“Проклямацію Української Національної Ради” проголосили у Львові 19 жовтня 1918 року. Тоді добігала кінця Перша світова війна і розпадалася Австро-Угорська імперія. На західноукраїнських землях виникла Українська держава.
“Ціла етнографічна українська область в Австро-Угорщині, зокрема Східна Галичина з граничною лінією Сяну з влученням Лемківщини, північно-західна Буковина з містами Чернівці, Строжинець і Серет та українська полоса північно-східної Угорщини (Закарпаття) – творять одноцілу українську територію, яка конституйовується як Українська держава”, – йшлося в документі.
Прокламацію підтримали в Буковині шляхом народного віче.
Головою Української Національної Ради обрали правника Євгена Петрушевича. Політики закликали представників національних меншин до участі в структурі. Передбачалося утвердження республіканського ладу та створення демократичної конституції. Діячі вимагали й допущення окремої української делегації до післявоєнної мирної конференції – це було необхідно для визнання держави і встановлення її кордонів.
9 листопада Українська держава отримає назву Західноукраїнська Народна Республіка – ЗУНР. За 4 доби Рада прийме “Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель бувшої австро-угорської монархії”, яким затвердить її існування.
Головна українська рада закликала до боротьби з царською Росією та за незалежну Україну у Львові 16 серпня 1914-го. Підписав Маніфест політичний діяч Кость Левицький.
У ньому констатували, що зусилля дипломатії нічого не вдіяли, щоб утримати мир у Європі, і бурю війни уже не зупинити. Підкреслили, що українці є тим народом, на який війна та її наслідки наваляться найбільше. Адже трагедія Першої світової війни полягала у тому, що українці воювали один із одним на боці як Австрійської, так і Російської імперій.
Наталка СТУДНЯ
Джерело: Gazeta.ua
