Розпочався останній місяць весни. І хоча цьогоріч вона не особливо тепла, проте парки нашого міста уже вкрилися травою і зацвіли дерева. За найменшого променя сонця ми спішимо прогулятися їхніми алеями. Отак і сто років тому мальовничі парки Львова теж запрошували на “проходи”. І сьогодні, щоб підняти читачам Фотографій Старого Львова настрій, пропонуємо прочитати дотепний фейлетон Галактіона Чіпки про Стрийський парк, опублікований у газеті “Діло” (№162 від 25.07.1924 р.).
Нагадаємо, що Галактіон Чіпка – це псевдонім Романа Купчинського під яким він, як співробітник редакції газети «Діло» у 1924—1939 рр. друкував фейлетони у постійній рубриці «Відгуки дня”. Згодом підготував книжку цих фейлетонів, але її виходові перешкодила війна.
Текст фейлетону подаємо оригінальним.
Стрийський парк.
(Фльора і фавна).
Стрийський парк лежить між тим і тим степенем ґеоґрафічної ширини східної та між тим і тим степенем ґеоґр. довжини північної від Ґрініч (читай: І ремвіх). Коло нього притулилося місто Львів, відоме з того, що має українську метрику, польський патріотизм а жидівський характер. В протиставленні до Львова, парк має характер інтернаціональний. Там заходять без ріжниці народності, вдень – ревматики, а вечером романтики. (Педаґоґи навчають, шо всі денні гості дійшли до ревматизму саме через свій романтизм).
Стрийський парк поділенні природно на три полоси: еротичну, ліричну і траґічну.
Полоса еротична обіймає всі найдальші периферії парку. Там серед дикої природи десь не-десь надломана лавочка: німий свідок бувальщини. На кожну з цих лавочок сідає з засади тільки одна пара, решта радить собі як може. Світла тут обмаль, але ще ніхто від часів Данила не скаржився на це. Навпаки: Хтось подав просьбу до міністерства освіти, щоб викинути одну-одиноку лямпу, бо «вона псує настрій любителям природи».
Пари, які заходять сюди, на т. зв. сезонові симпатії, знакомости з театрів, вечерниць і з недільного корза під Преображенською. Вік пар у еротичній полосі хитається між 25 і 35 роком життя. Але нерідко можна подибати й такі, в яких він має 50 а вона 15 і навпаки.
Друга полоса парку – це полоса лірична. Вона обіймає райони близчі до осередка. Природа тим більше скупа, за те ширші стежки і більше світла. На лавках сидить звичайно по дві пари і зложивши навхрест руки немилосердно зітхають.
Це все наречені і залюблені.
Що кількадесять кроків стоять осторонь від усіх якісь варяти і розкладаючи руками шепчуть щось до місяця.
Це – поети.
Вони час-від-часу поглядають глумливо в третю полосу траґічну, де міститься досить добра реставрація.
Ця третя полоса обіймає середину парку з чарівним озером, що нічим на гірше Світезя. Тисячі лямп робить з ночі день, а військова музика підбадьорує жолудок. Там походжають фамілії, в двійках, в чвірках і в кольонах. У кожного з них на кожнім пальці перстень, а на палюху прецель. Трагічні там настрої. Жінка хоче сну, чоловік пива, а молоде покоління любови. Але звязані разом усміхаються і вдають, що їм дуже весело. Та не в них лежить цілий траґізм третьої полоси.
Час від часу між ордою родин зявляються страші типи. Волоса в них розкудовчене, в руках кольосальний бук. Вони з часта спльовують і кламцають зубами.
Тигровимн очима заглядають по всіх лавках, викликуючи оправданий переполох.
Це мужі – доматори.
Наївні люде беруть їх за поліційних аґентів, а вони сараки також наївні, бо шукають жінок у… третій полосі.
Але є між ними і мудрійші. Я бачив, як один такий розумний муж шугнув просто в еротичну полосу. Ломіт галузя вказував напрям його дороги, а за хвилю дикий рев вказував, що він не помилився.
– Поліція! верещала якась жертва мужеського пола.
(Жінка мовчала, бо певно вдавала омління).
– Дам я тобі поліцію! відповідав якийсь зрівноважений бас і чути було імітацію молочення.
За хвилю в третій полосі виріс мов зпід землі мій знайомий. Засапаний слинив гудза на чолі і говорив:
– Прокляття з тим парком. Бічні стежки зовсім не освічені, – мало голови не розбив…
Галактіон ЧІПКА
