Український електронний гурт TVORCHI представив новий трек «Буває» — відверту історію про стосунки, які не витримали випробувань. Це пісня про силу відпустити минуле, щоб дати простір для нового.
Артисти виконували трек наживо на своїх літніх концертах у містах України, та щоразу він отримував особливу реакцію та овації від глядачів. Сотні і тисячі голосів співали «Буває» в унісон з TVORCHI вже з перших почутих рядків.
««Буває» — про те, що навіть у найболючіших моментах можна знайти світло. І саме ця емоція робить пісню настільки близькою для кожного слухача. Ми всі це переживали і усі справлялися. У всіх буває. – розповідають TVORCHI.
Драматичний сюжет треку передає історію героя, у серці якого «лише лід», його минуле гасне, немов у вогні, а алкоголь не рятує від спогадів. Та попри глибоку емоційність, пісня не є сумною, а дає надію навіть крізь рефлексію за минулим відчути, що життя йде далі, і сила завжди народжується після падіння.
Обкладинку та YouTube-візуалайзер треку створив український митець, художник Даніель Скріпнік, відомий своїми роботами зі світовими суперзірками The Weeknd, Britney Spears, та Imagine Dragons. Робота виконана в футуристичному дизайні 70хх років. На обкладинці треку зображена дівчина-робот, серце якої розбито. Цю героїню слухачі TVORCHI побачать на майбутньому вінілі гурту, арт-директором якого став Даніель.
«Ми знайомимо слухача з першою героїнею майбутнього вінілу TVORCHI. Тут вона самотня, її серце розбите і не рятує алкоголь. Але це лише епізод, перша частина того, що ми створили, справжня історія чекає попереду. Та поки роздивіться нашу героїню і насолоджуйтеся піснею «Буває»»,— поділився Даніель Скрипник.
Трамвайні колії і тріумфальна арка на сучасній вул. Чернівецькій. 1894 р.
Львів, місто з багатовіковою історією, завжди привертав увагу монархів, політиків та духовних лідерів. Кожен їхній візит був не просто офіційним заходом, а справжньою подією, що залишала глибокий слід у пам’яті львів’ян, на сторінках хронік і, звісно, на фотографіях. Ці візити віддзеркалювали епоху, її політичні пріоритети та культурні особливості. Пропонуємо зануритися в історію і згадати п’ятьох найтитулованіших гостей, чиє перебування у місті Лева стало визначною сторінкою його минулого.
1. Його Величність Цісар Франц Йосиф I
Жоден інший монарх не відвідував Львів так часто і не залишав по собі настільки яскравого сліду, як цісар Австро-Угорської імперії Франц Йосиф I. За час свого майже 68-річного правління він побував у місті п’ять разів: у 1851, 1855, 1880, 1894 та 1903 роках [1]. Найбільш урочистим та пам’ятним для сучасників став візит у вересні 1880 року. Місто готувалося до приїзду монарха заздалегідь: центральні вулиці були святково прикрашені, з Цитаделі пролунав 101 гарматний постріл, що сповістив про прибуття спеціального потяга [2].
Франц Йосиф І. 1880 рік.
Під час цього візиту цісар оглянув панораму міста з Високого Замку, відвідав Галицький Сейм та собор Святого Юра, де його зустрічали представники духовенства. Цікавим фактом є те, що Франц Йосиф I особисто перевіряв новозбудовані залізничні колії, адже він прибув до Львова залізницею Карла Людвіґа, яка з 1861 року поєднала Львів із Краковом та Віднем [2]. Візити цісаря були не просто формальністю, вони демонстрували політичну волю монарха, його ставлення до Галичини як до “П’ємонту” українського руху в імперії.
2. Його Величність Ян III Собеський
Король Речі Посполитої Ян III Собеський, який увійшов в історію як герой Відня, був не просто гостем, а справжнім оборонцем і покровителем Львова. Його візити були пов’язані з військовими походами та державними справами. Ян III Собеський вважав Львів важливим стратегічним пунктом і навіть мав у місті власну резиденцію – у Кам’яниці Корнякта на площі Ринок, 6, яку у другій половині XVII століття він використовував як один зі своїх палаців [3].
Ян ІІІ Собеський
Саме звідси він керував обороною міста під час турецько-татарської облоги 1672 року, коли ворожі війська так і не змогли взяти місто [3]. Цей факт є унікальним: титулований монарх не просто проїжджав через Львів, а жив тут, творив історію та захищав його від зовнішніх загроз.
3. Його Імператорська Величність Вільгельм II
Візит німецького кайзера Вільгельма II до Львова у вересні 1917 року став важливою подією часів Першої світової війни [4]. Цей візит був насамперед військовим: кайзер прямував на Східний фронт, що проходив неподалік. Його зустріч зі союзниками Габсбургами, зокрема з ерцгерцогом Вільгельмом фон Габсбургом, майбутнім “Василем Вишиваним”, була символічною.
Німецький імператор Вільгельм II
Цікаво, що сам Вільгельм фон Габсбург був одягнений у мундир Українських січових стрільців, підкреслюючи у цей нелегкий час для імперії свою прихильність до українського руху [4]. Кайзер Вільгельм ІІ зупинявся у знаменитому готелі “Жорж” на площі Міцкевича, 1 [4], що на той момент вже був справжнім центром світського життя та приймав найвизначніших гостей.
4. Його Святість Папа Іван Павло ІІ
У червні 2001 року Львів пережив подію, яка за своїм масштабом та духовним значенням не має аналогів у новітній історії – візит Його Святості Папи Івана Павла ІІ. Понтифік прибув до Львова після кількох днів перебування в Києві [5]. Тисячі вірян, що прибули з усієї України та з-за кордону, заполонили вулиці, а літургії, які Папа проводив на львівському іподромі, збирали сотні тисяч людей [5].
Візит став визначним моментом для Української Греко-Католицької Церкви, адже Папа Римський вперше проводив богослужіння у греко-католицькому обряді. Цікавий факт: на час візиту, задля безпеки, було заварено 78 каналізаційних люків на маршруті проходження Папи [6]. Візит Івана Павла ІІ назавжди залишився в пам’яті як символ надії та духовного відродження для українського народу.
5. Його Імператорська Величність Шах Персії Музаффар ад-Дін-шах Каджар
На початку ХХ століття Львів став свідком незвичайного візиту, що підкреслив його космополітизм – прибуття Шаха Персії Музаффара ад-Діна Каджара. У червні 1905 року, під час своєї подорожі до Відня, східний монарх втретє відвідав місто Лева [7]. Його візит був наповнений пишними церемоніями: від залізничного вокзалу до готелю “Жорж” (пл. Міцкевича, 1) був сформований “живий коридор” з військових, а транспортний рух та рух пішоходів на маршруті було повністю перекрито [7].
Зустріч перського шаха на вокзалі у Львові, червень 1905 року
Шах, разом зі своєю делегацією, прогулювався Стрийським парком та оглядав Рацлавицьку панораму. Цікаво, що під час його першого візиту до Європи у 1900 році він познайомився з фотоапаратом і, будучи перським монархом, мав особливу пристрасть до фотографії та кінематографії. Ймовірно, його візити до Львова також були зафіксовані на плівку, що робить його одним з перших іноземних монархів, чиї європейські візити були так докладно задокументовані [8].
Ключові слова: візити монархів Львів, Франц Йосиф I, Ян ІІІ Собеський, Папа Іван Павло ІІ, шах Персії, історія Львова, готель Жорж, Львівський іподром.
Учасники презентації – письменник і упорядник видань Василь Ґабор та худождник Юрій Ямаш, картини якого використано в оформленні книг. Модераторка – Оксана Середа. (Василь Ґабор й Оксана Середа – наукові співробітники НДІ пресознавства Львівської національної наукової бібліотеки України імені Василя Стефаника)
Галактіон Чіпка / Роман Купчинський. Salve, Leopolis! / Привіт, Львове!: вибрані фейлетони з відгуків дня / Упорядкув., передм., літ. ред. та прим. Василя Ґабора. Львів: ЛА «Піраміда», 2025. 344 с. Серія: «Так люблю той Львів».
Книга самобутнього західноукраїнського письменника-«митусівця» Романа Купчинського / Галактіона Чіпки (1894–1976) «Salve, Leopolis! / Привіт, Львове!» містить ориґінальну частину його творчої спадщини – вибрані фейлетони з газети «Діло», опубліковані під рубрикою «Відгуки дня» у 1924–1939 рр. У них із тонким гумором й іронією відображено львівські настрої, типажі та переживання тогочасного горожанина. Книга започатковує нову серію «Так люблю той Львів».
Тиберій Горобець / Степан Чарнецький. Ми, що любимо Львів: Вибрані фейлетони з дороги життя. Львів: ЛА «Піраміда», 2025. 324 с. Серія: «Так люблю той Львів».
До вибраних фейлетонів Тиберія Горобця, «молодомузівця» Степана Чарнецького, ввійшли сатирично-гумористичні твори, опубліковані під рубрикою «З дороги життя» в часописах «Громадська Думка», «Українська Думка» та «Український Вістник», які виходили у 1920–1921 рр. замість забороненого «Діла». У них відображено настрої та переживання письменника, який безтямно любив Львів, змальовано яскраві львівські типажі й тонко передано стан його душі. За словами побратима по перу Богдана Лепкого, Степан Чарнецький був утіленням в одній особі шляхтича та козака, дідича й бурлаки, Петронія та богеміста, який любив поезію старих дворів, блиск заржавілих мечів і сяйво театральних квінтетів, а поезію вбачав у тихій мовчанці вечірнього села й в бурхливому шумі міського полудня. Вся ця стихія присутня в запропонованих читачам творах письменника.
Подія організована під патронатом Львівської обласної ради та Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА і у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв.
Військовослужбовці Повітряного командування «Захід» отримали на озброєння безпілотний авіаційний комплекс українського виробництва «Ельф». Він складається з 11 бойових літаків, здатних перехоплювати ворожі повітряні цілі.
«Наші військові уже мають досвід роботи з таким комплексом. Він успішно відпрацював завдання на східних рубежах. До прикладу, з 10 ворожих БпЛА завдяки вмінню операторів та самої техніки вдалось знищити 8 дронів противника», – повідомив Командувач ПвК «Захід» генерал-майор Борис Генов.
На висоті один літак може перебувати до 30 хвилин. Його швидкість коливається від 150 до 180 кілометрів за годину. Цей комплекс буде слугувати для захисту неба над Львівською областю. Основний акцент – оборона критичної інфраструктури, енергетичних об’єктів і, звісно ж, цивільних.
«Кожен з літаків обладнаний ретрансляторами, щоглами для зв’язку, катапультами для запуску та іншим оснащенням для ефективної роботи. Особлива гордість – це повністю українське виробництво. Загальна вартість передачі становить понад 4 мільйони гривень. Суму зібрали зусиллями компаній-учасників Львівського IT Кластера. Дякую оборонцям ПвК «Захід» за вашу дуже складну і дуже важливу службу. Дякую Степанові Веселовському, Юрію Огоновському і всім людям з Кластера, разом з якими ми вже четвертий рік втілюємо низку проєктів для зміцнення нашої оборони. Ми нечасто про них говоримо публічно. Головне, що їхню якість відмічають воїни», – зазначив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
Нагадаємо, за підтримки Львівського ІТ Кластера створили навчальний центр для ПвК «Захід», де військові проходять базову підготовку та покращують свої навички з управління розвідувальними дронами, FPV-дронами та модифікованими безпілотниками для ураження повітряних цілей.
Головний біль знайомий майже кожній людині – він може виникати раптово, порушувати звичний ритм життя і знижувати працездатність. Іноді причини очевидні: недосипання, стрес чи перевтома. Але бувають ситуації, коли біль сигналізує про серйозні проблеми з організмом. У таких випадках важливо не ігнорувати симптом, а звернутися до лікаря. Часто люди прагнуть швидко зняти дискомфорт і використовують знеболювальні, проте варто пам’ятати, що навіть найпоширеніші засоби мають свої показання і протипоказання. Саме тому відповідальне ставлення до здоров’я є першочерговим завданням.
Доступні рішення та поради
Щоб зменшити частоту та інтенсивність головного болю, важливо усунути фактори, які його провокують. Але в багатьох випадках допомагають препарати, які можна купити в мережі аптек «Бажаємо здоров’я» або на офіційному сайті apteka.net.ua. Це зручно і вигідно, адже замовлення доступні в Києві та інших містах України (окрім тимчасово окупованих територій) за прийнятними цінами.
До простих методів, які допомагають знизити ризик виникнення головного болю, належать:
Регулярний і повноцінний сон.
Вживання достатньої кількості води.
Зменшення рівня стресу та відпочинок на свіжому повітрі.
Ці поради не замінюють медикаментозну терапію, але значно підсилюють її ефективність. Завдяки цьому пацієнт може краще контролювати свій стан і рідше відчувати неприємні симптоми.
Чому не можна ігнорувати симптоми?
Головний біль – це не лише тимчасовий дискомфорт, а й можливий прояв захворювань серцево-судинної або нервової системи. Особливо тривожними сигналами є раптовий різкий біль, порушення зору чи мови, запаморочення. У таких випадках зволікати небезпечно. Тільки лікар здатний визначити справжню причину та призначити адекватне лікування. Навіть якщо біль вдається швидко зняти за допомогою препаратів, не варто нехтувати медичним оглядом.
Головний біль – це сигнал, який не слід залишати без уваги. Допомогу можна знайти як у простих змінах способу життя, так і у сучасних препаратах. Пам’ятайте, що самолікування може бути небезпечним, тому будь-які ліки варто приймати лише після консультації з лікарем. Контроль, обережність і відповідальність – запорука вашого здоров’я та гарного самопочуття.
Сьогодні нашим читачам пропонуємо до перегляду унікальні світлини часів Другої світової війни. На фотографіях — окупований Львів у період 1941–1943 років.
Ці рідкісні кадри вдалося знайти в Національному цифровому архіві Польщі. Вони дають змогу зазирнути у минуле та побачити місто таким, яким воно було під час німецької окупації.
На знімках — вулиці Львова, знайома архітектура, старі вивіски та оголошення. Окрему увагу привертають кадри вуличної торгівлі, які передають атмосферу тогочасного повсякденного життя.
З 26 вересня по 9 жовтня у Львівській національній філармонії розпочнеться один із найстаріших фестивалів сучасної музики в Україні. Фестиваль «Контрасти» входить у добу зрілості: відкриваючи четверте десятиліття, організатори пропонують новим та відданим слухачам замислитися над темою «Симулякр». У період повномасштабної війни особливо відчувається крихкість реальності та небезпеку симуляцій, які намагаються витіснити правду. Завдання культури — протистояти цьому.
31-й фестиваль ставить перед собою амбітні цілі, програмуючи несподівані прем’єри українських авторів поряд з взірцями європейського авангарду ХХ століття. Ключовими напрямками стають дослідження артпросторів Львова — події охоплять альтернативні локації Культурного хабу ЮНЕСКО, Музичного ліцею імені Крушельницької, пройдуть публічні дискусії про підтримку молоді — та власне концерти студентів композиції Львівської національної музичної академії (у центрі новітнього мистецтва JamFactory), а також виступи молодих колективів з концептуальною програмою (Ensemble 24).
Найбільш очікуваними колабораціями стануть приїзд одеситів «Senza Sforzando», презентація антології струнних квартетів Бориса Лятошинського від київського ансамблю «NotaBene Chamber Group». Серед запрошених гостей з-за кордону — наш багаторічний польський друг Мацєй Фронцкєвіч (акордеон), який виступить у Культурному хабі ЮНЕСКО, а також піаніст з Йорданії — Карім Саїд, що зіграє на Закритті Фестивалю.
Звучатимуть також оркестрові та ансамблеві прем’єри музики Богдана Сегіна, Максима Коломійця, Яни Шлябанської, Андрія Барсова, Анни Гуріної та Максима Іванова.
У візуальному оформленні фестивалю використано роботи Романа Яціва. Виставка, присвячена творчості львівського митця, розпочнеться 26 вересня о 17:00 і триватиме впродовж «Контрастів».
У Ліцеї імені Героїв Крут 13 вересня відбулися щорічні військово-спортивні змагання «Крутянські звитяги», які поєднали елементи фізичної підготовки, військової справи та командної роботи. Ця подія традиційно збирає ліцеїстів, щоб перевірити їхні навички та зміцнити дух братерства.
Військово-спортивні змагання «Крутянські звитяги»
Змагання включали різноманітні дисципліни, що вимагали як витривалості, так і тактичного мислення. Серед основних випробувань були військово-розважальні естафети, бігові дистанції, змагання з армреслінгу та страйкболу. Особливу увагу приділили сучасним викликам, адже учасники також демонстрували свої вміння в управлінні дронами.
Військово-спортивні змагання «Крутянські звитяги»
Захід вийшов за межі класичних спортивних змагань завдяки показовим виступам. Глядачі мали змогу насолодитися виступами з чирлідингу, майстерними демонстраціями фехтування та показовими поєдинками зі змішаних бойових мистецтв. Надзвичайний інтерес викликав виступ кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України, де службові собаки продемонстрували свою злагоджену роботу та професійну підготовку.
Військово-спортивні змагання «Крутянські звитяги»
Змагання також включали товариські матчі. Ліцеїсти зіграли у футбол проти вихованців школи «Карпати», а у волейболі помірялися силами з професійним клубом «Ажіотаж». Ці ігри додали події змагального духу та дозволили учасникам отримати досвід гри з досвідченими суперниками.
По завершенню змагань переможці та п
Військово-спортивні змагання «Крутянські звитяги»
ризери отримали грамоти та кубки. Однак, як зазначають організатори, головною метою заходу є не лише перемога, а й атмосфера командної єдності та взаємопідтримки, яка панувала протягом всього дня. Ліцей імені Героїв Крут висловив вдячність Львівському фаховому коледжу спорту за підтримку та партнерство у проведенні заходу.
За повідомленням навчального закладу, «Крутянські звитяги» стали черговим підтвердженням того, що ліцеїсти — це не просто команда, а справжня сім’я, яка постійно прагне до самовдосконалення.
Для багатьох із нас ранок починається з кави. Цей напій дарує енергію, допомагає прокинутися і налаштовує на робочий день. Однак, мало хто знає, що від способу приготування кави залежить наше здоров’я, особливо здоров’я серця. Найкращим вибором для довгого і щасливого життя є фільтр-кава. В товаристві Торгової Марки Кава Старого Львова зараз дізнаємось у чому причина.
Чим фільтр-кава корисна?
Захист від холестерину. Коли вода проходить через фільтр з меленою кавою, він затримує шкідливі речовини, які можуть підвищувати рівень холестерину. Це робить такий напій безпечним для серця.
Максимум користі. Фільтр-кава зберігає більшість корисних властивостей кавових зерен, включаючи антиоксиданти, які допомагають боротися із хворобами серця.
Відсутність осаду. Фільтровану каву п’ють без гущі, адже весь осад залишається на фільтрі. Це не тільки смачніше, але й корисніше.
А що з нефільтрованою кавою?
Не рекомендується зранку пити нефільтрований напій, який п’ють разом із гущею. Це кава, заварена прямо у філіжанці, турці чи французькому пресі. У такому напої залишаються речовини, що різко підвищують холестерин і можуть шкодити серцю.
Обираючи зранку фільтр-каву, ви робите простий, але важливий крок до збереження свого здоров’я.
В четвер, 18 вересня 2025 року, о 16:00 у галереї Львівської національної академії мистецтв (вул. Кубійовича, 35б (подвір’я ЛНАМ)) відбудеться відкриття виставки Олени Мороховської та Валентини Притули «Обійми пустоти».
Проєкт розглядає пустоту не як відсутність, а як простір, де народжується нове — зустріч із собою, можливість бути вразливим і відкрити опору в іншому. Йдеться про стан, коли звичні смисли вже розчинилися, а нові ще не проявились. Пустота тут постає не порожнечею, а іншим виміром присутності — крихким, але водночас життєдайним.
У цьому проєкті ми прагнемо винести на світло речі, які зазвичай залишаються захованими у потаємну шухляду. Ми віримо, що пустота — це не про відсутність, а іншу форму присутності.
На виставці будуть представленні обʼєкти з текстилю, скла, кераміки, а також інсталяції та відео-роботи.
Валентина та Олена — художниці, знайомі з часів навчання разом у Миргородському коледжі. Олена Мороховська — випускниця кафедри художнього текстилю ЛНАМ, Валентина Притула навчається на магістратурі IKKG (Німеччина) та працює переважно з керамікою.
Кураторка проєкту: Христина Сухолитка, координаторка проєктів неформальної освіти «Відкрита академія ЛНАМ» та «Школа реставрації ЛНАМ».
Виставка триватиме до 4 жовтня. Запрошуємо!
Довідка про авторок:
Олена Мороховська — українська художниця, що спеціалізується на текстилі, живописі та графіці, є випускницею Львівської національної академії мистецтв і має ступінь магістра мистецтв. Її практика зосереджена на темах пам’яті, ідентичності та зв’язку між людиною і природою. Вона створює чуттєві досвіди через гобелени, виконані з натуральних волокон, що запрошують глядача поринути в особливі простори тиші та емоційних переживань. Її роботи часто мають символічний характер, виражаючи внутрішні трансформації та зв’язок з навколишнім світом.
Валентина Притула — українська художниця, має досвід роботи в традиційній та сучасній кераміці і здобуває ступінь магістра образотворчого мистецтва в Інституті кераміки та скла в Німеччині. Художниця звертається до матеріалів та форм, шукаючи їхню емоційну та символічну силу. В останніх роботах Валентина активно використовує кераміку та скло, розвиваючи власну мову, яка дозволяє їй обробляти особисті переживання і емоції. Твори Валентини — це не лише фізичні об’єкти, а й засіб саморефлексії, через який художниця прагне виразити глибокі почуття, що інколи важко передати словами.
Вчора, 13 вересня 2025 року, у Львівському палаці мистецтв зібрались медики зі всієї області, щоб у колі колег привітати з ювілеєм колектив лікарні «ОХМАТДИТ» – структурного підрозділу КНП ЛОР «Центр дитячої медицини». Це єдина надкластерна дитяча лікарня області, яка щороку надає допомогу десяткам тисяч маленьких пацієнтів.
Уже 75 років медики закладу рятують дитячі життя. До цієї події лікарі започаткували ювілейну банку для того, щоб зібрати 1 мільйон гривень на сучасний монітор пацієнта. Долучитися може кожен охочий за посиланням.
Відзначення Ювілею Охматдиту
Заклад працює з 1950 року, а після реорганізації у 2023-му увійшов до складу Центру дитячої медицини, що об’єднав кілька спеціалізованих установ. Завдяки цьому вдалося посилити ресурсну базу та розширити спектр високоспеціалізованої допомоги. ОХМАТДИТ є епіцентром передової медичної практики, де провідні щелепно-лицеві хірурги з Франції та США оперують пліч-о-пліч з талановитими фахівцями, ділячись досвідом та рятуючи дитячі усмішки. Ортопеди-травматологи, урологи, офтальмологи щодня успішно проводять надскладні операції. Особлива увага приділяється новонародженим де виходжують малюків зі складними діагнозами, даруючи їм шанс на повноцінне життя.
Тільки торік у лікарні допомогу отримали понад 57 тисяч дітей, з них 10 тисяч – у стаціонарі. Тут рятують новонароджених з найскладнішими діагнозами, проводять надскладні операції за участі українських та іноземних фахівців, а для батьків працює Сімейна Кімната Рональда МакДональда.
Відзначення Ювілею Охматдиту
Важливою підтримкою для лікарні є обласний бюджет та допомога благодійників. Лише на ремонт та облаштування приміщення для встановлення комп’ютерного томографа спрямували понад 2,6 млн грн, з яких майже 2 млн – кошти області. Сучасний томограф GE Revolution Maxima вартістю понад 12 млн грн лікарня отримала від МОЗ.
«Коли б я не зайшов в «Охматдит», завжди бачу там усміхнених лікарів, медсестер. Весь персонал усміхається. Не тому, що їм легко та весело, а тому, що вони усвідомлюють: від їхніх рук і сердець залежить, з яким настроєм будуть боротися за одужання діти та її батьки. Легендарна дитяча лікарня відзначає своє 75-ліття! І це мільйони врятованих дитячих життів.
Відзначення Ювілею Охматдиту
Лікарня запросила своїх працівників і друзів, аби відзначити ювілей по-особливому: за допомогою мистецтва зібрати кошти на монітор пацієнта для дитячої реанімації. Це обладнання допоможе лікарям швидше виявляти та запобігати загрозам для життя маленьких українців. Вартість – 1 мільйон гривень. Впевнений, у такому гідному товаристві ми зможемо оперативно закрити цей запит. Центр дитячої медицини. Лікарня «Охматдит» – це бренд. Це – символ професіоналізму, любові та довіри, які формувалися десятиліттями», – зазначив начальник Львівської ОВА Максим Козицький.
Окрім цього, завдяки спільним зусиллям меценатів і доброчинців вдалося провести масштабні ремонти у клініках лікарні, оновити палати, хол та відділення, створивши комфортніші умови для дітей та їхніх родин.
На утримання та розвиток КНП ЛОР «Клінічний центр дитячої медицини» у 2025 році з обласного бюджету спрямували понад 183 млн грн. Кошти скеровані на ремонти відділень, закупівлю ліків та медикаментів, обладнання, зарплати і комунальні послуги.
Панорама Львова Абрагама Гоґенберґа/Ауреліо Пассаротті, 1617-1618
Першу частину статті Ілька Лемка «Цікаві сторінки історії Високого Замку» можна почитати тут, другу – тут
У середині XIV століття король Казимир III оточив Львів мурами, утім на цьому його місія укріплення міста не завершилася. Найбільш захищене при ньому місце, де існував первісний горішній руський град, цю гору «рідкісної форми у Сарматській землі», як її слушно назвав хроніст Бартоломей Зиморович, Казимир не міг залишити без уваги, бо її вершина являла собою надто важливу з огляду на оборону міста позицію, аби ворог міг над нею вільно домінувати і мати тут під час облоги вигідну стратегічну позицію.
Цей чинник безсумнівно схилив Казимира до того, що він, як пише Зиморович, «не зволікаючи збудував на вершині цій, майже хмар сягаючої гори, довгий замок із каменю, до музичної лютні схожий, перед якого вужче до міста виступав, ширша ж середина містила засклеплені льохи і кімнати, які королям служили за помешкання».
Нова твердиня, окрім положення, нічим до старої не була схожа. На місці колишніх дерев’яних гостроколів, на скелястому ґрунті постали високі симетричні мури, які, утворюючи довгий і вузький прямокутник із вежами на рогах, щільно обійняли навколо вершину гори. Отож замок утворював потужну замкнену будову, на кшталт тогочасних західних замків, з усіма їхніми середньовічними рисами, ще не враховуючи вогнепальної зброї, яка на той час щойно почала застосовуватись.
Коли будову замку розпочали, чи одночасно з містом, чи, що більш правдоподібно, пізніше, близько 1369 року, стверджувати важко, у всякому разі не 1342 року, як подає Бартоломей Зиморович. Стара львівська традиція закінчення будівництва замку пов’язує з подією, яка сталася 1362 року, і яка має багато рис правдивості, хоча б тому, що у ті часи повторювалася в багатьох місцях на європейських землях. Отож, у згаданому році, по роках страшної епідемії, яка знелюднила не лише Польщу, а майже цілу Європу, довготривалі дощі спричинили повний неврожай, а опісля – нове страшне лихо – голод. Рільнича людність гинула тисячами або натовпами збігалася до міст і замків, які мали більші запаси провіанту, і тут за ціною прохарчування жертвувала працю своїх рук.
У цю важку хвилину передбачливий Казимир наказав відкрити для голодних усі шпихліри міст і замків. Взамін тисячі рук кинулися до різного роду робіт. Зводилися будівлі, мури укріплень, копалися рови, насипалися величезні греблі під оком королівських урядників, які роздавали харчі. Те саме відбувалося і у Львові, і таким чином могли швидше, аніж у звичних умовах, звестися мури королівського замку, і взагалі зведення нового міста могло швидше прийти до успіху. Зважаючи на високе розташування і важкий доступ, побудова замку вимагала величезної праці багатьох рук. Доставка, особливо каменю і цегли, являла собою величезні труднощі, але їх було подолано, і воля короля була втілена.
Король Казимир ІІІ
На противагу до Низького Замку, одночасно збудованого для помешкання старост у межах міста, замок на горі від свого високого розташування отримав назву Високого Замку (castrum superius, altum, maius). Відтоді ця назва тісно зростається з топографією старого Львова, а замок, упродовж віків поділяючи долю міста, виконує своє завдання.
А те завдання, яке йому призначив Казимир, було важливе й шляхетне. Цей замок мав бути не лише постійною, здалека помітною твердинею, складом зброї і військових запасів, прихистком королівського гарнізону, в’язницею для злочинців, але також і Капітолійським пагорбом і надійним оборонним форпостом у часі воєнних завірюх.
Природа й майстерність будівничих зробили замок фактично твердинею, яку здобути було неможливо, і, власне, аби на випадок облоги їй не забракло води, Казимир наказав під захистом замкових мурів викопати у скельних шарах глибоку криницю, яка впродовж багатьох років виконувала своє завдання, постачаючи воду до замку відрами за допомогою великого кола.
Фактом, ствердженим хроністами і документами про будівництво Високого Замку Казимиром, відомості обмежуються. Інших подробиць із тих часів не маємо, та й наступні є занадто скупими. Ще є певним, коли Казимир поставив для нагляду за Руссю і Львовом уряд старости (Capitaneus Russiae generalis), який посідав великий обсяг влади адміністративної, судової і військової, відтоді й піклування про Високий Замок, про його утримання і обороноздатність, стало одним із найголовніших обов’язків кожного старости.
Першим відомим королівським старостою був у 1352-1358 роках Абрагам з Баранова, після нього Руссю рядили Оттон з Пільчі і Ян Кміта. По смерті останнього з П’ястів 1370 року, який не мав нащадків, Людовик, король одночасно угорський і польський, постановив поступово прилучити Русь до Угорщини і з цією метою 1372 року віддав її у ленне володіння Володиславові Опольському, князю з династії сілезьких П’ястів, котрий рядив Руссю понад шість років, постійно мешкав у Львові і багато залишив слідів свого піклування про безпеку червоноруської столиці.
1379 року Русь, як угорську провінцію, зайняв король Людовик, а колишній її правитель Володислав Опольський взамін отримав землю Добжинську. Людовик одразу осадив Русь угорським військом і врядування нею доручив угорським старостам. Дев’ять років тривало угорське урядування Руссю, і впродовж усього цього часу Високим Замком володів головний угорський гарнізон, тримаючи в лабетах послуху і вірності людність столиці, яка швидко відчула різницю між Польщею та Угорщиною. Угорські старости, а ними по черзі були: Петер Баль, Дьордь Задор, Емерик Бебек і Іштван Каполья – урядували не лише абияк, але допускали усілякого роду зловживання. На думку Александра Чоловського, «пригнічений край зі сумом звертався до Польщі, очікуючи від неї звільнення – і невдовзі отримав бажане».
1384 року на трон П’ястів сіла донька Людовика десятилітня Ядвіга. Віддавши свою руку великому князеві литовському Ягайлу 1387 року, коли їй, до речі, було лише тринадцять років, вона через нього схилила Литву до християнства, і коли Ягайло поїхав до своєї батьківщини, аби розпочати її навернення, молода королева сама, на чолі польського війська вирушила в інший бік, аби утрачену Русь знову повернути до Польщі.
Королева Ядвіга
Похід завершився успіхом. Русь, зберігаючи у пам’яті спокійні часи Казимира III і польського князя Володислава Опольського, прихильно вітала Ядвігу, яка проголосила, що прийшла, аби покласти край угорському безправ’ю. Львів охоче відчинив свої брами молодій королеві, а угорський гарнізон, навіть не пробуючи чинити опору, залишив Високий Замок, і його місце зайняли військові підрозділи Ядвіги, яка на початку березня 1387 року з тріумфом в’їжджала в мури міста.
Не менш радісний прийом відчув і король Ягайло, коли невдовзі після своєї дружини завітав до Львова. Віддячуючи містові, затвердив йому не лише всі попередні привілеї, але й дав письмове запевнення, що відтоді: «Львова і Русі ніколи жодному князеві чи володареві не віддасть, але на вічні часи його з Королівством польським нероздільно з’єднає».
Король Владислав II Ягайло
Позаяк в історії нічого «вічного» не буває, цей факт усе ж вирішив долю Львова на наступні 385 років, і місто перебувало у польській владі до 1772 року, коли відбувся перший поділ Польщі. З поверненням під берло Ягайла і Ядвіги на Русь повністю повернувся польський державний устрій. Разом із ним і львівський Високий Замок знову повернувся під владу і опіку старост, призначених королем.
Це історія про те, як невелике місто в штаті Нью-Йорк стало епіцентром світової фотореволюції. У 1880-х роках саме тут зародилися компанії, які назавжди змінили спосіб, яким ми фіксуємо моменти. Разом з Віталієм Збукером ви простежите шлях від скромної фірми Wm. H. Walker & Co до світових гігантів Kodak та Graflex.
Ми з’ясуємо, що об’єднувало цих виробників, поговоримо про їхню більш ніж сторічну співпрацю, а також дізнаємося про знакові фотокамери, які стали символами цілої епохи.
Подія організована під патронатом Львівської обласної ради та Департаменту з питань культури, національностей та релігій Львівської ОДА і у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею та Львівського палацу Мистецтв.
Вінчання у храмі Всіх Святих у Годовиці. Світлив Сергій Смірнов
Вчора, 12 вересня, храм Усіх Святих у Годовиці став свідком незвичайного таїнства — вінчання молодої пари. Для них ця святиня — не просто місце церемонії, а символ їхньої особистої історії: саме тут відбулося їхнє перше побачення, а згодом — заручини.
Обираючи для свого весілля храм, що понад пів століття перебуває в руїнах, молодята зробили значно глибший вибір. Вони обрали відродження замість забуття, процвітання замість руйнації. Їхнє вінчання стало не лише особистою подією, а й потужним знаком надії для всієї громади, яка вірить у друге життя цієї барокової перлини.
Вінчання у храмі Всіх Святих у Годовиці. Світлив Сергій Смірнов
Історична спадщина храму: шедевр, що потребує порятунку
Храм Усіх Святих у Годовиці — це унікальний шедевр бароко XVIII століття, створений видатними майстрами. Його архітектура — творіння Бернарда Меретина, а скульптурне оформлення належить руці Іоанна Георга Пінзеля, якого часто називають «українським Мікеланджело бароко». Ансамбль храму, виконаний за принципом Берніні, гармонійно поєднує архітектуру, скульптуру та живопис.
Вінчання у храмі Всіх Святих у Годовиці. Світлив Сергій Смірнов
Ця пам’ятка національного значення перебуває в аварійному стані вже понад 50 років і потребує термінової реставрації. Саме для цього храму Пінзель створив свій найвідоміший вівтар, який сьогодні є гордістю України. Цей шедевр представляв нашу культуру в Луврі та багатьох провідних музеях світу, відкриваючи Європі велич українського бароко.
Вінчання у храмі Всіх Святих у Годовиці. Світлив Сергій Смірнов
Храм повертається до життя завдяки мистецтву
Останніми роками біля храму відбулося чимало подій, що повертають його до культурного життя. «Арт студія Івони Лобан» започаткувала проєкти, які поєднують мистецтво та спадщину. Цикли подій «Натхненні Пінзелем» та «Під Зорею Пінзеля» включали покази модних колекцій, симфонічні концерти, велопробіги та серію виставок. Ці акції не лише по-новому осмислюють барокову спадщину, а й привертають увагу до необхідності збереження зруйнованої пам’ятки.
Вінчання у храмі Всіх Святих у Годовиці. Світлив Сергій Смірнов
Благодійні заходи, мистецькі акції та інсталяції, що проводяться біля храму, не лише надихають, а й збирають кошти для його збереження.
“Для початку консерваційних робіт вкрай важливо, аби храм був прийнятий у власність та була терміново розроблена проєктно-кошторисна документація. Це перший і найважливіший крок на шляху до відродження цієї безцінної пам’ятки”, – коментує Івона Лобан.
Фонд «Повернись живим» та Львівська ОВА передали військовим автівок на понад 24 мільйони
Влітку цього року Фонд «Повернись живим» разом з Львівською ОВА запустили збір на 100 мільйонів гривень під назвою «Машини, які».
Ціль — забезпечити чотири львівські бригади та два полки безпілотних систем екосистемою транспорту для виконання різних завдань.
Збір триває, проте перші придбані машини вже передали військовим. Загальна сума придбаного транспорту становить 24 399 900 гривень.
Так, 80 ОДШБр отримала десять гексоциклів, сім багі та один квадроцикл. Полк безпілотних систем К2 отримав шість квадроциклів та 15 причепів до них. А Полк безпілотних систем Рарог – чотири квадроцикли.
Ці багі, квадроцикли та гексоцикли використовуватимуть під час штурмів, доставляння боєприпасів і їжі до важкодоступних місць та евакуації поранених через ліси та болота, де не можуть пройти габаритні автівки.
Фонд «Повернись живим» та Львівська ОВА передали військовим автівок на понад 24 мільйони
«Військові виконують різні задачі на різній місцевості. Там, де не пройде пікап, потрібен квадроцикл. Де не зможе пробратись квадроцикл, пробереться багі. А іноді, для розвідки чи логістичних задач може підійти виключно дрон. Наша мета — зробити так, аби під кожну задачу військові могли обрати ту машину, яка буде найбільш ефективною», — пояснив менеджер «Повернись живим» по роботі з військовими Владислав Урубков.
Виданий транспорт стане частиною екосистеми, яку сформують в межах проєкту. Під час наступних етапів «Повернись живим» закупить пікапи, дрони, буси та нові партії квадроциклів і багі. Загалом військові отримають 90 одиниць різного транспорту та дрони.
Фонд «Повернись живим» та Львівська ОВА передали військовим автівок на понад 24 мільйони
«Ця техніка – швидке пересування, можливість діяти гнучко й найголовніше – врятовані життя наших захисників. Працюємо над тим, щоб підтримка відповідала реальним запитам підрозділів. І робимо це спільними зусиллям. Кожен внесок важливий», – наголосив начальник ОВА Максим Козицький.
Посилити львівські бригади вирішив і львівський бізнес. Компанії «Західнадсервіс», «Лімо», «Близенько», «Моршинська» та «Галицька свіжина» загалом передали 14 одиниць транспорту з 28.
Мандрівників завжди приваблювала природа, яка вражає своєю силою та красою. Одними з найбільш захопливих природних утворень є вулкани Азії, які не тільки змінюють рельєф, а й впливають на життя людей, культуру та туристичні маршрути. Їхні величні кратери, озера та неповторні гірські пейзажі щороку приваблюють мільйони туристів. Водночас вони нагадують про потужну силу природи, що здатна як створювати, так і руйнувати.
Вулкани як природні пам’ятки
Вулкани завжди викликали подив у мандрівників. Їхня велич, енергія та унікальні форми створюють неповторні краєвиди, які стали візитівкою цілих регіонів. Багато країн Азії використовують свої вулканічні зони як туристичні магніти, адже подібних пейзажів у світі небагато. Туристи приїжджають сюди, щоб побачити, як природа створює справжні дива.
Вулкан Фудзі в Японії — символ країни та найвідоміший об’єкт для екотуризму.
Кракатау в Індонезії — історично відомий своїм катастрофічним виверженням.
Майон на Філіппінах — вражає ідеальною конусоподібною формою.
Бромо в Індонезії — поєднання вулканічних ландшафтів і культурних пам’яток.
Вплив вулканів на природу та біорізноманіття
Природні умови біля вулканів завжди унікальні. Завдяки родючому ґрунту ці території вкриті густою рослинністю та мають багате біорізноманіття. Тут можна побачити рідкісні види рослин і тварин, які не зустрічаються в інших місцях. Саме це приваблює екотуристів та науковців.
Вулканічні ґрунти сприяють розвитку сільського господарства, особливо вирощуванню кави та спецій.
Біля вулканів часто утворюються термальні джерела, які стають туристичними курортами.
Вулканічні озера, наприклад, Тоба в Індонезії, є справжніми природними чудесами.
Густі тропічні ліси біля кратерів створюють унікальні екосистеми.
Культурне значення вулканів
Вулкани Азії відіграють важливу роль не лише у природі, а й у культурі місцевих народів. Для багатьох вони є священними місцями, пов’язаними з легендами та релігійними практиками. Туристи приїжджають сюди не лише заради природи, а й щоб доторкнутися до культурної спадщини.
У Японії Фудзі вважають місцем духовного очищення.
В Індонезії проводяться ритуали, присвячені вулканам, як прояв пошани до природи.
У фольклорі багатьох країн Азії вулкани символізують силу й відродження.
Храми та святині поруч із кратерами приваблюють паломників і туристів.
Туристичні маршрути біля вулканів
Подорожі до вулканів — це справжні пригоди. Вони поєднують активний відпочинок, екстрим і можливість насолодитися природою. Туристичні маршрути тут розроблені так, щоб поєднати знайомство з унікальними пейзажами, культурою та традиціями місцевих народів.
Трекінг на Фудзі в Японії доступний навіть для початківців.
Екскурсії до кратера Бромо на світанку вважаються одними з найромантичніших.
Дайвінг біля підводних вулканів Індонезії відкриває неймовірні краєвиди.
Подорож до озера Тоба дозволяє побачити найбільший вулканічний кратер у світі.
Чому варто відвідати вулканічні ландшафти
Відвідування вулканів — це не просто подорож, а особливий досвід. Людина може відчути велич природи, побачити мальовничі пейзажі та зрозуміти, наскільки тісно переплетені природа, культура й життя. Саме такі враження роблять подорож незабутньою.
Вражаюча краса вулканічних ландшафтів.
Можливість поєднати екотуризм і культурний відпочинок.
Незабутні пригоди для любителів активного туризму.
Знайомство з автентичними традиціями місцевих жителів.
Висновок
Вулкани Азії — це справжні природні дива, які сформували унікальні ландшафти та культури. Вони приваблюють туристів з усього світу своїми краєвидами, екосистемами та історіями. Подорожуючи цими місцями, можна побачити, як природа творить неповторні форми та як люди вчаться жити в гармонії з нею. Такі подорожі дарують не лише яскраві враження, а й глибше розуміння сили та краси нашої планети.
Панорама з дзвіниці церкви Покрову Пресвятої Богородиці (кол. костел Матері Божої Остробрамської)
Львів, місто з багатовіковою історією, завжди був осередком культури, науки та політики. Заснований королем Данилом, він виховав плеяду видатних особистостей, чиї імена вписані в аннали історії. Але хто є обличчям сучасного Львова? Хто сьогодні формує його імідж та впливає на життя міста, країни та навіть світу?
Скласти об’єктивний рейтинг – завдання не з легких, адже “відомість” – поняття суб’єктивне, а вплив може вимірюватися в різних сферах: від політики та бізнесу до культури та мистецтва. Проте, аналіз відкритих джерел, рейтингів впливовості та медійної присутності дозволяє виділити десятку найбільш знакових постатей, чиї імена нерозривно пов’язані з сучасним Львовом.
1. Святослав Вакарчук
Хоча Святослав Вакарчук народився в Мукачеві, його львівськість сформувалася завдяки навчанню у Львівському університеті, де він вивчав фізику, а згодом — міжнародну економіку.
Святослав Вакарчук
Саме у Львові, в атмосфері інтелектуальної свободи та творчого пошуку, він створив легендарний гурт “Океан Ельзи”, який став символом українського року. Львівські вулиці, кав’ярні та студентське життя стали невичерпним джерелом натхнення для його творчості.
2. Руслана Лижичко
Руслана є уродженкою Львова, і її шлях до світового визнання розпочався саме тут. Вона навчалася у Львівській музичній школі, а згодом закінчила Львівську консерваторію імені Миколи Лисенка. Її дипломна робота, яка базувалася на гуцульських мотивах, пізніше лягла в основу альбому “Дикі танці”, з яким вона перемогла на “Євробаченні”.
Руслана Лижичко
Руслана завжди підкреслює свою львівську ідентичність, а її музика є гармонійним поєднанням традицій та сучасності, що так характерно для Львова.
3. Юрій Винничук
Юрій Винничук є еталонним представником львівської літературної школи. Його твори пронизані атмосферою старого міста, його таємницями, легендами та колоритними персонажами.
Юрій Винничук
Він є справжнім львівським хроністом, що досліджує міське життя у всіх його проявах — від містики та гумору до історичних подій. Книги Винничука стали своєрідним путівником по Львову, розкриваючи його читачам з несподіваних сторін.
4. Мар’яна Савка
Хоча Мар’яна Савка народилася на Тернопільщині, її львівськість проявляється у її внеску в культурне життя міста. Саме у Львові вона заснувала “Видавництво Старого Лева”, яке перетворилося на один з найуспішніших видавничих проектів в Україні.
Мар’яна Савка, головний редактор «Видавництва Старого Лева».
Видавництво стало не лише бізнес-проектом, а й культурним центром, що збирає довкола себе митців, поетів та письменників, формуючи нове обличчя сучасного Львова.
5. Тарас Кицмей
Тарас Кицмей — ключова фігура в ІТ-секторі Львова. Саме тут він, разом із партнерами, заснував компанію SoftServe, яка перетворила місто на один з головних ІТ-хабів Східної Європи.
Тарас Кицмей
Його діяльність напряму пов’язана з розвитком економіки Львова, створенням нових робочих місць та формуванням іміджу міста як центру технологій та інновацій.
6. Оксана Муха
Оксана Муха — уродженка Львова, і місто є невід’ємною частиною її творчого шляху. Вона виховувалася в атмосфері львівської музичної традиції та здобула класичну музичну освіту у Львівському державному музичному училищі.
Оксана Муха
Її перемоги на телевізійних конкурсах привернули увагу до її вокального таланту, а її ім’я стало синонімом сучасної української музики, яка зросла з львівського коріння.
7. Богдан Ступка
Хоча Богдан Ступка народився у Куликові на Львівщині, його акторська кар’єра почалася саме у Львівському театрі імені Марії Заньковецької. Протягом майже двох десятиліть він був одним із провідних акторів цього театру, де сформувався його унікальний акторський стиль.
Богдан Ступка
Його львівський досвід став фундаментом для подальшої блискучої кар’єри в Києві та світі.
8. Наталка Карпа
Наталка Карпа — львів’янка за народженням і проживанням. Вона є активною учасницею музичного життя міста. Її творчість, яка охоплює як поп-музику, так і традиційні українські пісні, тісно пов’язана зі львівською культурою.
Наталка Карпа
Вона бере активну участь у міських заходах та благодійних проектах, підкреслюючи свою прихильність до рідного міста.
9. Ігор Калинець
Ігор Калинець — львівський поет-дисидент, який є символом боротьби за українську ідентичність. Його творчий шлях і життя тісно переплетені зі Львовом, де він працював у газеті та викладав. За свою діяльність він був ув’язнений, але його поезія, яка поширювалася в самвидаві, стала потужним голосом опору.
Ігор Калинець
Його львівськість — це не просто місце народження, а світогляд, що сформувався в умовах національного відродження.
10. Віктор Морозов
Віктор Морозов — невід’ємна частина культурного життя Львова. Він був одним із засновників легендарного театру-кабаре «Не журись!», що став символом творчої свободи та національного відродження в кінці 1980-х.
Віктор Морозов
Його діяльність у Львові, разом з іншими митцями, сприяла зміцненню української самосвідомості та культури, зробивши його справжньою легендою львівської сцени.
На Львівщині відреставрують старовинний Костел Матері Божої Ченстоховської в селі Демня. Занедбана пам’ятка архітектури перетвориться на сучасний культурно-освітній простір, що має на меті не лише зберегти унікальну спадщину, а й суттєво збільшити туристичний потік у регіоні.
Історична цінність та нове призначення
Костел, збудований у 1913 році, пережив Першу світову війну, радянську окупацію та складні часи, слугуючи то складом, то спортивним залом. Сьогодні він перебуває в аварійному стані, але громада Тростянецької сільської ради, до якої належить Демня, взялася за його відродження.
Костел Матері Божої Ченстоховської в Демні, 2021 р.
За словами голови громади Михайла Цихуляка, оновлений костел стане привабливим туристичним об’єктом як для українців, так і для іноземних гостей. Він буде не просто музеєм, а активним майданчиком для популяризації місцевого ремесла та культурної спадщини.
Світовий досвід та унікальна концепція
Перетворення культових споруд на культурні центри — це поширена світова практика. Прикладом є колишній монастир Spiritus Porto в Порту чи церква Saint-Eustache в Парижі, де проводять імерсивні шоу. Костел у Демні отримає подібне нове життя: тут розміститься галерея сучасного мистецтва та простір для різноманітних подій.
Особливою родзинкою стане Музей Демнянського каменярства з експозицією творів трьох поколінь митців Дзиндри — Євгена, Михайла та Степана. Ця частина проєкту віддасть шану Михайлу Дзиндрі, скульптору світового рівня та уродженцю Демні, чия творчість стала символом українського модернізму.
Костел Матері Божої Ченстоховської в Демні, 2021 р.
Партнерство та етапи проєкту
Одним із ключових партнерів проєкту стало підприємство Миколаївський цементний завод CEMARK, що входить до групи CRH. Підтримка такого проєкту є інвестицією у розвиток громади та її майбутнє, зазначає голова правління заводу Ганна Хромова.
Відновлення костелу заплановано у три етапи:
Консервація та безпека: зупинення руйнування, технічне обстеження, укріплення конструкцій та мінімальна реставрація.
Відкриття та старт: реалізація кураторської концепції, презентація колекції Дзиндри та створення айдентики.
Розвиток і сталість: проведення мистецьких резиденцій, освітніх програм та міжнародних партнерств для забезпечення довготривалої роботи.
Костел Матері Божої Ченстоховської в Демні, 2021 р.
Довідка про Демню та її спадщину
Село Демня здавна відоме як осередок каменярства. На початку XX століття майже кожен двадцятий житель займався цим ремеслом. Вироби місцевих майстрів можна побачити на цвинтарях від Миколаєва до Львова. Костел Матері Божої Ченстоховської, збудований з місцевого пісковику, є однією з найвизначніших пам’яток села, яке часто називають «музеєм кам’яних скульптур просто неба».
Навіть після багатьох років руйнування, всередині храму збереглися фрагменти настінного розпису — свідчення його багатої історії.
На світлинах міжвоєнного періоду, а саме 1938 року можемо побачити місто Миколаїв. Населений пункт знаходиться в Стрийському районі Львівської області.
На кадрах бачимо панораму міста,...
