Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.
В кінці 1980-х рр. багато українців дізналися, що популярна пісня “Їхав козак на війноньку” не народна козацька, а авторська, створена в період Першої світової війни Михайлом Гайворонським (15.09.1892, Заліщики на Тернопільщині – 11.09 1949, Нью-Йорк, США), який написав багато популярних стрілецьких пісень. Але стрілецька творчість – це лише одна сторінка творчої долі Михайла Гайворонського, сповненої крутих віражів і драматичних подій…
Про життя і багатогранну творчість талановитого композитора, диригента, педагога музичного критика розповість музикознавиця Роксоляна Мисько-Пасічник.
Нова школа ударних дронів на базі Третьої штурмової для цивільних та військових вже запрацювала у Львові, повідомляє пресслужба 3 ОШБр.
«KillHouse.academy продовжує розширюватись і нова школа ударних дронів на базі Третьої штурмової для цивільних та військових вже запрацювала у Львові. Хочеш здобути технологічний армійський фах чи покращити скіли пілотування? Інструктори з бойовим досвідом зроблять з тебе FPV-профі», – йдеться у повідомленні.
У 3 ОШБр додають, що у школах доступне тренування на сучасних симуляторах та досконалих трасах. Нову актуальну професію можна здобути за 6 чи 9 днів, залежно від програми. Пробне заняття – безкоштовно.
KillHouse.academy вже діє у Києві, Одесі та Черкасах.
Щепко і Тонька у фільмі «Буде краще». Narodowe Archiwum Cyfrowe / https://www.szukajwarchiwach.gov.pl/en/jednostka/-/jednostka/5987179/obiekty/374949#opis_obiektu
Генрик Фоґельфенґер та Казімєж Вайда, відомі як Тонько і Щепко, «контрабандою» пронесли вуличну батярську говірку в ефір не лише Польського радіо у Львові, а й інший регіональних радіостанцій, бо транслювалася Wesoła Lwowska Fala на всю Польщу.
Хто зі старшого покоління львів’ян та поляків не знає двох найвідоміших львівських батярів Щепка і Тонька? «Серце Батяра» — кінокомедія, знята у Львові напередодні Другої світової війни. Стрічка так і не вийшла на екрани, а друга частина пісні була дописана Віктором Будзинським вже в еміграції. Народився найпопулярніший дует свого часу у програмі «Весела львівська хвиля» на Польському радіо Львів. Саме на цю хвилю з 1933 року щонеділі о дев’ятій вечора були налаштовані усі радіоприймачі довоєнної Польщі. Передача мала ні багато ні мало шість мільйонів слухачів. Цифра є точною, адже до війни діяло спеціальне бюро радіостатистики. Батьком «Веселої львівської хвилі», як ми знаємо, був Віктор Будзинський. І виростала радіопередача із його студентського кабаре «Наше очко». Та, можливо, програма, ніколи б не здобула такої слави, якби не Генрик Фоґельфенґер та Казімєж Вайда, відомі як Тонько і Щепко. Вони «контрабандою» пронесли вуличну батярську говірку в ефір не лише радіо у Львові, а й інший регіональних радіостанцій, бо транслювалася Wesoła Lwowska Fala на всю Польщу.
Легенда “Веселої львівської хвилі”- Тонько і Щепко (Генрик Фогельфенгер та Казимир Вайда)
«Я виріс у передмісті Львова, на Верхньому Личакові. Там я народився і прожив 27 років. Там я пішов до шостої гімназії і фактично до війни ніколи не виїжджав з Личакова. Коли я повертався зі школи, то жбурляв своє взуття у куток і біг на Кайзервальд гратися. Там я бавився з батярами до шістнадцяти-сімнадцяти років. Звідси і моє володіння цією говіркою, від якої так намагалися оберігати своїх дітей батьки з “хороших родин” у середмісті. Але ніхто з них геть нічого не знав про неї. І ніколи не хотіли. Вважалося, що соромно, коли син розмовляє як батяр. Бо це були люди майже без освіти, нерідко навіть мінімальної. Але ця батярська говірка була колоритною, дзвінкою і естетично приємною. Слова творилися їхньою великою уявою, під впливом культур, які були у Львові. Це суміш народностей: вірмен і євреїв, німців і італійців, греків, які опинилися там ще з найдавніших часів. Саме із цього поєднання з’явився певний тип людини з великою уявою і гумором, які творили цікаві слова. Приміром, спати — означає бити комара», — спогад Генрика Фоґельфенґера із архіву Польського радіо.
Цитована розмова була записана у вересні 1984 року у Львові і є єдиним збереженим інтерв’ю виконавця.
Генрик Фоґельфенґер
З Генриком Фоґельфенґером, майбутнім Тоньком, Будзинський познайомився ще у школі, ба більше сиділи вони за однією лавою. Ідея ж запросити його до «Веселої львівської хвилі» виникла під час їхньої випадкової зустрічі на одній із львівських гулянок.
«Генрик Фоґельфенґер вирішив розіграти для друзів сценку львівською балачкою. Він почав розповідати про фільм, який нещодавно бачив у кінотеатрі. Звісно, що сюжет заради комічності був переказаний у глузливій манері. Будзинському і форма, і батярська говірка дуже сподобалася, це виглядало смішно. Тож він запропонував Фоґельфенґеру приєднатися до своєї команди, яка готувала розважальні програми на радіо. Другий охоче пристав на пропозицію, але зауважив, що монологи на радіо не так добре сприймаються, як діалоги. Тож до дуету був запрошений інший львів’янин, диктор Казімєж Вайда. Хоч виріс він в іншому районі міста, але теж добре володів вуличною говіркою», — розповів Кшиштоф Саґан.
Генрик Фоґельфенґер (Тонько) і Казімєж Вайда (Щепко) перед радіомікрофоном під час ефіру.
І Вайда, і Фоґельфенґер обидва мали дуже розвинене почуття гумору. Проте небагато шанувальників Щепка і Тонька замислювалися, що за сценічними образами веселунів ховались серйозні люди. Казімєж Вайда вчився у Львівській політехніці, яку не закінчив. Хист до мистецтва Генрик Фоґенфальгер закінчив аспірантуру юридичного факультету і став доктором права. У нього була юридична фірма, він також виступав у суді як адвокат.
«Це було вигадано так, що Щепко походив з Парафії святої Ельжбети у Львові, а Тонько — з Парафії святого Антонія. Тонько/Антоній — подібність звучання є очевидною, натомість Щепко і Ельжбета, можливо, трохи менше. Але тут враховується схожість церкви Святої Ельжбети з однією з віденських церков Святого Стефана. І саме звідти походить Щепко. Аби діалоги, які вони ведуть між собою, були якомога смішнішими, то цих двох персонажів треба було зробити контрастними і колоритними. Будзинський вирішив, що це мають бути два персонажі, які відрізняються, але і водночас доповнюють одне одного. Приміром, як худий і товстий. Але це неможливо було би показати на радіо, тож було вирішено, що Щепко буде зарозумілим, який закінчив три класи початкової школи, але має відчуття, що все вивчив і все знає. А Тонько, на противагу наївним та довірливим», — додав Кшиштоф Саґан.
Ці діалоги Щепека і Тонька були настільки популярними, що вже в 34-му році у Львові вийшла брошура, де ці діалоги були записані і видані.
У Львові на проспекті Свободи, біля пам’ятника Тарасу Шевченку, відбудеться обласний фестиваль українського фольклору «Нова радість стала. Розколяда».
Дійство відбудеться 12 січня 2025 року, Моршинську громаду на фестивалі представить фольклорний ансамбль Моршинської школи мистецтв імені Ірини Король «Щедрик», повідомили на сторінці закладу у Фейсбук..
На обласному фестивалі також представлять вертепи, Маланки, Кози, віншування посівальників, виставка різдвяних звізд та творів майстрів народного мистецтва на різдвяну тематику у виконанні колективів Львівщини.
Крім того, гості та учасники фестивалю зможуть побачити:
Вертепи: Традиційні театралізовані вистави, що розповідають про народження Ісуса Христа.
Маланки: Яскраві та колоритні обряди, що символізують проводи старого року та зустріч нового.
Козу: Обрядові дійства з використанням маски кози, що символізують родючість та достаток.
Віншування посівальників: Традиційні привітання з Новим роком та побажання щедрого врожаю.
Виставку різдвяних звізд та творів майстрів народного мистецтва на різдвяну тематику: Унікальні вироби, що відображають різдвяний дух та майстерність народних умільців Львівщини.
Фестиваль «Нова радість стала. Розколяда» – це чудова нагода для мешканців та гостей Львова познайомитися з різноманітними зимовими традиціями різних куточків Львівщини, відчути атмосферу святкового настрою та підтримати українську культуру.
Відкриття Нового Простору Для Роботи З Військовими
Отримати підтримку Захисники, Захисниці та їхні родини можуть за новою адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 21.
У Львові з’явився новий простір для роботи трьох важливих центрів: Західного регіонального центру Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, Офісу підтримки родин військовослужбовців, Центру з розшуку осіб зниклих безвісти за особливих обставин.
Отримати підтримку Захисники, Захисниці та їхні родини можуть за новою адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 21.Усі три центри працюватимуть в одному приміщенні уже від 9 січня 2025 року.
У новому просторі подбали про людей з інвалідністю, усередині облаштували інклюзивну вбиральню, а для безбар’єрного пересування невдовзі встановлять спеціальний сходовий підіймач. Приміщення безкоштовно передали благодійники – родина Олега Берези.
Відкриття Нового Простору Для Роботи З Військовими
«Допомагати військовим та їхнім родинам потребує від людини неабиякої емпатії, адже щодня ти стикаєшся з унікальними історіями, сповненими болю та водночас сподівань і віри. У цьому просторі не лише допомагатимуть отримати ту чи іншу важливу соціальну й психологічну послугу, а й супроводжуватимуть громадян в юридичних питаннях. До прикладу, Офіс підтримки родин військових за два роки опрацював понад 3 тисячі звернень, більшість з яких стосувалися саме юридичного супроводу. Фахівці виїжджають у громади, адже не всі мають змогу приїхати до Львова. Маю надію, що тут люди зможуть знайти підтримку та кваліфіковану допомогу, адже йдеться про важливе: про життя наших воїнів», – зазначив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
Західний регіональний центр Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими працює на Львівщині уже майже 2 роки. Тут надають необхідну підтримку сім’ям полонених та зниклих безвісти, а також допомагають звільненим з полону у процесі реабілітації. Центр опрацьовує звернення не лише від жителів Львівської області, але й від Івано-Франківської, Тернопільської, Волинської, Закарпатської та Рівненської. Громадяни можуть отримати психологічну та юридичну допомогу.
Відкриття Нового Простору Для Роботи З Військовими
Консультації надають з 10:00 до 16:00 за попереднім записом за номером телефону – 0 800 300 541.
Офіс підтримки родин військовослужбовців відкрили влітку 2022 року за підтримки Львівської ОВА. Фахівці Офісу мають постійний зв’язок з військовими та їхніми родинами. Їм надають юридичну та психологічну допомогу. Серед найпопулярніших послуг: отримання соціальних виплат, набуття статусу зниклого безвісти, відновлення прав військовослужбовців. Також Офіс співпрацює з ТЦК та СП, військовими формуваннями, правоохоронними органами, територіальними органами Пенсійного фонду України та органами соціального захисту.
Центр з розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин створений Головним управлінням Національної поліції у Львівській області для підвищення результативності розшукових дій, а також для налагодження комунікації із родинами безвісти зниклих. Тут працюють слідчі, оперативники кримінальної поліції, кіберполіцейські та спеціалісти-криміналісти. Запрацював Центр наприкінці травня торік.
Відкриття Нового Простору Для Роботи З Військовими
Консультації надають щовівторка та щочетверга з 10:00 по 13:00. Або ж з понеділка по пʼятницю за номером телефону 0682362883. Графік з 09:00 по 18:00.
Окрім консультаційних заходів, Західний регіональний центр Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими та Офіс підтримки родин військовослужбовців регулярно організовує зустрічі з родинами безвісти зниклих захисників. Такі заходи часто відбуваються у Львівській ОВА за участі керівництва області.
Упродовж 2024 року також відбулися 62 зустрічі у громадах, які охопили приблизно 2500 учасників з родин захисників та зниклих безвісти. Ці зустрічі є важливою частиною роботи Координаційних центрів при Львівській ОВА, спрямованої на підтримку родин військових, які часто стикаються з безліччю викликів. Очільник області повідомив, що цього року такі зустрічі проводитимуть частіше, щоб вирішити проблеми більшої кількості сімей.
Панорама Львова 1960-их років. Світлив Юліан Дорош
У сьогоднішній публікації хочемо розповісти про події, що суттєво повпливали на хід історії Львова, його вигляд, архітектуру і мешканців та які у 2025 році “святкують свій ювілей”. Звісно, це не всі історичні факти, що мали місце в історії нашого міста, а лише 30 на нашу думку найцікавіших.
План міста Львова 1783 року, на якому вперше позначено Кульпарків
1425 р. – міщанин Павель Гольдьберг заснував маєток Кульпарків (так з роками почав називатися давній Гольтберггоф).
1445 р. – у системі міських оборонних мурів закінчено будівництво веж, їх кількість (за дослідженням різних істориків) коливається від 17 до 50; утримання і захист веж було покладено на ремісничі цехи, кожен з яких дбав про «свою» вежу.
«Стара» стрільниця на вулиці Лисенка та прилеглий до неї ботанічний сад у 1828-1848 рр. Листівка 1916 року
3. 1445 р. – створено Стрілецьке товариство – міщанську стрілецьку службу порятунку міста від ворогів. Для вправ було призначено узгір’я поблизу міста , де набагато пізніше утворилася площа Стрілецька. 1775 р. Стрілецьке товариство придбало частину Чечевічовського саду (тепер вул. Лисенка, 23 а), де у 1789 р. збудувало стрільницю. 1823 р. стараннями проф. Віттманна було розплановано прекрасний парк, а споруду стрільниці повністю перебудував будівничий Ф. Дрешер. Тепер у давньому будинку стрільниці розташовано філію Львівського історичного музею.
4. 1625 р. – купець Доменіко Монтелупі, засновник краківської пошти, отримав ліцензію на організацію поштового сполучення зі Львовом.
5. 1645 р. – містом прокладені глиняні труби для подачі джерельної води.
Облога Львова у 1655 році
6. 1655 р. – друга облога міста Богданом Хмельницьким разом з російською армією на чолі з боярином Василем Бутурліним. Обороною Львова керували генерал Кшиштоф Гродзіцький та бургомістр Ян Аттельмаєр. Місто знову мусило спалити передмістя, вирубати сади та виноградники. Це була найдовша (шість місяців) та найважча облога в історії Львова. Після виплати контрибуції у розмірі 60 000 злотих облогу було знято.
7. 1665-1675 рр. – історик Бартоломей Зиморович написав працю «Leopolis Triplex» («Потрійний Львів») – першу фундаментальну історію Львова.
Бартоломей Зіморович
8. 1675 р. – облога Львова 40-тисячним турецько-татарським військом Нурадина. 24 серпня король Ян ІІІ Собєський зі своїми військами з 6 000 лицарів розбив нападників на східній околиці Львова між Знесінням , Кривчицями, Лисиничами та Чортівською скелею, про що сповіщали тодішні італійські, німецькі, іспанські газети.
9. 1695 р. – облога Львова турецькими і татарським військами, які розбив на Краківському передмісті коронний гетьман Станіслав Яблоновський. Вдячні львів’яни поставили йому в середині ХVІІІ ст. пам’ятник – перший світський пам’ятник у Львові.
Колишній костел св. Миколая та монастир Тринітаріїв
11. 1775 р. – військовий фармацевт Фердинанд Наторп заснував окружну гарнізонну аптеку на розі вул. Бляхарської, 2 – Домініканської, 1 (потім аптека Кароля Склепінського, Михайла Терлецького від 1966 о. – аптека-музей «Під Чорним Орлом»).
Головний корпус Львівської обласної клінічної лікарні. Фото із дрона. 2021 р.
12. 1785 р. – на Личаківському передмісті засновано загальний шпиталь, що розташовувався в будинку лікувального закладу піарів «Collegium Nobilium» (нині головний корпус обласної клінічної лікарні). Він складався з трьох відділів: для хворих, породіль та душевнохворих.
13. 1835 р. – заліснення схилів піщаної Замкової та Княжої гір; їх засипали землею, вибраною при спорудженні фундаментів театру Скарбека. Восени 1839 р. гори були вже повністю вирівняні, засаджені деревами; влаштовано дорогу, що вела на верхівку.
Спеціалізована школа-інтернат № 100 для незрячих дітей, 2016 р.
14. 1845 р. – Вінцент Заремба Скшинський заснував Галицький заклад сліпих, що існував завдяки доброчинності родини Скшинських та інших заможних львів’ян. 1851 р. заклад розташувався в будинку на вул. Личаківській, 37, а через 50 років – у спеціально спорудженому будинку на вул. Св. Софії, 15 (нині вул. І.Франка, 121).
15. Увійшли в моду масові прогулянки парком «Високий Замок». Коштом 22 000 злотих у парку збудували ресторан, згодом облаштували декоративний грот з криницею, декорований кам’яними левами з гербами старих міщанських родин, що були перенесені зі старої ратуші.
Чернівецький вокзал, вигляд з вулиці Городоцької, фото кінця ХІХ століття
16. 1865 р. – почала діяти залізнична лінія Львів-Чернівці; на вул. Городоцькій збудовано Чернівецький вокзал (тепер на цьому місці приміський вокзал).
17. 1905 р. – відкрито парк «Залізна Вода» (парк Йордана) площею 19,5 га, який розпланував інспектор міських парків Арнольд Рерінг.
Національний музей у Львові, (сучасна вулиця Драгоманова, 42), фото початку ХХ століття
18. 1905 р. – на основі приватної збірки ікон та пам’яток старовини митрополита Андрея Шептицького створено Церковний музей . Він став основою майбутнього Українського Національного музею. 1912 р. для його потреб було куплено віллу професора Е. Дуніковського на вул. Мохнацького (Драгоманова), 42. 1913 р. було урочисто відкрито Український Національний музей.
19. 1905 р. – на вул. Мохнацького (Драгоманова), 5, за проектом архітектора Григорія Пежанського, збудовано будинок університетської бібліотеки.
Університетська бібліотека, 1939-1945 рр.
20. 1915 р. – 22 червня російські війська залишили Львів, відступаючи перед австро-угорськими арміями під командуванням генерала Едуарда Бем-Єрмолі. Відступаюча російська армія спалила залізничний вокзал. Російські військові взяли велику групу заручників з числа промисловців, банкірів, представників інтелігенції. Серед них був митрополит Андрей Шептицький, директор Національного музею Іларіон Свєнціцький, директор міських музеїв Олександр Чоловський.
21. 1915 р. – заснування збірної станиці Українських Січових Стрільців під керівництвом коменданта, адвоката Михайла Волошина.
Будинок дяківської бурси на вул. Петра Скарги, 2а (сучасна Озаркевича,2), у якому був Приют для хорих та виздоровців Українських Січових Стрільців у Львові
23. 1915 р. – у північно-східній частині Личаківського цвинтаря, біля 62 та 63 полів (вздовж вул. Св. Петра – нині вул. Мечнікова) було відкрито австрійський воєнний цвинтар.
24. 1945 р. – відкрито швейну та взуттєву фабрики, почав працювати завод «Контакт», що виробляв електроустаткування, електроламповий завод, завод газової апаратури.
Термінал 1 львівського аеропорту з висоти пташиного польоту з боку злітно-посадкової смуги
25. 1945 р. – при Будинку народної творчості відкрито Театр ляльок.
26. 1955 р. – за проектом майстерні архітектора І. Жолтовського збудовано аеропорт.
27. 1965 р. – 16 червня на пл. Міцкевича, 8 відкрито «Будинок книги».
Колишній Будинок книги на сучасному проспекті Свободи, 1960-ті рр.
28. 1975 р. – з метою охорони та збереження унікальних пам’яток історії та культури, а також їх вивчення та реставрації, Постановою Ради Міністрів УРСР від 12 червня створено Львівський державний історико-культурний заповідник, територія якого (близько 150 га) охопила давньоруську та середньовічну частини міста; продовженням цієї постанови у 1990 р. було рішення Львівської обласної ради «Про історико-культурну заповідну територію м. Львова». Межі історико-культурної заповітної території, яка охопила майже всю історичну забудову Львова, затверджено 1993 р. ухвалою Львівської міської ради народних депутатів (близько 3060 га); ще через п’ять років усю центральну частину міста було включено до світової спадщини ЮНЕСКО.
“Вивихнутий будинок”, поч. 90-х рр. ХХ ст.
29. 1995 р. – 5 жовтня згорілий будинок на пл. Міцкевича, 10 під час студентського фестивалю «Вивих» був розмальований у кольори веселки.
30. 2005 р. – 14 травня у відреставрованому старовинному палаці Бандінеллі на пл. Ринок, 2 відкрито Музей історичних коштовностей – відділ Львівського історичного музею.
На матеріалах книги: Котлабулатова І.П. Дати і події в історії Львова. – Львів: Аверс, 2009
Захід відбудеться 12 січня о 13:00 на проспекті Свободи, біля пам’ятника Тарасу Шевченкові.
У Львові 12 січня відбудеться обласний фестиваль українського зимового фольклору «Нова радість стала», який об’єднає автентичні традиції, творчість народних майстрів і магічну атмосферу різдвяного свята.
Захід розпочнеться о 13:00 годині на проспекті Свободи, біля пам’ятника Тарасу Шевченкові. У фестивалі візьмуть участь близько 40 колективів з усієї Львівщини, які представлять унікальні вертепні дійства, співатимуть колядки та віншування.
Однією з головних родзинок стане презентація різдвяних звізд — яскравих символів Різдва. Також усі охочі зможуть оглянути виставку творчих робіт народних майстрів, присвячених різдвяній тематиці.
Візит науковців з Києва в етнопарк «Ладомирія» в Радивилові. Світлив Володимир Дзьобак
Нещодавно в етнопарк «Ладомирія» в місті Радивилів Рівненської області завітали представники Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені Максима Рильського НАН України: директор інституту Наталія Стішова, вчений секретар Катерина Бех та старший науковий співробітник Микола Бех.
Візит науковців з Києва в етнопарк «Ладомирія» в Радивилові. Світлив Володимир Дзьобак
Під час зустрічі з Володимиром Дзьобаком, головою ГО «Центр дослідження і відродження Волині», а також керівником і колективом етнопарку «Ладомирія» обговорили найближчі плани та перспективи співпраці. Гостям також провели екскурсію виставками та локаціями етнопарку.
Візит науковців з Києва в етнопарк «Ладомирія» в Радивилові. Світлив Володимир Дзьобак
«Зустріч була не лише продуктивною, а й надзвичайно цікавою: наші гості поділилися глибокими знаннями в царині етнології, відповіли на питання, які ми давно шукали, та надихнули новими ідеями! Окремо дякуємо за подаровані видання, які стануть цінним доповненням нашої бібліотеки. Особливо тішимося багатотомному виданню «Етнографічний образ сучасної України. Корпус експедиційних фольклорно-етнографічних матеріалів», яке стане джерелом натхнення для нашої подальшої роботи. А ще ми раді, що наші дослідження також поповнять їхню колекцію! Зустріч залишила теплі враження й багато планів на майбутнє. Продовження точно буде», — поділився враженнями від зустрічі Володимир Дзьобак.
Візит науковців з Києва в етнопарк «Ладомирія» в Радивилові. Світлив Володимир Дзьобак
Етнопарк «Ладомирія» — це історико-культурний етнічний простір, на базі якого відроджуються та постають у нових форматах українські традиційні ремесла, архітектура та артефакти минулого. Створення етнопарку стало результатом багаторічної праці Громадської організації «Центр дослідження та відродження Волині», діяльність якої триває з 2010 року. Команда етнопарку ретельно досліджує культуру, побут, звичаї та традиції Волині, яка є історико-етнографічним регіоном, що охоплює території сучасних Рівненської, Волинської, частини Львівської, Тернопільської та Житомирської областей.
Візит науковців з Києва в етнопарк «Ладомирія» в Радивилові. Світлив Володимир Дзьобак
Одним з основних напрямків діяльності «Центру дослідження і відродження Волині» є популяризація історії Волині. В рамках цього Центр створив авторський колектив, який працює над написанням п’ятитомної «Історії Великої Волині» (від найдавніших часів до 1991 року). Така робота є унікальною для України, оскільки на сьогодні немає аналогічних історико-етнографічних досліджень, присвячених жодному з регіонів країни. Перший том, який вже побачив світ, присвячений праісторії Волині. У ньому на основі археологічних даних розкривається найдавніша людська доба.
Візит науковців з Києва в етнопарк «Ладомирія» в Радивилові. Світлив Володимир Дзьобак
Територія Історичної Волині стала об’єктом численних археологічних розкопок, в результаті яких було виявлено багато курганів, городищ і поселень. Авторський колектив першого тому складається з провідних українських археологів та істориків XXI століття: Катерини Бунятян, Леоніда Залізняка, Деонізія Козака, Юрія Кухарчука, Олександра Позіховського, Богдана Прищепи, Володимира Собчука та Ірини Ворончук (редактор). У книзі міститься 283 ілюстрації та 8 широкоформатних вклейок з картами, виготовлених «Українською картографічною групою» під керівництвом Ростислава Сосси, що є надзвичайно цінним додатком до наукового матеріалу.
У 1876 році під час будівництва гімназії, у Львові виявили підземний хід облицьований камінням. Він знаходився під оборонним валом колишнього монастиря Кармелітів Взутих.
Той самий тунель під вул.Князя Романа. Автор фото стоїть у повний зріст
Тунель знаходиться навпроти будинку на вул.Князя Романа 5, точнісінько там, де й описано в хроніках. Форма, матеріал та спосіб побудови стін відповідають тій епосі.
Все би нічого, якби цей тунель не проходив під проїжджою частиною, а його стан не був аварійним. Як ми бачимо з фото, частина каміння стін та стелі обвалилася, розчин повимивало, всюди щілини.
Бачимо як частина тесаного каменю випала зі стінки і просто лежить на земліРозчин давно вимило, тримається на чесному слові
Зараз тунель використовується для водовідведення з навколишніх будинків. Під час недавньої реконструкції вулиці Князя Романа цю підземну споруду не ремонтували взагалі. А здалося б її підлатати, аби дотягнула до Перемоги!
Тунель зроблений з тесаного каменю та ремонтований ще австрійською цеглою. Ознак сучасного втручання немаєПо дні тунелю тече вода в Полтву, вимиваючи навколишні цеглиниТака от сходинка з’єднує Полтву і старий тунель. Більше фото тут
Неподалік, біля монастиря Бернандинів, є схожий канал. Його стан значно кращий і саме в ньому під час війни переховувалися євреї. Про це є окрема стаття:
Також, у дворі будинку по вул.Князя Романа 5 збереглося багато напівзасипаних підземель колишнього монастиря. Колись тут була тюрма, де тримали Івана Франка. Ось як там зараз всередині:
Але й це ще не все. Якщо піти далі, на вул.Пекарську де в 2012 році щось та й робили, то там аж сльози на очі навертаються!
Ми під площею Галицькою. Праворуч хід на вул.Князя Романа, де вже були. Ліворуч – на вул.Пекарську, куди зараз підемоЧи не найнебезпечніша ділянка Полтви, адже вода тече з району МедуніверситетуПрийшли 🙂 Майстри тут явно перестаралися. Хотіли як краще, а вийшов мем 🙂
В неділю, 12 січня 2025 року, о 14.00 у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) відбудеться Урочиста академія пісенного фестивалю “ЧОРНА ВИШИВАНКА” (слідами фестивалю повстанської пісні на Кулєбах, відео, спогади та світлини).
Серед запрошених поважні та почесні гості: голова оргкомітету фестивалю Марія-Софія Трильовська та композитор Олександр Шевченко.
Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.
Організатор: Роман Лопушанський. Співорганізатори: ГО “Громадський комітет для вшанування пам’яті українських героїв”, ГО “Опілля.”
Український гурт «Давня Казка» презентує новий трек «Будьмо» та кліп до нього — історію, яка надихає на віру в краще навіть у найскладніші часи. Пісня стала музичним маніфестом незламності, гумору та оптимізму, який допомагає українцям триматися разом.
Слухайте пісню на стрімінгових платформах, дивіться кліп на неї і діліться своїми емоціями в соцмережах із хештегом #Будьмо.
У тексті композиції відображені знайомі кожному реалії: вимкнене світло, робота під звуки генератора, холодні квартири. Але головний меседж звучить чітко: «Нас не злякати, не зламати!»
Авторкою пісні стала сонграйтерка і співачка Bazhana, яка через свою музику нагадує: прості радощі життя, гумор і спільна підтримка здатні подолати будь-які труднощі.
«Ми написали цю пісню, щоб нагадати всім: навіть у найтемніші моменти ми разом, і разом ми — непереможні. Тож підспівуйте й не забувайте — усе буде окей!», — говорить соліст гурту Михайло Дудай.
Відео до пісні зняв відомий кліпмейкер Val Gonskiy (Валерій Погонський), який поєднав у відео креативність і глибокий емоційний посил.
Локації кліпу — квартири, під’їзд, паркінг і бомбосховище — створюють контраст між звичайним життям і викликами, з якими ми стикаємося сьогодні.
Кліп показує моменти з життя українців: несподівані перебої світла, робота при свічках, тривоги, які змушують переривати буденні справи і збиратися в укритті. Однак навіть у найскладніших умовах герої знаходять привід для радості: у бомбосховищі починається імпровізований концерт, де всі разом співають, донатять на ЗСУ і підтримують одне одного.
Фінальні кадри кліпу переносять глядача на дитячий майданчик, де діти граються поруч із муралом хлопчика, який запускає паперові літачки з написом: «Все буде Україна!». Малюки вигукують слова з приспіву: «Будьмо, гей! Все буде окей!», завершуючи кліп потужним емоційним акордом.
Гурт «Давня Казка»
Про гурт «Давня Казка»
Гурт «Давня Казка» було засновано на Волині у 2007 році Євгеном Чепілем і Володимиром Дзьордзьо. Колектив створив свій унікальний стиль «казка-рок», що поєднує рокові мотиви з автентичними українськими мелодіями. Назва гурту натхненна твором Лесі Українки, а місія — відроджувати забуті пісні, як-от «Червона калина», «Смерека» чи «Листячко зелене», і робити їх близькими сучасним слухачам.
За роки творчості гурт зазнав численних змін у складі, зокрема через трагічні події, але завжди залишався вірним меті — популяризувати українську пісенну спадщину. Їхній стиль поєднує енергію сучасного року з щирістю і душевністю народної музики. Сьогодні «Давня Казка» активно працює над новими релізами, перевипускає свої пісні у сучасних аранжуваннях і продовжує відкривати українську музику для нових слухачів.
Завжди цікавила мене тема боїв між УПА та регулярними військами СРСР під час яких було збито радянські літаки. Інформації про такі факти не багато. Основними її джерелами є літописи УПА та Центральний архів міністерства оборони рф (ЦАМО). На жаль доступу до ЦАМО зараз немає, та й більшість матеріалів там до сьогодні з грифом “Совєршенно секретно”.
Проте є поодинокі підтвердження таких подій з російської сторони. Мені також вдалося довести факт збиття повстанцями транспортного літака на Львівщині в 1945 році.
Гільза 1945 року, знайдена на місці падіння літака Як-7 біля села Богородчани
В СРСР факти успішних операцій повстанців навмисно замовчували, та й взагалі інформація про УПА не могла ніде бути доступною. Лише в наш час можемо проаналізувати діяльність деяких підрозділів, що діяли проти військ радянської армії. Можемо дослідити як нерегулярна армія завдавала великих втрат радянським окупантам і діяла ще довгий час після війни.
З архіву ЦАМО, втрата У2 біля села Корчин
Майже всі радянські літаки було збито упівцями в 1944-1946 роках. Українська Повстанська Армія мала в наявності для цього достатньо різної зброї: радянські та німецькі гвинтівки та кулемети, автомати, гармати, фаустпатрони, вибухівку та інше.
Звісно що радянські джерела описують звірства зі сторони вояків УПА, пропаганда тоді діяла повним ходом. І треба зазначити, що методичка завжди незмінна – все те що приписували повстанцям – фактично самі і робили, як тоді так і в теперішній час.
Отже, намагаємось зібрати до купи більшість випадків коли УПА збивали літаки. Дані взяті з відкритих джерел та частково з архіву ЦАМО, а також є деякі свідчення місцевих людей.
Можливі неточності в датах чи подробицях конкретних боїв, чи в назві підрозділів повстанців.
Літак Бостон А-20. Збито повстанцями біля сіл Словіта-Лагодів у березні 1945 року. Підтверджено літописом УПА та радянським архівом. Цікава деталь – війська НКВС до місця падіння літака не могли дістатись цілу добу. Воїни УПА вивозили все майно що було на літаку і зайняли кругову оборону.
З архіву ЦАМО
Літак збитий у 1944 році в бою біля с.Унів сотнею “Сіроманці”. Значиться як розвідувальний літак.
З літопису УПА
Літак збитий 22 липня 1945 р. біля сіл Саджава-Богородчани, Івано-Франківська обл. Знайдено місце падіння ймовірно саме цього літака, модель ЯК-7. БК (боєкомплект) всі 1945 року випуску. Ліс біля села Богородчани.
З літопису УПА
Літак збитий в 1944 році біля сіл Романів-Підгородище. Розвідувальний літак (в іншому джерелі двомоторний літак).
Літак збитий Лагодівською самообороною у 1944 році. Модель невідома.
З літопису УПА
Літак збитий біля с.Сосулівка Чортківського району 7 травня 1945 року сотнями “Чорні вовки ” та ” Чорноморці”.
З літопису УПА
Літак У2. Збитий в районі міста Славута 31 травня 1944 року. Підтверджено радянським архівом.
З архіву ЦАМО , У2 біля Славути
Літак У2. Збитий в районі села Синельніково, Кам’янець-Подільська обл. (зараз Хмельницька обл.). Підтверджено радянським архівом.
З архіву ЦАМО
Літак збитий в Воловецькому районі (Закарпатська обл.) 12 травня 1946 року сотнею “Байки”.
З літопису УПА
Літак У2. Збитий біля Дрогобича 9 серпня 1944р. Підтверджено радянським архівом.
З архіву ЦАМО
Літак По2. Збитий біля с.Корчин (неподалік Кристинополя) у грудні 1944 (день не вказано, час 15-00). Підтверджено документом ЦАМО.
З архіву ЦАМО
Три літаки винищувачі (модель не вказано), 1944 рік, Львівська обл., дивізія Покришкіна. Джерело proza.ru – описано як збиті бандерівцями в повітрі.
З російського видання проза.ру
Ми навели приклади збиття літаків, що є документально підтвердженими. Перелік звісно не повний.
Це дані, які мені вдалося знайти під час досліджень. Напевно є ще факти, історії та згадки за інші літаки, що були збиті УПА. Отже, місць для досліджень є ще багато. Завжди цікаво знайти такий літак та підтвердити факти, бо це є наша історія…
Музей Михайла Грушевського у Львові. Художниця Тетяна Казанцева
В неділю, 12 січня 2025 року, о 15.00 Державний меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові (вул. І.Франка, 154) запрошує охочих завітати до музею на розколяду.
“В затишному куточку вілли сім’ї Грушевських вас вітатиме церковний хор «Покрова» церкви Покрови Пресвятої Богородиці Згромадження Салезіян УГКЦ. Художній керівник та реґент хору – Ірина Янчинська.
Запрошуємо всіх, хто бажає, у привітну світлицю вілли Грушевських, щоб однією дружньою родиною одностайно приєднатися до величавого зимового обрядового дійства – возвеличити радість народження Божого Сина Ісуса Христа.
У цих величних стінах дзвіночком залунають коляди і щедрівки. А разом із різдвяним співом хористів та віншуваннями пролунає поетичне слово Великого Українця Михайла Грушевського, якого ми знаємо не лише як історика, мислителя, політика, академіка, голову НТШ у Львові, видатного вченого світового рівня, провідника національної ідеї, фундатора Української незалежної держави, але і як талановитого літератора, який колись хотів бути белетристом.
Відвідувачі почують фрагменти поетичних та прозових творів Михайла Грушевського, присвячених Різдву Христовому, частину яких він писав тут, у цій оселі. Короткими штрихами літературного таланту М. Грушевського відчуймо його дихання, нерв його життя, його історії емоцій” – пишуть організатори події на сторінці у фейсбук.
Артист SHUMEI передав чергову партію FPV–дронів для ЗСУ
В п’ятницю, 3 січня 2025 року, артист Олег Шумей (SHUMEI) вкотре підсилив військових з Львівщини. На цей раз музикант передав партію 12 FPV–дронів для підрозділів Національної Гвардії.
Безпілотники на передовій виконують різноманітні бойові завдання, та найголовніше – вони допомагають зберегти життя нашим захисникам, адже можуть дистанційно заподіяти шкоду ворожій техніці та особовому складу.
«Сьогодні Нацгвардійцям передаємо чергову допомогу від співака SHUMEI. Цього разу це 12 FPV–дронів. Дякуємо артисту та його команді за підтримку. Ворог у нас спільний, тому і діяти нам потрібно спільно. Разом наближаємо перемогу!», – наголосив перший заступник голови Львівської ОДА Андрій Годик.
Артист SHUMEI передав чергову партію FPV–дронів для ЗСУ
Співак Олег Шумей зазначив, що ця передача є черговою і кожна наступна наближає до перемоги.
«Щиро дякую всім, хто відвідує концерти та долучається до зборів на ці дрони. Наш обов’язок – підтримувати наших військових, і разом, маленькими кроками, ми наближаємо перемогу. Загальна вартість переданих дронів близько 300 тисяч гривень. Це чотири десятидюймові та вісім семидюймових безпілотників», – підкреслив Олег Шумей.
Зазначимо, станом на сьогодні команда Олега Шумея передала вже близько 60 дронів. Техніку закупили за виручені кошти з концертів артиста.
У статті можна побачити світлини та малюнки, що зображують інтер’єри палацу Жевуських-Лянцкоронських у селищі Розділ на Львівщині. Ці зображення, створені в середині ХІХ – на початку ХХ століття, дозволяють нам побачити різні аспекти палацового комплексу, його архітектурні деталі та елементи інтер’єрів. Вони є цінним джерелом для вивчення історії палацу, показуючи, як виглядали його кімнати, коридори та інші важливі частини споруди.
Палац Жевуських-Лянцкоронських в РоздоліІнтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.
Відомо, що палац змінився в процесі реконструкцій, зокрема в 1870-х роках, коли Антоній Лянцкоронський розпочав оновлення будівлі під керівництвом архітектора Юліана Захаревича.
Палац славився своєю великою колекцією мистецтва, що змагалася з імператорською колекцією Франца Йосифа. Колекція включала живопис, скульптуру, антикваріат, а також інші предмети мистецтва, які відображали культуру і традиції того часу.
Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.Інтер’єр палацу Жевуських-Лянцкоронських в Роздолі на Львівщині, кін. ХІХ-поч. ХХ ст.
До сьогодні палац зберігає частину своєї історії, і відновлення триває завдяки проекту, який можна знайти на офіційній сторінці.
Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.
Особливі обряди, що побутували серед українців та ритуально оформляли змужніння і виховання молоді, перетворюючи її на дорослих повноправних членів суспільства: воїнські ініціації давньоруських дружинників і запорізьких козаків, народження майстра в середньовічному місті, кобзарська присяга і пластовий закон.
13 лютого, у четвер, Львів прийматиме довгоочікуваний концерт неперевершеної KLAVDIA PETRIVNA. Це не просто концерт, а яскравий музичний водевіль з улюбленими піснями, що обіцяє стати незабутньою подією для шанувальників. Початок події о 19:00, зазначають організатори.
Що робить цей вечір особливим?
— Вперше KLAVDIA PETRIVNA виступить у форматі близького контакту з глядачами! Забудьте про гігантські арени та відстань до сцени — цей концерт створений для того, щоб усі змогли розгледіти кожну деталь костюмів та зануритися у справжню магію музики.
— Атмосфера самісінького центру Львова, на концерт-арені «Малевич», лише 800 метрів від Оперного театру. Це унікальна можливість відчути дух культурної столиці України, насолоджуючись музикою найрезонанснішої співачки сучасності.
Деталі заходу:
Коли: 13 лютого 2025 року (четвер), початок о 19:00
Де: Концерт-арена «Малевич»
Чому варто прийти? Це буде не лише перший виступ KLAVDIA PETRIVNA у 2025-му році, а й можливість побувати на концерті, який створює новий стандарт близькості між артистом та глядачем. Крім того, це ідеальний момент зняти десятки яскравих відео для TikTok, поринути у музику та відчути неймовірну енергетику міста Лева.
“Не пропустіть шанс стати частиною цієї унікальної події. KLAVDIA PETRIVNA чекає саме на вас!” – запрошують на подію організатори.
Реклама продукціїї фабрики "Суспільний промисл", 1934 р.
Гортаючи давню періодику у пошуках кавової недільної цікавинки, знайшов цікавий допис про те, як у травні 1938 року журналіст місячника “Зборівські вісті” завітав українського кооперативу “Суспільний Промисл” у Львові з метою написати репортаж. Але вийшла цікавезна екскурсія якою, разом з незмінним партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, хочу поділитися з вами.
Ця стаття була надрукований в газеті “Зборівські вісті” за травень 1938 року. Хто ховався за акронімом П. Л. наразі я встановити не зміг. Для збереження атмосферності залишаю текст без змін і правок.
З проходів по українськім промисловім Львові. “Суспільний Промисл” (Репортаж)
В найновіших часах чимраз ширше розповсюднюється по наших селах кава, чай, какао … Ще до війни ніхто зі селян не уживав цих фабрикатів, а сьогодні вони вже загальні: в кожній хаті пють каву… До 1932 р. український селянин купував різні чужі продукти як Енріля, Франки, Кольби і т. п. Кажу, до 1932 р., бо того року появились на ринках домішки до кав виробу української кооперативи „Суспільний Промисл”. — Тут і початок цеї фабрики. Сьогодні по 6 літах „Сусп. Промисл” зо скромних початків розвинувся в значний промисловий осередок у Львові. При вул. Жовківській 138. стоїть гарний, двоповерховий будинок, нової залізо-бетонової конструкції — це власність кооперативи і фабрика.
Реклама продукціїї фабрики “Суспільний промисл”
З тою фабрикою хочу саме сьогодні читачів блище познайомити — тому підходимо : сторож питає до кого і відчиняє та спроваджує до канцелярії „Торговельного відділу”. П. Ф. Заяць, референт того відділу витає і представляється.
— Я хотівби зробити репортаж про Вашу фабрику до „Зборівських Вістей”. Думаю, що зволите показати мені…
— Але дуже радо! Наша фабрика стало оголошується в „Зборівських Вістях” — то й радо побачимо ширшу згадку про вас.
Ще по кількох вступних реченнях ми почали оглядати.
На другому поверсі магазин. Простора 70 m довга заля. В двох рядах у мsшках броварний ячмінь; на одній, другій і третій купі сушена цикорія. П. Заяць перекричуючи гуркіт щось трох млинків, що тут в русі, дає пояснення. Довідуюсь, що цикорія подібна до буряків, а для фабрики управляють її селяни з околиці Жовкви. Там теж кооператива має власну сушарню, а сюди спроваджується дрібно покраяну й висушену цикорію і тут її перемелюється. Відтак ми переходячи перший поверх і партер звиділи як то чиститься і сортується, кришиться мелеться, пражиться і холодиться ця цикорія. Як то автоматично переходить через ряд млинків, вальців і бубнів, поки насиплеться в пуделка й запакується. Це послідне діється в великій залі на першому поверсі За столами чисто прибрані робітниці пакують і заліплють. Інші обслугують машини, що самі відважують і насипають, другі мішають і т д. Тут і є осібна темна заля „солодільня”, де кільчиться ячмінь, що його пізніше пражуть в залізних бубнах на „солодову каву”.
Обладнання для миття та подрібнення овочів і фруктів кооперативу “Суспільний промисл”, 1935 р.
Сходячи вниз заглянули ми до одягальні й відпочивальні робітниць: шафки, умивальні — у відпочивальні образи, на столі якісь цвіти — чисто… Нижче поверх одягальня й відпочивальня робітників.
— Звичайно .. каже провідник менче дбають про порядок… Мають тут робітники й осібну залю на збори, вечерниці і т. п.
Ще на партері вступили ми до магазину, звідки висилається товар до купців. Повно деревляних пачок, на кількох читаю адресатів: Айзенберг, Брунгольц ..
— То навіть вони у Вас беруть?
— Бачите! Даємо товар добрий; хто такого потребу 6 мусить у нас взяти.
І встидно робиться за деяких наших людей, що часто уживають ще тепер чужих виробів, коли свої найкращі, навіть для чужинців.
Реклама продукціїї фабрики “Суспільний промисл”
Ми знову сіли за бюрком у канцелярії. Передімною продукти „Сусп. Промиску”: 1. Цикорія „Луна” 2. підмінка кави „Пражінь” 3. „Солодова кава” 4. Чеколядова домішка „Луна”.
— Ще позвольте кілька інформаціяй? На яких покупців обчислені Ваші фабрикати?
— „Солодова кава” виключно для міста, бо селянин може сам собі спалити ячменю чи жита. Так само чеколядова домішка більше для міст. А найвідповіднішим фабрикатам для села є правдива цикорія „Луна” і домішка „Пражінь”. Цикорія колись в середних віках, лічнича ростина і сьогодні в фабричному перетворі не стратила відживної, а навіть лічничої вартості. Тому добре і здорово є їх споживати, а спеціяльно „жолудковцям”, а навіть дітям…
Реклама продукціїї фабрики “Суспільний промисл”
— Кілько робітних рук затруднює тепер фабрика?
— Шістьдесять.
— А гуртові прогульки звиджують фабрику?
— Так, навіть тому здається рік чи два, була прогулька зі Зборова. Ми дивувавались, що фірами …
— Які маєте п ляни і побажання?
— Пляни ?… усміхаються значучо п. Заяць — піднести наш суспІльний промисл. А побажання ?— Як би ми виробляли 50% того, що український консумент споживає , тоді ми моглиб в 10-теро збільшити фабрику.
— Дай Боже, щоб Ваші бажання як найскорше сповнилися. Сьогодні українці вже дійшли до такої національної свідомости, що ніхто не повинен купувати чужого товару, а лиш свій ! — Дякую Вам за дозвіл оглянути фабрику і інформації і з того, думаю, скористають читачі „Зборівських Вістей”, бо пізнають, як росте український промисл.
П. Л.
Мені ця мандрівка в часі дуже сподобалася. Маю на що вам також. Тому буду продовжувати пошуки далі.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
Джерело:
З проходів по українськім промисловім Львові. “Суспільний Промисл” : (Репортаж) / П. Л. (акронім) // Зборівські вісті. – 1938. – Травень (Ч. 5). – С. 2.
На початку XX століття Львів, будучи столицею Королівства Галичини та Володимирії, являв собою унікальний культурний феномен. Різдво тут не було просто релігійним святом —...
