Дерев’яна церква Стрітення Господнього в Черепині, або храм, який ще можна врятувати

1967
Дерев’яна церква Стрітення Господнього, або храм, який ще можна врятувати

Історія сіл Черепина та Давидова Пустомитівського району (віддалених від Львова 14 і 17 км відповідно, які мають статус «прильвівських сіл»), тісно пов’язана з історією тутешніх греко-католицьких парафій.

Перша писемна згадка про Черепин датується 1410 роком, як це зафіксовано в архівній довідці Центрального державного історичного архіву у Львові (ЦДІАЛ), виданій на запит церковної громади Черепина. Таблиця на черепинській церкві Стрітення Господнього вказує на дату заснування – 1760 рік.

Охоронний знак на черепинській церкві Стрітення Господнього. Фото Ігоря Скленара
Охоронний знак на черепинській церкві Стрітення Господнього. Фото Ігоря Скленара

Таблицю встановили ще за радянських часів, як відомо, «охоронний статус» давав можливість зберегти святиню від руйнації комуністичною владою. Будівництво дзвіниці датоване 1754 роком.

Натомість в архівній довідці, виданій ЦДІАЛ на запит теперішньої громади УГКЦ в Черепині зазначено, що названа церква збудована в XVII ст., відновлена в 1758 році згідно з «Шематизмом духовенства Львівської архієпархії на 1935-36 рр». В 1757 році монахи-домініканці уклали контракт із львівськими майстрами-теслями братами Дроздовичами на спорудження храму Стрітення Господнього. Ці монахи «патронували» храм в Черепині, що в подальшому позначилося як на матеріальному стані місцевої парафії, так і на служінні греко-католицьких священиків. У справі № 1725 ЦДІАЛ зазначено: «Церква на високій горі за селом… на підвалинах дубових і зі споду на три лікті дубового … сама по собі обширна і гарна. …По виставленні превелебним Григорієм Сушанським за 1764 року виставлена» (2).

Австро-Угорська імперія після падіння Речі Посполитої у новому «короннному краї» ‒ Галичині – створила можливості для розвитку унійної Церкви. Галицькі українці переживали «фазу конфесійної національності» (3). Саме в такий час й розпочалося становлення церковної громади у Черепині. Монахи-домініканці у Львові як власники маєтків, у зв’язку із  розширенням прав греко-католицького духовенства у Галичині, не завжди підтримували ініціативи священиків української національності. Митрополича консисторія влаштовувала конкурси для заповнення вакансій керівників парафій. З трьох претендентів власник маєтку вибирав когось за власним баченням. Дослідник В.Лаба оперує статистикою щодо матеріального стану парафій в Черепині та Давидові з часу їх заснування. В 1808 році церква була спустошена часом й природніми умовами; до неї належали 16 гектарів поля; зареєстровано 39 родин (2). Священик мав хату-ліп’янку, натомість в Давидові біля дерев’яної церкви такої хати взагалі не було.

Серед помітних керівників капеланії в Черепині в перші десятиліття XIX ст. був о.Андрій Федакевич (1810-1831). В 1827 році митрополит Михайло Левицький здійснив візитацію на парафію у Черепині. На той час, як випливає із опису її стану парохом о.А.Федакевичем, основа церкви перебувала в доброму стані, натомість купол був зіпсований, через нього затікав дощ і відповідно храм всередині псувався. Звернення до отців-домініканців у Львові з цього приводу були безрезультатними (2).

У Давидові існувала окрема парафія до моменту будівництва і заснування черепинської церкви. З джерел, які опрацьовував дослідник В. Лаба, відомо, що в перші два десятиліття XIX ст. черепинська парафія стала «матірньою», а давидівська – «дочірньою» і була посвячена св.Дмитру. Якщо в першому селі завжди переважали українці, то в в другому – поляки.

Історія парафії в Черепині в другій половині XIX ст. характеризується або відсутністю священика безпосередньо на місці, або коротким періодом його служіння. В 1876 році сюди попросився о. Яків Підлісецький, завдяки якому в сусідньому Давидові була збудована мурована церква св. Дмитра, пізніше відновлена в 1914 році. Проте й цей священик «затримався» в Черепині лише чотири роки…

За урядування тимчасово призначеного до конкурсу о. Пилипа Пелеха в Черепині був зроблений ремонт церкви, зокрема, покрито гонтом дах, цинком – три малі куполи, у храмі встановлено нову підлогу. В 1887 році храм в Черепині отримав статус парафії. Названий священик пройшов сюди за конкурсом на становище пароха, водночас за своїми поглядами це був москвофіл (2). В 1889 році новий парох подбав за ремонт інтер’єру черепинської церкви.

З початку XX ст. мало хто з отців хотів йти на «голодівку», а ті, що приходили, працювали на парафії в с. Черепин не більше двох-трьох років. За урядування о.Івана Слободяна в черепинській церкві було зроблено розписи.

Найпомітнішою постаттю з поміж парохів у Черепині в міжвоєнний період став мученик за віру й народ блаж. п. о. Августин-Климент Цебровський, уродженець Тернопільщини. 4 лютого цього року минуло 130 років з дня його народження. В 1922 році висвячений на священика. На противагу своєму тестю, вищезгаданому о.Івану, якого після Черепина призначили до сусіднього Товщева, о. Августин не був прихильником «великої Русі» в Галичині. В 1926 році з поміж п’яти кандидатів митрополича консисторія обрала його на становище пароха, адже, як стверджує Анастасія Колтун, уродженка с. Черепин, в статті до архиєпархіальної газети «Мета»: «за роки його душпастирства духовна освіта, побут, культура і матеріальний добробут селян значно покращилися» (5).

За ініціативи о.Августина було зведено двоповерхову цегляну читальню з балконом «Просвіта». Новий парох подбав за національну й культурну просвіту селян, серед яких до цього часу здебільшого душпастирювали священики з москвофільськими поглядами. Так, як стверджує А. Колтун, для читальні о.Августин придбав понад 350 книг і журналів. Організував також гуртки: драматичний і вокально-танцювальний «Луг», для якого парох с. Черепина придбав 10 духових інструментів. Разом з дружиною заснував магазин господарських товарів, а згодом – кооперативну спілку. (5)

Така діяльність о.А.Цебровського не була до вподоби місцевим полякам та й самим власникам маєтків у Черепині й Давидові – монахам-домініканцям. Між ними й парохом Черепина за участі митрополичої консисторії на початку 30-их років минулого століття тривали майнові суперечки…

Отець Августин «сформував осередок «Рідної школи» і «Союз українок», відремонтував будівлю школи і купляв книги для школи, особливо для бідних дітей і сиріт. Священик також придбав необхідні книги для храму, хору і молодого дяка Іллі Думанського» (5). Серед його вихованців  було троє хлопців, які вчилися в семінарії завдяки його матеріальній підтримці. Священича родина Цебровських допомагала харчами, одягом, різними матеріалами, медикаментами бідним людям в селі.

Меморіал мучеників у Черепині на місцевому цвинтарі. Фото Ігоря Скленара
Меморіал мучеників у Черепині на місцевому цвинтарі. Фото Ігоря Скленара

У листі до головного редактора газета «Діло» один з мешканців Старого Села відзначив велику заслугу о. Августина в заснуванні і становленні їхньої греко-католицької парафії до 1931 року. Немало селян-українців завдяки регулярним богослужінням о.Августина в Старому Селі (в ньому теж домінували поляки) перейшли з костелу до нової парафії, де у 30-х роках також розвинулася патріотична діяльність (6). Завдяки праці з дітьми й молоддю у Черепині пароху вдалося викоренити пияцтво. За це селяни дуже любили й шанували о. А. Цебровського та його дружину яка відзначалася багатьма чеснотами.

Жертовна душпастирська праця пароха та його дружини в селі Черепин (1922-1944) для добра Церкви й народу викликала лють у недругів українства. 21 березня 1944 року польська боївка напала на село Черепин і замордувала о.Августина Цебровськогота частину активістів села, загалом 18 осіб, 13 ранили. Дружина Олександра Цебровська була розстріляна навхрест… Дослідник В. Лаба висловлює припущення, що банда могла діяти в погодженні з НКВД чи гестапо, «адже обом сторонам була вигідна взаємна боротьба поляків з українцями» (2). На місце загиблого пароха консисторія призначила старшого віком о. Мар’яна Ярему, але у зв’язку з насильною ліквідацією УГКЦ в 1946 році греко-католицьку церкву з часом зачинили… В 2016 році митрополит Ігор Возьняк видав декрет про початок беатифікаційного процесу слуги Божого о. Августина-Климента Цебровського.

Меморіал мучеників у Черепині на місцевому цвинтарі. Фото Ігоря Скленара
Меморіал мучеників у Черепині на місцевому цвинтарі. Фото Ігоря Скленара

Після Другої світової війни в сусідньому Давидові українців побільшало через сумнозвісну операцію «Вісла» 1946-1947 років, натомість поляки з Давидова виїхали в сусідню державу… Колишній костел тут був переоблаштований під православну церкву, а Літургії в старому храмі служилися на празник св. Дмитра. З переселенцями прибув греко-католицький священик Роман Павлик, який служив в цьому храмі до квітня 1947 року, та через переслідування УГКЦ перейшов у підпілля, працював бухгалтером і далі таємно відправляв богослужіння у вищеназваній церкві. За заслуги перед Церквою нагороджений папською медаллю в 1998 році.

Так виглядала церква в Черепині до 2007 року. Фото, надане церковною громадою.
Так виглядала церква в Черепині до 2007 року. Фото, надане церковною громадою.

За служіння о.Миколи Горячого в Давидові в Черепині в 1962 році церкву зачинили, надавши статус пам’ятки архітектури. (2).

На сьогодні парафія УГКЦ в Черепині нараховує біля 150-ти осіб. Вона тепер вже є «дочірньою» (з 2017 року) стосовно парафії УГКЦ в Давидові, що посвячена Різдву Пресвятої Богородиці.

Довгі металеві сходи, якими можна дійти до старого храму. Фото, надане церковною громадою.
Довгі металеві сходи, якими можна дійти до старого храму. Фото, надане церковною громадою.

В 1989 році греко-католицька громада в Черепині була офіційно відновлена. З 1991 року тут тривали міжконфесійні чвари між греко-католиками і православними, які заснували окрему громаду і збудували храм святої Ольги під юрисдикцією УПЦ КП, якраз на місці пролиття невинної крові о.Августина та їмості Олександри (поруч з будинком, де вони колись проживали).

Церква в Черепині до ремонту в 2018 році. Фото, надане церковною громадою.
Церква в Черепині до ремонту в 2018 році. Фото, надане церковною громадою.

В середині 1990-х років громада вирішила ззовні покрити бляхою храм Стрітення ГНІХ. З часом деревина на храмі трухлявіла і після візитів державних охоронців сакральної спадщини було рекомендовано її зняти. З 2006 року громада черепинської парафії за активної діяльності місцевого паламара Антона Бондара змогла виробити документи на реставрацію дерев’яного храму. В 2007 році деревину ззовні храму звільнили з бляхи.

Унікальний іконостас черепинської церкви. Фото, надане церковною громадою.
Унікальний іконостас черепинської церкви. Фото, надане церковною громадою.

З часу відновлення греко-католицької громади Стрітення в Черепині в храмі і на його території поетапно відбуваються ремонти. Немалі кошти виділило Міністерство культури України, а також відомий український футболіст Олег Лужний, мати якого є уродженкою цього села. Перший етап завершився в 2010 році, коли встановлено довгі металеві сходи на територію парафії.

Унікальний іконостас черепинської церкви. Фото, надане церковною громадою.
Унікальний іконостас черепинської церкви. Фото, надане церковною громадою.

В 2015 році відновлено кошторисну документацію на подальші ремонти, які розпочалися в 2018 році і тривають до сьогодні. Деревина ззовні храму після відповідної обробки виглядає доволі естетично.

Лист з проханням про допомогу
Лист з проханням про допомогу

З часом громаді при наявності коштів вдасться довести черепинську церкву до такого стану, аби наступні покоління змогли молотися у ній, відчуваючи внутрішню духовну гармонію. Курія Львівської митрополії УГКЦ оприлюднила звернення до людей доброї волі з проханням складати добровільні пожертви на відновлення дерев’яної церкви в с.Черепин.

Ігор СКЛЕНАР

Використана література:

  1. Закалик Б. Черепин // Мета. – 2008. – № 47. – С.11.
  2. Лаба В. Літопис парафії Черепин та Давидів від найдавніших часів до 1944 року та штрихи її дальшого життя. – Львів, 2011. – 84 с.
  3. Лада М. Львівська Архиепархія тому 100 літ // Газета «Діло». ‒ 1933. ‒ 07 трав. ‒ C.2
  4. Пахолків С. Українська інтелігенція у Габсбурзькій Галичині: освічена верства й емансипація нації. – Львів: Піраміда, 2014. – 612 с.
  5. Колтун А. Жива пам’ять мучеництва. До 130-ліття з дня народження о. Цебровського // Мета. –2018. ‒ №3. ‒ С.8.
  6. Бобреччина // // Газета Діло. 26 серпня 1933 р., с.5
  7. Газета «За українську державу». ‒ 1944. Ч.2. – 01 трав. ‒ С.9.

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.