Сьогодні помандруємо до села Тулиголове, що біля Комарного. Перша письмова згадка про село належить до 1524 року. Володарями маєтностей в Тулиголовому до XVIII століття були родини Фредрів і Гумецьких, а наприкінці століття – Оссолінські. На початку ХІХ ст. маєток викупила родина Балів гербу Годзава.
Хоча село невелике, але багате на пам’ятки. Зокрема, є тут і пам’ятка архітектури національного значення – костел святої Дороти, 1600 року побудови. Але сьогодні нас цікавить інша архітектурна перлина – палац Балів.
Зведено будівлю у стилі французького неоренесансу. Будували її впродовж 1898 – 1899 років за проектом львівського архітектора Владислава Галицького. Палац цегляний, двоповерховий, колись був вкритий черепицею (у 2017 році її замінили на металеву). Скульптурне оздоблення виконав скульптор Петро Герасимович.
За часів совєтів у палаці розташовували туберкульозний диспансер, який закрили у 2017 році. Палац не має статусу пам’ятки архітектури, тому ані охорони, ані належного догляду тут не має (до 2017 року стан будівлі підтримували працівники лікарні).
Палац оточено великим, але захаращеним парком. У 2019 році, під час бурі, дах будівлі було пошкоджено зламаним деревом і з того часу палац потроху почав руйнуватися.
Парадний вхід до палацу звісно зачинено, але потрапити до середини все ж можна. І найперше, що вражає та є найкраще збереженим у всій будівлі – розкішні дерев’яні сходи із вирізьбленим гербом родини Балів. Та й загалом поблукавши палацом можна ще побачити зразки розкішного оздоблення, недарма ж він вважався найбагатшим з усіх палацових резиденцій Львівщини.
Але без охорони… якщо ще кілька років тому палац міг похизуватися історичним декором та добре збереженими п’єцами, то на сьогодні це уже далеко не так. Побувати можна у всіх кімнатах та на даху будівлі, але в більшості випадків в око впадуть більше чи менше зруйновані п’єци, розкиданий одяг та постіль, залишки лікарняних меблів, устаткування та медикаментів.
Окрім палацу на території маєтку збереглися два флігелі. В одному розміщувалися кабінет та кімната головного лікаря для відпочинку. У другому – кухня та посудомийня.
Частково збережені колишні стайні, конюшні та господарські приміщення, де колись містилися пральня та тимчасовий морг.
Зараз палац Балів перебуває у власності Львівської обласної ради, мешканці села хотіли би його врятувати. Але попри те, що наразі, будівля в досить непоганому стані, її утримання потребує великих фінансових вкладень. Тож у сучасних реаліях, в часі війни це, на жаль, виглядає примарним.
Софія ЛЕГІН
