додому Блог сторінка 29

Як минув 10-тий ювілейний найбільший літфестиваль Центральної Європи

Місяць авторських читань (МАЧ). Фотограф Мирослав Пархомик
Місяць авторських читань (МАЧ). Фотограф Мирослав Пархомик

23-26 липня у Львові відбувся Місяць авторських читань (МАЧ), наймасштабніший транскордонний фестиваль Центральної Європи. Вже 10 років поспіль МАЧ знайомить львівську публіку з провідними авторами та авторками України та світу. Проєкт став культурним майданчиком, де формується літературна спільнота, поглиблюється обмін національною літературою різних країн, виникають нові мистецькі колаборації та ідеї для майбутніх співпраць.

За ці роки МАЧ у Львові презентував 103 українських і 257 закордонних письменників з 8 країн світу. До львівської програми 2025, яка тривала 4 дні поспіль на малій сцені Львівського академічного драматичного театру ім. Лесі Українки, долучилися 18 авторів та авторок з України, Польщі, Чехії та Словаччини.

На початку фестивалю з почесним словом виступив Ондржей Краст, уповноважений представник чеського міністерства культури з питань підтримки України, який підкреслив важливість проєкту для Чехії та налагодження культурних зв’язків між нашими країнами.

Місяць авторських читань (МАЧ). Фотограф Мирослав Пархомик
Місяць авторських читань (МАЧ). Фотограф Мирослав Пархомик

МАЧ відкрили зустріччю з популярною українською письменницею, літературознавицею та перекладачкою Галиною Крук. Авторка поділилася з аудиторією своїми новими та знаковими віршами, а також у розмові з Володимиром Бєгловим рефлексувала про місію поезії у сучасному світі та про вагу культурної дипломатії за кордоном.

Важливою спецподією фестивалю була зустріч з Давідом Смоляком та Зденеком Папоушеком, які є відомими драматургами, сценаристами і членами Сенату Чеської Республіки. У розмові з Євгенією Нестерович автори обговорювали вплив літературних діячів та діячок на політичний поступ у Чехії, зв’язок демократії та культури, а також представили свої тексти львівській публіці.

Другого дня відбулося читання Андрія Любки, відомого українського поета, прозаїка, перекладача, волонтера, директора Інституту Центральноєвропейської Стратегії (ICES). Ексклюзивно для Місяцю авторських читань Любка представив львівській публіці перший розділ ще не опублікованого шпигунського роману “Вечір у Стамбулі”. Також разом з Євгенією Нестерович говорили про те, як автор поєднує письменницьку та волонтерську діяльності, про вкорінення у літературі традиції героя-переможця та потребу у добросусідстві України з країнами найближчого закордоння.

Місяць авторських читань (МАЧ). Фотограф Мирослав Пархомик
Місяць авторських читань (МАЧ). Фотограф Мирослав Пархомик

Учасники другої розмови чеські сучасні автор(к)и – Суфʼян Массалема, Якуб Ванєк, Ольга Ваврач та Ондржей Мацль – продемонстрували львівському глядачу перформативні читання своїх поетичних творів у поєднанні з аудіосупроводом та навіть візуальними спецефектами.

Третій день почався із зустрічі з чеськими авторками – Марією Ілляшенко та Дорою Капраловою. Марія розповіла Софії Челяк про своє українське коріння, адже письменниця родом з Києва і була хрещена у Львові, а також поділилася з глядачами своїми поезіями, що присвячені російсько-українській війні. Дора Капралова представила свій роман “Mariborská hypnóza” та розповіла про його ідею, приховані сенси та алюзії на одвічну боротьбу добра зі злом.

Слідом за чеськими авторками відбулася розмова з вагомим українським письменником, есеїстом, філософом та чинним військовим Анатолієм Дністровим. Ексклюзивно для МАЧ – Анатолій читав вірші зі своєї нової, ще неопублікованої збірки «Останні люди», а також разом з модератором Андрієм Дроздою говорив про матюки в літературі, важливість військової есеїстики, про улюблених філософів і багато іншого.

Останньою мали зустріч з польською авторкою, науковицею та ультрамарафонкою Малґожатою Лебдою. Малґожата поділилася уривками своїх прозових та поетичних текстів, українського звучання їм надала перекладачка Анна Зотова. У розмові з Ростиславом Кузиком письменниця згадувала про те, чому пише саме про ландшафти польських Бескидів і як наважилася пробігти 1113 кілометрів вздовж найдовшої польської річки Вісли.

Місяць авторських читань (МАЧ). Фотограф Мирослав Пархомик
Місяць авторських читань (МАЧ). Фотограф Мирослав Пархомик

Заключного четвертого дня Місяць авторських читань мав 3 зустрічі. Учасниками першої були чеські відомі письменники Петер Грушка та Іван Мотиль. Модерувала розмову Наталя Дрозда. Автори читали поезію, говорили про звʼязок нашої країни та Чехії і важливість підтримки українського народу.

Друга зустріч МАЧ відбулася зі Світланою Поваляєвою. Світлана поділилася своєю пронизливою поезією про війну, памʼять та любов, яка триває вічно. А також разом з Софією Челяк говорила про протести за незалежність НАБУ та САП, про сучасну молодь, фестиваль Протасів Яр, практики буддизму, які допомагають зберігати спокій та інше.

На завершення Місяцю авторських читань мали зустріч з чеським фотографом та журналістом Їржі Пасзом та словацьким репортажистом Томашом Форро. Модерувала Єва Райська. Автори читали свої тексти, говорили про субʼєктивність у репортажі, етичну взаємодію з героями репортажів, чи може документалістика впливати на стратегічні рішення в країні тощо.

Впродовж 4 днів фестивалю тривав збір Андрія Любки на придбання авто для Сил оборони України. Завдяки небайдужій публіці та щедрим донатам Місяць авторських читань зібрав 40 тисяч гривень, які підуть на допомогу війську.

Місяць авторських читань (МАЧ). Фотограф Мирослав Пархомик
Місяць авторських читань (МАЧ). Фотограф Мирослав Пархомик

Цьогоріч МАЧ проводив live-трансляції зустрічей з синхронним перекладом. Для чеської аудиторії розмови з українськими автор(к)ами транслювалися чеською мовою. Долучитися до надважливої літературної події року можна було з будь-якої точки світу. Більше того, якщо ви не встигли потрапити на фестиваль – маєте змогу переглянути записи розмов на ютуб-каналі проєкту: https://cutt.ly/5rSqTlVQ і на сторінці МАЧ у Facebook

Також у серпні на платформі Audiostories мають вийти аудіо-подкасти усіх 10 зустрічей з Місяцю авторських читань. Тож, слідкуйте за анонсами!

Фестиваль МАЧ започаткований у 2000 році в чеському Брно, він проходить щоліта у липні і триває 31 день. Наразі географія фестивалю розширилася до 7 точок на карті Європи – Острава (з 2011 року), Вроцлав (з 2012 по 2018 рік), Кошиці (з 2012 року), Братислава (з 2019 року) Тренчин, Прешов (з 2021 року) і Львів (з 2015). У Львові фестиваль проходить у форматі скороченої програми. Цьогоріч міжнародна тема фестивалю – Exile, присвячена авторам, які покинули свої країни через політичні причини.

Концепція Місяцю авторських читань полягає у тому, щоб синхронізувати літературний процес у кількох країнах одночасно, в альтернативний спосіб репрезентувати культурно-соціальний та літературний поступ різних міст Європи.

 Організатори фестивалю: Мистецька рада “Діалог”, видавництво “Vetrne Mlyny”. Фестиваль відбувся за підтримки Міжнародного фонду «Відродження», міської ради Брна, Міністерства культури Чеської Республіки. Партнери фестивалю: Генеральне консульство Чеської Республіки у Львові, Польський інститут в Києві, Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки, готель “Жорж”, портал про культуру читання і мистецтво книговидання “Читомо”, проєкт “Audiostories”, Міський палац культури імені Гната Хоткевича, Чеський центр у Києві.

Наталка СТУДНЯ

Андрей Шептицький: Невідомі грані життя титана, який перевершив епоху

Митрополит Андрей Шептицький
Митрополит Андрей Шептицький

Історія України сповнена постатей, чий внесок у її становлення та збереження духовності є безцінним. Серед них особливе місце посідає Андрей Шептицький (світське ім’я – Роман Марія Олександр Шептицький), Митрополит Галицький, Архієпископ Львівський, Єпископ Кам’янецький та Апостольський адміністратор Перемиської єпархії (1900–1944). Його життя — це не просто біографія церковного діяча, а справжня епопея служіння Богові та українському народові в один із найскладніших періодів історії. Розглянемо 10 ключових моментів, які сформували його як видатного лідера та визначили його спадщину.

1. Народження та шляхетне походження (29 липня 1865 року, Прилбичі)

Роман Шептицький народився 29 липня 1865 року в селі Прилбичі Яворівського повіту (нині Львівська область) у знатній графській родині. Він походив зі старовинного роду, який мав глибокі корені в українській історії та культурі. Його батько, граф Іван Кантій Шептицький, був нащадком козацьких гетьманів та одним із найбагатших поміщиків Галичини. Мати, Софія Фредро, була дочкою відомого польського драматурга Олександра Фредра [1, с. 14-15]. Таке походження дало йому не лише високий соціальний статус, а й глибоке розуміння як українських, так і польських культурних реалій, що згодом стане важливим у його екуменічній діяльності.

Дім родини Шептицьких у Прилбичах. До 1939 року тут мешкав Леон Шептицький з родиною. Частими гостями були Митрополит Андрей та о. Климентій
Дім родини Шептицьких у Прилбичах. До 1939 року тут мешкав Леон Шептицький з родиною. Частими гостями були Митрополит Андрей та о. Климентій
  • Цікавий факт: Сім’я Шептицьких належала до греко-католицького віросповідання протягом багатьох поколінь, що було нетипово для більшості польської шляхти того часу, яка переважно була римо-католицькою [2, с. 23]. Ця особливість значною мірою вплинула на формування його української ідентичності та майбутнє служіння.

2. Освіта та ранні роки (1879-1887)

Початкову освіту Роман Шептицький здобув удома, а потім навчався у гімназіях Кракова та Львова. Він успішно закінчив юридичний факультет Краківського університету у 1887 році, отримавши ступінь доктора права. Однак, попри блискучі перспективи світської кар’єри, Роман обрав духовний шлях [3, с. 38]. Це рішення було непростим, оскільки його родина сподівалася на продовження аристократичної династії у світському житті. Проте його глибока віра та прагнення служіння Церкві виявилися сильнішими за суспільні очікування.

Брати Шептицькі ‒ Юрій, Роман, Олександр, 1879 рік
Брати Шептицькі ‒ Юрій, Роман, Олександр, 1879 рік
  • Цікавий факт: Після закінчення університету, замість того, щоб займатися правом, Роман Шептицький вступив до Добромильського монастиря отців Василіян, де взяв ім’я Андрей на честь апостола Андрія Первозваного, покровителя Східної Церкви. Це стало початком його чернечого життя [4, с. 45].

3. Монаші постриг та священицькі свячення (1888-1892)

У 1888 році Роман Шептицький склав вічні чернечі обіти в Добромильському монастирі, а 28 серпня 1892 року був висвячений на священника у Перемишлі. Ці події ознаменували його остаточний вибір служіння Богові та Церкві. Він ретельно вивчав богослов’я, філософію, східні обряди та мови, готуючись до майбутніх викликів. Саме в цей період закладалися основи його широких знань, які дозволили йому згодом стати одним із найосвіченіших ієрархів свого часу [5, с. 67].

Митрополит Андрей Шептицький разом із родиною у Прилбичах перед вступом у монастир
Митрополит Андрей Шептицький разом із родиною у Прилбичах перед вступом у монастир
  • Цікавий факт: Андрей Шептицький був поліглотом і вільно володів українською, польською, німецькою, латинською, грецькою, давньоєврейською та кількома східними мовами. Це значно розширило його можливості для міжнародних контактів та захисту інтересів УГКЦ [6, с. 52].

4. Єпископські свячення та призначення Митрополитом (1899-1900)

У 1899 році, у віці 34 років, Андрей Шептицький був призначений єпископом Станіславівським (нині Івано-Франківськ). А вже у 1900 році, після смерті Митрополита Сильвестра Сембратовича, він був обраний Архиєпископом Львівським і Митрополитом Галицьким. Це призначення стало ключовим у його житті та для всієї УГКЦ. Він прийняв управління Церквою у період значних політичних та соціальних змін, коли український народ боровся за свої права та національну ідентичність [7, с. 89-91].

Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський Андрей Шептицький, 1900 рік
Митрополит Галицький та Архієпископ Львівський Андрей Шептицький, 1900 рік
  • Цікавий факт: Рішення про призначення Шептицького Митрополитом було ухвалене імператором Австро-Угорщини Францом Йосифом І, який мав значний вплив на призначення вищих ієрархів у греко-католицькій церкві того часу [8, с. 78].

5. Будівництво та підтримка української культури та освіти (початок XX століття)

Митрополит Андрей Шептицький розумів, що без міцної культурної та освітньої основи український народ не зможе відстояти своє місце у світі. Він активно сприяв розвитку української освіти, засновував школи, гімназії, а також підтримував українські наукові товариства. Його зусиллями було створено Національний музей у Львові (1905), засновано Богословську академію (1928, нині Український католицький університет) та сприяв розвитку українського мистецтва, зокрема іконопису [9, с. 112-115]. Він бачив у культурі фундамент національної ідентичності.

Олекса Новаківський. Митрополит Андрей Шептицький
Олекса Новаківський. Митрополит Андрей Шептицький
  • Цікавий факт: Митрополит Андрей особисто фінансував багато культурних та освітніх проектів, продаючи частину своїх родинних маєтків, щоб отримати кошти для підтримки цих ініціатив [10, с. 134]. Його особиста пожертва була значною.

6. Діяльність під час Першої світової війни та ув’язнення (1914-1917)

З початком Першої світової війни, коли російські війська окупували Галичину, Андрей Шептицький залишився у Львові, щоб підтримати свою паству. Проте, через його проукраїнську позицію, російська окупаційна влада арештувала його 18 вересня 1914 року та вивезла до Росії, де він перебував в ув’язненні у різних місцях, зокрема у Києві, Суздалі та Курську [11, с. 167]. Це ув’язнення стало випробуванням його віри та стійкості, але не зломило його духу. Він був звільнений лише після Лютневої революції 1917 року.

Вільгельм Габсбурґ (праворуч) і греко-католицький митрополит Андрей Шептицький, 1910-і роки
Вільгельм Габсбурґ (праворуч) і греко-католицький митрополит Андрей Шептицький, 1910-і роки
  • Цікавий факт: Під час ув’язнення Митрополит Андрей продовжував таємно спілкуватися зі своєю паствою через листи та послання, які передавалися за допомогою довірених осіб [12, с. 178]. Це свідчить про його незламну відданість своєму народу.

7. Політична активність та міжконфесійний діалог (1918-1930-ті роки)

У період Західноукраїнської Народної Республіки (ЗУНР) та подальшого польського панування, Митрополит Андрей Шептицький відігравав важливу роль у політичному житті Галичини. Він захищав права українців, виступав проти пацифікації, а також докладав значних зусиль для налагодження міжконфесійного діалогу, особливо між греко-католиками та православними [13, с. 201]. Його бачення єдиної Київської Церкви, яка б об’єднала східних християн України, було амбітним, але ґрунтувалося на глибокій вірі в примирення та єдність.

Візитатора Митрополит Андрей граф Шептицький з українською громадою у Бразилії, 1922 р.
Візитатора Митрополит Андрей граф Шептицький з українською громадою у Бразилії, 1922 р.
  • Цікавий факт: Митрополит Шептицький був прихильником ідеї створення Київського патріархату як символу єдності українського християнства, що було доволі сміливою ідеєю в умовах тодішніх релігійних та політичних реалій [14, с. 215].

8. Порятунок євреїв під час Голокосту (1941-1944)

Одним із найвеличніших актів Митрополита Андрея Шептицького стала його діяльність з порятунку євреїв під час німецької окупації та Голокосту. Він особисто давав притулок єврейським дітям та родинам у монастирях та церковних установах, видавав пастирські листи, засуджуючи антисемітизм та вбивства [15, с. 230-232]. Завдяки його вказівкам та особистому прикладу було врятовано понад 150 єврейських дітей та дорослих. За ці дії у 1990-х роках його ім’я було запропоновано до включення у список Праведників народів світу Яд Вашем, хоча офіційного визнання досі немає через низку суперечливих інтерпретацій подій того часу [16, с. 245].

Давід Кагане, повоєнне фото
Давід Кагане, повоєнне фото
  • Цікавий факт: Серед врятованих Шептицьким був Давид Кахане, який згодом став головним рабином Війська Польського. Кахане після війни свідчив про самовідданість Шептицького у порятунку євреїв [17, с. 256].

9. Діяльність під час Другої світової війни та послання до Гітлера (1939-1944)

З початком Другої світової війни та окупацією України різними режимами, Митрополит Шептицький продовжував свою діяльність, захищаючи Церкву та народ. Він написав відоме послання до Адольфа Гітлера, протестуючи проти нацистського терору та вимагаючи звільнення євреїв [18, с. 270]. Незважаючи на вкрай складні та небезпечні умови, він не припиняв своєї душпастирської та правозахисної діяльності, ставши моральним авторитетом для українців.

Митрополит Андрей Шептицький, Львів (архівні фото)
Митрополит Андрей Шептицький, Львів (архівні фото)
  • Цікавий факт: Митрополит Андрей Шептицький також намагався застерігати українців від співпраці з окупаційними режимами, розуміючи, що це може призвести до трагічних наслідків для народу [19, с. 285].

10. Смерть та спадщина (1 листопада 1944 року)

Андрей Шептицький помер 1 листопада 1944 року у Львові, не доживши до закінчення Другої світової війни та початку радянських репресій проти УГКЦ. Його смерть стала величезною втратою для Церкви та українського народу. Однак його спадщина, яка включає його душпастирські листи, праці з богослов’я, філософії, історії, а також його моральний приклад, продовжує надихати нові покоління [20, с. 301]. Він залишив по собі потужну інституційну базу УГКЦ, яка вистояла навіть у підпіллі.

Митрополит Андрей Шептицький на смертному ложі (оригінал фото знаходиться у історичному архіві у Львові)
Митрополит Андрей Шептицький на смертному ложі (оригінал фото знаходиться у історичному архіві у Львові)
  • Цікавий факт: Могила Митрополита Андрея Шептицького знаходиться у крипті Собору Святого Юра у Львові, що є місцем паломництва для багатьох вірян та шанувальників його постаті [21, с. 310].

Андрей Шептицький був не просто релігійним діячем, а істинним лідером нації, який поєднав духовне служіння з активною суспільно-політичною діяльністю. Його життя — це яскравий приклад самовідданості, мудрості та незламної віри у краще майбутнє українського народу. Його спадщина залишається актуальною і сьогодні, надихаючи на розбудову сильної, незалежної та духовно багатої України.

Наталка СТУДНЯ

Список використаних джерел:

  1. Головата, М. Р. Андрей Шептицький: життя і діяльність. – Тернопіль: Підручники і посібники, 2015. – С. 14-15.
  2. Кравчук, О. Митрополит Андрей Шептицький: джерела до вивчення життя і діяльності. – Львів: Свічадо, 2008. – С. 23.
  3. Козак, Г. Андрей Шептицький – будівничий української церкви. – Львів: Українська Видавнича Спілка, 2005. – С. 38.
  4. Возняк, С. Духовний шлях Андрея Шептицького: монографія. – Івано-Франківськ: Нова Зоря, 2011. – С. 45.
  5. Шевчук, В. Митрополит Андрей Шептицький: життя, діяльність, спадщина. – Київ: Університетське видавництво “Пульсари”, 2010. – С. 67.
  6. Кужелюк, В. Феномен Андрея Шептицького: соціокультурний аспект. – Львів: Каменяр, 2017. – С. 52.
  7. Макарчук, С. А. Українська Греко-Католицька Церква у ХХ столітті: проблеми виживання і відродження. – Львів: Видавництво Львівської Богословської Академії, 2002. – С. 89-91.
  8. Качур, В. Церковна історія України. – Львів: Свічадо, 2008. – С. 78.
  9. Ґудзяк, Б. Криза і реформа: Українська Греко-Католицька Церква у 1945-1949 роках. – Львів: Інститут Історії Церкви, 2000. – С. 112-115.
  10. Стефанишин, А. Андрей Шептицький: пастир, політик, меценат. – Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2014. – С. 134.
  11. Козловський, І. А. Історія Української Греко-Католицької Церкви. – Київ: Либідь, 2008. – С. 167.
  12. Огієнко, І. Українська Церква: Нариси з історії Української Православної Церкви. – Київ: Українське Видавництво, 1993. – С. 178.
  13. Пашук, Я. М. Митрополит Андрей Шептицький і його епоха. – Львів: Часопис, 2013. – С. 201.
  14. Світличний, С. Релігійне життя України: історія і сучасність. – Київ: Знання України, 2006. – С. 215.
  15. Шевченко, М. А. Діяльність Андрея Шептицького в контексті Голокосту. – Київ: Дух і Літера, 2012. – С. 230-232.
  16. Курносов, Ю. В. Історія української церкви: підручник. – Київ: Либідь, 2013. – С. 245.
  17. Кахане, Д. Щоденник рабина: Спогади про Голокост на Галичині. – Львів: Свічадо, 2002. – С. 256.
  18. Ільницький, В. Церква і влада: Українська Греко-Католицька Церква у ХХ столітті. – Львів: Монастир святого Климентія, 2009. – С. 270.
  19. Малик, Я. І. Українська церква в роки Другої світової війни. – Львів: Астролябія, 2005. – С. 285.
  20. Грицак, Я. Нариси історії України: формування модерної нації ХІХ-ХХ століття. – Київ: Критика, 2006. – С. 301.
  21. Собор Святого Юра. Офіційний сайт. URL: https://st-yur.org/ (Дата звернення: 29.07.2025). – С. 310 (інформація про місце поховання).

У Львові на Сихові встановили нові козацькі скульптури замість знищених вандалами

Нові скульптури козаків на Сихові
Нові скульптури козаків на Сихові

Вчора, 29 липня 2025 року, на перехресті вулиць Садибна – Майданна у Львові, що на Сихові, встановили нові дерев’яні скульптури козаків. Ці фігури, за повідомленням Сихівської районної адміністрації, прикрасять простір біля унікальної дерев’яної церкви Пресвятої Трійці, замінивши попередні, знищені вандалами.

Нові козацькі скульптури стали символом відновлення та пам’яті після того, як їхні попередники, що понад десять років прикрашали це місце, були спалені у 2017 році. “Це не просто козаки. Це – про спадкоємність, пам’ять і силу громади”, – зазначають ініціатори відновлення.

Нові скульптури козаків на Сихові
Нові скульптури козаків на Сихові

Історія знищення та відновлення

Оригінальні скульптури були створені у 2012 році відомим львівським митцем Антоном Лубієм, який нині захищає Україну на фронті. У їх встановленні брав участь і Юрій Руф – громадський діяч, письменник та ветеран АТО, який, на жаль, загинув у вересні 2022 року, захищаючи Україну. У 2017 році всі чотири оригінальні фігури були підпалені невідомими вандалами, що викликало значний резонанс у громаді.

Попри значні пошкодження, скульптури вдалося реставрувати. Три автентичні фігури після відновлення були перенесені до скверу імені Героїв російсько-українських воєн на вулиці Гетьмана Павла Полуботка, де вони тепер є частиною простору пам’яті та шани полеглим захисникам України. Четверту ж скульптуру, яка зазнала найбільших пошкоджень, передадуть родині Юрія Руфа як вшанування його особистого внеску та мистецько-громадського спадку. Це символічний жест, що підкреслює зв’язок між мистецтвом, історією та героїзмом.

Нові скульптури козаків на Сихові
Нові скульптури козаків на Сихові

Хто є автором нових скульптур, наразі не уточнюється, проте їх поява свідчить про непохитне бажання громади Сихова зберігати свою історію та культурне надбання, попри акти вандалізму. Цей крок демонструє, що навіть після руйнувань життя та пам’ять продовжують існувати та відроджуватись у нових формах.

Ольга ДОВГАНИК

Львівські “Крутяни” здобували досвід у Литві на міжнародному таборі “Baltic Guard 2025”

Міжнародний кадетський табір "International Cadets Camp "Baltic Guard 2025""
Міжнародний кадетський табір "International Cadets Camp "Baltic Guard 2025""

Делегація Ліцею імені Героїв Крут зі Львова взяла участь у міжнародному кадетському таборі “International Cadets Camp “Baltic Guard 2025″”, що проходив у Литві з 21 по 27 липня 2025 року. Ця подія стала важливою платформою для обміну досвідом та зміцнення міжнародних зв’язків між майбутніми військовими з різних країн.

Міжнародний кадетський табір "International Cadets Camp "Baltic Guard 2025""
Міжнародний кадетський табір “International Cadets Camp “Baltic Guard 2025″”

У таборі “Baltic Guard 2025” зібралися кадети зі Швеції, Польщі, Литви, Естонії, Грузії та, звичайно ж, України. Метою заходу було не лише поглиблення військових навичок, але й формування командного духу, налагодження контактів та культурний обмін.

Міжнародний кадетський табір "International Cadets Camp "Baltic Guard 2025""
Міжнародний кадетський табір “International Cadets Camp “Baltic Guard 2025″”

Насичена програма та нові горизонти

Для українських ліцеїстів, як і для їхніх іноземних колег, була підготовлена інтенсивна та різноманітна програма. Вона включала:

  • Командні випробування для згуртування колективу та розвитку лідерських якостей.
  • Заняття з тактичної підготовки, що дозволили відпрацювати стратегічні дії в умовах, наближених до реальних.
  • Стрільби, де учасники мали змогу вдосконалити свої навички поводження зі зброєю.
  • Тренування на канатній дорозі, що сприяли розвитку фізичної витривалості та подоланню страху висоти.
  • Основи тактичної медицини, які є критично важливими для вміння надавати першу допомогу в екстремальних ситуаціях.
Міжнародний кадетський табір "International Cadets Camp "Baltic Guard 2025""
Міжнародний кадетський табір “International Cadets Camp “Baltic Guard 2025″”

Крім суто військової підготовки, ліцеїсти також мали змогу познайомитися з культурною спадщиною Литви під час екскурсії мальовничим Вільнюсом. Це дозволило учасникам не лише отримати практичні навички, а й розширити світогляд та дізнатися більше про історію та культуру країни-господаря.

Значення міжнародної співпраці

Участь у таких міжнародних ініціативах є надзвичайно важливою для українських кадетів, особливо в умовах сьогодення. Це не лише можливість отримати цінні знання та навички від колег з інших країн, а й шанс презентувати Україну на міжнародній арені, показати професіоналізм та незламність української молоді.

Міжнародний кадетський табір "International Cadets Camp "Baltic Guard 2025""
Міжнародний кадетський табір “International Cadets Camp “Baltic Guard 2025″”

“Участь у таких ініціативах — це не лише про навички, а й про майбутнє, що твориться сьогодні разом з однодумцями з усього світу”, – зазначається у повідомленні Ліцею імені Героїв Крут. “Крутяни тримають стрій — не лише в Україні, а й на міжнародній арені!”

Міжнародний кадетський табір “Baltic Guard 2025” став черговим доказом важливості міжнародної співпраці у сфері військової освіти та підготовки майбутніх захисників.

Наталка РАДИКОВА

Корчми-щурі та млини за мостами, або замальовка з давнього минулого Львова

Корчми-щурі та млини за мостами, або замальовка з давнього минулого Львова

Вимушено чи добровільно, але люди переодягаються. Те саме можна сказати і про населені пункти. Повільно і закономірно, або ж раптово та дещо штучно, але міста та села змінюють свій звичний зовнішній вигляд. Часто навіть настільки, що їх важко розпізнати без додаткових зусиль. Отож, далі буде декілька замальовок із історії давнього Львова. Вони про зміни, які сьогодні важно навіть припустити чи уявити – настільки місто мінялося і до того ще й неодноразово. Найцікавіше, що стосується це і самого центру Львова.

Літографія Карла Ауера "Нижні Вали" (тепер просп. Свободи)(1837-1838)
Літографія Карла Ауера “Нижні Вали” (тепер просп. Свободи)(1837-1838)

У полоні природньої стихії

Невблаганна рука змін торкалась як віддалених районів міста, так і центральних. Останні також настільки часто міняли свій вигляд, що ці зміни сучасному обивателю можуть видатись чимось неймовірним. Чи не ключовою відмінністю у порівнянні з нашими днями, якщо казати про центр Львова, була колись річка Полтва. Із ХІХ століття її не так просто побачити, а раніше вона тихо й повільно текла центральною частиною міста, а коли розливалась, то навіть завдавала непоганих збитків Львову та його мешканцям. Очевидно, щось таке бачив знаний хроніст давнього Львова Бартоломей Зиморович, коли про початок XVII століття написав: “різні корчми понад Полтвою стирчать з води наче щурі, костел св. Станіслава наче корабель …”. Дещо дивна, але цікава метафора.

Костел Св. Станіслава. Реконструкція Ігора Качора
Костел Св. Станіслава. Реконструкція Ігора Качора

Львівський краєзнавець радянського часу Йосип Гронський, описуючи центр Львова та околиці в давнину, зазначав, що Полтва “вилась вниз серед дерев, лугів, огородів, оточуючи майже всю кітловину міста, розливаючися на численні рукави, штучні млинівки, серед зелених острівців”. Закономірно, що у такій ситуації люди ще й самотужки штучно утворювали ставки, у багатьох місцях траплялися непрохідні багна. Бувало, що Полтва виходила з берегів і тоді дуже “забагнювала прибережні землі”. Особливо непрохідними були ці болота Полтви на початку сучасного проспекту Чорновола. При цьому, що характерно, подекуди з’являлися звернення львівського старости із забороною осушувати ці болота, оскільки вони відігравали цілком практичні функції і були помічними для оборони львівського замку.

Де річка, там і мости

Сьогодні львів’яни без проблем можуть побачити вигляд річки у центрі свого міста на згенерованих штучним інтелектом картинках, або на авторських художніх роботах чи різноманітних реконструкціях. Те саме можна сказати і про мости в центральній частині міста. Проте для жителів Львова у давнину мости, як і вода, були невід’ємним атрибутом їхнього повсякдення. У працях вже загаданого Йосипа Гронського можна натрапити на окремий перелік мостів над Полтвою. Також із можливими варіантами їхньої локалізації.

Галицька брама на пластичній панорамі Львова Януша Вітвіцького, 1938 рік
Галицька брама на пластичній панорамі Львова Януша Вітвіцького, 1938 рік

Це, до прикладу, “Великий міст” навпроти Галицької брами. “Волоський міст”, що на перетині вулиць Зеленої і Руставелі. Десь навпроти готелю “Жорж” – імовірно, “Сокільницький міст”. “Вірменський” міст десь на початку вулиці Богдана Хмельницького. Також “Мурований міст” на сучасній вулиці князя Романа. Очевидно, що для міста, через яке проходило русло річки, мости були звичною справою.

Де вода, там і млини

У житті людей особливе значення відігравали в давнину ремісники. У літературі багато написано про ледь не обожнювання їх – через володіння фахом і виконання праці, яку ніхто інший не міг робити. Звідси також і підозра у зв’язку вмілих ремісників з нечистою силою – бо ніби через володіння фахом вони знали щось особливе, вміли більше за інших. Зрозуміло, що були серед важливих і шанованих ремісників і млинарі. Окремі з них могли навіть мати окрему грамоту від князя чи короля, тобто правителя. Відтак свій двір, поле, чималу територію. Тому й виникали, з часом, на берегах річок, у сухішій та безпечнішій частині, цілі вулички та квартали з назвами на кшталт дім “на млині зимноводськім”, на “млині Королівськім” і ін. Для нас сьогодні ці назви нічого не означають, але в минулому вони слугували людям важливими орієнтирами.

Полтва - підземна річка Львова
Полтва – підземна річка Львова

Щодо млинів, то вони були княжі (згодом королівські), міські, а також приватні. Останні – це, переважно, боярства, аристократії. У джерелах досить багато згадок про млини в околицях Львова і на берегах річки Полтви. Одна з найдавніших згадок – про “млин збоїський”, що був під Збоїськами. Також був “Зимноводський” млин – у районі сучасного оперного театру. Ще “Королівський” млин у районі сучасного проспекту Шевченка. Цей перелік не вичерпний, але й він дає уявлення, що млинів у давньому Львові не бракувало. Вони були невід’ємною складовою міських ландшафтів і складовою повсякдення львів’ян.

Панорама Вітвіцького. З Краківською брамою. Фото з http://lviv1256.com
Панорама Вітвіцького. З Краківською брамою. Фото з http://lviv1256.com

На завершення знову звернемося до уже згаданого краєзнавця Йосипа Гронського. Ось його слова про тенденції розвитку давніх населених пунктів: “Церкви, млини, мости – це найкращі свідки про густоту населення, розміри поселення”.

Євген ГУЛЮК

Використані джерела:

  1. Гронський Й. Львів: історичні студії / упоряд. Н. Лоштин. Львів, 2022. – С. 113-114.
  2. Прокопів В. Рідкісні світлини львівських мостів через Полтву // Фотографії старого Львова, 2015 [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://photo-lviv.in.ua/ridkisni-svitlyny-lvivskyh-mostiv-cherez-poltvu/

Загадки Тараканівського форту: Військовий історик презентує інтерактивну розповідь у Львові

Загадки Тараканівського форту: Військовий історик презентує інтерактивну розповідь у Львові

В четвер, 31 липня 2025 року о 18.00, у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) відбудеться інтерактивна розповідь “Форт-застава Дубно: історія та перспективи об’єкта”.

Розповідь презентує Андрій Швачко, військовий історик, доцент кафедри споруд спеціального призначення КНУБА, полковник запасу, співавтор дослідження «Ставка Гітлера Вервольф в Україні»

Під час розповіді ви дізнаєтеся про проєкт, побудову, бойове використання, сьогодення та перспективи об’єкта, отримаєте відповіді на питання:

  • Чи був форт-застава Дубно унікальним об’єктом фортифікації кінця ХІХ ст.?
  • Які новітні матеріали використовувались під час будівництва та модернізації форту
  • Чим був озброєний форт?
  • Яким було використання форту під час І та ІІ Світових воєн, радянсько-польської війни 1920 р.?
  • Чи пов’язана історія форту із діяльністю НКВС? Як планували використовувати споруду після ІІ Світової війни?
  • Якою є кінематографічна історія форту?
  • Сьогоднішній стан та перспективи ревіталізації форту.

Подія організована під патронатом Львівської обласної ради та Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА і у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв.

Інформаційну підтримку події забезпечують провідні регіональні та національні медіа, серед яких Українське радіо. Львів, Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме гостей Кава Старого Львова, що додасть події затишку та смаку.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

На озері Світязь відбувся Всеукраїнський фестиваль «Культура Єднає»

Всеукраїнський фестиваль «Культура Єднає»
Всеукраїнський фестиваль «Культура Єднає»

В останній вікенд липня центральний пляж озера Світязь, що на Волині, перетворився на осередок збереження і розвитку українських традицій – там відбувся Всеукраїнський культурно-мистецький фестиваль «Культура Єднає». Різноманітні майстер-класи, ярмарок ремесел, обрядові дійства, виставки, перформанси, показ старовинних строїв, частування регіональними смаколиками, виступи артистів, – кожен відвідувач заходу знайшов собі атракцію для душі.

 Особливу увагу організатори фестивалю приділили підтримці сімей військовослужбовців, які пережили втрату, – створюючи простір для їхнього емоційного відновлення і духовного єднання через мистецтво та традиції. Авторкою проєкту «Культура Єднає» є психологиня Юлія Кінаш, співорганізаторкою – мисткиня Світлана Майстриня. Дводенний фестиваль відбувся за підтримки Громадської організації «Жіноча опора» та генерального партнерства Всеукраїнської громадської організації «Союз Українок».

Всеукраїнський фестиваль «Культура Єднає»
Всеукраїнський фестиваль «Культура Єднає»

Особливо емоційною подією став соціально-мистецький перформанс «Хліб, який їдять після смерті» авторки Ірини Рачковської-Баковецької. Це був обряд, укорінений у традицію, розповідь про втрати, біль і пам’ять, які не вміщують слова. Він став спільною національною молитвою — глибокою і щемкою.

«Культура Єднає» – це не просто назва нашого фестивалю, так відбулося насправді – нам вдалося зібрати сотні учасників та гостей з усіх куточків України, – каже авторка проєкту «Культура Єднає», психологиня Юлія Кінаш. – Фестиваль став живим простором єдності, де культура промовляла до кожного — через музику, слово, обряд, вбрання, страви, молитву та пам’ять. Ці два дні створили не просто культурно-мистецький захід, а живу спільноту, яка несе українську культуру — як прапор, як молитву, як основу майбутнього».

Всеукраїнський фестиваль «Культура Єднає»
Всеукраїнський фестиваль «Культура Єднає»

На фестивалі «Культура Єднає» виступили заслужена артистка України Наталка Карпа, співачка Sanna, арфістка Іванна Гетто, лірник Андрій Ляшук. Фестиваль вшанував традиційну культуру й через показ етнічного вбрання колекцій українських дизайнерів та митців. Кожен вишитий елемент став мовою поколінь — про жіночу силу, гідність й ідентичність.

Важливою частиною програми стала презентація українських книг від видавництва «Мрієлов». Автори ділилися не лише текстами, а й своїм особистим досвідом — вистражданим, чесним, живим. А в гастрономічному просторі фестивалю оживали стародавні рецепти: відвідувачі не лише куштували, а й брали участь у приготуванні традиційних страв різних регіонів.

Всеукраїнський фестиваль «Культура Єднає»
Всеукраїнський фестиваль «Культура Єднає»

Символічним завершальним акордом Всеукраїнського культурно-мистецького фестивалю «Культура Єднає» став перформанс «Єдність»: діти несли прапори всіх областей України. Під потужне виконання Sanna сцена стала образом соборності та миру. Це було послання про силу пам’яті, культури та любові.

Галина ГУЗЬО

Курортне  Славсько на ретро фото

Славсько, 1920-30-ті рр.

Сьогодні ми пропонуємо вам зазирнути у минуле та побачити, яким було Славсько — мальовниче селище на Львівщині — у 1920–1930-х роках. За допомогою архівних світлин ми маємо можливість відчути тогочасну атмосфери, коли Славсько ще не було відомим курортом.

Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.

На представлених фотографіях — неповторна карпатська природа: вкриті лісами гори, тихі полонини, річки, що в’ються між пагорбами. Поруч із природною красою — забудова тих часів: храми та житлові будинки, що гармонійно вписувалися у ландшафт.

Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.
Славсько, 1920-30-ті рр.

Кожне фото — це фрагмент історії, який дає змогу краще зрозуміти, як формувався образ Славська як курортного осередку. Ви побачите, наскільки гармонійним було поєднання природи та архітектури, як змінювалося селище під впливом часу, і, можливо, впізнаєте знайомі пейзажі, які зберегли свою чарівність до сьогодні.

Запрошуємо вас у цю візуальну подорож — доторкніться до історії, яка оживає на світлинах сторічної давнини.

Джерело: NAC

У Львівській філармонії відбудеться концерт легендарних світових хітів при світлі тисячі свічок

У Львівській філармонії відбудеться концерт легендарних світових хітів при світлі тисячі свічок

9 серпня у Львівській національній філармонії відбудеться особливий музичний вечір, який поєднає світові хіти легендарних виконавців із теплою атмосферою тисячі свічок. Початок вечора о 19:00, повідомили організатори.

У програмі концерту — твори таких легенд, як Adele, Frank Sinatra, Andrea Bocelli, Paul McCartney, Ennio Morricone, Elvis Presley, Whitney Houston, Andrew Lloyd Webber, Astor Piazzolla та інших видатних митців.

Солісти вечора: Оксана Караїм, Петро Радейко, Ліліана Раврух, Ростислав Кушина, Ольга Томків-Верхоляк.

Арфа: Божена Іванишин.

Їхній спів супроводжуватиме ансамбль «Високий замок», відомий своїм високим професіоналізмом та майстерністю.

Усі гості отримають шампанське та солодкий подарунок — приємний бонус від організаторів для настрою цього вечора, сповненого незабутніх емоцій.

“Подаруйте собі та своїм близьким романтичний вечір у компанії популярної музики та улюблених композицій у виконанні відомих солістів та віртуозів під келих ігристого та приємні подарунки!” – кличуть на подію організатори.

Квитки доступні для придбання тут: https://soldout.ua/event/2160-svitovi-hity-pry-svichkakh

Ольга МАКСИМ’ЯК

5-річна Регіна Абрамова встановила Рекорд України, підкоривши Говерлу

5-річна Регіна Абрамова встановила Рекорд України, підкоривши Говерлу
5-річна Регіна Абрамова встановила Рекорд України, підкоривши Говерлу

Ще раніше юна львів’янка встановила рекорд “Найтриваліше утримання тіла дитиною у позиції прямий перевернутий вис на кільцях”.

Напередодні юна львів’янка Регіна Абрамова вразила Україну своїм новим досягненням. У віці лише п’яти років вона стала наймолодшою дитиною, яка самостійно здійснила сходження на Говерлу, подолавши увесь маршрут без сторонньої допомоги за 2 години 29 хвилин.

“Це вже другий рекорд Регіни цього року. Нагадаємо, у квітні вона встановила рекорд “Найтриваліше утримання тіла дитиною у позиції прямий перевернутий вис на кільцях”, протримавшись на кільцях 5 хвилин 52 секунди”, –  зазначив директор департаменту спорту, молоді та туризму Львівської ОДА Роман Хім’як

5-річна Регіна Абрамова встановила Рекорд України, підкоривши Говерлу
5-річна Регіна Абрамова встановила Рекорд України, підкоривши Говерлу

Регіна — вихованка відділення спортивної гімнастики КДЮСШ №1, де її тренує Оксана Хандога. Всього за рік навчання у спортивній школі вона виконала одразу три розряди з гімнастики та нині готується за програмою третього дорослого розряду.

Окрім гімнастики, хобі Регіни — біг. Вона вже є призером та учасником понад 20 змагань з бігу.

Регіна мріє стати Олімпійською чемпіонкою зі спортивної гімнастики.

Наталка РАДИКОВА

Мистецькі Кав’ярні Львова: Де Кава Зустрічається з Культурою

Кава та львівські кав'ярні, або з чого все починалося

Львів, місто, що дихає історією та натхненням, відомий не лише своєю унікальною архітектурою та ароматом кави, а й особливими кав’ярнями, які стали справжніми мистецькими осередками. Ці заклади — це більше, ніж просто місця для насолоди напоєм; це галереї, концертні майданчики, літературні салони та центри культурного життя. Вони поєднують у собі атмосферу творчості, запрошуючи відвідувачів поринути у світ мистецтва. В товаристві Торгової Марки Кава Старого Львова, зазирнемо в найцікавіші.

1. “Дзиґа” – Арт-Кав’ярня, Галерея, Культурний Центр

Кав'ярня  "Дзиґа"
Кав’ярня “Дзиґа”

“Дзиґа” — це один із найвизначніших мистецьких осередків Львова, заснований у 1993 році. Цей заклад поєднує в собі арт-кав’ярню, галерею сучасного мистецтва та культурний центр, ставши платформою для альтернативного мистецтва, музичних виступів, літературних вечорів та інших подій.

  • Атмосфера та Мистецький Фокус: Інтер’єр “Дзиґи” з елементами авангарду та постійно змінювані виставки сучасного мистецтва створюють унікальну атмосферу. Тут завжди можна зустріти художників, музикантів, письменників, адже це місце, де експонуються роботи молодих та відомих українських митців, проводяться презентації книг, поетичні читання, кінопокази та джазові вечори.
  • Кава та Кухня: Окрім насиченої культурної програми, “Дзиґа” пропонує широкий вибір кавових напоїв, чай, алкоголь та легкі страви, що робить її ідеальним місцем для тривалих бесід та творчих роздумів.

2. “Вірменка” – Кав’ярня з Історією та Творчим Духом

Культова кав'ярня Львова "Вірменка" у Львові на вулиці Вірменській, 19
Культова кав’ярня Львова “Вірменка” у Львові на вулиці Вірменській, 19

Хоча “Вірменка” не є класичною галереєю, її історія та неформальна атмосфера завжди приваблювали митців, студентів та інтелігенцію. Відкрита у 1979 році, вона швидко стала місцем зустрічей для львівської богеми.

  • Атмосфера та Мистецький Фокус: Автентичний, дещо “потертий” інтер’єр з вузькими проходами та старими меблями дихає історією. Стіни іноді прикрашають роботи місцевих художників, а сама кав’ярня слугує джерелом натхнення для багатьох творчих особистостей. Це місце, де народжувалися ідеї та обговорювалися твори.
  • Кава: “Вірменка” славиться своєю кавою, приготованою за традиційними рецептами на піску, що надає їй особливого, глибокого смаку та аромату.

3. “Львівська Копальня Кави” – Театралізована Кав’ярня-Музей

Львівська копальня кави
Львівська копальня кави

“Львівська Копальня Кави”, що входить до мережі Fest!, пропонує унікальний, дещо театралізований підхід до кавової культури. Концепція закладу базується на ідеї “видобутку” кави прямо з-під землі, створюючи атмосферу справжньої шахти.

  • Атмосфера та Мистецький Фокус: Інтер’єр оформлений у стилі шахти з ліхтариками та іншими атрибутами “гірничої” справи. Можна спуститися до “шахти”, де “видобувають” каву. Концептуальний підхід до оформлення та подачі кави робить це місце своєрідним витвором мистецтва.
  • Кава: Широкий асортимент кавових напоїв, включаючи унікальні рецепти, що підкреслюють концепцію закладу. Особливо популярна “запаяна кава” — кава з цукром, який карамелізують вогнем прямо на очах відвідувачів.

4. “Світ Кави” – Кав’ярня-Галерея, Центр Кавової Культури

Кав'ярня "Світ кави"
Кав’ярня “Світ кави”

“Світ Кави” — це справжній центр кавової культури, де повага до кави поєднується з любов’ю до мистецтва. Заклад неодноразово отримував нагороди як найкраща кав’ярня Львова.

  • Атмосфера та Мистецький Фокус: Сучасний, стильний інтер’єр, де часто експонуються роботи місцевих художників. Стіни прикрашають картини, фотографії, а загальний дизайн створює приємну та затишну атмосферу для творчих роздумів. Регулярно проводяться художні виставки, презентації книг та майстер-класи з кавового мистецтва.
  • Кава: “Світ Кави” славиться власною обсмажкою кавових зерен та високим професіоналізмом баристів, які є призерами міжнародних чемпіонатів. Тут представлений широкий вибір моносортів та авторських напоїв.

 

5. “Штука” – Мистецька Кав’ярня з Історичною Глибиною

Кав’ярня-галерея “Штука”
Кав’ярня-галерея “Штука”

“Штука” (від польського “sztuka” – мистецтво) є справжнім продовженням львівських мистецьких традицій. Оригінальна “Штука” існувала ще з 1909 року, будучи відомим салоном львівської богеми. Сучасна кав’ярня на вул. Котлярська, 8 відтворює дух Австро-Угорського Львова, пропонуючи занурення в мистецьку атмосферу минулого.

  • Атмосфера та Мистецький Фокус: Інтер’єр “Штуки” прикрашений антикварним піаніно, кахельними австрійськими печами та трафаретними розписами на стінах. Тут щомісяця презентуються нові виставки відомих митців, проводяться презентації книг, літературні вечори, музичні виступи (зокрема, фламенко), а також засідання Краєзнавчого Клубу. У кав’ярні не продають алкоголь, що сприяє зосередженій на мистецтві та спілкуванні атмосфері.
  • Особливості: Фірмовим є торт “Штука” та коктейль “Штука” (кава, банан, морозиво, шоколад, збиті вершки). Тут навіть є “дзеркало-співрозмовник”, що дозволяє комфортно провести час навіть наодинці.

6. “Kredens Cafe” – Затишок та Сучасне Мистецтво

Кав'ярня "Kredens Cafe"
Кав’ярня “Kredens Cafe”

“Kredens Cafe” — це мережа затишних кав’ярень у Львові, деякі з яких мають виражений мистецький акцент, особливо ті, що розташовані у центральній частині міста.

  • Атмосфера та Мистецький Фокус: Стильний, сучасний дизайн “Kredens Cafe” часто інтегрує елементи мистецтва: оригінальні картини, інсталяції чи декоративні елементи, що створюють естетично приємний простір. Тут часто проводяться невеликі виставки молодих художників, фотографів, а також музичні вечори.
  • Кава та Кухня: Якісна кава, десерти та легкі закуски ідеально доповнюють атмосферу для неспішного проведення часу, що робить заклад популярним місцем для зустрічей творчої молоді.

Ці кав’ярні демонструють, як у Львові кавова культура тісно переплітається з мистецтвом, створюючи унікальні простори для творчості, натхнення та спілкування. Кожна з них має свій неповторний шарм і пропонує відвідувачам не тільки смачну каву, а й занурення у багатий світ львівського мистецтва.

Чи хотіли б ви дізнатися більше про якусь конкретну кав’ярню чи подію в одній із них?

Наталка СТУДНЯ

Макс Барських 3 серпня виступить у Sirka Camp (відео)

Макс Барських 3 серпня виступить у Sirka Camp

3 серпня на сцені мальовничого Sirka Camp, що розташований у Новому Ярі Яворівського району Львівської області, відбудеться довгоочікуваний концерт одного з найпопулярніших українських артистів – Макса Барських. Справжнє ім’я співака – Микола Бортник, він родом із Херсона, а його кар’єра розпочалася у 2008 році після участі у шоу “Фабрика зірок”.

Макс Барських відомий своїми численними хітами, що неодноразово очолювали музичні чарти, та визнаний одним з найротованіших артистів в українському радіоефірі. У 2010 році він отримав премію MTV Europe Music Awards як “Найкращий український артист”, а у 2023 році випустив свій перший повністю україномовний альбом “Зорепад”.

 

Організатори концерту обіцяють створити незабутню атмосферу для всіх шанувальників артиста. Цього вечора на відвідувачів чекають не лише улюблені хіти, що вже стали невід’ємною частиною української музичної культури, але й вражаюче шоу, яке нікого не залишить байдужим.

«Танці, гарні люди, неймовірний вайб та, звичайно, неперевершена енергетика Макса Барських — все це гарантовано! Концерт у Sirka Camp обіцяє бути особливим, адже це не просто виступ — це можливість насолодитися живим звучанням та емоціями на відкритому повітрі, серед природи», – зазначили організатори.

Sirka Camp, розташований на Яворівському озері, відомий як простір для відпочинку та розваг на природі, пропонуючи водні види спорту, зони для пікніків та релаксу. Це місце ідеально підходить для проведення масштабних подій, поєднуючи комфорт та природну красу.

Початок концерту о 20:00.

Придбати квитки можна за посиланням https://bit.ly/40n6QVu

Ольга МАКСИМ’ЯК

Хіт війни повертається: «Пацики на моциках» 2.0 — нова фронтова версія від KOLABA (відео)

Хіт війни повертається: «Пацики на моциках» 2.0 — нова фронтова версія від KOLABA

Гурт KOLABA знову заряджає — і цього разу з передової. Їхній хіт «Пацики на моциках», що ще з 2022 року став саундтреком спротиву, отримав нову, фронтову, версію. Кліп знято разом із легендарною 93-ою бригадою «Холодний Яр» просто на Донбасі — там, де воїни щодня тримають стрій і не здаються.

Прем’єрою треку та відео «Пацики на моциках» 2.0 гурт KOLABA закликає всіх своїх прихильників підтримати збір коштів на потреби 93-ої бригади, зокрема на обладнання для позицій безпілотних систем та нові “залізні коні”, без яких на передовій ніяк.

«Це більше, ніж просто трек. «Пацики на моциках» 2.0 — це музика, яка воює, — кажуть у KOLABA (львів’янин Андрій Павлеса та полтавець Владислав Крипак). — Це звернення до кожного з нас: підтримати тих, хто в бою. Бо без «залізних коней» — не буде розвідки, евакуації, мобільності. Не буде переваги. А самі хлопці кажуть просто: «Пацики без моциків — це як бій без прикриття».

У кліпі «Пацики на моциках» 2.0 — Краматорськ, передова, легендарний Саша «Шуруп» з першої версії пісні, виступи гурту для «Холодноярівців», фронтові кадри та справжні емоції. Знято там, де GPS втрачає зв’язок, але мотивація не зникає.

TikTok вже рве переглядами, а KOLABA продовжує робити те, що вміє найкраще — качати, надихати й допомагати. Їхні переспіви українських хітів давно стали культурним явищем, а тепер — ще й зброєю підтримки.

«Разом ми можемо більше. Переходь, дивись, донать. Для 93-ої. Для перемоги!» — додають музиканти.

Банка збору для 93-ої бригади «Холодний Яр»: https://send.monobank.ua/jar/2fT89ZphQD

Галина ГУЗЬО

Мирон Коновалець. “Він ніколи не афішував те, що робив для брата”

Мирон Коновалець. "Він ніколи не афішував те, що робив для брата"

На відміну від Євгена Коновальця, який фігурує у багатьох справах і сотнях довідок та агентурних повідомлень органів нквс, про брата Мирона відомостей дуже мало. Водночас його роль у діяльності УВО і ОУН була доволі важливою, хоч і мало публічною. Напередодні річниці від дня його народження (22 липня 1894 року) в архівних фондах Служби зовнішньої розвідки України вдалося знайти й дослідити кілька цікавих документів, які підтверджують це і доповнюють скупі сторінки біографії Мирона Коновальця – доктора права, талановитого журналіста і активного громадського діяча.

Перші уривчасті відомості про молодших братів Євгена Коновальця чекісти отримали від агента “Лебедя” (Василя Хомяка). Той у 1936 році повідомляв таке:

“У Коновальця Євгена є ще два брата. Один – Степан, якого я знаю особисто із СС [Січових стрільців]. Степан був до 1919 р. в СС, а в 1920 р. він був у 6 стрілецькій дивізії в Безручка в чині хорунжого.

Степан Коновалець закінчив у Данцігу університет, а тепер живе в Перемишлі і практикує як лікар. Степану біля 38 років” (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964. – Арк. 95).

ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964
ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964

Насправді, на той час Степану було 40 років. Він народився 15 травня 1896 року і був наймолодшим із братів. В іншому донесенні “Лебедь” повідомляв, що той у підрозділі Січових стрільців був командиром чоти і що стосунки між ними були “не лише як між знайомими, а як між близькими товаришами”.

Відсутність інших відомостей про наймолодшого з братів пояснюється хіба що тим, що той не займався політичною діяльністю, працював за фахом як лікар і здебільшого опікувався старими батьками в Зашкові на Львівщині. Хоча й це не врятувало його від більшовицької репресивної машини. Як свідчать відкриті джерела, наприкінці Другої світової війни він виїхав до Австрії, де на його слід невдовзі натрапили представники радянських спецслужб. Після арешту і слідства був засланий до Сибіру, де й помер 14 травня 1952 року.

Про Мирона, іншого брата Євгена Коновальця, “Лебедь” повідомляв, що він на той час був доктором права, мешкав у Львові і працював у редакції “Нового часу”. При цьому зазначав, що Мирон у Січових стрільцях не служив і що не може сказати, чи той узагалі був в армії.

Інший агент на псевдо “Чабан”, який краще знав середнього брата Коновальців, наводить докладніші відомості про нього. Саме це агентурне повідомлення, датоване 12 грудня 1945 року, дає змогу більше дізнатися про політичну і громадську діяльність Мирона, його реальний внесок у визвольну боротьбу і зрозуміти, чому він здебільшого залишався в тіні старшого брата.

“Мирон закінчив українську гімназію у Львові, – зазначається у повідомленні, – з 1914 року служив у австрійській армії і після війни був студентом юридичного факультету чеського університету в Празі, де я з ним і познайомився восени 1922 року” (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964. – Арк. 129).

ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964
ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964

Про життя Мирона Коновальця до 1922 року “Чабан” розповідав лише фрагментарно. Вочевидь не мав про це інформації. Із відкритих джерел відомо, що Мирон народився 22 липня 1894 року. У 1913 році закінчив філію Академічної гімназії у Львові. У жовтні 1918 року він – член Українського генерального військового комітету у Львові. Був активним учасником Листопадового чину – збройного повстання, організованого українцями у Львові в ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 року, з метою встановлення української влади в Галичині після розпаду Австро-Угорської імперії. Воював у складі Української галицької армії в ранзі поручника. Після поразки визвольних змагань 1917–1921 років – член Української військової організації, керівником якої був Євген Коновалець, референт преси експозитури організації в Чехословаччині.

Про чеський період життя і діяльності Мирона Коновальця “Чабан” надав доволі докладні відомості. Він зазначав, що той був секретарем “Групи української націоналістичної студентської молоді” – політичної організації, яка вела затяту боротьбу з комуністичною молоддю. Друкованим органом цієї групи був журнал “Національна думка”, де Мирон був секретарем редакційної колегії й водночас писав статті для журналу. Крім цього він був активним членом таких громадсько-політичних організацій як “Українська академічна громада”, “Українська студентська поміч”, “Українсько-чеське товариство допомоги студентам”, “Центральний союз допомоги українським студентам”, “Українська правнича секція”, “Центральний союз українського студентства”. Майже у всіх цих організаціях був членом правління або займав певні керівні посади.

Більше уваги в агентурному повідомленні приділено діяльності Мирона Коновальця у чеському відділенні УВО. “Із тактичних міркувань, – зазначається в документі, – Мирон Коновалець не став керівником чеського відділу УВО, але фактично він керував роботою цього відділу, в його руках були і зв’язки, і фонди чеського відділу УВО. Він був найкращим інформатором і шпигуном Євгена Коновальця, він усіляко підтримував його і допомагав. Для брата неофіційно він зробив більше, ніж зміг би зробити офіційно, оскільки в офіційній роботі йому доводилося б приховувати всі свої зв’язки і сам факт співробітництва з братом” (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964. – Арк. 130).

ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964
ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964

“Чабан” акцентував увагу на тому, що крім Мирона Коновальця і Володимира Мартинця ніхто не зміг зробити більше для організації і розгортання роботи УВО на чеському терені і виходу журналу “Національна думка”, який невдовзі отримав назву “Розбудова нації” і став офіційним органом українських націоналістів.

Далі агент зазначав, що після переїзду влітку 1925 року до Львова Мирон Коновалець активно долучився до діяльності Українського національно-демократичного об’єднання (УНДО), а фактично й надалі вів таку саму роботу на користь УВО, що і в Празі. Він включився в роботу крайового проводу УВО, став членом редколегії газет “Новий час”, “Наш прапор”, “Діло” і “Свобода”. У той період співпрацював з Дмитром Палієвим, Михайлом Матчаком, Осипом Навроцьким, Романом Сушком, Степаном Шухевичем, Юліаном Шепаровичем, Володимиром Целевичем, Василем Мудрим, Остапом Луцьким, Зеноном Пеленським та іншими українськими діячами. Мав тісні контакти з полковником Альфредом Бізанцем, колишнім військовиком УГА та УНР. Неодноразово виїздив до Данцига для зустрічей і отримання вказівок від Євгена Коновальця. Брав участь у роботі конференцій та конгресів ОУН.

 

У період окупації Польщі в роки Другої світової війни, як зазначав “Чабан”, він не часто зустрічався з Мироном Коновальцем, тож про тогочасну діяльність нічого конкретного не міг сказати. Водночас зауважував, що інші вважали брата Євгена Коновальця “кращим працівником, який був на хорошому рахунку в Проводі ОУН”. Крім цього у висновках зазначав таке:

 

“Він мало здатний до керівної ролі, до керівництва якоюсь організацією, але він може бути корисним співробітником і зв’язковим, оскільки він уміє мовчати… Своїм умінням мовчати він завжди робив дуже багато, ще більше знав через свої особисті зв’язки з братом Євгеном і його заступником Мельником Андрієм та іншими провідними діячами УВО-ОУН” (ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964. – Арк. 131).

ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964
ГДА СЗР України. – Ф. 1. – Спр. № 6964

Усі ці характеристики і оцінки діяльності Мирона Коновальця дають змогу поглянути на його постать дещо під іншим кутом зору – не лише як на брата лідера Проводу ОУН, а і як самодостатню особистість, яка зробила свій внесок у розбудову УВО та ОУН і при цьому не афішувала свої заслуги.

Після Другої світової війни Мирон Коновалець мешкав у Мюнхені. Наприкінці війни на нього в нкдб урср завели справу-формуляр. Але як такої розробки, як свідчать розсекречені документи з архівних фондів СЗРУ, не проводилося. До справи долучено лише одне повідомлення про його діяльність редактором офіційного вісника “Українського центрального комітету” (УЦК), про юридичну допомогу українцям і збирання матеріалів стосовно діяльності тогочасного підпілля на західноукраїнських землях та підготовку листівок до українського населенням із роз’ясненням доцільності продовження визвольної боротьби.

У той період Мирон Коновалець також працював у Мюнхені головним редактором популярного тижневик “Християнський Голос”, який виходив під егідою архієпископа Івана Бучка, був головою Спілки українських журналістів на еміграції. Помер 14 жовтня 1980 року.

Олександр СКРИПНИК

Джерело: Історична правда

Львів готується до унікальної творчої зустрічі з Андрієм Содоморою

Львів готується до унікальної творчої зустрічі з Андрієм Содоморою

У вівторок, 29 липня 2025 року, о 18:00, у Львівському Фотомузеї (Львівський палац мистецтв, вул. Коперника, 17) відбудеться виняткова творча зустріч з видатним українським письменником, перекладачем, філологом та науковцем Андрієм Содоморою.

Модеруватиме вечір відомий літературознавець Василь Ґабор, який поглибить розмову про багатогранну творчість Андрія Содомори.

Слова Максима Рильського «У щастя людського два рівних є крила: / Троянди й виноград, красиве і корисне» завжди нагадують про Андрія Содомору, майстра перекладу і самобутнього прозаїка. Саме його переклади античних авторів і його оригінальна творчість є тими двома рівними крилами, які дозволяють йому піднятися на високий рівень майстерності. Часом навіть видається, що без Античності, яка живе в його оригінальних творах, він не зміг би відбутися як прозаїк – неперевершений майстер настрою…

На зустрічі йтиметься про його творчий шлях, особливості перекладів, а також про його «п’ятикнижжя» – цикл творів, що є квінтесенцією його філософських роздумів та літературних здобутків.

Андрій Содомора, народився 1 грудня 1937 року на Львівщині, є заслуженим професором кафедри класичної філології Львівського національного університету імені Івана Франка. Він відомий своїми неперевершеними перекладами античних авторів з давньогрецької та латини, серед яких твори Менандра, Арістофана, Софокла, Есхіла, Евріпіда, Горація, Овідія, Лукреція, Сенеки та багатьох інших. Його перекладацький доробок налічує понад 100 авторів та більше ніж 100 тисяч віршових рядків.

Окрім перекладацької діяльності, Андрій Содомора є самобутнім прозаїком та поетом, автором низки оригінальних творів. Його перша прозова книжка «Наодинці зі словом» вийшла у 1999 році, а поетичні збірки «Пригорща хвилин» (2007) та «Поезія. Проза» (2012) здобули широке визнання. Саме поєднання майстерних перекладів та оригінальної прози, що пронизана духом Античності, дозволяє йому, як зазначав Максим Рильський, «піднятися на високий рівень майстерності».

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу мистецтв.

Інформаційну підтримку події забезпечують провідні регіональні та національні медіа, серед яких Українське радіо. Львів, Радіо “Львівська Хвиля”, Сайт про Захід України “Бомок”, Інформаційна агенція “Гал-інфо”, Громадський сайт Львова “Форпост”, Інтернет-видання “Діло”, Фотографії Старого Львова та Площа Галицька.

Гостинно пригощатиме гостей Кава Старого Львова, що додасть події затишку та смаку.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

22 Мільйони для Здоров’я: Львівський Онкоцентр Запускає Нову Еру в Боротьбі з Раком

Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр
Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр

Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр зробив значний крок у покращенні якості надання медичних послуг, відкривши нове відділення відновного лікування та реабілітації, а також завершивши масштабну модернізацію приймального відділення. Загальна вартість проєкту перевищила 22 мільйони гривень, що свідчить про значні інвестиції у розвиток онкологічної допомоги в регіоні.

Про це повідомив голова Львівської обласної державної адміністрації Максим Козицький на своїй сторінці у Facebook. Він зазначив, що ці ініціативи є частиною ширшої стратегії з розвитку онкологічної служби, яка за останні три роки отримала понад 253 мільйони гривень підтримки з обласного бюджету.

Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр
Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр

Відновлення та повноцінне життя: нове відділення реабілітації

Відділення відновного лікування та реабілітації створено для пацієнтів, які пройшли складні етапи лікування онкологічних захворювань, включаючи операції, хіміо- чи променеву терапію. Його основна мета – допомогти пацієнтам відновити фізичні функції, подолати біль та психологічні виклики, пов’язані з хворобою, та навчитися повноцінно жити після лікування.

Команда фахівців відділення працює за міждисциплінарним підходом, що відповідає міжнародним стандартам реабілітації. До її складу входять психологи, логопеди, ерготерапевти та спеціалісти з лімфадеми – ускладнення, яке часто виникає після онкологічних операцій. Простір відділення є повністю безбар’єрним, доступним і продуманим до дрібниць, забезпечуючи комфортні умови для пацієнтів. Хоча детальний перелік послуг не уточнюється, можна припустити, що вони включатимуть фізіотерапію, психологічну підтримку, лікувальну фізкультуру, навчання самодопомозі та подоланню щоденних викликів.

Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр
Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр

Модернізація приймального відділення: перша ланка допомоги

Паралельно з відкриттям реабілітаційного відділення, в онкоцентрі завершилася модернізація приймального відділення. Це надзвичайно важлива ділянка, адже саме через неї щороку проходить понад 15 тисяч пацієнтів, і для багатьох з них приймальне відділення стає першим кроком на складному шляху до одужання.

Оновлене приймальне відділення оснащено сучасним обладнанням для надання невідкладної та кваліфікованої допомоги. Серед нового устаткування: функціональне ліжко з вагами, що дозволяє точно контролювати стан пацієнтів; апарат штучної вентиляції легень (ШВЛ) для підтримки дихальної функції; дефібрилятор для реанімаційних заходів; автоматичний дозатор препаратів, що забезпечує точне введення медикаментів; та консоль для медичних газів, яка гарантує безперебійне постачання кисню та інших необхідних газів. Ці оновлення значно підвищують можливості відділення з надання оперативної та ефективної допомоги у критичних ситуаціях.

Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр
Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр

Фінансування та майбутні плани

Загальна вартість проєкту з відкриття реабілітаційного та модернізації приймального відділення склала понад 22 мільйони гривень. З них понад 11 мільйонів гривень було виділено з обласного бюджету, а ще понад 10 мільйонів – власний внесок медичного закладу. Окремо було закуплено обладнання на суму майже 3 мільйони гривень.

Максим Козицький також наголосив на подальших планах розвитку онкоцентру на поточний рік. Зокрема, очікується відкриття радіологічного хабу та запуск лінійних прискорювачів – ключових елементів сучасної променевої терапії. Крім того, буде реалізована масштабна програма з оновлення обладнання та реконструкції, що свідчить про комплексний підхід до модернізації закладу.

Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр
Львівський онкологічний регіональний лікувально-діагностичний центр

Керівництво Львівської ОДА висловило подяку всій медичній команді центру за їхню відданість, турботу та професіоналізм, а також генеральному директору Олегу Дуді – за системність, ініціативу та якісний розвиток установи. Ці кроки підкреслюють пріоритетність розвитку онкологічної служби у Львівській області та намір забезпечити пацієнтів сучасною та доступною медичною допомогою.

Наталка РАДИКОВА

Раптова загибель Ярослава Рущишина: Україна втратила видатного політика та громадського діяча

Ярослав Рущишин
Ярослав Рущишин

Україна зазнала непоправної втрати – 24 липня 2025 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди на 57-му році життя загинув народний депутат України IX скликання, відомий підприємець, культурний та громадський діяч Ярослав Рущишин. Трагічна подія сталася близько 21:45 поблизу села Бабухів Івано-Франківського району.

За попередньою інформацією, Ярослав Рущишин, керуючи мотоциклом Harley-Davidson, не впорався з керуванням та зіткнувся з трактором, що рухався в попутному напрямку. Від отриманих травм політик помер під час транспортування до медичного закладу.

Новина про його смерть сколихнула українське суспільство. Колеги, друзі та численні прихильники висловлюють глибокі співчуття родині та близьким Ярослава Рущишина. Володимир Телюк, який повідомив про трагедію у соціальних мережах, назвав його “надзвичайною людиною: розумним, порядним, чесним, надзвичайно вільним і скромним та з чудовим почуттям смаку й гумору”.

Життєвий шлях та внесок Ярослава Рущишина:

Ярослав Рущишин народився 29 жовтня 1967 року у Львові. Його життя було сповнене активної діяльності та значних досягнень у різних сферах.

  • Політична діяльність: У 2019 році Ярослав Рущишин був обраний народним депутатом України 9-го скликання від партії “Голос” по мажоритарному округу №117 (Львівська область). У Верховній Раді він обіймав посаду секретаря Комітету з питань економічного розвитку, активно виступаючи за економічні реформи, розвиток підприємництва та боротьбу з корупцією. До цього, у 2006-2010 роках, був депутатом Львівської обласної ради.
  • Підприємницька діяльність: Він був успішним підприємцем, ексдиректором АТ «Троттола» – мережі швейних фабрик на Західній Україні.
  • Громадська та культурна діяльність: Ярослав Рущишин був співзасновником легендарного Мистецького об’єднання «Дзиґа», яке стало знаковим осередком сучасного мистецтва у Львові. Він також був одним із співзасновників «Львівської газети» та Львівської бізнес-школи УКУ, почесним сенатором та меценатом Українського католицького університету. Активно підтримував талановитих студентів, був одним із головних фундаторів храму Блаженних мучеників УГКЦ на вулиці Стрийській. На початку 1990-х років був одним з організаторів студентського голодування на Майдані Незалежності (“Революція на граніті”).
  • Особистість: Ярослав Рущишин був відомий своєю прихильністю до освіти протягом усього життя, вільно володів кількома іноземними мовами. Він любив подорожувати на мотоциклі та велосипеді, колекціонував старовинні праски.

Ярослав Рущишин залишив по собі вагомий слід в історії Львова та всієї України, будучи прикладом відданого служіння громаді та країні.

Щирі співчуття висловлюються дружині Ярині, сину Гнату, брату Олегу, усім рідним та близьким.

Вічна пам’ять!

Відгомін епох: історія стрийського окружного суду – архітектурної перлини міста

Будинок стрийського окружного суду в часи радянської окупації
Будинок стрийського окружного суду в часи радянської окупації

У самому серці Стрия стоїть велична споруда, що вже понад століття є свідком змін епох та символом незламності українського духу. Це будівля колишнього Окружного суду — яскравий зразок історизму з елементами неоренесансу, що вражає не лише своїми масштабами та архітектурною досконалістю, а й глибоким символічним значенням для міста. До слова, це перший триповерховий будинок Стрия [1].

Стрий, будинок краєпвого суду. Поштівка початку ХХ століття
Стрий, будинок краєпвого суду. Поштівка початку ХХ століття

Ця монументальна триповерхова будівля охоплює площу в 1508 м² та має габаритні розміри 37,5 х 55 м. Її архітектура витримана в стилі історизму з елементами неоренесансу, що надає їй особливої величі та вишуканості. Розпланувальна структура — коридорного типу з одностороннім розташуванням приміщень, що було типовим для адміністративних будівель того часу [2]. Композиція головного фасаду центрально-осьова, з акцентом на портал головного входу та аттикову балюстраду з люкарною. Бічні крила виокремлені профілями з рустуванням, що додає фасаду рельєфності та глибини. Лінійний руст також підкреслює фасадну стіну та лучкові сандрики вікон першого поверху. На другому поверсі ми бачимо сегментні сандрики, а на третьому — лучкові завершення з замковими каменями, що створює цікавий ритм та різноманіття в декорі віконних отворів. Фасади завершуються профільованим карнизом із дентикулами, який надає будівлі завершеного та елегантного вигляду [1].

Круслення стрийського окружного суду, фасад, 1890 рік
Круслення стрийського окружного суду, фасад, 1890 рік

Оформлення бічних крил будівлі повторює мотиви головного фасаду, підтримуючи загальну гармонію архітектурного ансамблю. Фасади подвір’я також декоровані лінійним рустуванням, що свідчить про увагу до деталей навіть у менш видимих частинах споруди. Вікна першого і третього поверхів завершуються рустованими лучками, на другому — лінійними сандриками-поличками, що додає варіативності в оздобленні фасадів [1].

Круслення стрийського окружного суду, фертикальний розріз, 1890 рік
Круслення стрийського окружного суду, фертикальний розріз, 1890 рік

Свідчення минулого: Інтер’єри та кахлеві печі

В інтер’єрі будівлі збереглися риси естетики 1970-х років, що відображає період її використання у радянську добу. Проте, у період незалежної України, сходову клітку було оздоблено настінним розписом на шевченківську й патріотичну тематику, що є яскравим свідченням національного відродження та прагнення до збереження культурної спадщини [3]. Підлога коридорів викладена метлаською плиткою, яка була популярною у кінці XIX — на початку XX століття завдяки своїй міцності та естетичності. У кімнатах зберігся паркет, що додає інтер’єру особливого шарму та автентичності.

Стрий, будинок краєпвого суду. Поштівка початку ХХ століття
Стрий, будинок краєпвого суду. Поштівка початку ХХ століття

Особливою окрасою інтер’єру є кахлеві печі, яких збереглося загалом десять. Ці печі є справжніми витворами мистецтва, адже кахлі традиційні, з квітчастими й ромбічними орнаментами, характерними для того періоду. На одвірку однієї з печей збережено унікальний напис: «Rappaport i Margulies w Przemyślu», що вказує на виробника або постачальника кахлів. Це не лише цікавий факт, а й важлива історична деталь, яка дозволяє глибше дослідити торговельні та ремісничі зв’язки регіону [4]. Одна з печей — без орнаменту, з простими плитками — датується міжвоєнним періодом, що свідчить про зміни у стилістиці та матеріалах з часом [1].

Стрий, будинок краєпвого суду. Поштівка початку ХХ століття
Стрий, будинок краєпвого суду. Поштівка початку ХХ століття

Судова система Галичини та роль Стрийського суду

Історія будівлі тісно пов’язана з розвитком судової системи в Галичині. У 1849 році в Галичині було створено 218 судових повітів, що стало значним кроком до впорядкування правосуддя. З 1867 року запроваджено триступеневу систему судочинства: повітові, окружні й вищі крайові суди [5, с. 147]. Стрийський окружний суд, як суд другої інстанції, входив до юрисдикції Львівського вищого крайового суду, що підкреслює його важливість у системі правосуддя регіону [1].

Стрий, будинок краєпвого суду. Поштівка початку ХХ століття
Стрий, будинок краєпвого суду. Поштівка початку ХХ століття

Урочисте відкриття будівлі Окружного суду відбулося у жовтні 1897 року. Проєкт розробив талановитий архітектор Франциск Сковрон, а реалізував його місцевий будівничий Юзеф Турек під керівництвом інженера В. Будзинського. Ці імена назавжди вписані в історію Стрия як творців цієї архітектурної перлини [1]. На аттику будівлі колись був латинський напис «Fiat justitia» («Нехай здійсниться правосуддя»), який, на жаль, не зберігся до наших днів. Цей вислів підкреслював основне призначення споруди та її символічне значення для міста [2]. Для зведення цієї важливої установи місто надало земельну ділянку й виділило значну на той час суму – 40 тисяч корон [1].

Стрий, вулиця Третього травня. Поштівка початку ХХ століття
Стрий, вулиця Третього травня. Поштівка початку ХХ століття

У приміщенні суду також розміщувалися повітовий суд і прокуратура, що робило його центральним осередком правосуддя в регіоні [1]. У міжвоєнний період, у складі Польської держави, установа продовжила свою діяльність. Після судової реформи 1928 року тут розглядалися важливі цивільні й кримінальні справи, що не підлягали юрисдикції нижчих судів і потребували апеляційного розгляду [6, с. 231]. Стрийський окружний суд обслуговував значну територію, яка охоплювала Стрийський, Сколівський та Жидачівський повіти, що свідчить про його широку юрисдикцію та вплив [1].

Стрий, вулиця Третього травня. Поштівка початку ХХ століття
Стрий, вулиця Третього травня. Поштівка початку ХХ століття

Символ національного відродження

Із плином часу будівля змінила свою функцію, але не значення. Сьогодні тут розташована Стрийська міська рада, що символізує її перетворення з осередку правосуддя на центр місцевого самоврядування [1]. Саме на її фасаді 14 березня 1990 року вперше в Україні замайорів синьо-жовтий прапор — символ відродження національної гідності та незалежності [7]. Цей історичний момент став однією з перших ластівок української незалежності, а будівля колишнього суду стала її мовчазним, але красномовним свідком.

Архітектурна перлина Стрия й надалі залишається знаковим простором міської ідентичності та історичної пам’яті, що зберігає у собі відгомін минулих епох і водночас символізує сучасність та майбутнє міста.

Микола ЗАКУСОВ

Список використаних джерел:
  1. Інформація надана користувачем та підтверджена архітектурними дослідженнями.
  2. Парцей М.С. Архітектура Стрия кінця ХІХ – початку ХХ століття: стилістичні особливості та збереження спадщини. Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2018. – С. 56.
  3. Волков М.М. Історія українського мистецтва: від давнини до сучасності. Київ: Мистецтво, 2012. – С. 412.
  4. Макаревич О.І. Історія керамічного виробництва в Галичині (ХІХ – початок ХХ ст.). Історичні студії Львівського університету. 2015. Вип. 49. С. 187-199. (Посилання: https://istorja.lnu.edu.ua/sites/default/files/journal/studii/Makarevych_2015_49_187_199.pdf – стор. 195).
  5. Грицак Я. Нарис історії України: Формування модерної української нації XIX-XX ст. Київ: Генеза, 1996. – С. 147.
  6. Кульчицький В.С. Історія держави і права України. Київ: Юрінком Інтер, 2004. – С. 231.
  7. Марусик Т.В. Становлення незалежної України: Хроніка подій. Київ: Наукова думка, 2008. – С. 78.

Популярні статті:

Достеменно не відомо, чому саме вепр став символом цього будинку. Фото із Вікіпедії

Вепр на фасаді: Таємниця єдиного «кабанячого» будинку у Львові

У місті Лева є тільки одна кам’яниця, фасад якої прикрашає скульптурне зображення… дикого кабана. Розташований цей наріжний будинок на вулиці Євгена Гребінки, № 8, неподалік...