додому Блог сторінка 47

Топ-5 дистриб’юторів косметики в Україні — кращі постачальники для салонів краси

Топ 5 найбільших дистриб'юторів косметики в Україні

Шукаєте надійного постачальника косметики для салону? Дізнайтеся, хто входить до топ-5 дистриб’юторів косметики в Україні: Lotana, Sparcos, TOTIS Pharma, Starlit та Allpresan. Порівняння переваг, брендів і умов співпраці.

Топ 5 найбільших дистриб’юторів косметики в Україні

У світі б’юті-індустрії надійний дистриб’ютор — це не просто посередник. Це партнер, який впливає на якість сервісу, довіру клієнтів та навіть прибутковість бізнесу. Не лише сама косметика для професіоналів хвилює власників салонів та клінік. Дедалі частіше вони задаються питанням про те, у кого її краще купити. Адже вибір правильного постачальника — це гарантія оригінальної продукції, своєчасної доставки та адекватної ціни. Кращі дистриб’ютори косметики для салонів краси не лише пропонують широкий асортимент брендів, а й забезпечують зручні умови закупівлі оптом, надають консультації, допомагають з вибором і навіть навчають. Саме тому варто знати, з ким у цій сфері справді вигідно співпрацювати.

Ми підготували добірку з п’яти лідерів ринку — компаній, з якими замовлення буде не лише простим, а й приємним та вигідним досвідом. І почнемо з одного з найвідоміших імен — Lotana, дистриб’ютор косметики, який задає темп у професійній сфері вже багато років.

Lotana — лідер ринку професійної косметики

Lotana — один із найбільших дистриб’юторів професійної косметики в Україні, що спеціалізується на засобах для догляду шкірою обличчя та тіла. Це надійний вибір для тих, хто цінує якість, стабільність і сучасний підхід до б’юті-бізнесу.

Чому варто вибирати Lotana:

  • широкий асортимент преміум косметики для салонів краси;
  • надійність і стабільність постачань;
  • зручні умови для оптових закупок, постійні акції та знижки.

Lotana постачає продукцію брендів, яким довіряють професіонали б’юті-індустрії. До їхнього портфоліо входить Allies of Skin з універсальними доглядовими засобами, Bella Aura, що поєднує науку та природні інгредієнти, а також Fler, HoliFrog, Phyto-C, PSA, RejudiCare і TiZO. Особливої уваги заслуговує американський бренд Photozyme MD, який створює інноваційну косметику, здатну працювати на клітинному рівні, зокрема впливаючи на ДНК шкіри.

Продукція бренду Phyto-C
Продукція бренду Phyto-C

Компанія спеціалізується на постачанні косметики для обличчя та тіла для салонів краси, спа-центрів та косметологічних клінік. Постачальники косметики для професіоналів завжди на перше місце у своїй роботі ставлять якість та надійність, як це робить і Lotana. Косметика цього дистриб’ютора займає чільне місце на полицях провідних клінік країни.

Sparcos — інноваційний підхід до постачання косметики

Sparcos займає провідні позиції серед дистриб’юторів корейської косметики для салонів краси та європейських брендів в Україні. Компанія орієнтована на постачання високоякісних засобів для догляду, які відповідають сучасним стандартам індустрії краси. Їх обирають ті, хто працює з вибагливими клієнтами та хоче завжди бути на крок попереду.

Переваги співпраці з Sparcos:

  • продукція від відомих брендів за доступними цінами;
  • спеціалізація на інноваційних рішеннях та новітніх технологіях у косметичній індустрії;
  • зручна доставка по всій Україні.

Компанія пропонує десятки найменувань, які добре знайомі професіоналам б’юті-сфери. Серед них — Cosrx, Dr.Jart+, Medi-Peel, SKIN1004, Beauty of Joseon, Axis-Y, Anua, Tocobo, Numbuzin — ці бренди відомі своїми ефективними формулами для чутливої, проблемної та вікової шкіри. Для тих, кого цікавить професійна косметика для волосся, Sparcos має в асортименті La’dor, Masil і Daeng Gi Meo Ri — вони спеціалізуються на лікувальних шампунях, ампулах та інтенсивних масках для салонних процедур.

Продукція бренду Dr.Jart+
Продукція бренду Dr.Jart+

Sparcos косметика — це вибір тих, хто цінує ефективність, інновації й турботу про результат. Компанія орієнтована на професіоналів у сфері косметології, візажу та перукарського мистецтва. Саме тому оптові постачальники косметики для салонів часто включають Sparcos у свій шортлист надійних партнерів.

TOTIS Pharma — експертний дистриб’ютор у сфері естетичної косметології

TOTIS Pharma — провідний дистриб’ютор косметики для спа-салонів та естетичних клінік в Україні. Компанія спеціалізується на постачанні інноваційних препаратів для ін’єкційної, апаратної та доглядової косметології, а також на професійному навчанні фахівців галузі.​

Переваги співпраці з TOTIS Pharma:

  • офіційне представництво європейських та світових професійних брендів косметики;
  • широкий асортимент продукції для комплексного догляду та естетичних процедур;
  • проведення навчальних семінарів та авторських програм підвищення кваліфікації.​

TOTIS Pharma пропонує продукцію таких відомих брендів, як Dr. Spiller, Maria Galland Paris, Alissa Beaute, Croma, Saypha, Simildiet, Innoaesthetics, Biocyte, GlyMed Plus, Mesoram, Trawenmoor, Revok50, Aileene та інших. Ці професійні бренди косметики відомі своєю ефективністю та інноваційними підходами до догляду за шкірою.​

TOTIS Pharma орієнтована на професіоналів у сфері естетичної медицини та косметології, забезпечуючи їх високоякісними продуктами та навчальними програмами. Як постачальник косметики для косметологів, компанія підтримує розвиток індустрії краси в Україні.

Starlit — стратегічний партнер у сфері професійної косметики

Starlit — один із провідних постачальників преміум косметики та косметологічного обладнання в Україні. Компанія не лише забезпечує салони краси та спа-центри високоякісною продукцією, а й виступає ментором для б’юті-бізнесу, адже допомагає партнерам розвивати та масштабувати свою справу.​

Переваги співпраці зі Starlit:

  • ексклюзивне представництво понад 14 світових брендів;
  • навчальний центр Starlit Pro з понад 115 програмами щороку;
  • інноваційний B2B-портал для зручного оформлення замовлень та планування закупівель.​

У портфоліо Starlit представлені такі відомі професійні бренди косметики, як Medik8, RevitaLash, Perricone MD, Cosmetics27, Lovaskin, MedSkin Solutions, Apeer, Neofollics та інші. Ці бренди відомі своїми інноваційними підходами до догляду за шкірою та волоссям, що робить їх ідеальними для використання в косметиці для спа-салонів.​ Starlit орієнтований на професіоналів у сфері естетичної медицини та косметології.​

Allpresan — німецька якість у догляді за шкірою стоп

Allpresan — дистриб’ютор однойменного німецького бренду, що спеціалізується на виробництві медичної та професійної косметики для догляду за шкірою стоп, нігтів, рук і тіла. Компанія пропонує рішення для людей з діабетом, алергіями та іншими шкірними проблемами. Продукція Allpresan відома своєю ефективністю та безпечністю.

Переваги співпраці з Allpresan:

  • високоякісна продукція, розроблена на основі наукових досліджень;
  • широкий асортимент засобів для різних типів шкіри та проблем;
  • офіційне представництво в Україні, що гарантує оригінальність продукції.​

Allpresan пропонує широкий вибір засобів для догляду за шкірою стоп, включаючи креми-піни, спреї та мазі. Ці засоби забезпечують інтенсивне зволоження, живлення та захист шкіри, сприяючи її відновленню та здоровому вигляду.​ Allpresan орієнтований на професіоналів у сфері краси та медицини, надаючи їм високоякісну косметику для манікюру та педикюру.

Як вибрати дистриб’ютора для вашого салону краси?

Правильний дистриб’ютор — це запорука якості послуг, задоволених клієнтів і стабільного прибутку. Щоб не помилитись з вибором, зверніть увагу на кілька важливих критеріїв:

  • асортимент. Якісна, перевірена продукція з різними напрямами — для волосся, шкіри, манікюру тощо;
  • умови. Доступні ціни, знижки, гнучкі мінімальні обсяги замовлення;
  • спеціалізація. Обирайте постачальника, який розуміється саме на вашому напрямі;
  • репутація. Вивчіть відгуки, дізнайтесь про підтримку та бренди.

Перед оформленням замовлення завжди перевіряйте якість продукції та умови співпраці. Lotana — дистриб’ютор косметики, який давно зарекомендував себе як партнера, що розуміє потреби салонів і пропонує рішення під конкретні запити.

Постачальник — це не просто продавець, а партнер, який впливає на ваш успіх. Обирайте уважно, запитуйте, порівнюйте і працюйте лише з тими, хто вам підходить на всі 100%.

Цікавий матеріал за темою: Вибір косметики для бізнесу: що купувати, щоб клієнти поверталися знову?

Тамара СИМПАТИЧНА

Королі шахрайства старого Львова

Королі шахрайства старого Львова

Для деяких кмітливих злочинців міжвоєнного часу шахрайствo було своєрідним мистецтвом. Вони підходили до цього свого гобі з розмахом, зі смаком і гумором. Недарма описи їхніх подвигів у пресі часто викликали симпатію.

Відомий український письменник Юрій Винничук на сторінках видання ZBRUC.eu пише про те, чому шахрайствo міжвоєнного часу  було своєрідним мистецтвом …

Польський письменник Антоній Слонімський, пишучи репортаж про легендарного Альфонса Циньяна, не приховував свого захвату. Цей дотепний шахрай обрав за свою спеціальність торгувати об’єктами або речами, які не продаються і ніколи до нього не продавалися.

Найзнаменитішою його акцією був продаж Колони Сигизмунда у Варшаві приїжджому з провінції поміщику, який придбав її за 45 золотих на шлюбний подарунок для доньки.

А один француз найняв у Циньяна Головний двірець, щоб улаштувати в нім бенкет.

Ще аферист зумів продати варшавський трамвай, попередньо попровадивши «клієнта» по транспортному засобу.

Шахраю вдалося навіть продати цілу колію на відрізку Варшавa – Млоціни. Попався він під час розбирання колії, коли дозволяв місцевим забирати дерев’яні шпали на дрова. Сам тим часом вантажив на воза рейки, які продавав як брухт. Шахрая заарештували і засудили на 3 роки в’язниці.

Антоній Слонімський писав: «Цей чудовий пан викликав у мене почуття, межуюче між захватом і ніжністю. Кажу це щиро й поважно. Тішуся, що є в нас люди з буйною винахідливістю, сміливою концепцією, з творчим розмахом, дотепністю і привабливістю».

Можна тільки пожалкувати, що Львів не мав шахраїв аж такого високого лету, як згаданий Циньян або матримоніальний пройдисвіт і злодій Єжи Калібабка, про якого навіть знято було серіал «Туліпан». Коли Калібабка у 2019 році помер, маючи 63 роки, про цю знаменну подію написали всі польські газети.

У Львові все було скромніше. Тут з успіхом торгували «машинками для друкування грошей». Шахраї пропонували довірливому покупцеві таку машинку за дуже високу плату, попередньо демонструючи її можливості. І люди платили, переконавшись, яка це чудова річ. Бо були переконані, що володіючи такою машинкою, стануть справжніми крезами. Мрії про люксусове життя однак лускали як мильна бульбашка, коли шахраї зникали з очей, залишаючи свою жертву з непридатним механізмом, а часто навіть бутафорією, повною обрізками газет.

Така машинка складалася з двох валків, що тісно прилягали до себе й оберталися на осях, які були вправлені у дві дощинки.

Батяр брав чистий білий папір завбільшки з доларову банкноту і вкладав поміж валки. Один оберт корбою – і валки, вхопивши папірець, просовували його між собою, а з протилежного боку виповзав новісінький долар.

Машинка для друкування грошей
Машинка для друкування грошей

Вся штука полягала на оптичній омані очей. Як машинка працювала, маємо такий опис:

«Дві малі дощечки з’єднані таким чином, що між ним обертаються дві осі. Одна з тих осей має корбу. Штукар бере звій паперу довжини кількадесяти ярдів а ширини трошечки меньшої, як довгі єсть оси. Оден кінець того паперу прикріплює сильно до одної з осий і навиває його доти, доки не навине половини довжини паперу. Другий кінець паперу прикріплює до другої оси і так само навиває його, але вже в противний бік. Коли все було старанно вимірено, оба звої, як весь папір навинеться, зійдуться і будуть виглядати неначе два окремі вальці, і ніхто не спостереже, що се є одна стяжка паперу, звинена раз в той, то знова в противний бік на двох осях».

Перед тим, як пропонувати таку машинку, батяр заздалегідь намотував на один валок кілька нових доларів. А коли її демонстрував, то вставляв білий папір і крутив корбою. Папір ховався в один звій, а водночас з другого розвивалася банкнота. Глядачеві ж здавалося, що то таки на його очах папірець перетворювався на долар.

Адже папір настільки тонкий, що неможливо побачити, що це не валки, і що в міру того, як крутиться корба, один валок тоншає, а другий грубшає.

Та все це квіточки в порівнянні з продажем Колони Сигизмунда і колії. Бо врешті-решт Львів таки не підвів. Був і у нас аферист з неабияким розмахом.

Едмунд Онишків
Едмунд Онишків

Ця голосна афера була пов’язана з елегантним приміщенням банку на Академічній 4. Уже своїми лаштунками банк будив довіру. Дві велетенські броньовані каси, штаб чиновників і агентів, вишукано упорядкований кабінет головного директора, швейцар в лівреї – все це довіру тільки підсилювало.

Банк розростався і процвітав.

У шикарному фотелі, оббитому шкірою, сидів директор Едмунд Онишків. Феноменальний був чоловік. Син органіста з Болехова самотужки вибився в люди. Природа щедро його наділила вродою й інтелігентністю. Він швидко дерся вгору.

Посада службовця Кооперативного банку в Кракові йому не відповідала. Прагнув бути самостійним. Надто, що в повітрі висіло одруження… з донькою дідича з Познанського воєводства, який не мав великого бажання вводити до сім’ї скромного банківського службовця.

Тоді Онишків приїжджає до Львова і тут відкриває банк, головна мета якого – посередництво в розпродажу цінних паперів.

У пресі з’явилися оголошення: «300 золотих місячно може заробити кожен. Не потрібно науки. Заробіток можна трактувати як побічне заняття. Шукаємо пенсіонерів та презентабельних пань. Зарібок з комісійних і сталої оплати. Прошу зголошуватися».

300 золотих – то була поважна сума. Робітники заробляли в місяць 100–120.

І справді, зголосилося чимало охочих, які після короткого навчання розлізлися по країні як мурахи, навантажені пачкою гарно видрукуваних облігацій.

На першу пропозицію купити «долярівку» (доларову облігацію) люди відмахувалися і казали, що не мають грошей.

– А грошей і не потрібно, – чули вони. – Наша система продажу така чудова, що майже нічого не платячи, маєте можливість здобути колосальні статки.

Тут уже на обличчі клієнта з’являлося зацікавлення.

– Агенти, які приходили до вас давніше, офірували «долярівку» на виплат. Ми даємо щось більше. Протягом сімнадцяти місяців будете платити по 11 золотих, опісля отримаєте 4% державну інвестиційну позику, так звану «преміювку» (преміювальна облігація) номінальної вартості 100 золотих.

– Як то? – обурювався клієнт. – Я повинен платити 17 місяців по 11 золотих, тобто 187, а за те я отримаю облігацію, вартість якої тільки 100 золотих?

– Ах, ви забули, що ми не продаємо одну «преміювку». Вже коли заплатите другий внесок, маєте право брати участь у жеребкуванні 25 «преміювок» і 5 «долярівок». Може статися, що по сплаті 22 золотих виграєте, скажімо, 40 тисяч доларів, як то написане в плані гри.

І клієнт здавався. Бо шанси були великі. На кожну облігацію може впасти виграш, а якщо є їх 30, то можливість виграшу в тридцять разів більша.

Завербований клієнт підписував замовлення, платив регулярно внески і чекав на виграш. Але марно, бо банк не повідомляв йому номерів облігацій, які брали участь у грі. Отже, коли навіть випадав виграш, ніхто про нього не дізнавався, окрім… дирекції.

Агенти працювали з самопожертвою. Забезпечені посвідченнями працівників банку і залізничними квитками, об’їжджали цілу Польщу. З усіх кінців країни впливали на рахунок банку на Академічній внески і відсотки.

Мар’ян Вільгельм Гандель
Мар’ян Вільгельм Гандель

У червні 1930 р. ще одним членом правління Народного кооперативного банку фігурує вже 23-річний Мар’ян Вільгельм Гандель з Дрогобича. Перед тим він встиг одружитися з донькою власника кількох варшавських кінотеатрів.

Гандель розвинув енергійну діяльність. Державної території йому не вистачало. Відправив посланців банку до Парижу, які на місці організували продаж лотерей серед польської еміграції.

Задум цей був доволі потворним, бо польський робітник у Франції, обманутий на купівлі цінного паперу, не міг відрізнити шкоди, завданої йому приватною установою, від польських державних облігацій.

Поки клієнти платили внески, все було добре. Але минуло 17 місяців. Пора було достарчати автентичні облігації і виконати свої зобов’язання. .

Онишків впадає на новий «задум». Закуплені облігації здає в найповажніші банківські установи, купує авто і виїжджає до Бельгії, забираючи з собою близько 500 тисяч золотих, отриманих з тих цінних паперів. У Бельгії Онишків відкриває такий самий банк, як у Львові, на прізвище дружини купує маєток під Парижем.

Після його втечі у Львові відкрили кримінальну справу і зажадали видати Онишкова. Угода про взаємну видачу злочинців між Польщею і Бельгією ще не була остаточно підписана. Врешті Бельгія згодилася видати Онишкова, і він опинився у в’язниці.

Арештували і Ганделя, який теж був утік до Бельгії, але потім повернувся до Польщі і переховувався. Природа, однак, взяла своє: Гандель організував «Біржу праці» і у зв’язку з цим новим шахрайським заходом був у Кракові заарештований.

Онишкова засудили на два роки, Ганделя – на три.

Під час війни Гандель не пропав – співпрацював з німцями, служив гестапо і навіть став інспектором єврейської поліції у Варшавському гетто. Перед ліквідацію гетта зумів утекти, по війні його впізнали євреї в Каракасі. Місцеві євреї розпочали проти нього процес, тоді він утік, залишивши дружину і сина…

Юрій ВИННИЧУК

Джерело: ЗБРУЧ

У Львові відбудеться теплий концерт при свічках із музикою Вівальді (відео)

У Львові відбудеться теплий концерт при свічках із музикою Вівальді

3 травня у самому серці Львова — в камерній атмосфері Музею історії релігії (вул. Музейна, 1) — відбудеться вечір музики та мистецтва. Початок концерту о 19:30, зазначають організатори.

Під мерехтіння свічок гості зможуть насолодитися всесвітньо відомим циклом Антоніо Вівальді «Пори року» — шедевром епохи бароко, що через музику передає красу природи, зміну настроїв і глибокі людські переживання. Також у програмі вечора звучатиме «Токата і фуга ре мінор» Йоганна Себастьяна Баха — одна з найпотужніших і найвеличніших органних композицій всіх часів.

У концерті візьмуть участь талановиті та відомі у Львові музиканти та митці:

  • Олена Мацелюх — орган
  • Лілія Цура — скрипка
  • Ольга Стрілецька — клавесин
  • Ольга Куц — живопис
  • Катерина Назар — ведуча

“Окрім музичної насолоди та улюбленої класики, на усіх гостей чекає келих ігристого вина та солодкий подарунок, що підкреслять атмосферу тепла, гармонії та натхнення” – розповідають організатори.

Живий звук, мистецтво та неповторна камерна атмосфера обіцяють зробити цей вечір справді особливим і незабутнім.

Квитки можна придбати за посиланням: soldout.ua/booking/2058-antonio-vivaldi-4-pory-roku

Ольга МАКСИМ’ЯК

Львівські митники завадили вивезенню за кордон стародавніх перснів

Львівські митники завадили вивезенню за кордон стародавніх перснів XII-XIV ст.
Львівські митники завадили вивезенню за кордон стародавніх перснів XII-XIV ст.

Львівські митники виявили у поштовому відправленні стародавні прикраси. Експертиза показала, що це фібула І-II ст. та персні XII -XIV ст. Про це 28 квітня повідомили на сторінці Львівської митниці.

У пресслужбі Львівської митниці зазначили, що виявили прикраси 11 квітня під час огляду одного з поштових відправлень на митному посту “Львів – поштовий”. У пакунку було чотири персні XII -XIV ст. та одна фібула (застібка) І-II ст. нашої ери. Усі предмети було вилучено та відправлено на експертизу.

 Львівські митники завадили вивезенню за кордон стародавніх перснів XII-XIV ст.
Львівські митники завадили вивезенню за кордон стародавніх перснів XII-XIV ст.

“Після детального дослідження металевих виробів, експертиза встановила, що ці прикраси становлять культурну цінність та можуть бути занесені до Державного Реєстру Національного культурного надбання”, — йдеться у повідомленні.

 Львівські митники завадили вивезенню за кордон стародавніх перснів XII-XIV ст.
Львівські митники завадили вивезенню за кордон стародавніх перснів XII-XIV ст.

Повідомлення про контрабанду культурних цінностей та зброї скерували в правоохоронні органи. Згодом за рішенням Міністерства культури, коштовності можуть передати до одного з музеїв.

Наталка СТУДНЯ

Замарстинів та його мешканці на ретро світлинах

Замарстинів та його мешканці

У цифровій бібліотеці вдалося знайти унікальні фотографії Замарстинова, які датуються 1920–1930-ми роками. Це справжня історична знахідка, адже Замарстинів — одна з найдавніших місцевостей Львова. У минулому це було «міське село», яке з XIV до XVIII століття підпорядковувалося львівському магістрату.

Замарстинів та його мешканці Замарстинів та його мешканці Замарстинів та його мешканці Замарстинів та його мешканці

Територія Замарстинова мала чіткі межі: із заходу її обмежувала річка Полтва, з півдня — її притока Замарстинівка. Зі сходу межа проходила поблизу сучасних вулиць Промислової та Миколайчука, а з півночі — аж до Замарстинівського лісопарку. Від сусіднього Голоска Замарстинів відділяли теперішні вулиці Топольна і частина Варшавської.

Центральною артерією цієї місцевості є вулиця Замарстинівська. У минулому річка Полтва ділила село на дві частини — Старий і Новий Замарстинів, приблизно по теперішній вулиці Липинського. Сьогодні обидві частини входять до складу Шевченківського району Львова. Новий Замарстинів, що лежить північніше, має переважно сучасну забудову, а головною його вулицею є Гетьмана Мазепи.

Замарстинів та його мешканці Замарстинів та його мешканці Замарстинів та його мешканці Замарстинів та його мешканці

На фотографіях можна побачити мешканців Замарстинова тих часів, характерну забудову, вуличну рекламу та вивіски крамниць, що передають атмосферу епохи.

Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО

Джерело: Narodowe Archiwum Cyfrowy

Нарешті у Львові відбудеться презентація книжки Андрія Гречила “Символи українофобії”

Нарешті у Львові відбудеться презентація книжки Андрія Гречила "Символи українофобії"

У четвер, 1 травня 2025 року о 18.00, у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) запрошуємо послухати розповідь доктора історичних наук, голови Українського геральдичного товариства Андрія Гречила “Символи українофобії” та презентацію однойменного видання.

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею Львівського палацу мистецтв.

На початку 2025 р. вийшла друком книга «Символи українофобії: матеріали до довідника», яка містить 16 тематичних статей і додатки. Метою цього видання є дослідження антиукраїнських символів. До таких передусім належать знаки агресивних і відверто ворожих до нашої державності сил, вживання та популяризація яких заборонені чинним українським законодавством.

Крім того, до них слід віднести й символи різних сепаратистських організацій та угрупувань, а також знаки зарубіжних політичних партій і структур, які висловлюють антиукраїнські заяви, висувають територіальні претензії та зазіхають на державний суверенітет і цілісність України.

Розглядаються й окремі українські символи, які безпідставно стали об’єктами спекуляцій і нападок з боку різноманітних українофобів; роз’яснюється, в чому саме полягають спроби їхнього активного шельмування та дискредитації.

Символи українофобії: матеріали до довідника / Авт. статей: К. Галушко, А. Гречило, М. Чмир. Наук. ред. А. Гречило. Керівн. проєкту Г. Боряк. Національна академія наук України, Інститут історії України, Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського; Українське геральдичне товариство; Громадський проєкт “LIKБЕЗ. Історичний фронт”. Київ: ТОВ “Юрка Любченка”, 2025. 264 с.; іл.

Розголос забезпечують Українське радіо. Львів, Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Що архів Львівської області оцифрував у квітні

Що архів Львівської області оцифрував у квітні

У квітні Державний архів Львівської області оцифрував та опублікував значну кількість документів. Про це повідомили на сторінці Державного архіву Львівської області.

Серед оцифрованих та опублікованих справ:

  • 210 кримінальних справ 1939-1950 рр. слідчого відділу НКВС у Львівській області.
  • 392 особові та пенсійні справи професорсько-викладацького складу і службовців Львівської політехніки.
  • 79 справ Центрального відділу ДРАЦС Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України У Львові.

До того ж на ресурсі з’явилися 10 нових описів. Серед них:

  • Львівське воєводське управління, Львів
  • Магістрат королівського столичного міста Львова
  • Львівське повітове староство
  • Управління в справах евакуації українського, польського, чеського та словацького населення при Раді Міністрів УРСР
  • Центральний відділ ДРАЦС Управління державної реєстрації Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України

«За кожною справою, за кожним описом — долі, події, рішення, що формували наше минуле. Оцифровуючи документи, ми не просто перетворюємо папір на цифровий формат — ми створюємо міст між минулим і сучасністю, робимо його відкритим, зрозумілим і ближчим для кожного. Державний архів Львівської області — це не про тишу стелажів, а про живий діалог із минулим. І ми прагнемо, щоб цей діалог був доступним для всіх, хто шукає відповіді, пам’ятає або хоче пізнати більше», — зазначила директорка Державного архіву Львівської області Ірина Мартенс.

Наталка СТУДНЯ

10 найцікавіших кавових традицій Львова

Інтер'єр кав'ярні Центральна, до 1934 року
Інтер'єр кав'ярні Центральна, до 1934 року

Разом з нашим хорошим партнером Торговою Маркою Кава Старого Львова, сьогодні розкажу про найцікавіші кавові традиції нашого міста.

Львів і кава – це як бруківка й трамвай: одне без іншого не уявити. У XVII столітті, коли Юрій Кульчицький привіз кавові зерна до міста, Львів почав творити свою ароматну історію. У 2025 році, попри воєнний стан, львів’яни бережуть ці традиції, а запах кави досі витає над Площею Ринок. Але які ритуали робили львівську каву легендою століття тому? Ось 10 історичних кавових традицій, що не прив’язані до сучасних кав’ярень, але живуть у серці міста Лева. Хапайте уявну філіжанку – і гайда в минуле!

1. Кава Кульчицького: від турки до Відня

У 1683 році львівський козак Юрій Кульчицький, рятуючи Відень від турків, привіз кавові зерна до Європи, а згодом – до Львова. Його традиція варити каву в турці на піску, додаючи мед і молоко, стала першим львівським кавовим ритуалом. Цей напій, відомий як «Віденська кава», пили в галицьких домах XVII століття.

Пам'ятник Юрію Кульчицькому у Львові. Фото з https://uk.wikipedia.org
Пам’ятник Юрію Кульчицькому у Львові. Фото з https://uk.wikipedia.org

2. Кавові посиденьки в шинках

У XVIII столітті львівські шинки – попередники кав’ярень – були осередком кавових ритуалів. Галичани збиралися за дерев’яними столами, пили міцну каву з меленого ячменю (через дорожнечу зерен) і дискутували про політику. Ця традиція, описана Зубрицьким (2002), супроводжувалася грою в шахи й читанням газет, а глиняні горнятка додавали затишку.

3. Кава з цитриною на галицький манір

У XIX столітті галицькі господині подавали каву з часточкою цитрини й ложкою меду – напій, що зігрівав у холодні вечори. Цей рецепт, відомий як «кава по-львівськи», смакували маленькими ковтками, часто після церковних служб. Лимонні нотки й срібні ложечки створювали елегантний образ.

Кава з цитриною
Кава з цитриною

4. Кавові дарунки як знак гостинності

У XVIII–XIX століттях львів’яни дарували кавові зерна як символ поваги. Заможні родини купували арабіку в крамницях на Ринку, пакуючи її в полотняні мішечки з вишитими візерунками. Ця традиція, згадана Мельником (2008), була жестом гостинності для гостей із Відня чи Кракова.

5. Кава з перцем у козацькому стилі

У XVII столітті козаки, що бували у Львові, додавали до кави дрібку чорного перцю, щоб «підбадьорити дух». Цей рецепт, описаний на «Фотографіях старого Львова», пили перед походами, а пряний аромат вважався лікувальним. Грубі глиняні горнятка й дим від вогнища робили цей ритуал фотогенічним, ніби кадр з історичного фільму.

Серце на кавовій гущі
Серце на кавовій гущі

6. Кавові ворожіння в жіночих салонах

У XIX столітті львівські пані влаштовували кавові ворожіння, роздивляючись візерунки на гущі після випитої кави. Ця традиція, запозичена з Османської імперії, була популярною в домах на Валовій чи Галицькій. Жінки пили міцну каву без цукру, а химерні візерунки в філіжанках розповідали їм майбутнє.

7. Кава з ромашкою для здоров’я

Галицькі аптекарі XIX століття радили пити каву з сушеною ромашкою для заспокоєння нервів. Цей ритуал, описаний у «Фотографіях старого Львова», був популярним серед львівської інтелігенції. Напій готували в мідних джезвах, додаючи ромашку й мед, а ніжний аромат робив його улюбленим у жіночих товариствах.

8. Кавові вечори в літературних гуртках

У XVIII–XIX століттях львівські літератори, як-от Францішек Карпінський, збиралися на кавові вечори, де читали вірші й дискутували. Кава, зварена з ячменю чи цикорію, подавалася в порцелянових чашках, а свічки створювали богемну атмосферу. Ця традиція, згадана Зубрицьким (2002), впливала на культурне життя Львова.

Кардамон
Кардамон

9. Кава з кардамоном у вірменській громаді

Вірменська громада Львова в XVIII столітті варила каву з кардамоном, що надавало напою пряного аромату. Цей ритуал, описаний Мельником (2008), виконували в домашніх умовах, використовуючи мідні турки. Кава з кардамоном була знаком гостинності, а її приготування – майже церемонією.

10. Кавові ярмарки на Ринку

У XIX столітті на Площі Ринок влаштовували кавові ярмарки, де торгували зернами з Туреччини та Ефіопії. Львів’яни куштували напої, приготовані на вогні, і купували зерна для дому. Ця традиція, описана на Lviv.Travel, була святом для всіх верств – від магнатів до ремісників.

Львівська кава – це не просто напій, а століття традицій, від козацького перцю до літературних вечорів. Ці ритуали, народжені в шинках, салонах і на ярмарках, зробили Львів кавовою столицею. У 2025 році, попри війну, вони живуть у пам’яті міста, нагадуючи, що кава – це про затишок і дух. Яку традицію ти б відродив? Приїжджай до Львова – і відчуй цей аромат сам!

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Бібліографія

  1. Зубрицький, Д. Хроніка міста Львова / Д. Зубрицький; пер. з пол. І. Сварник. – Львів: Центр Європи, 2002. – 496 с.
  2. Мельник, І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини / І. Мельник. – Львів: Апріорі, 2008. – 384 с.
  3. П’ять найпопулярніших рецептів кави справжнього львів’янина [Електронний ресурс] // Фотографії старого Львова. – 2021. – Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/pyat-najpopulyarnishyh-retseptiv-kavy-spravzhnogo-lviv-yanyna/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 24.04.2025.
  4. Кава та львівські кав’ярні, або з чого все починалося [Електронний ресурс] // Фотографії старого Львова. – 2021. – Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/kava-ta-lvivski-kav-yarni-abo-z-chogo-vse-pochynalosya/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 24.04.2025.
  5. Кав’ярні Львова. Перелік популярних та атмосферних закладів [Електронний ресурс] // Lviv.Travel. – 2023. – Режим доступу: https://lviv.travel/kav-iarni-l-vova/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 24.04.2025.
  6. Кава у Львові – історія, міфи та всі круті кав’ярні міста [Електронний ресурс] // Hotel Edem. – 2024. – Режим доступу: https://hotel-edem.lviv.ua/kava-u-lvovi-istoriya-mify-ta-vsi-kruti-kav-yarni-mista/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 24.04.2025.
  7. Вікіпедія. Кава [Електронний ресурс] // Вікіпедія. – 2025. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Кава. – Назва з екрана. – Дата звернення: 24.04.2025.
  8. Вуйцик, В. С. Державний історико-архітектурний заповідник у Львові / В. С. Вуйцик. – Львів: Каменяр, 1991. – 175 с.
  9. Чоловський, О. Історія міста Львова в документах і матеріалах / О. Чоловський. – Львів: Літопис, 2000. – 412 с.
  10. Lviv Coffee Festival: історія та традиції [Електронний ресурс] // Lviv Coffee Festival. – 2024. – Режим доступу: https://coffeefest.lviv.ua/history. – Назва з екрана. – Дата звернення: 24.04.2025.

ШІ оживив пам’ятник Тарасу Шевченку у Львові (відео)

Пам'ятник Тарасові Шевченку в центрі Львова на проспекті Свободи на місці колишньої "клумби"
Пам'ятник Тарасові Шевченку в центрі Львова на проспекті Свободи на місці колишньої "клумби"

За допомогою ШІ львів’яни отримали змогу по-новому побачити своє місто. Зокрема, уявити ситуацію, за якої пам’ятник Тарасу Шевченку оживає.

Про це повідомляє 24 Канал з посиланням на тікток @lvivskyy_kolyega.

На відео, яке миттєво розлетілося соцмережами, можна побачити, як Тарас Шевченко злегка нахиляється вперед і крокує з підмостків, оживляючи легендарний монументальний образ. Інтерактивна анімація зберігає глибину постаті Кобзаря та серйозність задуму.

@lvivskyy_kolyega ШІ ʼожививʼ памʼятник Т.Г.Шевченку #ші #тіктокукраїна ♬ оригінальний звук – ❤︎

Львів’яни та гості міста з захопленням сприйняли незвичний формат презентації пам’ятника, а в соцмережах вже пропонують “оживити” й інші знакові фігури української історії.

Як це працює

Щоб “оживити” пам’ятник Тараса Шевченка, використали технології штучного інтелекту (ШІ) та обробки зображень. Для цього потрібно взяти якісне фото пам’ятника. Далі застосовують алгоритми анімації: штучний інтелект “розуміє”, де знаходяться “суглоби” фігури (плечі, руки, голова, ноги) і моделює рухи. Щоб анімація виглядала природно, додають світло, тіні, корекцію кольору, синхронізують рухи з реальним фоном.

Олена ЗАХАРОВА

Що робити, якщо вкусила змія? Поради львівських фахівців

Чорна Мамба
Чорна Мамба

Наприкінці квітня та в травні активізуються змії, тож кожному варто бути обережним. Від початку року у Львівській області трапилися вже два випадки укусів – 9-річну мешканку Самбірщини вкусила гадюка поблизу дому, а 23-річного киянина змія вкусила на Яворівщині.

Суспільне дізнавалось, які змії водяться на території Львівської області, чи всі вони є отруйними і потребують протиотрути, а також як поводитись при зустрічі із зміями.

Із теплом активізуються і змії

З приходом тепла активними стають холоднокровні тварини, зокрема плазуни. Так з початку цього року, як повідомили в департаменті з питань цивільного захисту Львівської ОВА, на території Львівщини трапилося вже два випадки укусів змій.

Зокрема, як уточнив директор департаменту Ігор Туз, 21 квітня, близько 17:20 год., до Центру дитячої медицини лікарні “Охматдит” з діагнозом укус змії поступила дитина 2016 року народження, жителька с. Нижня Яблунька, що у Самбірському районі. А вже 22 квітня, близько 14:50 год., до Новояворівської центральної районної лікарні поступив військовослужбовець 2002 року народження, мешканець Києва, якого в с. Вербляни Яворівського району вкусила змія.

Загалом за минулий рік, за словами Ігоря Туза, зафіксували 30 випадків укусів змій, серед яких четверо постраждалих – діти. Перший випадок трапився 28 квітня в Яворівському районі, а останній за минулий рік – 21 жовтня.

Чи всі змії отруйні

Як зазначив голова Львівського відділення і віцепрезидент Українського герпетологічного товариства Тарас Гринчишин, на території Львівської області трапляються чотири види змій: вуж звичайний, мідянка, полоз лісовий і гадюка звичайна. Перші три види неотруйні, крім того полоз і мідянка занесені до Червоної книги України і за вбивство цих тварин передбачене чимале покарання. Крім того, часто трапляється безнога ящірка веретільниця, яку зазвичай помилково називають мідянкою.

Отруйною з них усіх є тільки гадюка звичайна (інші її назви, як-от гадюка карпатська – помилкові).

“Гадюка може бути різної масті: сірої, коричневої, бурої – у кожному з цих випадків на спині є більш-менш чіткий і помітний темніший малюнок – зиґзаґ. Також бувають цілковито чорні гадюки – меланісти. І це не гадюка Нікольського, оскільки цей підвид звичайної гадюки трапляється у центральних і східних областях України”, – пояснює герпетолог.

За даними медичних закладів і ДСНС, загалом у рік на Львівщині фіксується від 20 до 50 укусів гадюками. Ще частина потерпілих, ймовірно, стільки ж, зі слів Тараса Гринчишина, не звертаються за медичною допомогою. Таким чином, у Львівській області стається до 100 укусів на рік, а в Україні – до тисячі.

Водночас, і гадюка звичайна, і гадюка степова (інший вид, що трапляється на півдні України) не вважаються смертельно отруйними.

Летальні випадки внаслідок укусів насправді трапляються, але вони вкрай рідкісні – у масштабі України це може бути один випадок на рік. Зокрема, у Львівській області за понад 20 років відомо лише про три-чотири летальних випадки, двоє з яких – малі діти.

Саме зараз, наприкінці квітня й у травні, гадюки помітно активізуються. Самці цього виду, як наголосив Тарас Гринчишин, менші, але яскравіші й помітніші – активно мігрують у пошуках самиць, малообережні й часто потрапляють людям на очі.

“Незабаром почнуться зміїні “весілля”, гадюки більше будуть купчитись, за ними цікаво спостерігати, але варто бути обережними. Згодом, у спекотні дні, самці траплятимуться лише зрідка, зате більші й тьмяніші за них самиці регулярно виповзатимуть погрітися, переважно у тих самих місцях. Слід мати на увазі, що гадюки менш рухливі за інші види наших змій і, скажімо, “стрибати” чи “ганятися за людиною” взагалі не здатні”, – додав чоловік.

Небезпека від укусів

За словами лікаря-анестезіолога Центру дитячої медицини (Західноукраїнського спеціалізованого дитячого медичного центру) Максима Ковальова, типовою реакцією на укуси змій є поширення та мігрування набряків по тілу. Так було і у випадку з 9-річною дівчинкою.

“Стан дитини з позитивною динамікою. Ділянка укусу досі набрякла, є почервоніння і набряк, які поширюються та мігрують по ходу судин вверх. Це типова реакція, лякатись цьому не варто. У випадку з дівчинкою буквально за три дні набряк у неї мігрував з коліна до верхньої частини стегна, зони сідничної складки. Загрози для життя такі набряки не несуть”, – пояснив анестезіолог.

Скільки часу виникатимуть набряки після укусу змії і мігруватимусь синці по тілу, залежить від віку змії (чим старша, тим більше в ній отрути), а також віку та ваги людини. Тобто, якщо змія вкусила дворічну дитину вагою 15 кг, то складність буде більшою, ніж коли вкусить здорового 80-ти кілограмового чоловіка. Дозу отрути вони може і отримають однакову, але з перерахунку на масу тіла в дитини її буде більше. Відтак, зі слів лікаря, набряк, синець і стан буде гірший.

Лікування після укусу змії полягає у протизапальних та протинабрякових (протиалергічних) препаратах, які перешкоджають надмірному тромбуванню судин.

Що стосується протиотрути, то її вводити не потрібно. Лише в окремих випадках, коли укус викликає анафілактичний шок. В інших випадках введення протиотрути має бути зважене і обґрунтоване, з чіткими показами.

“У 99% випадках укусів змій протиотрути вводити не потрібно. Більше того, вона також може нашкодити. Найкраще – це підтримуюча терапія”, – каже Максим Ковальов.

Проте укус змії може нести в собі ризик інфікування правцем, тому лікар додає:

“Якщо від укусу змії людина не помре, то від правця летальність майже 100%. Тому треба проводити екстрену профілактику правця. Йдеться про вакцинацію та/або введення протиправцевого імуноглобуліну в залежності від вакцинального статусу. Її склад також має визначати виключно лікар, який буде займатись пацієнтом”.

Що можна, а чого точно не варто робити після укусу

Якщо все ж змія вкусила, насамперед, зі слів медиків, варто негайно звернутись за медичною допомогою. Анестезіолог Максим Ковальов наголосив, що розрізати місце укусу, накладати джгути, вичавлювати з рани отруту чи відсмоктувати її самому не варто. Місце укусу найкраще обробити антисептиком, помити милом чи звичайною водою. Кінцівку варто знерухомити, щоб отрута не всмоктувалась в інші ділянки тіла, а з рук чи ніг зняти прикраси.

Якщо людині стає погано, є утруднене ковтання, паморочиться в голові, втрачає свідомість, варто поспішити.

“Якщо не знаєте, що робити при укусі змії, то краще нічого самому не робити, аби не нашкодити. Негайно викликайте швидку”, – каже лікар.

Як можна вберегтися

Якщо людина побачила гадюку чи іншу змію десь на природі, зі слів Тараса Гринчишина, варто просто розійтися з нею і у жодному разі не вбивати її.

Якщо це трапилося поруч із житлом людини, потрібно відразу зателефонувати в ДСНС і повідомити про випадок. Якщо змію помітили на рівній поверхні, до прибуття фахівців її можна обережно накрити тазиком чи відром.

У кожному разі вартує попередньо сфотографувати плазуна – переслане фото допоможе ідентифікувати вид, оцінити ступінь небезпеки й вжити адекватних заходів. Також можна надіслати світлину у спеціалізовану Фейсбук-групу “Жаби, ящірки та змії”, зазначивши дату і місце спостереження – надавши йому й наукової вартості.

Також, як наголосили у департаменті з питань цивільного захисту Львівської ОВА, не варто ігнорувати загальні рекомендації:

  • Йдучи на прогулянку, одягати штани з цупкої тканини, високі черевики, в які можна заправити штани.
  • Перед тим, як присісти на пеньок, дерево, камінь чи просто на траву, потрібно оглянути навколо, постукати палицею. Стукіт відлякає змій. Щоправда, у спекотні дні їхня поведінка може змінюватися.
  • Змії часто ховаються в старих пнях, копицях сіна, під камінням або стовбурами дерев. Саме тому цих предметів краще не торкатися руками, а користуватися палицею.
  • Якщо зустрілися з плазуном, не тікайте, не робіть різких рухів. Зазвичай змія просто не побачить нерухомий об’єкт. Краще завмерти і чекати, доки гадюка відповзе, або тихенько без різких рухів відійти в сторону.

Ольга ШВЕДА

«Золотий вік Львова» – найбільшого торгівельного міста Східної Європи

Панорама Львова Абрагама Гоґенберґа/Ауреліо Пассаротті, 1617-1618
Панорама Львова Абрагама Гоґенберґа/Ауреліо Пассаротті, 1617-1618

Якщо існують європейські міста, які колись переживали свій «золотий вік», то «золотий вік» Львова можна датувати кінцем XVI – початком XVII століття. Власне у цей період італійці, німці, англійці, шотландці, греки, як стверджував бургомістр і хроніст Львова Бартоломей Зиморович, «неначе на золотій вудці через вогонь, скелі й море» прагнуть до богоспасенного міста Львова і вважають за велику честь стати його громадянами. Надавши документи про те, що вони є дітьми «чесних і шляхетних батьків», європейці за порукою двох шановних патриціїв Львова чемно й смиренно очікують надання львівського громадянства.

Бартоломей Зиморович (1597-1677) - бургомістр, історик, поет, один з провізорів шпиталю Святого Духа.
Бартоломей Зиморович

Натомість львівські юнаки, які їдуть на науку до університетів Рима, Падуї, Парижа, пробувши чотири-п’ять років у Європі, як стверджував історик Владислав Лозинський, всі як один повертаються до рідного Львова «без жодної туги за принадами чужоземного світу». Чим же Львів був таким надзвичайно привабливим і для самих львів’ян, і для європейців з-поза його меж? Якщо шукати найкоротшу відповідь на це запитання, то це буде – торгівля. Торгівля дає містові багатство, а з цього багатства випливає розвиток архітектури, науки, освіти, благочинності, зрештою моди і всіх тогочасних європейських трендів і віянь. У такому місті хотілося оселитися назавжди, працювати і насолоджуватися життям.

Схильність львів’ян до розкоші, пишного вбрання, найрізноманітніших прикрас зросла у другій половині XVI століття і досягла свого піку під кінець століття. Це був час небувалого напливу капіталу до Львова як центру торгівлі усієї Східної Європи. Львів, непомірно збагатившись на торгівлі, розростався великими й гарними кам’яницями і храмами, решта ж грошей, як твердили львівські лихварі, витрачалася на закупівлю заморських – і східних, і західних – предметів розкоші й комфорту. Усе старосвітське життя міста, як польське, так і українське, опанувала європейська мода.

Панорама Львова. Фото з https://photo-lviv.in.ua/
Панорама Львова.

І взагалі Львів упродовж майже усієї своєї історії був великим торгівельним центром і певний час найвідомішим у Європі східноєвропейським містом. На французькій географічній мапі 1492 року з усієї Східної Європи позначено лише одне місто – Leopolis. Своїй винятковій торгівельній місії Львів завдячує географічному розташуванню як найоптимальнішого пункту перетину шляхів зі Сходу на Захід і у зворотному напрямкові. З найдавніших часів серед львів’ян плекалися неабиякі купецькі таланти. Майже кожен містянин Львова був уродженим геніальним купцем.

Однак наприкінці XV століття талан відвернувся від львівських купців. Турецька імперія посилила свою експансію на Захід, підкоривши Крим і Балкани. 1453 року пав Константинополь. Торгівельні шляхи перервалися. Цілі покоління купців Львова зазнали катастрофи. Львівський архієпископ у листі до короля фактично оплакував тогочасне становище міста: «Містяни з багатіїв зробилися жебраками. Люди, ще вчора заможні, навіть патриції, сьогодні простягають долоню за хлібом або чекають на смерть у шпиталях». Довершила удар долі найстрашніша пожежа Львова 1527 року. Вона знищила практично усе місто.

Але львів’яни не з тих, хто занепадає духом. У нових умовах Львів поступово знову повертає собі купецьку славу. До турецької експансії наші купці через генуезькі та венеційські колонії над Чорним і Азовським морями постачали всю Європу червоною, чорною ікрою та рідкісною лососевою рибою. Втративши ці джерела прибутку, львів’яни почали самотужки у власних річках та ставках вирощувати рибу, яка (хто би міг подумати!) стає одним з основних предметів львівського експорту до Європи. Був навіть створений окремий рибальський цех. Риба – свіжа, солена, сушена – стала маркою Львова. До кінця XVI століття Львів не лише повертає собі свою колишню торгівельну могутність, а й переживає епоху свого чи не найбільшого розквіту, який сміливо можна назвати «золотим віком».

Панорама Львова із зображенням будівлі Загального шпиталю (колишнього колегіуму піярів). Рисунок початку ХІХ ст.
Панорама Львова. Рисунок початку ХІХ ст.

Уже в процесі написання цього тексту вирішив подати тут два уривки з моєї художньої книжки «Львів – місто кохання», які, сконцентровано вміщуючи описи Львова різними європейськими та азійськими мандрівниками, здається, якнайкраще змальовують торгівельну могутність нашого міста власне в часи його «золотого віку».

***

Лист Мартина Ґрюневеґа зі Львова до свого друга Паоло Мікеліні у Флоренцію

Милий друже Паоло. Воля Господа занесла мене до тієї загадкової країни, про яку ми з тобою часто бесідували під час нашого навчання. Те, що я побачив у Південній, чи як ще її називають, Червоній Русі, перевершило всі мої сподівання. Головне місто цього краю Львів лежить у такому місці, неначе це альтана посеред раю, а щойно переступивши браму міста, натрапиш на стільки дивовижних речей, що деінде треба було б подорожувати сто миль, щоб таке побачити. Тут широкі поля, гори й долини, пагорби й верхи, чагарники й ліс. Відразу за міською брамою все це не тільки можна оглядати, а й сягнути рукою.

Мартин Груневег. Високий замок
Мартин Груневег. Високий замок

Не знаю міста у всьому королівстві, яке було б багатше на садки. Тут ростуть горіхи і сливи завбільшки з куряче яйце. Їх пакують у великі діжки і вивозять аж до Москви. Виноград із тутешніх садів не тільки носять кошиками на ринок, а й роблять вино до погребів по 50-60 бочок з одного преса. Завдяки умінню й пильності виноробів їхнє вино міцніє рік у рік, так що деякі вина приймають за привезені, а не місцеві. Кипариси і розмарин тут побачиш не лише у вазонах, а й на ділянках. Гарні каштани, дині, артишоки та деякі інші іноземні рослини тут не дивина. І вони не лише квітують, а й дають плоди. Запашні нагідки, найкращі фіалки та інші свіжі квіти можна знайти тут у будь-який час цілий рік. І городи тутешні мешканці мають не тільки для пожитку, а й для забави – у садах є гарні альтанки, ставки, навіть майданчики для кеглів.

Уся худоба, що її женуть з Поділля і Молдавії до Італії, проходить через це місто. А тутешніх щупаків їдять навіть у Відні, хоч там під сімома мостами протікає багатий на рибу Дунай. Ти знаєш, що я об’їхав пів Європи, побував у найславетніших містах світу, але в жодному не бачив стільки хліба, який тут щодня приносять на ринок, і майже кожен чужинець знайде таке печиво, як і у своїй країні: хліб, струцлі, тістечка, чи як ще їх назвати. Тут величезна кількість пива і меду, не тільки місцевого, а й привезеного. А вино їм постачають також із Молдавії, Угорщини, Греції. Інколи на ринку можна побачити у стосах більше тисячі бочок вина – там його склад, найбільший в усій Європі!

У цьому місті, як і у Венеції, є звичним зустріти на ринку людей з усіх країн світу в своєму вбранні: угорців у їхніх малих магерках, козаків у великих кучмах, росіян у білих шапках, турків у білих чалмах. Ці всі у довгому одязі, а німці, італійці, іспанці – у короткому. Кожен, якою б мовою не говорив, знайде тут і свою мову. Місто віддалене на понад сто миль від моря, утім коли побачиш, як на ринку при бочках малмазії вирує натовп критян, турків, греків, італійців, зодягнених ще по-корабельному, видається неначе порт тут одразу за брамою міста. Львів має три торгівельні дні – щосереди, щоп’ятниці і щонеділі. Але насправді торг тут щодня, бо щоденно прибувають крамарі з усієї Русі, Поділля, з Молдавії і Волощини. Отже щодня знайдеш тут різні товари, які тільки можна собі уявити.

Панорама Львова, 1775
Панорама Львова, 1775

Загалом Львів – гарно муроване місто, на усіх вулицях багато кам’яниць, прикрашених різьбою і малюванням. Навколо Ринку перед будинками є хідник, гладко викладений тесаними каменями. Він такий широкий, що чотири особи можуть іти разом або дві пари назустріч одна одній. Тротуар на декілька сходинок піднято, що не допускає туди возів і коней.

Я ще міг би багато чого тобі розповідати, але хочу завершити, як на мене, поціновувача жіночої краси, лише одним реченням із книжки турецького мандрівника Евлії Челебі, яку я тут придбав у книжковій крамниці: «У сприятливому кліматі тутешніх місць дівчата такі гарні, що, побачивши їх, одягнених у шовковий розмаїтий одяг, сонцеликих, з очима козулі, газелі, сарни, втрачаєш голову». Якщо доля тебе занесе у це богоспасенне місто, то завітай до мене, я мешкаю неподалік Домініканського монастиря на вулиці Вірменській у кам’яниці Петра Грегоровича.

Турецький мандрівник Евлія Челебі. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Евлія_Челебі
Турецький мандрівник Евлія Челебі. Фото з https://uk.wikipedia.org/wiki/Евлія_Челебі

І на цьому завершую, нехай Господь оберігає тебе.

Твій вірний друг Мартин Ґрюневеґ.

Писано Року Божого 1593, дня 29 березня у Львові

***

Лист Антоніо Пандульфі зі Львова до свого друга Паоло Мікеліні у Флоренцію

Милий друже мого дитинства, Паоло. Як і обіцяв, одразу ознайомлю тебе зі станом торгівлі у Львові. Комусь іншому, може б і не відкрив цих премудрощів, але від тебе в мене немає секретів, бо для такого друга, як ти, мені насправді дуже приємно зробити щось корисне. Отож, торгівля вином у Львові нині надзвичайно прибутковий бізнес. Мій напарник, грек із Криту Костянтин Корнякт, на цьому заробив такий маєток, що збудував розкішний палац на площі Ринок і вежу Успенської церкви на вулиці Руській – найкращі і найбагатші споруди у Львові, які, я певен, простоять століття та дивуватимуть багато поколінь наших нащадків.

Костянтин Корнякт
Костянтин Корнякт

Ганебний і нікчемний метал золото робить справжнісінькі дива, завдяки йому постають шедеври в усіх галузях мистецтва і архітектури. Щойно у Львові з’явилися гроші, зароблені на торгівлі, як сюди одразу ринули архітектори-заробітчани з нашої славетної батьківщини. Щоправда, більшість наших земляків флорентійців ще раніше осіли у столиці Речі Посполитої Кракові, а до Львова рушили комаски – вихідці з Північної Італії та Південної Швейцарії. Дещо пізніше до міста Лева почали навідуватися знані архітектори Паоло деї Домінічі Романус із Рима, П’єтро ді Барбона з Падуї, Петрус Італюс з Лугано, Франциск Фурлан із Венеції, Перегрінус з Болоньї, Мартіно з Парми. Наші земляки захопилися духом слов’янсько-візантійського Сходу, творчо порозумілися з місцевими майстрами і почали вибудовувати такі шедеври, що аж дух забиває…

Але я, здається, забалакався, отож до головного. Зараз вино прибуває до Львова з багатьох куточків Землі: з Італії, Іспанії, Болгарії, Греції, Єгипту і навіть із Канарських островів, але грецьке вино – товар номер один. Навантажені грецьким вином купецькі галеони везуть товар із Криту на північ до Константинополя, центру усієї східної морської торгівлі, а відтак кораблі прямують до портів на Дунаї: Кілії, Ізмаїла чи Рені. Тут товар затримується на десять днів, перевіряється якість вина, ведуться розрахунки, йдуть перемовини про транспорт. Звідти вже суходолом товар переправляється через Молдавію від Сучави до Хотина, а далі до Кам’янця-Подільського, Галича, Глинян і нарешті до місця призначення – Львова.

Уяви собі, нині у Львові успішно торгують грецькою малмазією понад двісті купців! А з італійців першим почав торгувати грецьким вином у Львові Баптиста де Альборі з передмістя Стамбула Галати, куди турки переселили наших співвітчизників після загарбання Кафи у Криму. Останніми роками успішні торгівельні операції вели італійці з острова Хіос – Томас де Альберті та його племінник Адріан Ґарґа, а також Ґалуаґо де Кампіс. Але, здається, останнім часом, після Корнякта, найбільше фортуна посміхається євреєві Юсефу Насі: він щороку закуповує на Криті не менше тисячі куф вина і успішно їх продає.

Панорама Львова. Мал. Франца Ковалишина. ЦДФАУЛ, ф. 137, оп. 1, спр.5, арк. 12.
Панорама Львова. Мал. Франца Ковалишина. ЦДФАУЛ, ф. 137, оп. 1, спр.5, арк. 12.

І гуртова ціна малмазії зростає: лише рік тому одна куфа тут коштувала 85 золотих, а нині вже 115 золотих. Проте місцеві купці не нарікають, бо мають добрі прибутки: один гарнець мускателю тут продають за 24 гроші, а одна кварта коштує 10 грошів. Хочу тебе повідомити, що Львів має такі купецькі привілеї, яких не має, напевно, жодне місто Європи. Вже років із двісті місто користується так званим правом загального складу. Це означає, що іноземні купці, які привозять із Греції мускатні вина й малмазію, впродовж чотирьох тижнів не мають права знімати ці вина з возів, а за цей час кожен львів’янин може їх купувати на Площі Ринок. Щойно за чотири тижні їх можна опускати в пивниці, опечатавши раєцькою печаткою. Це правило також поширюється і на інші товари, що їх місцеві купці купують за цінами, які фактично самі ж і диктують. Те, що ти не допродав, можна везти далі, але це вже стає невигідним, і всі намагаються позбутися товару у Львові за будь-якими цінами. Обійти Львів іншою дорогою жодним чином не можна, тому приїжджі купці віддаються на поталу місцевим.

Львівські купці, здебільшого вірмени й поляки, везуть перекуплене вино далі на Захід через Ярослав і Краків до Сілезії, Чехії, Моравії, Словаччини і аж до німецьких міст, а українці – на Схід до Поділля й Києва. Ти, Паоло, знаєш мене як педанта, тому не можу не поінформувати тебе про інші вигідні види торгівлі у Львові. Віск – це золотий товар міста, його представницька марка у Європі. Львів’яни настільки цінують престиж цього товару, що за його фальшування тут навіть можуть засудити до страти. Львівський віск везуть в усі закутки Європи, його добре знають навіть в Іспанії та Англії. Нещодавно наш земляк із Падуї Джуліо Аттаванті уклав оборудку з місцевим купцем вірменином Бернатом Бернатовичем, закупивши три з половиною тисячі каменів воску на суму шістдесят вісім тисяч золотих!

Торгівля в давнину. Фото з http://degdar.kz/?p=3572
Торгівля в давнину. Фото з http://degdar.kz/?p=3572

Дуже прибутковою є у Львові і торгівля хутром. Представник венеційського купця Арґера Антоніо Пероні вивозить звідси величезну кількість російського хутра до Константинополя та Італії. Минулоріч львівський купець Ярош Ведельський вивіз зі Львова лише білячих шкірок понад тридцять тисяч. Соболине хутро переправляється через місто величезними партіями, та навіть місцеве хутро вовка, рисі й лисиці продають у Європі досить дорого.

Та особисто я порадив би тобі зайнятися торгівлею малмазією, бо за всіма ознаками – це, безперечно, найвигідніший бізнес на найближчі роки. Грецька малмазія впевнено витісняє з ринку навіть італійські та іспанські вина, не кажучи вже про угорські, молдавські чи німецькі. На цьому закінчую, маю надію незабаром обійняти тебе, мій старий друже Паоло, і бажаю тобі усіх гараздів у твоїй справі.

Щиро твій Антоніо Пандульфі

Писано Року Божого 1593, дня 14 квітня у Львові

***

Утім історія, як ми всі добре знаємо, доволі примхлива пані, і за часами добрими ідуть часи геть не добрі. Наприкінці XVII століття і особливо на початку XVIII Львів знову занепадає. Облоги, війни, розвал польської держави і вимоги нової історичної епохи надовго ставлять Львів у розряд міст незначних і маловпливових. Однак прекрасні й величні архітектурні пам’ятки міста постійно нагадували львів’янам про торгівельну і економічну могутність міста, тому Львів ще не раз у своїй історії підносився як визначне місто України і Східної Європи.

Ілько ЛЕМКО

Джерело: ZAXID.NET

Вже чули про презентацію нового видання “Ерос, жінка-митець і трохи екзотики” Василя Ґабора?

Вже чули про презентацію нового видання "Ерос, жінка-митець і трохи екзотики" Василя Ґабора?

У вівторок, 29 квітня 2025 року о 18.00, у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) запрошуємо на презентацію нового видання “Ерос, жінка-митець і трохи екзотики”, яке упорядкував письменник і літературознавець Василь Ґабор. Модераторка – Оксана Середа.

Якщо Ви хоче почути цікаві історії про жінок у житті Юлія Цезаря, Казанови, Франца Йосифа, Ґете, Тараса Шевченка, Івана Франка та інших видатних особистостей, про жінок у творчості українських письменників та художників, зокрема Олекси Новаківського, Олександара Мурашка, Петра Холодного, Архипенка та ін., захопливі історії про світ українських письменниць, про жіночу мужніть у публікації Євгена Маланюка і жіночу ніжність у статті Софії Парфанович; про українську жінку в епічному нарисі Юрія Липи; про життя жінок у середньовічному Львові та любовні листи великих і малих людей, і звичайно – про екзотику, яка захоплювала львів’ян у 20–30-х рр. ХХ ст., – то саме про це й вестимуть мову Василь Ґабор і Оксана Середа.

Ерос, жінка-митець і трохи екзотики. Така собі читанка для дорослих із галицької преси 20–30-х рр. ХХ ст. Серйозно і жартома / Упорядкув., передм., літ. ред. і прим. Василя Ґабора. Львів: ЛА «Піраміда», 2024. 532 с.

Лейтмотивом видання можуть слугувати слова «Раю без Єви не буває», бо в ньому вміщені ориґінальні публікації із галицької міжвоєнної преси про ерос, жінок у житті видатних людей, про світ жінки-митця та популярну в той час східну екзотику. Тож читач зможе поринути в атмосферу любовних історій і бурхливого мистецького життя Львова, в іронічно-романтичний світ емансипаток і неомазепинства, проникнутися жіночою мужністю та жіночою ніжністю, збагнути роль жінки в козацьку добу, довідатися про фурор, який робили західноукраїнські письменниці, розповідаючи про чар Марокка, загадковий Китай і «химерне серце» українок.

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею Львівського палацу мистецтв.

Розголос забезпечують Українське радіо. Львів, Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Улюблениця глядачів вистава “Баба Пріся” повертається на сцену з благодійною місією

Улюблениця глядачів вистава “Баба Пріся” повертається на сцену з благодійною місією

4 травня у Львівському Театрі Лесі Українки (вул. Городоцька, 36) відбудеться ексклюзивний показ вистави «Баба Пріся» за п’єсою Павла Ар’є у режисурі Олексія Кравчука до 10 річниці з дня премʼєри! 

“Баба Пріся” — це вистава-легенда, яка за десять років показів змогла завоювати серця сотень глядачів своєю щирістю та глибиною. Як у професійних театральних колах, так і серед широкої аудиторії, ця вистава стала справжнім “must watch” для всіх, хто шукає справді якісного та вражаючого дійства.

Історія вистави базується на побуті відлюдькуватої сім’ї, що залишилась жити у зоні відчуження неподалік села Прип’ять після Чорнобильської катастрофи 1986 року. Головує у цій сім’ї чуднувата та водночас мудра баба Пріся, яка ділить свою хату серед лісових хащ з донькою Славою та виховує онука Вовчика.

Попри всю радіаційну небезпеку, повну відсутність зв’язку із соціумом та обмеженість у ресурсах для банального виживання, вони залишаються жити у своїй домівці, де їх навідують лише новини, що лунають із радіо та Дільничний, який всіма способами намагається вижити сім’ю із зони відчуження.Фото з вистави “Баба Пріся”, фотограф Володимир Головатий

Спроби членів родини сконтактуватись з людьми “з-зовні” отримують натомість лише звіряче та жорстоке відношення у відповідь. Проте за розповідями баби Прісі їх рідний ліс набагато кращий за світ людей і в ньому повно привітних русалок, лісових духів, чарівних трав та грибів. Але як їх побачити знає лише баба Пріся.

“Для мене ця вистава це символ України, яка крізь випробування боронить рідний край. Актуальність і важливість в тому, аби ми мужньо вистояли, витримали все, що судилось нам пройти, як це робить сама Баба Пріся”, підкреслює режисер вистави, Заслужений діяч мистецтв України та Лауреат премії імені Володимира Блавацького Олексій Кравчук. 

Благодійна місія цього показу полягає у тому, що абсолютно усі кошти виручені з продажу квитків підуть на потреби 28-мої окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу, в якій з 2022 року служить звукорежисер Театру Лесі.

Спец-показ вистави “Баба Пріся” — це особлива можливість побачити наживо одну з найвідоміших вистав міста Львова, яка попри свою 10-тирічну історію існування, набуває все більше нових шанувальників та промовляє до глядачів актуальними темами сьогодення.

Автор п’єси — Павло Ар`є
Режисер — заслужений діяч мистецтв України Олексій Кравчук
Художник — Олексій Хорошко

Тривалість: 2 год (без антракту)

Ролі виконують:
Баба Пріся — лауреат Національної премії ім. Т.Шевченка, заслужений артист України Олег Стефан
Вовчик, Батько — Ярослав Федорчук
Слава — Зоряна Дибовська
Дільничий — Сергій Литвиненко
Русалки-радіо-Свобода — Софія Лешишак, Оксана Цимбаліст

Квитки на спецпоказ 4 травня можна придбати за покликанням: https://teatrlesi.lviv.ua/event/baba-prisya/ 

Анна ГЕТМАНОВА

Check-list по організації подій: все, що потрібно врахувати

Check-list по організації подій: все, що потрібно врахувати

Організація подій — це комплексний процес, який потребує уваги до найменших деталей. Неправильно вибраний майданчик, недооцінений бюджет чи плутанина у таймлайні можуть зіпсувати навіть найкращу ідею. У цьому матеріалі ми зібрали детальний check-list, який допоможе уникнути помилок і зробити вашу подію успішною. Якщо у планах — діловий івент, семінар або презентація, важливо одразу розглянути оренду залу у Львові https://grand-hotel.com.ua/grand-hall, як один із перших кроків.

1. Визначення формату події

Перш ніж перейти до логістики, слід чітко розуміти, що саме ви організовуєте. Від формату залежить усе інше: вибір локації, технічного забезпечення, кейтерингу, персоналу тощо.

Типи подій:

  • Бізнес-подія (конференція, тренінг, форум)
  • Розважальний захід (концерт, вечірка)
  • Презентація продукту або бренду
  • Закритий івент (внутрішня корпоративна подія)

2. Вибір локації

Це один із найважливіших пунктів у підготовці. Оренда залу у Львові — популярне рішення для багатьох форматів подій завдяки широкому вибору майданчиків та високій якості сервісу.

Критерій Чому важливий
Місткість Щоб уникнути тисняви або пустоти
Оснащення Для якісної презентації контенту
Розташування Впливає на відвідуваність
Умови оренди Гнучкість часу, додаткові витрати

3. Бюджетування

Складання детального бюджету — обов’язковий етап. Він допомагає контролювати витрати і швидко приймати рішення в разі змін.

Основні статті бюджету:

  1. Оренда приміщення
  2. Кейтеринг
  3. Технічне забезпечення
  4. Реклама та просування
  5. Персонал
  6. Декор
  7. Друкована продукція (бейджі, програмки)

Рекомендується залишити 10–15% від загального бюджету як резерв на непередбачувані витрати.

4. Технічне забезпечення

Навіть найдетальніше спланована подія може провалитися без якісного технічного супроводу. Перевірте заздалегідь, чи має локація все необхідне для вашого формату заходу. Професійне освітлення дозволить правильно акцентувати увагу на сцені або спікерах. Надійна акустична система гарантує, що кожне слово буде добре чути в усіх куточках залу. Подбайте про наявність мікрофонів — як ручних, так і петличок — залежно від кількості виступаючих і характеру програми. Також переконайтесь у наявності проєкційного обладнання або LED-екранів, які можуть стати ключовими для візуалізації контенту. Не менш важливим є стабільний Wi-Fi, особливо якщо планується стрім чи інтерактив з учасниками. Щоб уникнути технічних збоїв у день події, обов’язково проведіть попереднє тестування всього обладнання.

5. Програма заходу

Успішний захід неможливий без чітко розробленого сценарію. Визначте таймінг із точністю до хвилин: хто виступає, коли починається перерва, скільки триває кожен блок. Ранковий прийом має включати реєстрацію гостей, після чого бажано запланувати коротке вітальне слово для всіх учасників. Далі переходьте до основної частини заходу — це можуть бути доповіді, презентації або розважальні елементи, залежно від формату. Після інтенсивної програми дайте аудиторії час на неформальне спілкування в рамках нетворкінгу, поєднавши його з кавою або обідом. Завершити день варто офіційним підсумком або закриттям, щоб подякувати учасникам і зафіксувати ключові моменти. Рекомендується залучити ведучого або модератора, який координуватиме хід події й оперативно реагуватиме на зміни у програмі.

6. Реклама та запрошення

Жоден захід не досягне своєї мети без правильно побудованої комунікаційної стратегії. Почніть просування заздалегідь — щонайменше за два-три тижні. Основні канали, які дають хороший результат — це соціальні мережі, зокрема Facebook, Instagram і LinkedIn, які дозволяють таргетувати аудиторію за інтересами. Додатково можна використати email-розсилки для сповіщення постійних контактів, а також налаштувати контекстну рекламу, яка добре працює при обмеженому бюджеті. Співпраця з партнерами або інформаційними майданчиками теж може значно розширити охоплення. У випадку масових або платних заходів слід передбачити зручну систему реєстрації: онлайн-форми, генерацію QR-кодів для входу, а також автоматичне надсилання квитків. Це покращує досвід відвідувачів і знижує навантаження на організаторів.

7. Персонал та організаційна команда

Організаційна команда — це основа успішної події. Щоб у день проведення не виникло плутанини, потрібно завчасно розподілити відповідальність між членами команди. Хтось має бути головним координатором і контролювати загальну логістику. Окремий технічний фахівець відповідатиме за все обладнання та комунікацію з підрядниками. PR-менеджер займатиметься зовнішнім іміджем заходу, а адміністратор — контролем процесів на локації. Корисним є залучення волонтерів або помічників, які зможуть швидко реагувати на запити гостей або допомагати зі сценарієм.

8. План «Б»

У подієвій сфері завжди потрібно мати запасний сценарій на випадок форс-мажору. Наприклад, непередбачувана погода, хвороба спікера або технічна відмова можуть порушити хід заходу. Щоб уникнути стресу, слід завчасно прописати можливі сценарії дій. Зокрема, варто мати контакти альтернативних підрядників, які можуть терміново замінити тих, хто відмовився. Також добре мати під рукою мобільний інтернет або навіть резервне джерело живлення, як-от генератор. І, звісно, зберігайте гнучкість у таймінгу — можливість оперативно змінювати послідовність виступів або перерв часто рятує ситуацію.
Організація подій — це ціле мистецтво логістики, комунікації та креативу. Дотримання чіткого check-list допоможе не тільки уникнути помилок, а й створити професійний івент, який запам’ятається. Якщо ви плануєте захід у Львові, оренда залу — це перше, з чого варто почати пошук ідеального майданчика.

Юлія СПЕНСЕР

10 маловідомих фактів про Пагорб Слави у Львові

Cкульптурна композиція «Воїн з прапором», 2017 р.
Cкульптурна композиція «Воїн з прапором», 2017 р.

Уявіть собі тихий куточок Львова, де бруківка Личаківського цвинтаря переходить у меморіал, овіяний історією двох світових воєн. Пагорб Слави – це не просто поховання, а місце, де переплітаються трагедії, пропаганда і сучасна боротьба за ідентичність. 23 квітня 2025 року тут розпочалася ексгумація останків радянських воїнів, що стала завершальним акордом декомунізації Львова. Чому це місце викликає стільки суперечок? І які таємниці ховає Пагорб Слави? Гайда розбиратися – ось 10 маловідомих фактів, що відкриють цю локацію з нового боку.

1. Російське коріння меморіалу

Пагорб Слави зародився не в радянські часи, а під час російської окупації Львова в 1914–1915 роках. Тоді, за підтримки дружини генерал-губернатора Георгія Бобрінського, тут почали ховати воїнів російської армії, загиблих у Галицькій битві. Поховали близько 5000 солдатів, але імена лише 732 відомі. Цвинтар мав навіть мусульманський сектор із півмісяцями – фотогенічний штрих для тодішніх листівок.

Хрест на пагорбі, 1915 рік.
Хрест на пагорбі, 1915 рік. (взято з Вікіпедії)

2. Хресний хід 1915 року

У квітні 1915 року від церкви Святого Георгія (вул. Короленка) до Пагорба Слави відбувся Хресний хід за участю російської адміністрації, православного духовенства та москвофільських партій. Ця подія мала підкреслити «російськість» Галичини, але після відступу росіян цвинтар занепав – його розграбували, а землю використовували для випасу худоби.

3. Радянське перевтілення

Сучасний вигляд Пагорб Слави отримав після Другої світової війни. У 1945 році радянська влада вирішила створити меморіал для червоноармійців і партизанів, загиблих у 1944 році. Проєкт архітекторів Натальченка, Швецького-Вінецького та Персикова затвердили 12 березня 1945 року, але через брак коштів меморіал відкрили лише 23 лютого 1958 року. Два пілони, Алея Героїв і скульптури – усе це мало возвеличувати Червону армію.

Пагорб Слави у Львові, фото 70-ті роки XX століття
Пагорб Слави у Львові, фото 70-ті роки XX століття

4. Могила агента НКВС

На Пагорбі Слави був похований Микола Кузнєцов, радянський розвідник і агент НКВС, відомий диверсіями проти нацистів. Його могила стала об’єктом вандалізму: у 2019 році викрали бронзовий барельєф, у 2021 році активісти розмалювали надгробок. Росія з 2000 року просить передати його останки до Єкатеринбурга, але Львів відмовляє, посилаючись на полонених українців. Ексгумація 2025 року включає його останки.

5. Шептицький і втрачений собор

До Першої світової війни митрополит Андрей Шептицький планував збудувати на території Пагорба Слави величний собор. Цей задум обірвала війна, а російська окупація перетворила місце на цвинтар. Цікаво, як би виглядав Львів, якби замість радянських пілонів тут височів храм?

Митрополит Андрей Шептицький у 1942 році.
Митрополит Андрей Шептицький у 1942 році.

6. Поховання майора Путіна

Серед 220 індивідуальних і 4 братських могил, які ексгумують із 23 квітня 2025 року, є ймовірна могила майора Степана Путіна – не родича відомого диктатора, а радянського офіцера. Його ім’я стало символічним у новинах про декомунізацію, адже перенесення останків на Голосківське кладовище остаточно «очищає» Львів від радянських маркерів.

7. Музей у школі

У 1964 році в львівській школі №64 відкрили музей Пагорба Слави, заснований на архівах полковника Г. М. Рокотова. Школярі досліджували поховання, створюючи експозиції про загиблих червоноармійців. Цей музей – маловідомий шматочок радянської пропаганди, який контрастує з сучасною декомунізацією.

Пагорб Слави у Львові, фото 70-ті роки XX століття
Пагорб Слави у Львові, фото 70-ті роки XX століття

8. Проросійські провокації

Після 1991 року Пагорб Слави став осередком проросійських акцій. Львівські комуністи й «антифашистські комітети» щороку 9 травня приходили сюди з червоними прапорами, що призводило до сутичок. Закон про декомунізацію 2015 року заборонив таку символіку, а демонтаж 2022–2023 років (зірка, серп і молот, скульптури) поклав край провокаціям.

9. Фотогенічний монументалізм

Пагорб Слави – приклад радянського монументалізму, який приваблює фотографів. Пілони з червоного пісковику, скульптури «Батьківщина-Мати» та «Клятва» (демонтовані в 2023 році) і панорама Львова створювали драматичний кадр. Історичні фото 1970-х, можливо, зняті на плівку Kodak, могли б стати частиною твого фотомузею – уявляєш ці зернисті знімки в експозиції?

Пагорб Слави, 1989 р.
Пагорб Слави, 1989 р.

10. Ексгумація як фінал декомунізації

23 квітня 2025 року розпочалася ексгумація 220 індивідуальних і 4 братських могил на Пагорбі Слави, включно з останками Кузнєцова та Путіна. Останки переносять на Голосківське кладовище, а радянські плити й архітектурні елементи – до музею «Територія терору». Цей процес, дозволений Мінкультом, завершує декомунізацію Львова, очищаючи місто від пропагандистських символів і повертаючи простір українській ідентичності.

Пагорб Слави – це більше, ніж меморіал. Це місце, де історія воєн, окупацій і пропаганди переплітається з сучасною боротьбою за правду. Ексгумація, розпочата 23 квітня 2025 року, не просто переносить останки – вона закриває главу радянського минулого, відкриваючи простір для нового Львова. Наступного разу, гуляючи Личаківським цвинтарем, зупиніться біля Пагорба Слави. Це місце, де кожен камінь шепоче: «Львів – це Україна». А що б ви зробили з цією територією після декомунізації?

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Бібліографія

  1. Високий Замок. Пагорб слави нарешті декомунізували [Електронний ресурс] // Високий Замок. – 2022. – Режим доступу: https://wz.lviv.ua/ukraine/446609-pahorb-slavy-nareshti-dekomunizuvaly. – Назва з екрана. – Дата звернення: 23.04.2025.
  2. Зубрицький, Д. Хроніка міста Львова / Д. Зубрицький; пер. з пол. І. Сварник. – Львів: Центр Європи, 2002. – 496 с.
  3. Львівський портал. На Пагорбі Слави розпочали демонтаж радянського меморіалу [Електронний ресурс] // Львівський портал. – 2025. – Режим доступу: https://portal.lviv.ua/news/2025/04/23/na-pagorbi-slavy-rozpochaly-demontazh-radyanskogo-memorialu. – Назва з екрана. – Дата звернення: 23.04.2025.
  4. Мельник, І. Львівські вулиці і кам’яниці, мури, закамарки, передмістя та інші особливості королівського столичного міста Галичини / І. Мельник. – Львів: Апріорі, 2008. – 384 с.
  5. Пагорб Слави у Львові, або столітня історія військового поховання [Електронний ресурс] // Фотографії старого Львова. – 2017. – Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/pahorb-slavy-u-lvovi-abo-stolitnya-istoriya-vijskovoho-pohovannya/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 23.04.2025.
  6. Радіо Свобода. У Львові перенесуть всі радянські поховання з останнього маркера росіян [Електронний ресурс] // Радіо Свобода. – 2024. – Режим доступу: https://www.radiosvoboda.org/a/news-lviv-pahorb-slavy-perenesennia-pokhovan/33209371.html. – Назва з екрана. – Дата звернення: 23.04.2025.
  7. Українська правда. У Львові ексгумують останки агента НКВС Кузнєцова і майора Путіна [Електронний ресурс] // Українська правда. – 2025. – Режим доступу: https://www.pravda.com.ua/news/2025/04/23/7553466/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 23.04.2025.
  8. Фотографії старого Львова. Сьогодні у Львові розпочнуть ексгумацію поховань на «Пагорбі Слави» [Електронний ресурс] // Фотографії старого Львова. – 2025. – Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/sogodni-u-lvovi-rozpochnut-eksgumatsiiu-pokhovan-na-pahorbi-slavy/. – Назва з екрана. – Дата звернення: 23.04.2025.
  9. HromadskeUA. У Львові розпочалися роботи з ексгумації радянських поховань на «Пагорбі Слави» [Електронний ресурс] // X. – 2025. – Режим доступу: https://t.co/gMlC8fBrdB. – Назва з екрана. – Дата звернення: 23.04.2025.
  10. ZaxidNet. Похованих на Пагорбі Слави військових перепоховають на Голосківському кладовищі [Електронний ресурс] // ZaxidNet. – 2023. – Режим доступу: https://zaxid.net/pokhovanih_na_pahorbi_slavi_viyskovih_perepohovayut_na_goloskivskomu_kladovishchi_n1574068. – Назва з екрана. – Дата звернення: 23.04.2025.

У Львівському Фотомузеї відбудеться імпровізований вечір “А нам своє робить”

У Львівському Фотомузеї відбудеться імпровізований вечір "А нам своє робить"

У неділю, 27 квітня 2025 року о 18.00, у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) відбудеться імпровізований вечір “А нам своє робить”.

У програмі:

  • Презентація творчого доробку дизайнерки одягу Оксани Лобас-Заяць під звучання бандури у виконанні студентів Львівського музичного коледжу ім. С. Людкевича
  • Діалог із фінансовим консультантом Тетяною Бойчук
  • Вечір модерує членкиня Спілки дизайнерів України Олена Косарчин
  • Гостинно усіх приймає директор Фотомузею Роман Метельський
  • Таємний гість – відома львівська співачка

Показ колекцій відбувається завдяки волонтерам ГО “Турбота в дії”, ініціативі Олени Ждан та Марії Козій, які щодня змінюють світ на краще.

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею Львівського палацу мистецтв.

Розголос забезпечують Українське радіо. Львів, Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме Кава Старого Львова.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

Зіновій Карач & FIJI Band виступлять з концертом “Музична реставрація” у рамках Lviv Jazz Days 2025 (відео)

Зіновій Карач & FIJI Band виступлять з концертом "Музична реставрація" у рамках Lviv Jazz Days 2025

27 квітня в Будинку офіцерів на львів’ян чекає особливий концерт — “Музична реставрація” у виконанні улюбленців публіки, Зіновія Карача та FIJI Band. Початок події о 19:00, зазначають організатори VINIL concert agency.

Відомі за глибокі емоційні виступи та майстерне поєднання стилів, артисти обіцяють музичну подорож у часі — від легендарних шлягерів Богдана Веселовського до сучасних джазових інтерпретацій.

Цей концерт стане частиною головної джазової події весни — міжнародного фестивалю Lviv Jazz Days 2025, який триває у Львові з 22 по 30 квітня. Протягом тижня у Львівському будинку офіцерів та Львівській національній філармонії виступатимуть джазові виконавці з України та світу.

Заснований у 2018 році до Всесвітнього дня джазу, фестиваль Lviv Jazz Days став щорічною платформою для креативного діалогу між поколіннями музикантів. Його мета — популяризація українського джазу та створення простору для натхнення, свободи і нових музичних відкриттів.

Квитки можна придбати за посиланням:
https://vinil.agency/events/lviv-jazz-days-2025-zinowij-karach-fiji-band-started-on-03-27-2025

Ольга МАКСИМ’ЯК

Мандрівка по мистецьких майстернях Львова 1942 року

Панорама Львова, 1920-1930-ті рр.
Панорама Львова, 1920-1930-ті рр.

Сьогодні пропонуємо читачам Фотографій Старого Львова статтю “Мандрівка по мистецьких майстернях”, авторства українського живописця, графіка, художника-монументаліста, мистецтвознавця Антіна Малюци, опублікованої у Львівській газеті Наші дні (№ 12 від 01.11.1942 р.). Текст статті подамо оригінальним.

Антін Малюца
Антін Малюца

МАНДРІВКА ПО МИСТЕЦЬКИХ МАЙСТЕРНЯХ

Мистецтво – це творчі вияви мистців; але складовою частиною культури стає воно аж тоді, коли доходить до глядача, знаходить співзвучний відгомін та стає конечною життєвою вимогою. Глядачі-публіка-громадянство стають співучасниками в творенні мистецтва як суспільної вартости. Основне, це постійний їх зв’язок через музеї-ґалерії та істориків мистецтва, через вистави та критику.

Слідкувати за працею мистців цікаво для громадян, жадних культурних переживань. Критики-мистецтвознавці з професійного обов’язку повинні відвідувати майстерні. Не тільки в ґалеріях та з книжок треба вивчати творчі процеси у зв’язку з усіма неповторними явищами середовища і часу. Прислухайтеся, чи оце не родиться нове досконаліше мистецтво, що задоволило б нас усіх?

Іван Іванець
Іван Іванець

От починаємо зі світливцем, професором Пронем відвідувати, чи точніше – ловити мистців по майстернях. Найтяжче піймати голову Спілки Мистців д-ра Іванця. Він директор музеїв: це може бути цікаво (картини старих майстрів), а буває навпаки (адміністрація…); він і в Спілці: могло б бути сяк (громадська робота!!), буває теж інак (відомо: двох мистців тяжко зібрати у згоді, а тож кількадесять!). Відриваємо його від телефону, по дорозі просимо перервати на годину картопляні пертрактації, не зважаючи на велике обурення випадково присутніх членів, що хотіли б насититися бодай розмовою. Ідемо до його помешкання.

Батальна сцена. Зі стрілецького циклу. Рисунок. Художник Іван Іванець
Батальна сцена. Зі стрілецького циклу. Рисунок. Художник Іван Іванець

На станку розпочата баталістична картина: „Бій за прапор”, – козаки і москалі в XVII ст. Брак часу, моделів, костюмів та коштів не дозволяють покищо реалізувати більші картини. Але поруч цієї, невеликої розміром, стоїть низка етюдів: голови коней, ноги, фраґменти, рухи, всякі обличчя; все таке живе, мальоване з темпераментом, бравурно схоплене з природи. Етюди показують нам, що це буде щось більше, як шкіц або проєкт. Бажаємо успіху, бо ніщо так не наповняє гіркістю мистців, як залишена і недоношена річ тоді, коли вони вміють, хочуть і можуть зробити, а через зовнішні обставини залишають річ недокінченою…

У РІЗЬБЯРІВ

У майстерні Литвиненка повно наших знайомих – його праць. Речі з попередніх вистав, фраґменти пам’ятників, студії, проєкти, зразки кераміки.

Мистець трохи невдоволений, що ми зайшли саме сьогодні. Вчора можна було ще бачити в глині його композицію „За неї Господа молім”. Завтра ж побачили б готовий відлив. Сьогодні робітник заливає форму і хляпає гіпсом, аж бризки літають по цілій майстерні, – нема де безпечно стати. Мистець турбується про дбайливе виконання форми: погано розроблений гіпс, неуважний рух, щось слабо закріплене – і праця чотирьох місяців пішла б намарне. Словом, сьогодні цікавий настрій, подібний до треми актора перед генеральною пробою, або письменника, що чекає на перші аркуші коректи.

Сергій Литвиненко
Сергій Литвиненко

Інший настрій огортає нас у сусідній майстерні А. Павлося. Тут ясно, просторо, у майстерні тільки ті праці, що над ними він саме працює. Для вистави готує він монументально задуманий проект пам’ятника, статую короля Данила на коні. Сам він виріс, як мистець, у Львові (з походження він холмщак), рад би тут чи там поставити отаку річ у гідному місці та солідному матеріялі. Та покищо всю свою енергію, знання коней, ентузіязм для історії, багату інвенцію проявляє в малому форматі і в крихкому гіпсі.

Друга річ, «Танок запорожця» готова і теж невелика розмірами. Поза нероблена, а характеристична, рух не дико-розгульний, а опанований, через здисциплінованість плястичного вислову, все легке й одночасно міцне.

Насувається питання: чи не можна б отакі речі, виконані в мистецькому матеріялі, використовувати як спортові, музичні, театральні і т. ін. нагороди? Вартість чаш, ваз, стандартних статуеток, купованих в останній хвилині перед імпрезою, буває тільки матеріальна. З українським мистецтвом ці речі звичайно не мають ніякого зв’язку.

Цю заувагу можна прикласти до М. Мухина. Він сам говорить небагато, зате його речі показують невсипущу расово-мистецьку потребу віддавати себе цілком творчій праці. На щастя, він покищо не знає ще вагань, отих внутрішніх конфліктів, защіплених передвоєнним мистцям яловими теоретиками: маю на думці спори про ідею і форму. В Мухина – це речі нерозривні, замисли випливають і закріплюються якось самозрозуміло. Проблемою є не зміст, чи форма, а час, витрачений на розшуки, де б можна дістати воску і потрібних додатків. Тому теж він береться за дерево, камінь, алябастер: може на виставі побачимо, наскільки .мистець зумів підпорядкувати притаманності цих матеріалів своїй творчій волі.

Едвард Козак
Едвард Козак

НА КРИЛАХ ПІСНІ

Майстерні Павлося і Литвиненка – великі, будовані спеціяльно для мистців, типічні мистецькі майстерні; одначе серед наших львівських мистців це виняток. Добре то ще Е. Козакові, популярному Екові; йому аби чорний туш, білий папір, гостре перо – і робота піде. Не при станку він стоїть, а сидить за бюрком і накидає легкою рукою свої колючі карикатури. Та покищо, на жаль, по волі чи по неволі Еко заощаджує нам сміху, собі ворогів та інших приємностей сатирика. Тепер більше відпочиває і працює над тим, що йому приносить радість. Ось тепер Еко опрацьовує темперою галицькі коломийки. Що ж, коломийки бувають високопоетичні, особливо перший рядок. Другий буває трохи перчений, а при третьому – нераз аж вуха в’януть. Тож наша цікавість загострюється. Але Еко не хоче зрадити всіх своїх задумів. Чіпляємося способу виконання: чи це малярство, чи графіка? – «В нас, каже Еко, під графікою розуміють тільки рисункову каліграфію, а в мене і колір. Під малярством розуміють хляпану мазанину, а це – стилізовані ґротески…”

Робітні обох Манастирських, батька і сина, – це звичайні житлові кімнати, з яких забрано зайві меблі.

Коли талановиті діти мистців уникають батьківського фаху, то це доказ, що суспільне становище мистця нездорове. Мистецькі «династії» існували і можуть існувати тільки в нормальних культурних середовищах. В наших умовах два покоління побіч себе, це, покищо, рідке явище.

В майстерні Антіна Манастирського
В майстерні Антіна Манастирського

Антін Манастирський – батько міг би багато цікавого розказати про перші часи мистецького руху в Галичині на переломі XIX і XX ст. Улюблені його теми – з народних пісень, ніжних і ліричних. Та брак моделю, – каже мистець, – брак костюмів, робота переважно з пам’яті не завжди дозволяють зробити так, як би хотілося. Життя важке, та оце всякі плякати, ілюстрації та церковні роботи дають змогу прожити.

На малій сцені народного театру у світлі рампи два бандуристи грають і співають щось життєрадісне. Ескіз цієї картини Витовта Манастирського ми бачили давніше, тепер зробив мистець ще картон – великий, природного формату рисунок – і працює вже над таким самим полотном. Дещо гарного з народних одягів удалося йому роздобути в театральній костюмерні Інституту Народної Творчости. Моделі принагідні (знаємо: нині не прийшов, завтра – спізнився, а там – знудилося…). Питаємо, чому не виставляє ілюстрацій, що саме лежать на столі? Відповідає, що це праця зарібкова, – а втім, буде ще спеціальна вистава книжкової графіки.

Вітольд Манастирський
Вітольд Манастирський

В майстерні Дмитренка домінує розпочата монументальна картина п. з. «Пісня». Три здорові, міцні жіночі постаті вертаються під вечір з праці, співаючи. Ескіз і рисунок були виставлені минулого року: ця тема займає мистця здавна і ще багато часу забере йому виконання картини.

На „Краєвому конкурсі хорів” Дмитренко захопився красою народного одягу та типами із Заліщик. При нагоді він туди і поїхав. Понад три тижні майстернею було небо, Дністрові яри, сонячні береги. Мистцеві хтілося б навезти до майстерні в сучасному місті ще більше свіжого матеріалу, соковитого життя, рідного типажу й краєвиду. Це все поможе і при закінченні «Пісні».

КОЖНИЙ НА СВОЄМУ ШЛЯХУ

Що Шевченко був малярем, усі знають, а проте в нашій уяві поет-кобзар так закриває маляра і графіка, що проф. Осипові Куриласові належиться особлива подяка від мистців і громадянства: на його картині Шевченко показаний за малюванням у майстерні; на стінах рисунки, Шевченкові малюнки, портрети його сучасників. Своїм твором Курилас оживить і збагатить наші уявлення про Шевченка. Цікаво початий і небуденний портрет Головного Отамана Петлюри, а портрет-рисунок Митрополита Андрея з попередньої вистави оживає кольорами. З цікавістю поглядаєте на давніші праці, аж до академічних студій, з добрими моделями, солідним опрацюванням і без вагань підо впливом нових мистецьких напрямків.

Художник Осип Курилас – двоюрідний дядько отця Богдана
Художник Осип Курилас

Микола Азовський, учень Бойчука, після ліквідації «бойчукізму» мусів переключитися на «соцреалізм», але в його малярстві багато чогось такого, що ми назвали б новоклясицизмом. Працює він над композицією, яка, якщо встигне закінчити її до вистави, має бути для нас несподіванкою. Мистець думає виставити кілька портретів. Більшість уже знаходиться у своїх власників. Це дуже позитивне явище: немає в Азовського розбіжности між працею для хліба і мистецтвом.

Цікаво, що Неділко, після закінчення мистецької освіти і праці, як декоратор Київської Опери, не звик, щоб хтось цікавився його працями та їх купував. Він привіз із Криниці і Заліщик багато студій, що находять легко охочих купити. І слушно! Застаємо мистця при малюванні квітів: хоч як добре вони мальовані, проте він невдоволений: замість теплого блискучого кольориту хоче добитись іншого, збагатити свої можливості. Це має бути заправа перед малюванням нових пейзажних студій та перед докінченням картин на виставу.

Мистці, що опинилися в нових для них умовах, повинні уникати неохайного ставлення до своєї творчости. 40 літ тому в Кракові був модний вислів, що у Львові теж має чимало визнавців серед торгівців мистецтвом: для мистецтва, мовляв, малюємо раз у рік, а для продажу робимо „ґноти і кічі”. Шкода було б засвоювати такі старі звички, з якими мистці й ведуть безпощадну боротьбу, щоб відібрати в мистецтві голос богемічним, крикливим, але нетворчим елементам. Чесна мистецька праця мусить мати і має свою ціну! Це і здійснюють наші творчі мистці.

Часу немає, щоб усіх відвідати, мало місця, щоб про всіх докладніше написати. А шкода, бо знаємо, що мистці, у Львові і на провінції, працюють енергійно, навіть у теперішніх воєнних часах.

У самому Львові, крім згаданих, працює ще B. Баляс, М. Бутович, С. Гординський, В. Дядинюк, C. Ґебус-Баранецька. А. Коверко, О. Кульчицька, В. Ласовський, М. Левицький, О. Ліщинський, С. Луцик, М. Мороз, Я. Музикова, М. Михалевич, М. Осіньчук, Р. Сельський, Г. Смольський, М. Федюк та інші.

Спілка, як Відділ культурної праці УЦК, допомогла багатьом у виїздах і творчій праці. Відгукнулися й мистці, що живуть на провінції, а також ті, що в Празі, Варшаві, Берліні та Парижі. Будемо незабаром мати нагоду побачити праці активних під сучасну пору мистців, об’єднаних у Львові як мистецькому центрі.

Антін МАЛЮЦА

Популярні статті:

Українська кутя

Рецепти 12 страв на Святий вечір

Святий вечір одне з найурочистіших християнських свят, яке відзначається ввечері напередодні Різдва Христового. Дата святкування різними церквами залежить від дати святкування Різдва. Західні й...