Львівська національна філармонія імені Мирослава Скорика
Два масштабні фестивалі, що присвячені музиці Баха і Моцарта, дитячі концерти та святкування ювілею Бориса Лятошинського — ось що Львівська філармонія підготувала для слухачів у січні-2025.
Час Різдва нагадує нам, що добро завжди перемагає зло, а світло першої зірки та радість коляди неспроможна подолати жодна ворожа сила. Історія Різдвяного дива, побажання щасливої долі, приховані обереги та символи – все це живе в колядах народів світу.
Популярні новорічні та різдвяні пісні різних країн прозвучать у виконанні Галицького академічного камерного хору.
Захопливий концерт класичної музики під час найчарівнішого часу року – “Різдвяне бароко”. Цей захід створений для того, щоб занурити вас у світ витонченості та гармонії, що притаманні бароковому періоду, і дарувати вам незабутні емоції початку 2025 року.
Ви почуєте твори для барокових інструментів та клавесину, які розкажуть вам історії різдвяного дива через мову музики. Виконавці цього вечора – талановиті музиканти, які привнесуть у концерт власну виразність. Акустична краса їхніх виступів гармонійно доповнить величність барокової музики.
Національна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» запрошує на новітні коляди, різдвяні гімни, архаїчні щедрівки і віншування. Колядники, різдвяна оркестра – створять феєрію Різдва.
Новонародженого годиться пошанувати пишним святкуванням, українці вміють святкувати, а що може бути краще за коляду Дударика? Приходьте пошанувати свято і потішитися музичними премʼєрами і фантастичний настрій вам гарантовано.
У 2025 українська музична спільнота відзначає 130-ліття від дня народження велета українського модернізму, майстра симфонічної музики, вчителя, що дав поштовх цілій генерації композиторів – Бориса Лятошинського.
Музиканти філармонії підтримують відзначення ювілею виконаннями творів композитора, першим з присвячених якому концертів стане вечір камерної музики Лятошинського від скрипальки Катерини Шалайської, віолончеліста Модеста Менцінського та піаніста Ростислава Федини.Три вибрані солістами твори належать до камерної музики композитора, запрошуючи до приватного діалогу з інтелектуальною, експансійною, глибокою у своїх емоціях музикою.
Лісова музична школа — це особливе чарівне місце, де кожен зможе доторкнутися до магічного світу музики. Саме туди поспішає потрапити на навчання славнозвісний хлопчик-звук Дзень-Бум, який тепер, проживаючи на планеті Земля, вирішив поповнити свій музичний багаж знань.
У лісовій школі, як і у справжній музичній школі, є спеціальні музичні класи, які ведуть особливі вчителі та наставники. Після «проходження» такого класу — кожен отримає спеціальну відмітку і, що найголовніше, вміння та знання, аби наприкінці з відзнакою закінчити своє навчання і отримати «золоту медаль» випускника. Також перед кожним концертом, об 11:00 на маленьких слухачів чекатимуть веселі інтерактиви від Центру музичного розвитку “TEMPO”.
У філармонії підготували нові пропозиції сімейної програми лояльності: при купівлі 3-х квитків діє 25%, від 4-х – знижка 50%. Вхід для дітей до 3-х років вільний!
Програма складається з відомих творів класичної музики, популярних арій, романсів та пісень про кохання українських та зарубіжних композиторів.
Під час цього камерного вечора для вас виступлять відомі солісти Чернівецької обласної філармонії імені Дмитра Гнатюка: Володимир Фісюк, тенор, заслужений артист України; Богдана Зайцева-Чебан, сопрано, лауреатка премії імені Сіді Таль та Ірина Козлова, фортепіано, лауреатка багатьох міжнародних та всеукраїнських конкурсів.
У Дрогобичі вийшла друком книга-альбом з автентичними рецептами фестивалю «Ґаздиня фест»
В Дрогобичі на Львівщині вийшла друком книга-альбом «Автентична братрура», яка містить автентичні рецепти місцевих господинь. Про це повідомили в міській раді.
У Дрогобичі вже чотири роки поспіль проводять фестиваль галицьких традицій «Ґаздиня фест». Найкращі господині Дрогобицької громади щороку в час різдвяно-новорічних свят готують святкові страви та презентують на фестивалі традиційні рецепти та авторські смаколики.
Відтак назріла ідея випустити друковане видання, яке міститиме унікальні рецепти різдвяних страв та випічки від ґаздинь Дрогобицької громади. Так як чимало з них – автентичні і передаються в місцевих родинах від покоління до покоління.
Робота над впорядкуванням книги була тривалою, відтак до друкованого рецептурника увійшли не лише старовинні переписи автентичних страв, але й кращі рецепти від дрогобицьких ґаздинь, відзначених в межах фестивалю. А також – найяскравіші фотоспогади з заходу, який щороку наповнює центральну частину міста унікальною атмосферою різдвяних традицій.
Унікальне видання, під назвою «Автентична братрура», презентували під час четвертого фестивалю «Ґаздиня фест».
За всі 210 років інструментальних метеорологічних спостережень у Львові (збереглися дані за 1786, 1812–1819, 1823–2024 роки) найтепліший січень був у 2007 році (середньомісячна температура +2,6°), найхолодніший – в 1942 році (середньомісячна температура -14,2°), січень 1942-го загалом був найзимнішим місяцем за весь час спостережень.
Середньосічнева температура за всі ці 210 років становить -4,0°С: -4,4° в позаминулому столітті, -4,2° – в минулому і -2,3° – в поточному.
Загалом за цей час було двадцять січнів із середньою температурою вище 0°: у XIX століття такі теплі січні становили 6% всіх метеоспостережуваних січнів, у XX столітті – 11%, й аж 16% у першій чверті поточного XXI століття.
Було також чотирнадцять особливо зимних січнів із середньою температурою менш ніж 10° морозу – всі в минулих століттях: 7% всіх січнів XIX століття, 8% – XX століття і поки ще жодного в поточному столітті.
П’ять найтепліших січнів
січень 2007-го
+2,6°С
січень 2023-го
+2,5°С
січень 1936-го
+2,4°С
січень 1994-го
+1,8°С
січень 1983-го
+1,7°С
січень 1975-го
+1,6°С
П’ять найзимніших січнів
січень 1942-го
-14,2°С
січень 1940-го
-13,2°С
січень 1963-го
-12,9°С
січень 1838-го
-12,5°С
січень 1848-го
-11,9°С
Подекадно: найхолоднішими січні були в 1940-х роках – пересічна січнева температура становила -7,3°, найтеплішими (чи, точніше, найменш зимними) були 1990-ті: -1,9° (це якщо не враховувати неповні 2020-ті з середньою температурою -0,7°).
Найнижчу температуру у Львові за весь час спостережень було зафіксовано саме у січні: між 8-ою а 9-ою годиною ранку 12-го числа 1950 року термометр показував -33,7°; в поточному столітті цей січневий мінімум був 25 січня 2010 року (-30,5°), в позаминулому – 18 січня 1828 року (-32,3°).
Загалом на січень припадає 41% річних мінімумів; пересічний добовий мінімум всіх 6,5 тисяч спостережуваних січневих днів за 210 років становить -6,6°; середня (за всі ці 210 років) найнижча температура за січень кожного року становить -17,0°; а за останні 50 років – відповідно -5,3° і -15,9°.
Максимальна ж температура в січні спостерігалася о 16-й годині першого та другого січня 2023 року: +13,1°; в минулому столітті цей максимум сягав +12° (08.01.1994), в позаминулому – +10,9° (07.01.1877, 22.01.1899, 23.01.1899).
Було два роки, коли січнева температура не піднімалася вище нуля: 1940-й (максимально до -0,4°) та 1924-й (максимум був акурат нуль градусів).
Діапазон спостережуваних температур в січні сягає від 33,7° морозу до 13,1° тепла, тобто 46,8°. Середній діапазон за січень певного року становить 22,9°, найбільшим він був у січні 1950 року: 37,2° (від +3,5° 9 січня до -33,7° 12 січня); найменшим – у 1863 році: 10,3° (від -4,8° до +5,5°).
Середній діапазон коливань температури за січневу добу становить 4,9°; максимальна зміна температури протягом доби спостерігалася 1 січня 1979 року: о 4-й годині ранку температура була 3,2° тепла, а через 24 години впала на 24,7 градуса – до 21,5° морозу.
Екстремуми на кожне число січня
Мінімальні температури на кожне число січня за весь час спостережень розкидані в інтервалі одного градуса: від -6,03° (1 січня) до -6,93° (23 січня); в усередненні за останні пів століття цей діапазон дещо ширший (від -4,0° до -6,5°), за попередні п’ятдесят років був ще ширший (від 5,9° до -9,5°).
Щорічні максимальні температури на кожну добу січня – в усередненні за весь час спостережень – збільшуються від -2,09° на початку січня до -1,27° наприкінці. Цікаво, що в останні півтораста років (після виходу з малого льодовикового періоду) цей мінімум припадав на 19 січня (6 січня за старим стилем), недарма казали, що найбільші морози на Йордан; однак за останні півсторіччя мінімум змістився на 8 січня – майже на Йордан вже за новим стилем.
Найменша і найбільша температура на кожне число січня:
Спільна коляда і щедрівка – добра українська традиція, яку з року в рік підтримують українські артисти, зокрема легендарний музикант, лідер гурту “ВВ” Олег Скрипка. Провівши у Києві Різдвяну “Країну мрій”, разом із Christmas Band у січні він вирушить в святковий тур “Щедрик” містами заходу України: 11 січня — Івано-Франківськ, 12 січня — Чернівці, 13 січня — Трускавець, 14 січня — Львів. У місті Лева концерт відбудеться на сцені Львівської національної опери. Початок – о 19:00.
Програма «Щедрик» натхненна щедрими традиціями українських зимових свят: Різдво, Маланка, Йордан… Спільна коляда та щедрівка несуть у собі багатовікову місію радості, щирості і єдності, укріплюють силу українського духу. Концерти “Щедрик” – це пісні, що об’єднують покоління, національні традиції й дають віру в сильну Україну.
“Я щиро вітаю всіх українських господарів та господинь із Різдвом та Новим роком! – каже Олег Скрипка. – Їду до вас із туром “Щедрик” – в Івано-Франківськ, Чернівці, Трускавець і Львів. Приходьте! Будемо з вами колядувати, щедрувати, прекрасних пісень співати. Святкувати зимові свята!”
У програмі великого різдвяного концерту Олега Скрипки і Christmas Band “Щедрик”, яку артисти представлять у Львівській опері вже 14 січня, – радісні колядки, щедрі пісні, мелодійний джаз, святкові хіти в унікальному виконанні, зокрема, улюблений «Щедрик» у новій інтерпретації. Неповторна енергетика живого виступу, відчуття домашнього, родинного затишку та святковий настрій, які пануватимуть на сцені, не просто огорнуть глядачів теплом українських традицій, а й зарядять світлими емоціями на рік прийдешній.
“Такі концерти, як “Щедрик” Олега Скрипки, – це події, що запам’ятовуються на все життя. Тож запрошуйте друзів та близьких, щоб разом відчути справжню магію Різдва”, – зауважують організатори.
Квитки на концерт Олега Скрипки “Щедрик” 14 січня 2025 р. у Львівській опері доступні онлайн: https://bit.ly/Skrypka
Комісія Сейму Республіки Польща з питань зв’язків з поляками за кордоном погодила кандидатуру Марека Радзівона на посаду Генерального консула Польщі у Львові. Про це повідомили на офіційному сайті польського парламенту.
Марек Радзівон – відомий історик та літературний критик. Він здобув освіту в Театральному інституті та захистив кандидатську дисертацію з історії.
Радзівон займається дослідженням новітньої історії Польщі, Росії та СРСР, був редактором кількох наукових журналів, а також писав для багатьох медіа. З 2009 по 2014 рік він очолював Польський інститут у Москві. З 2022 року є президентом Польського PEN-клубу.
Нагадаємо, що восени 2024 року Генконсулка Польщі у Львові Еліза Дзвонкєвіч завершила свою п’ятирічну місію, а Радзівон стане 11-м Генеральним консулом Польщі в місті за часи незалежності України.
Палац Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі. Фото 1939 року
Закінчився ще один календарний рік і, за традицією, хочу поділитися з вами десяткою найпопулярніших публікацій 2024 року. Подивимося що нам вдалося і про що ви читали найбільше.
Рейтинг складено тільки з публікацій минулого року. Це не означає що ви не читали статті попередніх років. Але все ж ми дуже здивовані цими результатами. Або на наших шпалах ми вже розповіли все чи майже все про Львів, або, з незрозумілих причин впав загальний інтерес до читання. Чи все ж втома від війни дається взнаки.
Ось так виглядає рейтинг 2024 року. Але нині уже третій день Нового 2025 року і вже почали вимальовуватись перші фаворити. Тож, не гайте часу, сідайте творити і нехай в цьому році переможе достойніший.
Студенти Львівської духовної православної семінарії на Федоровича записали кліп із військовою колядкою — «У неділю рано та загадано». Таким чином вони вшанували не лише Різдво Христове, але й усіх героїв, які перебувають далеко від своїх домівок.
«Цього року колядка звучить по-особливому», — розповіли львівські семінаристи. — «У ній відчутна мужність і незламність тих, хто боронить наше майбутнє. Кожне слово, кожна нота сповнені подяки, молитви та надії на світлий завтрашній день».
Регентом семінарійного хору є Марʼяна Тимчишин, яка виконала колядку разом зі студентами.
Майбутні священники зазначають, що ця військова колядка – «це не просто пісня — це заклик до єдності, нагадування про те, що Україна сильна своїм духом і традиціями».
В анотації до кліпу також зазначається, що «Різдво — це час, коли кожна українська родина збирається разом, щоб заспівати колядки, які передаються з покоління в покоління». «У цих мелодіях оживає історія народу, його віра, любов до рідної землі та прагнення до миру».
Студенти Львівської православної семінарії святого апостола і євангелиста Іоана Богослова вже не вперше записують музичні кліпи. У травні 2024 року за їхньої участі побачив світ кліп із піснею до Дня пам’яті та примирення пам’яті жертв Другої світової війни.
Коли і як ліричне світосприйняття Григорія Кудлаєнка стало частиною його осмисленої гуманістичної платформи, сьогодні уже не становить загадки. Підтверджено це залишеною ним творчою спадщиною, що наскрізь пронизана етично-ціннісної парадигмою.
Григорій Кудлаєнко у творчій робітні. Світлина Василя Гурмака
В діапазоні 1976-2013 років (остання позначка – відхід мистця у Вічність) за тематично-смисловим наповненням праць у його практиці, здавалось, не було дисонансів. Чи не усі задуми з проєкціями на Людину сходилися на субстанції духовності, а в структурі образності тяжіли до гармонії як класичної універсалії. Тож не лише набутими, а й генетично-спадковими були базові ресурси, що визначали скерованість зусиль творчого поступу цього автора та закріпилися в його мистецькій програмі.
Григорій Кудлаєнко. Водолій. 2002. Бронза
Григорій Кудлаєнко народився 1 березня 1949 р. у с. Кудлаї на Вінниччині. З побутового комплексу життя подільського роду виростала система діяльнісних пріоритетів, яка вивела його на тривалу творчу дорогу. Упродовж 1971-1976 років навчався на відділі художньої кераміки Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва, переймаючи цінний досвід від іменитих скульпторів Дмитра Крвавича, Валентина Борисенка, Олександра Пилєва, живописця Данила Довбошинського, історика мистецтва Володимира Овсійчука. Кожен відіграв свою роль у здобутті ним якісних професійних навиків та розбудови естетичного світогляду. Не виділяючи для себе жодної з формалістичних концепцій педагогів для наслідування, Григорій уже з перших студій пластики шукав власного виразу, узгоджуючи його з конкретикою образно-пластичних задач.
Григорій Кудлаєнко. Материнство. 1980-і рр.
Поява нового імені у львівській скульптурі 1970-х років супроводжувалася творчими ідеями, в яких форма і смисли були інспіровані внутрішніми порухами, а не підпорядковувалися якимсь загальникам професійної школи. Позначилося це на добірності символічної палітри, лаконічній, врівноваженій манері ліплення при розмаїтих образно-алегоричних композиційних рішеннях. З погляду методології Григорій Кудлаєнко обрав для себе осучаснену версію неокласичного наративу мистецтва. Його входження в діалог з досвідами української та світової класики скульптурної галузі відбувалося з особливою тактовністю. Теми його ранніх творів та ракурс інтерпретації героїв були позначені поетичною домінантою, про що свідчили смислові конструкти його композицій «Прозріння» (1977), «Настасія», «Сільський хлопчик» (1979), «Біля вікна», «Хлопчик з яблуком», «Двоє», «Біля моря», «Жінка, що пересіває зерно» (1983) та ін.
Григорій Кудлаєнко. Гімнастка. 1980-і рр. Гіпс тонований
Стверджуючи власне духовно-етичне кредо, початкуючий мистець шукав суто особистісні маркери вартостей життя. Виростали вони з контексту родинної емоційної пам’яті, з самих глибин етнічної традиції, що постійно збагачували уяву Грицька Кудлаєнка в його дальшому творчому поступі. Східне Поділля – мала батьківщина скульптора – є рясно насиченим культурними артефактами регіоном. Саме на цій джерельній платформі автор розпочинав конструювати оригінальні пластичні метафори, що стали помітними професійними знахідками для молодшого покоління скульпторів Львова. З-поміж них вирізнялися «Рисувальник» (1978) і «Катерина Білокур» (1980) – твори, що доволі виразно маніфестували смисловий зв’язок між автором та глибинами етнонаціональної свідомості. Ця установка на алегоричну форму приносила нові й нові плоди в дальшій перспективі розвитку індивідуальної пластично-образної доктрини.
Григорій Кудлаєнко. Блудний син. 1988. Камінь
З кінця 1980-х років Григорій Кудлаєнко, закріплюючись на нових щаблях алегоричного мислення, виходить на нові теми. Скерованість уваги мистця ще більше концентруються навколо філософських аспектів гуманістичного вектора мистецтва. Так, з’явилася його оригінальна версія теми «Метаморфоз» Овідія, в якій мотив плинності життя та еволюції діяльнісних сенсів людини передана в особливій динаміці руху форм. Натомість один з чергових творів – «Блудний син» (1988) – побудований в структурі метафізичної образності. Статична композиція з лаконічно стилізованим рішенням постаті хлопчика, опертого на форму колеса, викликає багаті алюзії через ціннісну субстанцію християнства. Поза тим класична тема гармонії продовжувала перебувати в епіцентрі уваги скульптора. Поетично проникливий образ «Купальниці» (1990) та граціозний «Білий силует» (1991) суттєво поглибили авторську рецепцію античної спадщини та запропонували нові концептуальні можливості інтерпретації класики в сучасному мистецтві.
Григорій Кудлаєнко. Білий силует. 1991. Мармур
До питомих методологічних засад Г. Кудлаєнка належала збалансованість уваги до скульптурних матеріалів. Творча інтуїція кожного разу сприяла вірному вибору саме такого матеріалу, в якому оптимально могла розкритися та чи інша тема. Разом з тим, працюючи над структурою образу, він максимально віддавався тонкощам опрацювання чи то пісковика, теракоти, дерева, мармуру, бронзи чи навіть тонованого гіпсу, домагаючись необхідного естетичного еквіваленту задуманої смислової ідеї. При цьому поверхню своїх скульптурних композицій він доводив до особливої технічної філігранності.
Григорій Кудлаєнко. Месія. 1993. Бронза.
Творчу практику (в своїй робітні та під час проведення численних скульптурних симпозіумів) Григорій Кудлаєнко поєднував з педагогічною діяльністю – ще від 1978 року на посаді викладача ЛДІПДМ, а від 1996 року – доцента кафедри академічного рисунку Львівської національної академії мистецтв. В цих взаємодоповнюючих іпостасях художник збагачувався поглядами щодо значення виховної та ідейно-патріотичної місії мистецтва.
Григорій Кудлаєнко. Ковчег Трипілля. 2004. Камінь
В 1990-х роках його творча програма закріплюється новими успіхами в синкретизмі духовно-ціннісних, філософічних та формалістичних складових. Це, зокрема, розкрилося у композиціях «Месія» (1993), «Торс Галатеї», «Три Грації» (1996), «Трійця», «Торс королеви» (1997) та ін. Ці твори, відлиті у матеріалі бронзи, стали черговою стадією розвитку концепції авторської пластики з ірраціональним («внутрішнім») метафоричним наповненням форми. Кожній композиції властива висока культура технічного виконання, лаконізм репрезентації кожної ідеї зокрема.
Григорій Кудлаєнко. Торс Галатеї. 1996. Бронза.
Крім мінімалізму при структуруванні алегоричних тем Г. Кудлаєнко звертався і до емоційних образів сучасників, хоча й у них спостерігалося відлуння класичного наративу мистецтва скульптури. Стосується це, зокрема таких портретів, як «Підліток хутора Ясени» та «Професор Володимир Овсійчук» (обидва – 1999 рік). У той же час втілюється його інша – синтетична – ідея твору «Пісня», особливо виважена за силуетом та іконографічним трактуванням символічного сюжету.
Григорій Кудлаєнко. Професор Володимир Овсійчук. 1999. Бронза
Упродовж 2000-х років, попри зрослу зайнятість у викладацькій діяльності, художник продовжив системну працю над скульптурою малих станкових форм. З’являються твори доволі відмінні за формально-образними рішеннями: «Медитація», «Двоє», «Водолій», «Відображення» та ін. Композиція «Ковчег Трипілля» (камінь, 2004) повертала мистця до традиційних основ творчості, в даному випадку до підходів кераміста, що природньо як для базової освіти автора. Фактично в кожній черговій спробі Григорія Кудлаєнка актуалізації класики відчувався баланс джерельних орієнтирів, а в ньому – і прискіпливе ставлення до формально-виражальних засобів. Скульптор не прагнув кількісних показників, його зусилля були скеровані до глибин, до коренів тих чи інших явищ мистецької культури минулого. Такий підхід сприяв переконливості структури образності його праць.
Григорій Кудлаєнко. Пісня. 1999. Бронза
Станкова скульптура, а в останні роки життя – її малі форми – не були єдиною сферою творчої активності Григорія Кудлаєнка. Він охоче використовував кожну нагоду попрацювати в матеріалах каменю на скульптурних симпозіумах, як це було з Всеукраїнським скульптурним пленером «Камінь. Алегорія» у Тернополі наприкінці липня 2013 року, коли внаслідок серцевого нападу він відійшов у Вічність. Тоді, у спекотні дні, він творив свою останню алегорію, яка відповідала авторському творчому кредо – «Минуле і майбутнє».
Григорій Кудлаєнко. Відображення. 2008. Бронза
Деякі його твори монументального жанру встановлені на об’єктах, але саме в тематичному діапазоні станкових композицій, створених у тиші львівської майстерні, відбулося накопичення тих питомих професійних рис художника, які ствердилися як неповторний і яскравий феномен українського образотворчого мистецтва кінця XX – початку XXI століть.
У публікації використано матеріали, люб’язно надані автору колегою мистця, скульптором і педагогом Василем Гурмаком, який відзняв частину творів у його творчій робітні, а також створив серію його фотопортретів.
Сьогодні пропонуємо читачам Фотографій Старого Львова останнє різдвяно-новорічне звернення Митрополита Андрея Шептицького, яке було опубліковане в українській пресі у січні 1944 року. Останнє воно тому, що уже 1 листопада 1944 року митрополита не стало.
Андрей Шептицький. Фото 1921 року
Митрополит Андрей нашому народові на Різдво і Новий рік
Гарний це звичай у більші свята складати собі взаємно щирі бажання всього найкращого. А що треба зберігати добрі звичаї, бо тільки так доходиться до доброї і тривкої традиції, якої значіння і ваги ніколи не можна досить високо оцінювати, і я усім другам і знайомим пересилаю найщиріші бажання з Христовим Різдвом і Новим Роком 1944.
При цій нагоді можна хоч би і вперед подякувати Приятелям за їх святочні бажання. Такий взаємний привіт міг би бути пустою формальнстю, якою напр. буває і поздоровлення, коли люди стрічаються на вулиці. Але і ці поздоровлення і святочні бажання можуть не бути тільки формальністю, а щирим висловом і прихильности і зичливости, і правдивої пошани. Я бажав би, щоб мій святочний привіт був таким виявом правдивих почувань і щирого розположення душі. Таке щире розположення душі дає передусім напрям цілого її християнського життя.
Напрямом християнського життя є воля по-християнськи Всевишньому віддавати честь і службу, а всім ближнім віддавати християнську любов і честь, прихильність і зичливість тану, яка кому належиться. Мудрий той закон християнського життя, щасливий, хто за правилами того закона надає усім, хоч би мало значним діянням життя християнський напрям до Бога. Тим святочні бажання замінюються в молитву і прохання Всевишнього Бога про благословенство для всіх тих, до кого вони звернені.
Прийміть же, Дорогі Браття, Священики і Світські, Знайомі і Незнайомі, прийміть ці мої святочні молитви за Вас, прийміть на коляду щире бажання найбільшого добра на цьому світі, того добра, що його й смерть не відбирає, Божої благодати і Божого благословенства. Нехай Христос, Син живого Бога, що прийшов на цей світ спасти людей, нехай завжди вважає Вас за своїх, нехай особлившим способом в ці Різдвяні свята і в цьому Новому Році дасть нам усім так бажаний справедливий мир і можність широкої, успішної праці для Батьківщини.
Урочисті заходи з нагоди 116-ї річниці від дня народження голови Проводу ОУН
Вчора, 1 січня 2025 року, у Львові біля пам’ятника Степану Бандері на площі Кропивницького відбулися урочисті заходи з нагоди 116-ї річниці від дня народження голови Проводу ОУН.
Участь у заходах взяли перший заступник начальника Львівської ОВА Андрій Годик, представники депутатського корпусу, обласної, районної та місцевої влади, ветерани УПА, жителі та гості Львівщини.
«Сьогодні, у перший день року, ми зібралися тут, щоб відзначити день народження людини, яка стала символом незламності українського духу – Степана Бандери.
Урочисті заходи з нагоди 116-ї річниці від дня народження голови Проводу ОУН
У час повномасштабної війни, коли ворог знову намагається зламати нас, ідеї Бандери є нашим дороговказом: маємо бути сильними, єдиними і не здаватися. Тоді в нас все вийде. Бо як наголошував голова проводу ОУН: перемога здобувається не лише зброєю, але й вірою, силою духу й любов’ю до Батьківщини.
Памʼятаємо про Бандеру не лише як борця за свободу, але і як приклад того, що навіть у найтемніші часи світло перемоги можна запалити у серцях.
Вічна слава Степанові Бандері! Вічна слава всім нашим Героям! Слава Україні!», – наголосив Андрій Годик.
Урочисті заходи з нагоди 116-ї річниці від дня народження голови Проводу ОУН
Учасники поклали квіти до підніжжя пам’ятника Степана Бандери, долучилися до спільної молитви за Україну, виконали українські патріотичні пісні.
Також представники влади вручили диплом лауреата премії Степана Бандери громадському діячу Петру Костюку.
Цей день став нагадуванням про незламність українського народу та його прагнення до свободи. Пам’ять про борців за незалежність – важлива складова формування майбутнього нашої держави.
Вчора, 1 січня, о 13:14 рятувальникам надійшло повідомлення про те, що зайнялася дерев’яна церква в селі Глинець на Львівщині. Щоб загасити вогонь залучили 45 рятувальників і 6 одиниць спецтехніки.
Дерев’яна церква в селі Глинець на Львівщині
“На момент прибуття вогнеборців вогонь поширювалось обшивкою церкви й полум’я вибивалось з одного з куполів. Завдяки оперативним діям вогнеборців та своєчасному залученню сил і засобів, вдалося врятувати церкву від знищення вогнем, та не допустити перекидання вогню на поруч розміщену дзвіницю”, – йдеться у повідомленні ДСНС.
Дерев’яна церква в селі Глинець на Львівщині
Повністю загасити пожежу вдалося близько 16:00. Вогнем пошкоджено два куполи храму. Обставини та причина виникнення пожежі встановлюють фахівці. Внаслідок пожежі люди не постраждали.
Сьогодні, в перший день Нового року, цікаво дізнатись з якими думками зустрічали наші предки новий рік у Львові багато років тому. Часопис Львівські вісті від 14/15 січня 1942 року вийшов з публікацією “Під Новий Рік” на першій шпальті. Для відчуття атмосферності, публікуємо її зберігаючи стилістику та орфографію.
Під Новий Рік
Львів, 14 січня 1942. Увесь український нарід святкує сьогодні за старим календарним стилем перший день Нового Ро ку. І як це робить кожний культурний нарід у світі на межі старого і нового року, так сьогодні і ми кидаємо поглядом назад, щоб з’ясувати собі останньорічне пройдене, а водночас намагаємося заглянути до карт книги Нового Року, які з кожним днем, тижнем та місяцем для нас щойно відкриватимуться.
Львів, 1941-43 рр.
Яким був для нас останній, 1941 рік, що він нам приніс?
1941 рік поглотив у нас велетенські жертви крові та майна, жертви соток тисяч наших братів та сестер по всій українській землі, що найсвідоміше кинули своє життя на жертівнику нації в її боротьбі з найлютішим ворогом московсько-жидівським большевизмом. Це не тільки ті тисячі помордованих у найсадистичніший спосіб в енкаведівських казематах по цьому і тому боці Збруча, але й це ті тисячі, що їх схопила енкаведівська лапа тут і там та вивезла в околиці, звідкіля рідко хтонебудь вертається. Але 1941 рік був для нас одночасно роком перелому, бо завдяки перемогам Німецької Збройної Сили, що з наказу Фірера виступила до боротьби з найбільшим ворогом людства, приніс нашому народові визволення від большевизму і можливості організувати своє життя на нових, національних основах у тісній співпраці з великим німецьким народом.
Львів, 1941-43 рр.
Сьогодні перед нами незаписані ще сторінки 1942 року. Те, яким змістом будуть вони заповнені для нашої історії, залежить у найбільшій мірі від нас самих. Не забуваймо ні на мент, що ми опинилися у велетенській світовій завірюсі, в якій важиться доля не тільки нашого народу, а яка її вирішить для нашого народу на довгі десятки років, як і долю інших європейських народів. Від нашої національно-психічної зцементованості, від глибини нашого розуміння вищості національних інтересів перед груповими чи особистими, від глибини нашої свідомості того факту, що великі справи вимагають безупинно великих жертв і невгаваючої, наполегливої праці всіх національних одиниць, врешті, від нашої цілковитої відданості національній справі від усього того, разом взявши, залежатиме в дуже вели кій мірі те, чи зможемо мати який небудь вплив на хід сьогочасних історичних подій, чи ні. Всі ми вже сьогодні дуже добре знаємо, що в кожного народу руйнує, а що будує. Тож з книги 1941 року та літ попередніх відчитаймо собі сьогодні усі наші помилки, недотягнення та хиби і рішімо з новим 1942 роком заповнювали наш національний білянс такими позиціями, щоб при його замкненні кінцем цього року ми відчитали тільки додатне сальдо. А це, напевне, принесе користь і нашій справі і добре запише нас у пам’яті наших нащадків.
Палац Бесядецьких. Львів, 1941-43 рр.
Отож, вісімдесят років тому українці говорили про ті ж цінності і переживали схожі відчуття як і ми зараз. Мабуть вартувало нам прислухатися до їх слів, щоб зараз не бути в схожій ситуації.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерело:
Під Новий Рік // Львівські вісті. – 1942. – 14/15 січня (ч. 7). – С. 1-2.
У неділю, 5 січня о 12:00, напередодні Щедрого Святвечора, на Бендюзькому кладовищі відбудеться «Різдвяна коляда» присвячена вшануванню полеглих захисників, – повідомляє Шептицька міська рада.
Камерний хор «Кристинопіль» та зведені парафіяльні хори виконають скорботну коляду, а військовий капелан Андрій Копчак відправить спільну молитву за загиблими.
Для родин захисників організували автобус, який вирушить із Вічевої площі об 11:30.
У перші дні нового, 2025 року, відомий інструментальний дует Олександра та Юлії Божик представить у Львові свою першу акустичну програму. Концерт відбудеться 12 січня у Львівській національній філармонії. Початок о 19:00, зазначали організатори.
Організатори також додають, що це буде чудова можливість поринути в атмосферу незабутньої музики. Цей концерт також стане подарунком для справжніх поціновувачів музики, адже програма охоплює відомі класичні твори та улюблені хіти в інструментальному звучанні:
Саундтреки легендарного Ганса Ціммера,
Хіти Океану Ельзи, Без Обмежень, Скрябіна та Shumeiта багатьох інших,
Нову авторську музику, що поєднує класику та сучасність,
Солодкий подарунок та ігристе для всіх гостей!
Особливу атмосферу вечора створить чарівне звучання скрипки, роялю та струнного квартету у світлі тисячі свічок, яке перенесе гостей у світ музичної гармонії.
“Ми завжди мріяли створити вечір, сповнений акустичної краси та душевності. Цього разу наша мрія втілиться у стінах Львівської філармонії, і ми щиро запрошуємо вас стати частиною цієї події”, — діляться Олександр та Юлія Божик.
Не пропустіть можливість поринути в атмосферу незабутньої музики, яка залишить слід у вашому серці!
У будинок на розі вулиць Коперника і Словацького в 1947 році врізався трамвай. Сучасне фото
Сьогодні архітектурна фотографія на смартфон стала доступною навіть для новачків. Візуальні враження від сучасних та історичних будівель часто неймовірно потужні, і правильна фотографія може допомогти передати всю їхню велич і красу. Завдяки розвитку технологій смартфони сьогодні оснащені потужними камерами, які дозволяють робити високоякісні фотографії, навіть без професійного обладнання. Якщо ви хочете дізнатися, як знімати архітектуру на смартфон і які поради допоможуть зробити знімки ще кращими, читайте далі!
1. Правильний вибір моменту та освітлення
Перше, на що потрібно звернути увагу при зйомці архітектури, — це освітлення. Світло надає великої сили архітектурним елементам, робить їх більш виразними і підкреслює фактури. Знімайте на «золоті години» — рано вранці або пізно ввечері, коли світло м’яке і тепле. Тоді тіні не будуть надто різкими, і споруди виглядатимуть органічно в кадрі.
Також звертайте увагу на напрямок світла — фронтальне світло дозволяє підкреслити деталі, а бокове — створює більш виразні тіні і об’єми.
Будинок у якому народився Лесь Курбас
2. Композиція та перспективи
Для зйомки архітектури важлива не тільки техніка, але й правильна композиція. Не бійтеся експериментувати з різними ракурсами, шукайте нові точки зору. Архітектурні споруди часто виглядають зовсім по-іншому з іншого кута. Використовуйте відомі правила композиції, такі як правило третин, ведучі лінії та симетрія.
При зйомці висотних будівель намагайтеся уникати звуження перспективи — для цього смартфон можна тримати рівно, щоб лінії будівель не «кривилися» на знімку.
3. Управління фокусом і експозицією
У смартфонах часто є можливість вручну налаштовувати фокус і експозицію. Це дозволяє вам домогтися більш чітких і деталізованих знімків. Для цього просто натискайте на екран в точці, де хочете фокусуватися, і пристрій автоматично підлаштується під освітлення. Для більш глибоких і чітких знімків будівель, з особливою увагою налаштовуйте експозицію — це дозволить уникнути пересвітів на знімках або занадто темних ділянок.
Пологовий клінічний будинок № 1 м. Львова на вул. Мечникова. Сучасне фото
4. Уникнення спотворень перспективи
Однією з основних проблем архітектурної фотографії на смартфон є спотворення перспективи. Якщо смартфон не тримати рівно, будівля може здаватися нахиленою або «перевернутою». Для того, щоб цього уникнути, спробуйте тримати смартфон на рівні очей або скористатися спеціальними функціями, які зменшують спотворення (наприклад, режимом «пейзаж» або використанням рівня на екрані).
Деякі програми для обробки також дозволяють виправити перспективу після зйомки. Це стане корисним, якщо ви не змогли уникнути викривлення в процесі зйомки.
5. Використання програм для редагування
Не бійтеся обробляти свої фотографії після зйомки. Для архітектурної фотографії на смартфоні особливо корисними будуть програми для корекції контрасту, освітленості та балансу кольорів. Однією з популярних програм є Snapseed, яка дозволяє легко редагувати зображення, змінювати експозицію, контраст і навіть виправляти перспективу.
Іншою корисною програмою є Adobe Lightroom, яка має багато інструментів для точного коригування фотографії, таких як робота з рівнями чорного, білих точок та кольорових акцентів.
Будинок Уряду Панства Сколе на вулиці Князя Святослава, 17
6. Додавання творчих елементів
Архітектурна фотографія не обов’язково повинна бути технічно правильною та чіткою. Додати творчості можна, граючи з відбиттями у воді або вітринах, з тінями або кольоровими фільтрами. Потрібно лише проявити фантазію і знаходити нові способи вираження.
Курси фотошколи “Зелений Квадрат”
Якщо ви хочете дізнатися більше про техніки фотографії, удосконалити свої навички і дізнатися секрети професійних фотографів, ми рекомендуємо звернути увагу на курси фотошколи Зелений Квадрат. Тут ви можете пройти навчання за програмою, яка включає як теорію, так і практичні заняття.
Курс архітектурної фотографії на смартфон допоможе вам розкрити потенціал вашого пристрою та навчитися створювати вражаючі знімки навіть без професійного обладнання. Програма охоплює всі аспекти архітектурної фотографії — від основ композиції до обробки знімків у спеціальних додатках.
Переходьте на сайт фотошколи Зелений Квадрат і ознайомтеся з детальною програмою курсу. Ми допоможемо вам стати справжнім майстром мобільної фотографії!
Не зовсім піднесена та святкова, але все ж урочиста атмосфера, закінчення важкого 2024 року і прихід нового 2025 року. Сподівання, попри все, на щось велике, нове, таке очікуване і точно краще, ніж в останні декілька років. Не можемо стверджувати, що 2025 рік буде до нас прихильним, але дуже на це сподіваємось і робимо максимум можливого від себе.
Користуючись нагодою, пригадуємо одну дуже урочисту та навіть символічну подію з минулого Львова. Якщо точніше, то це приїзд до міста короля. Отож, 500 років тому… Львів і король Речі Посполитої Владислав IV Ваза.
Король Владислав IV. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Владислав_IV_Ваза
Довір паперу те, що хочеш розповісти іншим
Віддавна Львів був провідним центром книгодрукування на території України: перші і найдавніші надруковані книги, здібні та талановиті майстри. Тому й не дивно, що у 1634 році, в друкарні Яна Шеліги, побачив світ твір тоді ще невідомого автора Бартоломея Зиморовича. Цей текст мав влучну та характерну назву – “Vox Leonis”, тобто “Голос Лева”. Він був невеликий за розміром і вирізнявся поетичною формою. Стосувалась ця праця визначної події – приїзду до Львова короля Речі Посполитої Владислава IV. Монархи частенько відвідували місто, але від того їх приїзди сюди зовсім не переставали бути урочистими та визначальними.
Бартоломей Зіморович
Повертаючись до тексту Бартоломея Зиморовича, його можна вважати панегіриком. Проте для нас є важливим не так жанр цієї праці, як її зміст. Це цінне, хоч і суб’єктивне, джерело до історії давнього Львова.
Усе починається в ратуші
Напередодні приїзду до Львова короля польського, Великого князя Литовського, Великого князя Руського, короткий час царя московського і титулярного короля Швеції Владислава IV у міській ратуші збиралися райці та лавники. Вони погоджували план прийому дорого гостя та ключові етапи його перебування у місті. Відтак вже тоді зрозуміли, що на цю подію доведеться гарно витратитись. Водночас, щиро сподівалися, що кошти до міської скарбниці повернуться – і бажано якнайшвидше, а може ще й зверху буде. Напевне, сумнівів немає жодних, що очільники міста серйозно готувалися і хотіли вразити монарха.
Львівська ратуша в 1620 році (джерело ілюстрації – Лозинський В. «Патриціат і львівське міщанство XVI –XVII ст.»)
З нагоди приїзду до Львова короля Владислава у місті спеціально спорудили урочисту тріумфальну браму. На ній були зображені прапори, квіти та герби. Виготовив браму майстер Ансельм Швьонткович. Над оздобленням цього святкового символічного атрибуту важко трудився художник Станіслав. Нібито мав певне замовлення для декорування цієї брами і згаданий вище львівський книгодрукар Ян Шеліга, що більш відомий за двох інших майстрів. Що цікаво, гарно оздоблена розкішна брама, яку робили до приїзду короля, манила різноманітних бандитів та бешкетників, яких у Львові ніколи не бракувало. Тому місту ще й довелося наймати сторожа, якому заплатили 27 грошів за 4 ночі праці.
Фінальні приготування
Не варто додатково акцентувати увагу на тому, що король приїхав до Львова не один, а з оточенням. Усе це товариство вирішили поселити у славнозвісній кам’яниці Корнякта, що на площі Ринок (№6). Проте помістилися там не всі, тому довелося задіяти і приміщення в декількох сусідніх будівлях. Був ще один важливий, дещо незручний, момент. Недалеко від вказаного місця звично розташовувався знаний у давньому Львові рибний ринок. Відтак, через шум перш за все, але не тільки через це, усі прилавки, скрині та столи торговці мусили перенести. Особливо ретельно в час перебування у Львові короля стежили в місті за чистотою, за дотриманням санітарно-гігієнічних норм.
Палац Корнякта у м. Львів. Малюнок Ф. Оманна, 1895.
Цікаво, що розважати короля та його оточення у Львові запросили музикантів аж із Жовкви. Були вони настільки оригінальні та талановиті, або ж причина в чомусь іншому – сказати важко. Хоча швидше друге: музиканти приїхали на возі і взяли за свої послуги відносно невелику суму. До того – ще зверху декілька золотих на горілку.
Бенкет усьому голова
В’їзд короля Владислава IV до Львова також виглядав дуже атмосферно та урочисто. Він супроводжувався гарматними пострілами, по тому лунала музика. Коли король ступав площею Ринок, на ратуші без упину розмахували великою хоругвою з гербами монарха. Цю почесну місію доручили теслі, якого звали Матей. Хоругва була гаптована золотом та сріблом. Пишністю та урочистістю відзначалась уся церемонія перебування Владислава IV у Львові.
Відома тріумфальна арка, збудована до приїзду Франца Йосифа І, зліва видно Чернівецький вокзал, 1894 рік
Особливими видатками, урочистістю та помпезністю вирізнявся і святковий бенкет. Для короля та його оточення наготували багато м’ясних страв, риби, різних прянощів та закусок. Лише монарху наготували бочку вина за 350 злотих. Ще одну, яка коштувала 220 злотих, дали сенаторам.
Кам’яниця Гросваєрівська. Фото з https://uk.wikipedia.org/
Не менш помпезно та урочисто з королем Речі Посполитої Владиславом у Львові в 1634 році прощалися. Бурмистр Матей Гайдер підніс тоді монарху на шовкових подушках дві золоті посудини. Коштували вони, мабуть цілий статок. По золотій чарі дали тоді і братам короля. Відбувалися прощальні урочистості у будинку багатого міщанина Мартіна Гросваєра.
Євген ГУЛЮК
Використані джерела:
Гронський Йосип. Львів: історичні студії / упоряд. Н. Лоштин. – Львів, 2022. – С. 86-87.
Осіпян О. Винайдення престижних предків у контексті світогляду міського патриціату Львова XVII ст.: “перші німці” та “двозначні вірмени” в “Потрійному Львові” Ю. Б. Зиморовича // Український історичний журнал, 2013. – №5. – С. 173.
Фестиваль «Bach Contemporary» у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика відбувається вже всьоме і є чудовою нагодою заново відкрити для себе шедеври майстра. У 2025 році він пройде з 4 по 10 січня.
Знаний всім без винятку шанувальникам музики, безсмертний Йоганн Себастьян в різні періоди свого життя втілив стільки музичних ідей, що ця творчість набула значення безмежності Всесвіту. А якщо зібрати в єдине ціле всіх тих, на кого вплинула творчість Баха, хто одержимий його ідеями на різний спосіб старався їх дати їм життя і трактувати на власний лад, то одразу сформується ціла спільнота закоханих в музику генія ентузіастів. А це – ніщо інше, як окрема гілка християнської релігії!
Пропонуємо календар подій фестивалю.
4.01 / 19:00 субота
Преамбула. Пори року & Бахіана
Марта Герега, скрипка
Олена Мацелюх, орган
Ольга Стрілецька, орган
Марко Новакович, орган
Ольга Куц, живопис
У цій програмі прозвучать різностильові композиції самого Баха, та, без перебільшення, найпопулярніший твір всіх часів та епох — «Пори року» Антоніо Вівальді.
Відкриття фестивалю. Музика Йоганна Себастьяна Баха
Олена Мацелюх, орган
Ольга Стрілецька, фортепіано, орган
Єва Куліковська, фортепіано
Августа Шишкіна, фортепіано, клавесин
Академічний камерний оркестр «Віртуози Львова»
Сергій Бурко, диригент
Якби геніальний Йоганн Себастьян жив сьогодні, він точно став би зіркою першої величини для молоді всього світу. Але навіть у час бароко цей двадцятирічний юнак був визнаний найкращим органістом Європи. Звичайний хлопець з династії музикантів, він залишив шедеври, де кожна написана нота, кожен заграний звук ще й сьогодні, 300 років після створення – залишаються неперевершеними.
Ця подія фестивалю “Bach Contemporary” здивує ще більше, оскільки наша музична подорож сягатиме теплої та сонячної Іспанії! У виконанні гітариста Віктора Паламарчука та піаніста Григорія Скалозубова прозвучать різноманітні твори для класичної іспанської гітари: від старовинних бальних танців до запальних танго та скерцо!
Сонати Доменіко Скарлатті та Карла Філіппа Емануеля Баха, увертюра Йоганна Себастьяна Баха… На перший погляд, це блискуча програма для піаніста, або ж клавесиніста, однак цей фестивальний вечір пройде під егідою нових інтерпретацій. Так класика клавірного репертуару доби бароко прозвучить на акордеоні у майстерному виконанні Богдана Кожушка. Ця програма є сміливим викликом фестивалю, адже на один вечір історичне виконавство поступиться місцем новому прочитанню, а музичні артефакти ХVІІ століття озвучить молодший на декілька століть акордеон. Компанію йому складе відома флейтистка Наталія Кожушко-Максимів.
Поряд зі світочем барокової поліфонії та експресивним німецьким романтиком музиканти пропонують почути звучання модерного Харкова крізь призму творів Валентина Бібіка – майстра авангарду минулого століття, музика якого впевнено повертається на сцени впродовж останніх років, адже все більше музикантів відчувають не лише неперервний звʼязок композитора з містом, а й вагоме значення творчих знахідок Бібіка для українського музичного мистецтва.
Концертну програму розпочне особливий жанр – фортепіанний ансамбль, музика, що потребує великої майстерності, злагодженості, точності та найголовніше – вміння досконало чути одне одного. Прозвучать справжні перлини дуетного репертуару Баха—Куртага, Моцарта, Мендельсона, Брамса та Равеля.
На завершення фестивалю музиканти представлять неочікувану премʼєрну програму, адже Бах у цей вечір звучатиме лиш у натяках та алюзіях, які плекали у своїй музиці Карл Райнеке та Ганс-Андре Штамм. Їх концертні твори для солістів із камерним оркестром звучатимуть у філармонії вперше.
Відчуйте велич «Гри престолів», спустіться у катакомби «Привида опери», насолодіться містичністю гармоній «Ангелів і демонів» та побувайте в глибинах космосу з мотивами фільму «Інтерстеллар». На концерті-перформансі також прозвучать мелодії з фільмів «Амелі», «Пірати Карибського моря» та ін.
Вчора, 30 грудня, у Дрогобичі вчетверте відбувся фестиваль галицьких кулінарних традицій «Ґаздиня Фест». На площі Замкова Гора накрили понад 40 гостинних столів та демонстрували свої кулінарні витвори вправні господині не лише з Дрогобича і Стебника, а й з усіх сіл територіальної громади. До заходу долучилися працівники культурно-освітньої сфери – народних домів, дитячих садків, шкіл, а також управлінь і комунальних установ Дрогобицької міської ради. Вперше цьогоріч участь у фестивалі брала участь ґаздиня з Києва.
“Фестиваль “Ґаздиня-фест” не просто відроджує та продовжує давні кулінарні традиції Галичини, він об’єднує всю нашу територіальну громаду спільною ідеєю: духом українського Різдва. Сьогодні тут на площі зібралися представники з усіх куточків Дрогобицької громади та демонструють свої кулінарні і мистецькі таланти. Але ми ні на мить не забуваємо, що на сторожі цього святкового дійства і всіх нас стоять українські воїни, за що їм великий уклін і шана. І це не просто слова, адже всі вторговані кошти під час заходу підуть на підтримку ЗСУ”, – розповів депутат Львівської обласної ради, член журі фестивалю Сергій Оленич.
Фестиваль “Ґаздиня-фест”
Для фестивалю господині напекли та наварили найрізноманітніші смаколики і страви – пампухи, пляцки, струцлі, оригінально оздоблені канапки, голубці, холодець, салати, ковбаси і обов’язковий атрибут Різдва – кутя. До цього пропонували різноманітні напої. А працівниці Молодіжного центру “Під КОЦом” свої страви приготували за рецептами Ольги Франко. Кожен стіл був задекорований та прикрашений символами Різдва – ялиновими гілками, дідухами, виробами з соломи.
Роботу вправних ґаздинь оцінювало журі, до якого увійшли міський голова Дрогобича Тарас Кучма, депутат Львівської обласної ради Сергій Оленич, депутатка Дрогобицької міської ради Марта Слотило та голова журі, почесна гостя – українська акторка, телеведуча та громадська активістка Римма Зюбіна, яка цьогоріч запросила до складу журі ще й відому телеведучу Світлану Леонтьєву.
Фестиваль “Ґаздиня-фест”
Римма Зюбіна розповіла журналістам, що популяризує дрогобицький кулінарний фестиваль за кожної можливості. Ось і цього разу на її запрошення приїхали її подруги зі Львова.
“Я популяризую це свято, тому що мені хочеться поділитися з усім світом, що тут відбувається справжнє, українське, родинне гостинне дійство зі збереженням давніх традицій. У нас уже з 2014 року народилося ціле покоління, яке все своє життя живе під час війни. Ми не можемо поставити життя на паузу. Тут немає чогось такого, що суперечить морально-етичним законам, за якими ми всі живемо. Бо у кожної ґаздині, яка тут є, або хтось із рідних служить, або пропав безвісти, або вже похоронили… Але вони знаходять в собі ці сили жити далі. І як існує різдвяна традиція на Святвечір зв’язувати всі ложки і вилки соломою, щоб родина була як одне ціле – так само фестиваль – це якраз така подія, яка нас зв’язує”, – поділилася враженнями Рима Зюбіна.
Фестиваль “Ґаздиня-фест”
Під час заходу хвилиною мовчання вшанували усіх воїнів, які віддали життя за Україну. Відтак пролунав державний гімн.
Поки журі дегустувало страви, на площі панувала атмосфера українського Різдва, лунали колядки і щедрівки, зокрема виступав Прикарпатський ансамбль пісні та танцю “Верховинка”, хор “Боян Дрогобицький”, а також колективи Народного дому ім. Івана Франка та інші колективи, як місцеві, так і Народних домів громади.
Тарас Кучма у вітальному слові наголосив, що саме завдяки воїнам на передовій ми тут в тилу сьогодні можемо святкувати.
Фестиваль “Ґаздиня-фест”
“Воїни за це борються. Щоб ми могли славити новонародженого Ісуса. Щоб ми могли їм допомагати молитвою, колядою та пришвидшувати нашу допомогу”, – зазначив Тарас Кучма.
Кульмінацією дійства стало оголошення переможців фестивалю.
1 місце здобув колектив Народного дому села Залужани.
2 місце – управління праці та соціального захисту населення ДМР
3 місце – колектив Народного дому села Гаї Нижні.
Фестиваль “Ґаздиня-фест”
Приз глядацьких симпатій завоював колектив Дрогобицької дитячої музичної школи №2 ім.Р. Сороки.
Усі учасники отримали цінні подарунки від меценатів фестивалю. Організувало дійство Управління культури та розвитку туризму, зокрема керівниця відділу культури та мистецтв Леся Татарська, яка є засновницею фестивалю.
На початку XX століття Львів, будучи столицею Королівства Галичини та Володимирії, являв собою унікальний культурний феномен. Різдво тут не було просто релігійним святом —...
