31 липня 2016 року раптово пішов з життя видатний український археолог Михайло Андрійович Филипчук, який велику частину свого життя присвятив археологічним дослідженням Львова та околиці.
Народився 19.12. 1955 р. у с. Потічок Снятинського р-ну Івано-Франківської обл. Закінчив історичний факультет Чернівецького державного університету (1982). Був учнем двох відомих археологів – Ірини Русанової та Бориса Тимощука. З 1999 р. – доцент кафедри археології, античності та середньовіччя(з 2010 р. – кафедри археології та спеціальних галузей історичної науки), з 2000 р. – директор Інституту археології Львівського національного університету ім. І. Франка. У 1996 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Слов’янські поселення VІІІ–Х ст. українського Прикарпаття» (науковий керівник – доц. О. М. Приходнюк). Автор та співавтор близько 60 наукових праць, в т.ч. співавтор трьох колективних монографій та автор власної –«Слов’янські поселення VIIІ–Х ст. в Українському Прикарпатті».Член Вченої ради історичного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка (2000—2010). Стажувався в інституті «Перед- і ранньої історії» Віденського університету (1991).
Працював викладачем Виноградівського політехнікуму та СПТУ № 34 (1984–1986), науковим співробітником відділу археології Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України (1987–2000), заступником директора з наукової роботи НДІЦ «Рятівна археологічна служба» Інституту археології НАН України (1996–1997). У 2000 році заснував Інститут археології Львівського національного університету імені Івана Франка і працював на посаді директора. З 2012 р. отримав посаду доцента на кафедрі археології та спеціальних галузей історичної науки Львівського національного університету імені Івана Франка.
В 90 –х рр. за його участі були проведені археологічні дослідження на місці ринку «Добробут» та в Замарстинові.
Останніх 25 років свого життя Михайло Андрійович присвятив дослідженню Пліснеського археологічного комплексу, зокрема Пліснеського мегаполісу – одного з найбільших європейських міст у ІХ-Х століттях, що займало територію близько 450 га. Ці дослідження дали можливість пролити світло не тільки на історію нашого народу, але й також на процес християнізації Галичини.
Його стараннями було досліджено Чернечу гору біля Унівської Успенської Лаври, віднайдено фундаменти церков і монастирських приміщень Підгорецького монастиря, а також фундаменти церков на Пліснеському городищі.Він провів розвідувальні роботи поблизу с. Княже, які дають підстави говорити про тяглість поселення на цьому місці з часів ранньозалізної доби.
Михайло Андрійович був дуже хорошим викладачем і мудрою людиною. Він став науковим і духовним наставником для не одного покоління дослідників, надихнув їх своїми ідеями і підтримував у всіх починаннях. Вшанувати пам’ять прийшло чимало людей, зокрема студентів і випускників, які самі несли труну свого наставника, щоб провести в останню путь…
Непоправна втрата і ще довго ми не зможемо в це повірити. Проте пам’ять про Михайла Андрійовича житиме вічно, бо Він залишив після себе багато молодих науковців, які продовжать Його справу.
Колись про цю видатну людину писатимуть монографії, адже тепер Він сам і є історія…
Софія ЗМЕРЗЛА
- Джерела:
- https://uk.wikipedia.org/
- http://clio.lnu.edu.ua/employee/fylypchuk-a-m
- http://www.ugcc.lviv.ua/about/archbishop/
- http://catholicnews.org.ua/vidiyshov-u-vichnist-vidatniy-arheolog-mihaylo-filipchuk
- http://zolochiv.net/svitloyi-pam-yati-filipchuka-mihayla-andriyovicha/
