейбусний рух. На жаль, 55 років тому, 20 березня 1967 року трамвайний рух в Чернівцях припинився – старенькі вагончики із дерев’яними кузовами замінили сучасні тролейбуси. З нагоди ювілею сьогодні Фотографії Старого Львова розкажуть про історію чернівецького електротранспорту.

Перша писемна згадка про місто Чернівці датується 1408 роком, проте є дані про те, що поселення над річкою Прут в цьому місті існувало із давніх давен. Довший час Чернівці перебували в складі Молдавського князівства, яке знаходилося в васальній залежності від Османської імперії. У 1774 році австрійські війська зайняли Чернівці та Північну Буковину. До 1918 року місто перебувало в складі Австрійської, а потім – Австро-Угорської імперії. У 1774 – 1861 році Чернівці входили до складу Галичини, а у 1861 році стали окремою провінцією, яка разом із Галичиною належала до австрійської частини імперії (на відміну від Закарпаття, яке перебувало в складі угорської частини).

План міста Чернівці. Кінець ХІХ століття
План міста Чернівці. Кінець ХІХ століття

Саме за австрійських часів Чернівці почали швидко розвиватися. У 1786 році Чернівці отримали австрійські міські права, у 1864 році місто отримало особливий статус автономного муніципального управління – містом керувала міська рада на чолі із бургомістром. У 1866 році Чернівці зі Львовом і рештою імперії поєднала залізниця, яку в наступні роки було продовжено до Румунії. У 1875 році в Чернівцях відкривається університет із викладанням німецькою мовою.

У 1880 році в Чернівцях вже мешкало понад 45 тисяч містян. Найбільш чисельною була єврейська громада міста (біля чверті всього населення), другою за чисельністю була австрійська громада (24,8%). Далі йшли українці – у місті їх було трохи менше 20%. Румунська і полька громади складали відповідно 14,0 та 14,7% населення. На початку останньої чверті ХІХ століття в низинній частині міста над Прутом було збудовано низку промислових підприємств, в тому числі паровий млин, цукровий та пивний заводи, підприємства із деревообробки та ін. В місті працювало півдесятка ринків. Уже в 1880 році територія Чернівців простягалася майже на 8 кілометрів із півночі на південь і на майже 4 кілометра із заходу на схід. Відповідно виникла потреба в міському громадському транспорті.

Чернівецькі візники біля нового залізничного вокзалу, який почав працювати у 1909 році. Стара поштівка
Чернівецькі візники біля нового залізничного вокзалу, який почав працювати у 1909 році. Стара поштівка

Із 1838 року в Чернівцях працювали візники, історія навіть зберегла ім’я першого візника – Марціяна Юркевича, який започаткував цей промисел. Із 1866 року, коли було запущено залізницю між Львовом та Чернівцями число візників значно зросло. У 1872 році в Чернівцях налічувалося 68 візників. Візники чернівецьких фіакрів переважно мешкали в районі Садгори. Збільшення кількості фіакрів не приводило до підвищення якості обслуговування пасажирів – чернівецькі візники користувалися недоброю славою далеко за межами Буковини. Основні стоянки фіакрів в Чернівцях розміщувалися біля залізничного вокзалу, на Фонтанній площі та в єврейській частині міста. Візницький бізнес вдалося впорядкувати тільки наприкінці ХІХ століття – в той час у місті було вже понад 100 фіакрів.

Перший проект будівництва трамвая в Чернівцях датований груднем 1872 року. Його автором був інженер Фрідріх Шмідт, що мешкав у Відні. Він пропонував збудувати в Чернівцях лінію трамвая із канатним приводом довжиною 2317 метрів і шириною колії 1000 мм. Трамвай мав поєднати залізничний вокзал Чернівців із центром міста, який знаходиться у верхній частині міста. Для приводу канату, що мав рухатися в замкнутому жолобі, планувалося використати парову машину. Трамвай із канатним приводом замість кінного був запропонований Шмідтом через те, що ухили на низці вулиць Чернівців становили від 80 до майже 100 проміле. Відповідно такі ухили не могли долати кінні трамваї. У жовтні 1885 році Фрідріх Шмідт у Відні в Міністерстві торгівлі отримав право на влаштування в Чернівцях протягом року ліній канатного трамвая: від вокзалу до центру міста та від вокзалу до Садгори. Сміливий проект так і не був реалізований – інженеру забракло на це коштів.

Трамвай із канатним приводом у Сан-Франціско (США). Сучасне фото
Трамвай із канатним приводом у Сан-Франціско (США). Сучасне фото

Наступний проект парового зубчастого трамвая був розроблений тим же Фрідріхом Шмідтом. Лінії парового трамвая мала поєднати вулицями Чернівців головний вокзал в нижній частині міста та станцію Фольксгартен (Народний сад, нині Чернівці-Південна). На ділянці із значним ухилом (від вокзалу до центру міста) Фрідріх Шмідт пропонував укласти третю зубчасту рейку, із якою входила б в зачеплення шестерня на привідній осі вагона. Крім перевезення пасажирів, паровий зубчастий трамвай мав також перевозити і вантажі. Проект зубчастого парового трамвая був поданий до міської ради Чернівців у листопаді 1887 року. Ідею Фрідріха Шмідта обговорювали у Відні в 1887 – 1888 році, проте в самих Чернівцях до нього поставилися скептично, хоча в угорській частині імперії, у Будапешті паровий зубчастий трамвай працював із 25 червня 1874 року. Врешті-решт міська рада Чернівців відхилила проект парового зубчастого трамвая.

30 листопада 1889 року до міськради Чернівців звернувся Карл Фуксберг із проханням про надання дозволу на проведення інженерних вишукувань щодо влаштування кінного трамвая у верхній частині міста. Будівництво кінного трамвая, який поєднував би вокзал із центром міста навіть не обговорювалося: коні навряд чи могли витягнути крутим ухилом важкий вагон, а іще проблемніше було б його загальмувати. Розгляд проекту кінного трамвая затягнувся на майже два роки. Врешті у липні 1891 року дозвіл на будівництво ліній кінного трамвая був отриманий, але реальні роботи так і не розпочалися.

Зубчастий трамвай у Будапешті (Угорщина). Лінія зубчастого трамвая почала працювати із 1874 року. Сучасне фото
Зубчастий трамвай у Будапешті (Угорщина). Лінія зубчастого трамвая почала працювати із 1874 року. Сучасне фото

Перший проект електричного трамвая був поданий у міську раду Чернівців був розроблений у 1891 році комерційним радником австрійських залізниць Хуго фон Вебенау. Для уникнення крутих підйомів трамвайна лінія від вокзалу мала пройти серпантином західніше Вокзальної вулиці і піднятися в центральну частину міста. Кінцеві зупинки планувалися біля залізничного вокзалу в низинній частині міста та біля станції Фольксгартен (Чернівці-Південна). Хоча проект Хуго фон Вебенау не був підтриманий магістратом, на початку 1892 року влада Чернівців скерувала провідним електротехнічним фірмам запрошення щодо будівництва в місті електростанції та лінії електричного трамвая. Протягом року міська рада отримала пропозиції від трьох відомих компаній: а) Шуккерт і Ко із Німеччини; б) Кременецький, Майєр і Ко із Відня; в) Сіменс та Гальске теж із Відня. Цим компаніям влада міста запропонувала розробити попередні проекти трамвайної лінії в Чернівцях. Ця лінія мала поєднати головний вокзал, центр міста та станцію Фольксгартен.

27 липня 1893 року магістрат Чернівців створив трамвайну комісію в яку увійшли представники ради барон Н. Мустанца, І. Грегор, головний інженер Буковинських локальних залізниць Е. Крас та інженер Хуго фон Вебенау. Інженеру будівельного відділу Георгу Рапфу було доручено скласти проект будівництва перших трамвайних ліній в Чернівцях. Вже у серпні 1893 року цей проект був готовий і видрукуваний у вигляді окремої книжки. За проектом Рапфа, у Чернівцях планувалося збудувати чотири трамвайні лінії. Для міста планувалося придбати 7 електричних трамваїв, потужність міської електростанції мала скласти 80 кінських сил. Вартість будівництва мала скласти біля 360 тисяч крон.

Перші електричні трамваї Чернівців у трамвайному депо на вулиці Садовій. 1897 р. Світлина із колекції С.А. Тархова
Перші електричні трамваї Чернівців у трамвайному депо на вулиці Садовій. 1897 р. Світлина із колекції С.А. Тархова

Протягом 1894 року міська рада отримала пропозиції щодо будівництва електричного трамвая і електростанції від чотирьох компаній. Першими пропозиції подали віденські компанії «Сіменс і Гальске» та «Кременецький, Майєр та Ко», пізніше надійшли пропозиції фірми Шуккерта із Німеччини та чеської компанії «Крижек». 15 листопада 1894 року було сформовано нову трамвайну комісію, яка мала обрати оптимальну пропозицію.

У січні 1895 року було обрано дві компанії, які могли претендувати на концесію з будівництва електричного трамвая і електростанції – це були компанії Шуккерта та «Кременецький, Майєр та Ко». 12 лютого 1895 року влада Чернівців підтримала пропозицію німецької компанії Шуккерта. Планувалося, що облаштування електричного трамвая та електричного освітлення мало вартувати не більше 700 тисяч флоринів, в т.ч. 200 тисяч флоринів у вигляді акцій мали належати місту. Мінімальний відсоток для акціонерів мав становити не менше 4%. Електричне освітлення вулиць міста мало стартувати 25 жовтня 1895 року, а трамвай мав почати курсувати не пізніше 5 травня 1896 року. Трамвайна лінія мала починатися біля моста через річку Прут, пройти біля головного вокзалу, через центральну частину міста і закінчитися біля станції Фольксгартен. Загальна довжина лінії – біля 7 кілометрів.

Трамвайний вагон «Рінггофер» із № 7, виготовлений у Празі. 1897 р.
Трамвайний вагон «Рінггофер» із № 7, виготовлений у Празі. 1897 р.

2 березня 1895 року магістрат Чернівців та бургомістр А. Кохановський передали фірмі Шуккерта концесію на будівництво електричного трамвая, електростанції та облаштування електричного освітлення. Відповідний концесійний договір був підписаний 3 березня 1895 року. Будівництво міської електростанції в Чернівцях розпочалося 13 серпня 1895 року, перша парова машина прибула до міста 10 жовтня 1895 року із Праги. Загалом на чернівецькій електростанції було змонтовано три парові машини типу «Компануд» потужністю по 180 кінських сил, також три парові котли системи Тішбайн, які опалювалися кам’яним вугіллям. Генератори постійного струму були виготовлені компанією Шуккерта. Їх потужність складала 53 кВт, вихідна напруга – 258 В, а максимальна сила струму – 185 А. Також на електростанції Чернівців було встановлено дві буферні акумуляторні батареї – одна для освітлення, друга для трамваю. Акумуляторні батареї були виготовлені фірмою «Тюдор». 12 лютого 1896 року електростанцію було введено в експлуатацію, в той день було запушено електричне освітлення міського театру на сучасні вул. Шкільній. Офіційно електростанцію було введено в експлуатацію 28 лютого 1896 року.

Процес погодження проекту будівництва електричного трамвая сильно затягнувся. Концесію на будівництва трамвая терміном на 50 років було остаточно погоджено 26 липня 1896 року. Проектом було передбачено використання для будівництва трамвайних колій в Чернівцях лише жолобчастих рейок трамвайного профілю вагою 33,5 кг/метр погонний. Перша партія таких рейок в серпні 1896 року прибула до Чернівців із заводу «Фенікс» в Баварії. В кінці місяця прибули й інші матеріали. Тоді ж до Чернівців приїхав інженер Гец, який мав керувати будівництвом трамвайної інфраструктури. 18 вересня 1896 року розпочалися роботи із будівництва трамвайної лінії. Колії будували італійські робітники під керівництвом німецьких інженерів. Роботи йшли дуже швидко – усі колії планували прокласти до зими. 8 двовісних трамвайних вагонів для Чернівців було замовлено на заводі «Ринггофер-Сміхув» в Празі. Ці трамваї були обладнані електрообладнанням фірми Шуккерта. Вони були обладнані двома постами керування в голові та хвості вагона, адже розворотні кільця в Чернівцях не планувалися. Перші трамвайні вагони залізницею прибули до Чернівців у січні 1897 року. Вагони доправляли у депо на вулиці Садовій на спеціально виготовлених санях, запряжених волами. Депо початково було розраховано на обслуговування 9 трамвайних вагонів.

Трамвайний вагони «Рінггофер» у перший день пасажирської експлуатації трамваїв в Чернівцях. 18 липня 1897 р.
Трамвайний вагони «Рінггофер» у перший день пасажирської експлуатації трамваїв в Чернівцях. 18 липня 1897 р.

У кінці січня 1897 року було оголошено початок набору працівників на посади вагоноводів та кондукторів. До майбутніх трамвайників ставилися високі вимоги щодо віку та стану здоров’я, претенденти мали володіти німецькою, русинською та румунською мовами. Вагоноводів навчали також обов’язкам кондукторів, а кондукторів навчали навикам водіння трамвайних вагонів. Конкурс на місце вагоноводів та кондукторів був шаленим – заявки подали 470 осіб, а навчання почали 22 особи. Навчання розпочалося 15 квітня 1897 року.

Роботи із будівництва трамвайної лінії відновилися у березні 1897 році – почали облаштовувати контактну мережу трамвая. 27 квітня 1897 року міські та крайові чиновники оглянули міську електростанцію, трамвайне депо та рухомий склад, а також трамвайну лінію.

Трамвайний вагон на Ринковій (нині – Центральній) площі. Листівка початку 1900-х рр.
Трамвайний вагон на Ринковій (нині – Центральній) площі. Листівка початку 1900-х рр.

Роботи із влаштування трамвайної лінії в Чернівцях були завершені в середині травня 1897 року, відповідно 15 травня бургомістр Чернівців А. Кохановський скерував до Відня телеграму із проханням дозволити випробовування трамвайних вагонів та обкатку лінії. 18 травня 1897 року дозвіл було надано. 24 травня 1897 року трамвайну інфраструктуру оглянула спеціальна комісія. Із 26 травня 1897 року почалися випробування трамвайних вагонів та обкатка лінії. Запуск експлуатації електричного трамвая із пасажирами спочатку призначили на 25 червня, а потім перенесли на 1 липня. 28 червня 1897 року до Чернівців прибула комісія, яка і мала надати дозвіл на експлуатацію електричного трамвая із пасажирами. Після отримання висновків цією комісією, 15 липня 1897 року із Відня прибула іще одна комісія, в які були представлені фахівці державних австрійських залізниць та магістрату Чернівців, а також представників дирекції електричного трамвая. Комісія дозволила пасажирську експлуатацію електричного трамвая від 12 години 18 липня 1897 року.

Опівдні 18 липня 1897 року відбулася урочиста церемонія запуску електричного трамвая в експлуатацію із пасажирами. В цей день електричний трамвай курсував до 11 години вечора.

Роз’їзд на одноколійній трамвайній лінії на вул. Головній вище «будинку-корабля». До 1907 р. Стара листівка
Роз’їзд на одноколійній трамвайній лінії на вул. Головній вище «будинку-корабля». До 1907 р. Стара листівка

У 1897 році планували закупити іще кілька нових трамвайних вагонів та збудувати іще одну трамвайну лінію – від резиденції буковинських митрополитів до міського кладовища. Ця лінія мала пройти вулицею Руською. В перший рік експлуатації електричного трамвая в Чернівцях траплялося чимало прикрих випадків та аварій. Зокрема важка аварія сталася 5 травня 1898 року: в трамвайного вагона № 3 відмовили гальма і він покотився вниз, зійшов із рейок і перекинувся на бік. При цьому вагон підім’яв під себе кінний віз, кінь загинув. Вагоновод та кондуктор електричного трамвая отримали серйозні травми. Серед потерпілих були також і пасажири та візник. Після цієї аварії губернатор Буковини Бургіньйон заборонив експлуатацію трамвая в Чернівцях на 14 днів. Для виявлення причин аварії було створено спеціальну комісію, яка 6 травня оглянула місце трапунку. Комісія встановила, що із 8 наявних вагонів були повністю справними тільки два. За результатами роботи комісії було обмежено час роботи вагоноводів та кондукторів до 8 годин на добу, а також обмежено швидкість руху трамваїв на спусках до 5 кілометрів на годину. Також було розроблено інструкцію щодо технічного обслуговування трамваїв. Рух вагонів було відновлено 18 травня 1898 року із дотриманням вимог безпеки.

Акціонерне товариство «Чернівецьке товариство електропідприємства та трамваю» було створене в липні 1898 року. Із 1 серпня 1898 року до цього акціонерного товариства від фірми Шуккерта перейшла електростанція і вся трамвайна інфраструктура. Директором підприємства став інженер Франц Реш, який до того працював у фірмі Шуккерта. У 1899 році робота електричного трамвая в Чернівцях виявилася збитковою. Причиною збитковості було визнано погані погодні умови, а також недосконалість наявних трамвайних вагонів. Отож, у 1899 році для Чернівців на заводі в Празі замовили 4 нових моторних трамвая із більш потужними двигунами. Ці вагони прибули до Чернівців у вересні 1899 року і отримали №№ 9 – 12. Вони були обладнані тяговим електродвигунами потужністю 30 кінських сил. Трамвайні вагони, які експлуатувалися із 1897 року, були модернізовані. У 1901 році було реконструйовано міську електростанцію де було встановлено додаткову парову машину потужністю 320 кінських сил та новий паровий котел. У 1902 році трамвайний парк Чернівців поповнився 4 відкритими причіпними вагонами, які експлуатувалися на ділянці від станції Фольксгартен до Центральної площі, де був збудований тупик для відстою причіпних вагонів.

Відкритий чотирьохвісний моторний вагон «Рінггофер» № 4, виготовлений у Празі
Відкритий чотирьохвісний моторний вагон «Рінггофер» № 4, виготовлений у Празі

У 1905 році на заводі «Ринггофер-Сміхув» в Празі для Чернівців було замовлено чотирьохвісні вагони із поворотними візками. Вони приводилися чотирма електродвигунами по 25 кінських сил кожен. Ці вагони мали бути відкритого типу і вміщати до 80 пасажирів. Планувалося, що вони будуть курсувати влітку (в купальний сезон) від центру міста до річки Прут. Ці вагони прибули в місто у 1906 році. У кінці 1905 року на міській електростанції було встановлено перший дизельний двигун потужністю 250 кінських сил, який приводив два генератори – один для освітлення, а другий для трамвая (500 В). Так почалася поступова заміна парових машин на дизельні двигуни на міській електростанції.

Влітку 1906 року в Чернівцях розпочали прокладання другої колії – до того трамвайна лінія була одноколійною із роз’їздами. Другу колію проклали на ділянці від Соборної площі до Центральної площі і далі до пивоварні Штайнера. У 1907 році розглядалось продовження трамвайної колії до станції Жучка (довжиною 1,1 км.) із влаштування одного роз’їзду. Також цього року продовжили прокладання другої колії від центру міста до моста над Прутом.

Трамвайний вагон «GRAZ», виготовлений у 1908 році
Трамвайний вагон «GRAZ», виготовлений у 1908 році

У 1908 році на заводі в місті Граці для Чернівців було замовлено чотири нових моторних вагони, які отримали №№ 16 – 19 – вони прибули у квітні 1908 року. Часткової модернізації того року зазнали наявні вагони закритого типу, зокрема у них засклили відкриті майданчики, що значно покращило умови роботи вагоноводів. Також у 1908 року трамвайну лінію дещо продовжили в сторону річки Прут.

У 1909 році в Чернівцях було здано в експлуатацію новий головний залізничний вокзал. Поруч із ним було прокладено нову широку вулицю, яка отримала назву Банхофштрасе, тобто Вокзальна. По цій вулиці в жовтні – листопаді 1909 року було побудовано нову трамвайну лінію, а стару демонтовано. Трамваї рушили по новій лінії 25 листопада 1909 року. 30 листопада 1909 року відбулося урочисте відкриття нового залізничного вокзалу. Протягом 1910 року було укладено другу колію від вокзалу до річки Прут. Також у 1910 році в Чернівцях почали будувати другу електростанцію поблизу річки Прут, тут були встановлені дизельні двигуни по 500 кінських сил кожен. Ця електростанція була введена в експлуатацію 27 квітня 1912 року.

Трамвай на біля нового головного залізничного вокзалу Чернівців. 1910 р. Стара листівка
Трамвай на біля нового головного залізничного вокзалу Чернівців. 1910 р. Стара листівка

На початку 1910-х років планувалося розширити мережу електричного трамвая в Чернівцях, але цьому завадила І світова війна, яка вибухнула влітку 1914 року. Було збудовано лише продовження трамвайної лінії через міст над Прутом до станції Жучка. В ніч із 30 на 31 серпня 1914 року міст через Прут було підірвано австрійськими військами, таким чином лінія на Жучку пропрацювала лише 8 місяців. В кінці серпня 1914 року із Чернівців почалася евакуація чиновників та інших представників влади.

2 – 3 вересня 1914 року Чернівці були зайняті російськими військами, військовим губернатором 8 вересня 1914 року було призначено генерала Навроцького, а цивільне управління здійснював генерал Євреїнов. Перша окупація міста виявилася недовгою і вже 20 жовтня 1914 року в Чернівці знову зайшли австрійські війська. Після відновлення австрійської влади електричний трамвай поновив свою роботу. Проте у кінці листопада 1914 року Чернівці були знову зайняті російськими військами. Під час другої російської інвазії рух трамваїв відновився, але на лінію виходило мало вагонів. Друга окупація тривала 82 дні і 16 лютого 1915 року місто знову перейшло під контроль Австро-Угорщини. Після відновлення австрійської влади чернівецький трамвай курсував до 19:00, а із квітня 1915 року – до 20:00.

Квиток для проїзду в чернівецькому трамваї австрійських часів
Квиток для проїзду в чернівецькому трамваї австрійських часів

29 березня 1916 року було відновлено міст через річку Прут і трамвайну лінію до станції Жучка. Із квітня 1916 року на посади кондукторів почали приймати жінок, а раніше перед тим – студентів місцевого університету.

17 червня 1916 року Чернівці були знову зайняті російським військами. Цього разу окупація міста тривала понад рік і закінчилася 3 серпня 1917 року. Під час третьої російської окупації роботу трамвая було поновлено.

В кінці липня – на початку серпня 1917 року тривали важкі бої між російськими і австрійськими військами. В результаті було сильно пошкоджено міську інфраструктуру, в тому числі і електростанції. Планувалося відновити рух трамвая наприкінці жовтня 1917 року, але роботи затягнулися до лютого 1918 року. Регулярний рух трамваїв було відновлено 14 лютого 1918 року, але не по всій довжині лінії. Курсування трамваїв по усій лінії було запроваджене лише після відновлення електростанції.

Трамвайна лінія і поруйнований залізничний вокзал в Чернівцях. 1918 р.
Трамвайна лінія і поруйнований залізничний вокзал в Чернівцях. 1918 р.

Восени 1918 року став очевидний програш у війні Центральних держав державам Антанти. Австро-Угорська імперія почала стрімко розвалюватися, проголошувалися нові незалежні держави. 1 листопада 1918 року у Львові проголошено Західно-Українську народну республіку. 3 листопада 1918 року під час віча в Чернівцях прийнято резолюцію щодо включення Буковини до складу ЗУНР. Австрійський губернатор Йозеф Ецдорф 6 листопада 1918 року передав владу представнику Українського крайового комітету О. Поповичу і представнику румунської делегації А. Ончулу. Проте румуни діяли підступно і 11 листопада 1918 року Чернівці були захоплені румунською армією, а українські солдати та представники крайового комітету покинули місто. Остаточно Буковина стала частиною Румунського королівства 19 грудня 1918 року.

У 1919 році трамвайний рух в Чернівцях здійснювався тільки на ділянці від вул. Садової до залізничного вокзалу і тривав тільки до 18:00. Не вистачало потужності міської електростанції, крім того відчувався дефіцит палива. Лише на початку 1920 року до Чернівців прибуває обладнання для електростанції, замовлене в Австрії. Із 15 січня до 20 лютого 1920 року трамвайний рух припинився, із 20 лютого він відновився на ділянці від вокзалу до вул. Садової, в кінці весни трамваї почали курсувати до ст. Чернівці-Південна. Повне відновлення трамвайного господарства було завершене восени 1920 року. У вересня 1920 року акціонерне товариство, яке керувало електростанцією і трамваєм було націоналізоване і перейшло у власність міста.

Трамвай «GRAZ» на двоколійній лінії біля Центральної площі. Початок 1930-х рр.
Трамвай «GRAZ» на двоколійній лінії біля Центральної площі. Початок 1930-х рр.

24 квітня 1923 року Румунія перейшла на правосторонній рух. Жодних проблем у трамвайному господарстві ця новація не викликала, оскільки в Чернівцях експлуатувалися двосторонні вагони із дверима з обох сторін кузова.

У 1926 році проведено реконструкцію трамвайного депо на вул. Садовій, адміністративних та виробничих приміщень трамвайного господарства. У той час на тяговій підстанції трамвая встановлено ртутні випрямлячі компанії «Сіменс-Шуккерт». У 1929 – 1930 рр. старі трамвайні вагони Чернівців пройшли глибоку модернізацію і отримали більш сучасні та потужні двигуни та нові контролери. Крім того на вагонах було встановлено магніторейкові гальма.

Наприкінці 1920-х років в Румунії відбувається приватизація низки державних та комунальних підприємств. Трамвайне господарство Чернівців стало одним із підрозділів регіональної акціонерної транспортної компанії. Із 1933 року в Чернівцях запроваджено рух міських автобусів. Для цього було придбано 10 автобусів марки «Fiat 622», які були зібрані в Румунії.

Перші міські автобуси Чернівців моделі «Fiat 622» у трамвайному депо. 1934 р.
Перші міські автобуси Чернівців моделі «Fiat 622» у трамвайному депо. 1934 р.

Із літа 1934 року проводиться укладання другої колії на трамвайній лінії. При цьому у верхній рівнинній частині міста замість жолобчастих трамвайних рейок «Фенікс» укладають залізничні рейки типу «Вінйоль». На кінцевих зупинках замість тупиків було побудовано розворотні кільця. На зупинках із значним пасажиропотоком було збудовано павільйони для очікування трамвая.

У 1930-х роках в Чернівцях діяло 3 трамвайних маршрути: № 1 включав всю лінію – від річки Прут до станції Чернівці-Південна із одноколійною ділянкою в районі кінцевої зупинки Чернівці-Південна; № 2 – від річки Прут до повороту в трамвайне депо; № 3 курсував від річки Прут до кінця одноколійної ділянки. Крім трьох трамвайних маршрутів в місті працювало 5 автобусних маршрутів.

У липні 1937 року чернівецький трамвай святкував своє 40-річчя. Загальна довжина трамвайної лінії становила 6,34 км. (від набережної Пруту до станції Чернівці-Південна), в тому числі 4,724 км. – двоколійна ділянка. Трамвайне депо мало три ангари по три оглядові канави кожен. У місті налічувалося 23 моторні вагони (в т.ч. два відкриті чотирьохвісні) і чотири причіпні. Випуск вагонів на лінію складав 14 – 16 вагонів. Трамваї курсували від 6 ранку до 1 години ночі.

Трамвайний павільйон із газетним кіоском на Центральній площі. Кінець 1930-х рр. Фото із колекції С.А. Тархова
Трамвайний павільйон із газетним кіоском на Центральній площі. Кінець 1930-х рр. Фото із колекції С.А. Тархова

У 1937 році приймається рішення про будівництво в Чернівцях тролейбусної лінії за трасою автобусного маршруту № 4 від палацу буковинських митрополитів до цвинтаря на Горечі. Проект тролейбусної лінії уклав інженер Ілля Сава. Чотири тролейбуси для Чернівців було замовлено на фірмі «MAN» в Німеччині. Тролейбусну лінію будували протягом 1938 року, замість опор використовували зношені трамвайні рейки. Ангари для обслуговування тролейбусів спорудили на території трамвайного депо. Будівництво тролейбусної лінії було завершене у вересні 1938 року. Виготовлення тролейбусів дещо затягнулося – вони були готові в листопаді 1939 року і 17 – 19 листопада вони демонструвалися на міжнародній виставці в Дюссельдорфі.

Тролейбуси прибули до Чернівців 11 і 14 січня 1939 року. Випробування тролейбусів і обкатка лінії розпочалося 12 січня 1939 року. Із 1 лютого 1939 року розпочався тролейбусний рух із пасажирами.

Трамвай та тролейбуси на Центральній площі в Чернівцях. 1940 р.
Трамвай та тролейбуси на Центральній площі в Чернівцях. 1940 р.

1 вересня 1939 року вибухнула ІІ світова війна. 17 вересня 1939 року радянські війська перейшли східний кордон Польщі і почали «визволяти» землі Волині, Галичини і Західної Білорусі. Ці дії радянських військових були узгоджені із керівництвом ІІІ Рейху, адже до початку ІІ світової війни керівництво СРСР і Німеччини уклали т.зв. «Пакт Молотова-Ріббентропа», таємні протоколи до якого передбачали поділ сфер впливу. Хоча Румунія була союзницею нацистської Німеччини, відповідно до негласних домовленостей верхівки ІІІ Рейху та СРСР Північна Буковина і Молдова відійшли від Румунії до СРСР. Радянські війська до Чернівців зайшли 28 червня 1940 року. Північна Буковина стала Чернівецькою областю СРСР.

Одразу після введення до Чернівців радянських військ відновилася робота усього громадського транспорту – трамваїв, тролейбусів та автобусів. 15 серпня 1940 року було націоналізовано регіональну транспортну компанію, а 16 серпня 1940 року створено Чернівецьке трамвайно-тролейбусне управління (ЧТТУ). У жовтні 1940 – березні 1941 рр. укладено другу колію по всій трасі трамвайної лінії. Реконструйовано кінцеві зупинки трамвая. У жовтні 1940 року модернізовано старі чотирьохвісні вагони – вони отримали бокові стінки та опалення салону і почали експлуатуватися протягом усього року. Запроваджено другий тролейбусний маршрут, до міста прибуло 4 тролейбуси ЯТБ-4 радянського виробництва.

Радянський тролейбус ЯТБ-4 у Чернівцях. 1941 р. Фото із колекції С.А. Тархова
Радянський тролейбус ЯТБ-4 у Чернівцях. 1941 р. Фото із колекції С.А. Тархова

22 червня 1941 року нацистська Німеччина разом із своїми союзниками Угорщиною та Румунією здійснили напад на Радянський Союз. Радянські війська швидко відступали. 5 липня 1941 року Чернівці були зайняті румунськими військами. При відході із Чернівців радянські війська пошкодили електростанцію та інфраструктуру міського електростанцію. Роботу регіональної акціонерної транспортної компанії було відновлено, із Бухаресту повернувся її керівник Георгій Мога. 28 липня 1941 року в Чернівцях відновлено курсування автобусів, 2 серпня – почалися пробні рейси трамвая, а 4 серпня відновив роботу тролейбус.

У середині 1942 року в Чернівцях діяв один трамвайний маршрут від річки Прут до станції Чернівці-Південна, два тролейбусні маршрути із №№ 2 і 4, а також два автобусні маршрути №№ 3 і 5. Під час румунської окупації 1941 – 1944 року у зв’язку із значною інфляцією вартість проїзду в громадському транспорті постійно зростала.

У березні 1944 року до Чернівців наблизилися радянські війська, тому румунська влада приймає рішення про евакуацію транспортного господарства та його персоналу. Тролейбуси були вивезені до міста Брашова, а значна частина трамвайного персоналу була евакуйована до міста Арада. 23 березня 1944 року рух електротранспорту в Чернівцях припинився. 30 березня 1944 року Чернівці були зайняті радянськими військами.

Трамвайний вагон «Рінггофер» № 1 1897 року випуску на Центральній площі в Чернівцях. 1947 р.
Трамвайний вагон «Рінггофер» № 1 1897 року випуску на Центральній площі в Чернівцях. 1947 р.

Рух трамваїв в Чернівцях було відновлено 21 квітня 1944 року, на той час справними були тільки 6 вагонів, але на лінію вийшло тільки два – не вистачало персоналу, адже вагоноводи та кондуктори румуни виїхали із Чернівців. Українців серед персоналу електротранспорту було обмаль. 1 травня 1944 року на лінію виїхав єдиний тролейбус ЯТБ-4, який лишився в місті. Інші 7 тролейбусів так і не повернулися в рідне місто – із Брашова їх спочатку доправили до Одеси, а потім до Києва та Дніпра. Нормальна робота електротранспорту Чернівців була відновлена лише в лютому 1946 р. У 1944 – 1945 рр. робота трамваїв та тролейбуса часто призупинялася. 1 жовтня 1948 року до Чернівців було доправлено 3 тролейбуси МТБ-82 із Москви.

У другій половині 1940-х років стан трамвайного господарства Чернівців був дуже поганим – на той час в місті все ще експлуатувалися вагони виготовлені у 1897 році, які повністю вичерпали свій ресурс. У 1947 році трамвайну лінію поділили на два маршрути: від річки Прут до Червоної (Центральної) площі курсували найновіші вагони «GRAZ» із потужними двигунами. Від Червоної площі до вул. Чкалова (міська рогачка) курсували старі зношені вагони і вагони із причепами. Від рогачки до станції Чернівці-Південна курсував один вагон-човник – справа в тому, що румуни розібрали на цій ділянці другу колію. Пересадка в цей вагон була безкоштовною.

Трамвайні вагони 2М київського виробництва на Центральній площі. Кінець 1950-х рр.
Трамвайні вагони 2М київського виробництва на Центральній площі. Кінець 1950-х рр.

У 1948 – 1949 рр. було проведено поглиблений капремонт 18 старим трамвайним вагонам, число справних вагонів складало 20 моторних і 4 причіпних. У грудні 1949 року на базі одного старого трамвая побудували службовий трамвай-снігоочисник. У січні 1950 року до Чернівців надійшло іще чотири тролейбуси моделі МТБ-82Д.

У 1952 року до Чернівців доставили вузькоколійний вагон № 173 із Дніпра. Проте його експлуатація виявилася проблематичною – він не був пристосований до експлуатації на лінії із великими ухилами та кривими малого радіусу. Того ж року із Одеси в Чернівці доставили вузькоколійний вагон «Godarville» 1910 року випуску, проте і при його експлуатації виникали проблеми, тому в 1955 році його відправили до Житомира.

Із кінця 1952 року в Чернівці із Київського заводу електротранспорту ім. Ф. Дзержинського (КЗЕТ) прибуває два модернізовані двовісні трамваї 2М (900-та серія). Ці вагони були виготовлені на КЗЕТі у 1920 – 1930 рр. і на початку 1950-х років пройшли глибоку модернізацію і були переобладнані для експлуатації на колії 1000 мм. у Вінниці, Житомирі та Чернівцях. Протягом 1952 – 1959 рр. до Чернівців було доставлено 23 вагони 2М із Києва. Відповідно із експлуатації виводили старий рухомий склад. Станом на 1960 рік на балансі ЧТТУ перебувало 33 пасажирські вагони (в тому числі 10 старих вагонів), 4 службові вагони та один снігоочищувач. У середині 1960-х років трамвай Чернівців перевозив біля 24 мільйонів пасажирів на рік.

Тролейбуси МТБ-82Д на Центральній площі в Чернівцях. Кінець 1950-х рр.
Тролейбуси МТБ-82Д на Центральній площі в Чернівцях. Кінець 1950-х рр.

Із 1953 року ліквідовано поділ трамвайної мережі на три маршрути – курсує єдиний трамвайний маршрут від річки Прут до станції Чернівці-Південна. Восени 1957 року збудовано велике трамвайне кільце загальною довжиною 1,8 км, яке проходило вулицею Головною повз автовокзал, хлібзавод та станцію Чернівці-Південна. Загальна довжина трамвайних колій в Чернівцях на початку 1960-х років становила 16,1 км., із них 15,7 км. використовувалося в маршрутному русі. У 1952 – 1962 рр. проводилися активні роботи по заміні зношених колій по місту.

У 1950-ті роки активно розвивається тролейбусне господарство у Чернівцях. У 1960 році в Чернівцях вже налічувалося 16 тролейбусів моделі МТБ-82Д, у 1963-1964 рр. надходить 6 тролейбусів на базі кузова автобуса ЛАЗ-695Е, чотири із них побудовані в Києві на КЗЕТі, а іще два – в Одесі на місцевому автоскладальному заводі. Станом на 1965 рік чернівецький тролейбус перевіз 13 млн. пасажирів.

Демонтаж трамвайних колій на вулицях Чернівців. 1967 р. Фото із колекції Олександра Міхайлова
Демонтаж трамвайних колій на вулицях Чернівців. 1967 р. Фото із колекції Олександра Міхайлова

Активно розвивається і автобусне сполучення в Чернівцях – у 1963 році в місті курсує 23 автобусні маршрути, налічується 46 автобусів різних моделей.

Вже в перші половині 1960-х років стало зрозуміло, що суцільнометалеві трамвайні вагони німецького виробництва, які постачалися до Вінниці, Житомира, Євпаторії та Львова не можуть експлуатуватися на трамвайних лініях із значними ухилами. В той же час, київські трамвайні вагони 2М, які експлуатувалися в Чернівцях вичерпували свій ресурс. Навесні 1962 року Чернівецька обласна та міська влада доходять до рішення про потенційне закриття трамвайного руху, незважаючи на популярність трамвая серед пасажирів. Справа була не тільки у зношеності парку трамвайних вагонів, але і у зростанні інтенсивності руху автобусів. У 1964 році починається будівництво нового трамвайного депо на сучасному проспекті Незалежності.

Урочисте відкриття руху тролейбусів за маршрутом № 3 річка Прут – вул. Татарбунарська. 17 вересня 1967 р. Фото із газети «Радянська Буковина»
Урочисте відкриття руху тролейбусів за маршрутом № 3 річка Прут – вул. Татарбунарська. 17 вересня 1967 р. Фото із газети «Радянська Буковина»

Навесні 1966 року закрито трамвайний рух на ділянках від вул. Садової до станції Чернівці-Південна та від вокзалу до річки Прут. Із 10 березня 1966 року довжина трамвайних колій становить 7,4 км., кінцеві зупинки: вокзал і парк ім. Калініна, протягом 1966 року перевезено 12,4 млн. пасажирів. У 1966 році працювало 15 вагонів 2М київського виробництва. Замість трамвайної лінії у верхній частині міста споруджують тролейбусну лінію від Центральної площі до вулиці Татарбунарської. 20 серпня 1966 року тут починають курсувати тролейбуси маршруту № 3. Для обслуговування цього маршруту в Чехословаччині було придбано 9 тролейбусів чеського виробництва «Skoda 9Tr», які могли працювати на лініях із великими ухилами. У 1966 році було введено в експлуатацію нове тролейбусне депо на сучасному проспекті Незалежності.

20 березня 1967 року трамвайний рух в Чернівцях було повністю припинено. Останнім у депо із маршруту повернувся трамвай із інв. № 10. Влітку 1967 року було демонтовано трамвайні колії на центральних вулицях Чернівців. Силами ремонтно-будівельного управління № 4 проводилася реконструкція вулиць вздовж закритого трамвайного маршруту. 17 вересня 1967 року тролейбуси маршруту № 3 почали курсувати від річки Прут до вулиці Татарбунарської, таким чином тролейбусний маршрут повністю замінив закритий трамвайний.

У листопаді 1970 року збудовано тролейбусну лінію до кінцевої «Кепмпінг» (зараз – «Музей народної архітектури і побуту»), куди почали курсувати від Чернівецького університету ім. Федьковича тролейбуси маршруту № 4. Довжина маршруту складала біля 7 кілометрів, в кінці 1970 року на маршруті курсувало 18  тролейбусів.

Один із перших тролейбусів «Skoda 9Tr» № 25 в Чернівцях на маршруті № 2 Університет – вул. Житомирська
Один із перших тролейбусів «Skoda 9Tr» № 25 в Чернівцях на маршруті № 2 Університет – вул. Житомирська

У 1967 – 1990-х роках тролейбусна мережа в Чернівцях постійно розширюється. До липня 1979 року до Чернівців постачаються тролейбуси «Skoda 9Tr». Загалом до міста у 1966 – 1979 рр. було поставлено 183 тролейбуси цієї моделі (№№ 23 – 216) 13 модифікацій. До 1976 року постачалися дводверні тролейбуси «Skoda 9Tr», пізніше – тридверні.

У травні 1983 року до Чернівців надходить 15 тролейбусів «Skoda 14Tr02» із тиристорно-імпульсною системою управління (ТІСУ) тяговим електродвигуном (№№ 217 – 231). У квітні 1984 року надійшло іще 14 тролейбусів цієї моделі (№№ 232 – 246). Загалом із травня 1983 року до березня 1991 року до Чернівців надійшов 101 тролейбус моделі «Skoda 14Tr»: більша частина тролейбусів надійшла із заводу в Чехії, а 8 тролейбусів (№№ 319 – 326) – із Києва.

Тролейбуси «Skoda 9Tr» на території тролейбусного депо на пр. Незалежності. 1978 р. Фото А. Вільковича
Тролейбуси «Skoda 9Tr» на території тролейбусного депо на пр. Незалежності. 1978 р. Фото А. Вільковича

Із грудня 1992 року по березень 1993 року до Чернівців надійшло 6 зічленованих тролейбусів ПМЗ Т1, виготовлені Південним машинобудівним заводом в Дніпрі. У 1994 році із Потсдаму надійшло 3 вживаних тролейбуси «Skoda 14Tr03» №№ 333 – 335. В серпні 1995 року до Чернівців починається постачання тролейбусів виробництва Львівського автобусного заводу (ЛАЗ-52552). До червня 1996 року до Чернівців надійшло 7 таких тролейбусів. У 1996 році із Києва було передано один тролейбус «Київ-11» виробництва Київського заводу електротранспорту. У січні 1997 року до Чернівців надійшло 5 вживаних тролейбусів «Skoda 14Tr» №№ 336 – 340 із чеського міста Пльзеня. У 2004 – 2006 рр. Чернівці отримали 7 «рестайлінгових» тролейбусів ЛАЗ-52522.

У 1995 році введено в експлуатацію нове тролейбусне депо на вулиці Комунальників на околиці міста. У 1996 – 2008 рр. це тролейбусне депо належало Чернівецькому автобусно-тролейбусному підприємству (ЧАТП), яке було створене 22 серпня 1996 року. В той же час тролейбусне депо на пр. Незалежності належало Чернівецькому тролейбусному управлінню, яке працює із 22 березня 1967 року (до цього – Чернівецьке трамвайно-тролейбусне управління). Таким чином деякий час тролейбусну мережу Чернівців обслуговувало два комунальні підприємства. 30 червня 2008 року всі тролейбуси були передані до Чернівецького тролейбусного управління. Із 2015 року практично всі тролейбуси Чернівців переведені у нове тролейбусне депо на вулиці Комунальників.

Тролейбус ЛАЗ-52522 на вулицях Чернівців. Автор фото – Олександр Міхайлов.
Тролейбус ЛАЗ-52522 на вулицях Чернівців. Автор фото – Олександр Міхайлов.

У рік сторіччя електротранспорту Чернівців (1997 рік) в місті налічувалося 129 пасажирських тролейбусів: 101 із них знаходився на балансі ЧТУ, а 28 – на балансі ЧАТП. За підрахунками тодішнього керівника КП «ЧТУ» В.Я. Ломова, протягом 100 років від початку експлуатації трамвая в Чернівцях електротранспорт перевіз 3,5 мільярди пасажирів, а загальний пробіг електротранспорту склав 500 млн. кілометрів!

Із 2006 року до Чернівців починається постачання низькопідлогових тролейбусів ЛАЗ Е183D1. У 2006 році прибуло 3 тролейбуси (№№ 343 – 345), у 2008 році прибуло іще 7 таких машин (№№ 341, 342, 346 – 350). У 2018 – 2019 рр. було прибано 8 нових низькопідлогових тролейбусів «Дніпро Т203» (№№ 382 – 389). У 2019 році місто отримало 10 вживаних низькопідлогових двосекційних тролейбусів «Hess SwissTrolley 2» швейцарського виробництва.

У 2012 – 2013 рр. із міста Арнема до Чернівців надійшло 4 тролейбуси «Den Oudsten B88» («Volvo B10M-58E»). У листопаді 2016 – березні 2018 рр. до Чернівців із міст Чехії та Словачини надійшло багато вживаних тролейбусів «Skoda 14Tr»,  «Skoda 15Tr» та «Skoda 21Tr». На початку липня 2022 року транспортна компанія міста Устя-над-Лабою вирішила подарувати Чернівцям два вживані тролейбуси «Skoda 15Tr».

Станом на початок липня 2022 року в Чернівцях працює 11 тролейбусних маршрутів, на двох із них працюють тролейбуси «Дніпро Т203» оснащені акумуляторами для автономного ходу. Станом на початок 1 січня 2022 року на балансі КП «Чернівецьке тролейбусне управління» перебувало 96 тролейбусів, в тому числі 92 – пасажирських, 3 – службові («Skoda 9Tr») та один музейно-екскурсійний («Skoda 9TrH27» № 208); довжина контактних мереж тролейбуса в Чернівцях – 86,3 км., їх живить напругою 10 тягових підстанцій.

Антон ЛЯГУШКІН

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.