Серед відвідувачів Львова та тимчасових мешканців міста багато цікавих та непересічних особистостей. Одним з таких є людина, з іменем та твором якої асоціюється ціла епоха. Коли зі Сходу на наші території насували більшовицькі завойовники, були осередки, які не падали духом і продовжували боротьбу за створення власної держави. Саме про це, будучи безпосереднім учасником зазначених подій та одним з перших, хто зіткнувся з підлістю й підступністю більшовицької влади, написав свій твір Юрій Горліс-Горський, який, між іншим, має спільні точки дотику і зі Львовом.
“І повіє огонь новий з Холодного Яру…”. Ще Тарас Шевченко писав так про місцину на Чигиринщині, мешканці якої впродовж історії нагадували про себе патріотизмом та відданістю рідному краю. Саме це сталося і на початку ХХ століття, коли українські території опинились перед викликом більшовицького завоювання. Одним з учасників цієї боротьби був уродженець с. Демидівка, що на Полтавщині, Юрій Горліс-Горський (справжнє ім’я Юрій Городянин-Лісовський). Останній служив старшиною кінноти в 2-му Запорозькому збірному полку Запорозької дивізії армії Української Народної Республіки. Під час Зимового походу армії УНР (грудень 1919 – лютий 1920 рр.) Горліс-Горський відморозив собі пальці на нозі й був змушений залишитись на лікування в Мотронинському (Мотриному) монастирі на Черкащині.
Після проходження лікування в монастирі, Юрій Лісовський налагодив контакти з партизанами Холодноярівської республіки, які активно діяли в регіоні й не дозволяли поширитись на ці терени владі ні червоних, ні білих. Згодом Юрій Лісовський став одним з бійців партизанського підпілля у Холодному Яру. Час, методи ведення боротьби противником та співвідношення сил не дозволяли холодноярвцям протистояти більшовикам з відкритими обличчями. Заради конспірації вони брали собі прізвиська. Юрію Лісовському дісталось позивне з історичним контекстом, характерне для цієї місцевості – Залізняк. Ще через якийсь час Залізняк став осавулом 1-го куреня Холодного Яру.
Коли боротьба затягнулась на тривалий час, сили слабнули, а вістей від керівництва повстанськими осередками та партизанськими рухами не надходило, отаман Іван Деркач відправив Залізняка до Повстансько-партизанського штабу. Заради цього осавулу Залізняку довелось нелегально перетнути кордон та таємно проникнути до Львова. Тут, навесні 1921 року, він склав звіт командувачу штабу Юрію Тютюннику про стан справ в регіоні, сили та можливості для протистояння.
Після того повернутись одразу до Холодного Яру він не зміг. Далі було кілька ув’язнень, робота в міліції від українського підпілля. Це також тривало не довго і Горліса-Горського викрили. Після викриття його знову посадили. Цього разу на час від 1924 до 1932 року. Аби якось врятуватись, був змушений симулювати божевілля. Через це його перевели до Херсонської психіатричної лікарні. Звідти Горліс-Горський втік у квітні 1932 року.
Після втечі знов опинився у Львові, ще раз нелегально перетнувши кордон. Тут на певний час осів. Мешкав в будинку на площі Ринок, 5. Друкувався в часописах “Літопис Червоної Калини”, “Вістник”, “Наш клич”. Після проголошення Карпатської України, Горліс-Горський знову покинув Львів і відбув на Закарпаття. Пробув там не довго й залишив регіон після угорської окупації. Тікаючи, загубив один зі своїх незакінчених романів з промовистою назвою “Між живими трупами”.
Якийсь час був у Франції, а після нападу СРСР на Фінляндію відбув до цієї країни, аби сформувати там підрозділ з українців, які мали воювати проти СРСР. Далі в біографії Горліса-Горського знову з’являється Львів. Незадовго після нападу Німеччини на СРСР, письменник видав у Львові книгу “Ave dictator”.
По тому якийсь час жив у Рівному та співпрацював з газетою “Волинь”. Далі знову повернувся до Львова. Орендував шинок на розі вулиць Клепарівської та Янівської (зараз вул. Шевченка). Коли до міста підходили радянські війська, Горліс-Горський виїхав на Захід. Там, спільно з Іваном Багряним, став одним із засновників Української революційно-демократичної партії. Також Горліс-Горський був засновником газети “Українські вісті”, яка є діючою і по-сьогодні.
У 1946 році в німецькому Аугсбургу Горліс-Горський безслідно зник. Очевидно, тут не обійшлося без руки сили, з якою він все життя боровся.
Навіть коли Юрія Горліса-Горського не стало, Львів залишився знаменним містом у його біографії. Саме тут, вперше в пострадянській Україні, було видано роботи письменника. У 1992 році журнал “Дзвін” надрукував повість “Отаман Хмара”, а в видавництві “Червоної Калини” вийшов роман “Холодний Яр”.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
Горліс-Горський Ю. Холодний Яр. Автентичне видання. – Львів: Сполом, 2014. – 424 с.; .Козицький А. Горліс-Горський Юрій // Енциклопедія Львова / за ред. А. Козицького та І. Підкови. – Львів: Літопис, 2007. – Т. 1. – С. 556 – 557;
