Старіння кожного міста можна легко спостерігати за старінням його постійних мешканців. І, якщо люди – це істоти не довгоживучі, то постійними мешканцями можна сміливо вважати міські дерева. Їх народження проходить непомітно для людського ока і ніхто не святкує річниці їхнього життя.
Але, попри це, вони довший час залишаються живими свідками нашої історії. І чим старіше дерево, тим більше воно пам’ятає. Дуже шкода, що люди – мешканці міста, мало про це задумуються і не цінують життя дерев.
Їх заковують у бетон та бруківку, їх вирують під забудову різноманітних закладів, біля них просто влаштовують сміттєзвалища або вирізають на них свої імена.
Але одному з львівських дерев нещодавно пощастило – 120-літній клен клен на вулиці Валовій, 18а навпроти “Музею ідей”, отримав громадянство міста та надію на “щасливе життя”. 21 березня 2012 року на День Львівського Дерева опікуватися кленом взявся “Музей Ідей”.
Столітньому клену було присвоєно спеціальний паспорт та Qrkod. А різнокольорові годівнички, які виготовили студенти кафедри дизайну Національного лісотехнічного університету, тепер стали окрасою дерева.
Навколо клена спорудили також імпровізований дерев’яний амфітеатр, куди можна прийти, посидіти, попрацювати чи просто подумати. Дехто приходить поспілкуватися з молодим красенем-кленом. Адже 120 -років для клена, який може прожити 500, це ще навіть не юнацький вік.
І як би було добре, якби кожен мешканець міста чи кожна міська родина взяла на себе опікунство хоча б над одним деревом. Тоді і дерева би менше нищили і вислів “сімейне дерево” набув би абсолютно іншого змісту.
