додому Блог сторінка 10

Макар Кушнір і його внесок у розбудову нації

Макар Кушнір

Макар Кушнір, колишній член Української Центральної Ради і активний помічник Євгена Коновальця в УВО і ОУН, усе своє життя був у гущі подій боротьби за відновлення незалежності України. Після низки програмних статей у часописі “Розбудова нації” про необхідність вдаватися до найрішучіших заходів для захисту національних інтересів він потрапив у автомобільну аварію, яка й досі викликає багато запитань. Але навіть повна втрата зору не стала на заваді його діяльності на інформаційному фронті і не призвела до припинення оперативної розробки органами нквс усрр. Навпаки, як свідчать розсекречені документи з архівних фондів Служби зовнішньої розвідки України, його тяжкою недугою намагалися підступно скористатися для вивідування таємниць Проводу українських націоналістів.

1917-ий. Член Української Центральної Ради

На титульній сторінці справи-формуляра, заведеної на Макара Кушніра органами дпу усрр у 1930 році, зроблено напис: “Богуш–Кушнір–Дуб”. Тут і прізвище, і псевдо в ОУН, як ось Ярослав Дуб і Богуш. А ще в численних теоретичних і публіцистичних статтях він підписувався як Б. Дніпрянський, Якименко тощо.

Його вважають одним із провідних публіцистів доби українських національно-визвольних змагань. Він був активним співробітником і дописувачем газет “Нова Рада”, “Трибуна”, “Свобода”, “Український голос”, “Розбудова нації” та інших. Але журналістика й інформаційна діяльність – то була лише частина його багатогранної діяльності, здебільшого прихованої, яку навіть чекісти не змогли повністю відстежити й дослідити.

Про ранні роки політичної і громадської діяльності Макара Кушніра в архівних документах є лише загальна інформація. Зазначається, що він народився у Черкасах, був членом Української партії соціалістів-федералістів і автором її програми, входив до складу Української Центральної Ради від цієї партії і був у той період головним редактором урядової газети, а також членом делегації УНР на Паризькій мирній конференції у 1919–1920-х роках.

Відтоді у нього збереглося багато контактів з визначними українськими діячами. Секретний співробітник дпу усрр “Степовий” повідомляв, що Кушнір “знав близько всіх так званих діячів УНР і зокрема: Голубовича, Лозаківського, Левицького М. Г., Левицького М. В., Грушевського, з яким був у добрих стосунках, Єфремова, Ніковського, якого недолюблював, та інших” (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6967. – Арк. 28).

ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6967
ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6967

Агентура повідомляла, що він листувалися з Михайлом Грушевським і що той нібито у період повернення з еміграції до радянської України обіцяв йому професорську посаду в Академії наук усрр. Вочевидь це мало під собою певне підґрунтя. Адже Макар Кушнір свого часу відзначився чималою активністю в Малій Раді (виконавчому органі УЦР) і в комісіях із підготовки різних законопроєктів.

Ще у вересні 1917 року він виступав на з’їзді поневолених народів росії в Києві з програмною доповіддю про майбутній адміністративно-територіальний устрій. Та доповідь мала неабиякий резонанс. У ній Кушнір пропонував здійснити поділ території колишньої російської імперії на області-штати з великим обсягом суверенітету. Грушевський позитивно відгукувався в своїх спогадах про той виступ.

Про участь за часів Директорії УНР у Паризькій мирній конференції у відкритих джерелах зазначається, що був радником з політичних питань української делегації. Водночас у одній із довідок дпу йдеться про те, що тоді, у 1919 році, він був відряджений Центральною Радою до Парижу також для закупівлі військового спорядження для потреб УНР. Після проведення низки переговорів там і залишився. Певний час мешкав у Лондоні. А в 1923 році переїхав до Відня.

“Богуш-Кушнір під час свого перебування у Відні, – повідомлялося у тій самій довідці дпу, – увесь час підтримував зв’язок з Коновальцем, розміщуючи в пресі статті із закликом до “трудящих України про боротьбу з московськими колонізаторами за незалежність України”.

Водночас наводилася інформація зовсім іншого характеру про те, що він серед близького оточення заявляв про свою безпартійність. Скориставшись цим, нібито втерся до середовища комуністичних журналістів і займався перекладами українською мовою статей для радянської партійної преси і також робив свої дописи.

“Він у хороших стосунках, – йшлося в довідці, – з редакторами укр. газет “Вісті” і “Пролетарська правда” і деякими визначними комуністами в Харкові і Києві. З цими особами Кушнір увесь час вів листування, черпаючи з листів з України відомості (нерідко секретного характеру) про внутрішньопартійні справи кп(б)у” (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6967. – Арк. 5).

Редактором зазначених газет, як з’ясували чекісти, був Елланський. Подальші розслідування засвідчили, що йшлося про поета, журналіста і партійного діяча Василя Еллана-Блакитного. В інших документах згадується, що Макар Кушнір ще в 1928 році встановив зв’язок із членом редколегії газети “Комуніст” Миколою Любченком. Вдаючи радянофіла, він надсилав свої статті, написані в комуністичному дусі.

Крім цього контактував з поетом, публіцистом і одним із найвідоміших представників розстріляного відродження Миколою Хвильовим. У одному з документів зазначається, що під час перебування Миколи Хвильового у Відні, а це було у 1927–1928 роках, Макар Кушнір часто гостював у нього. Тоді ж познайомився з його дружиною Юлією Уманцевою, з якою листувався і після смерті поета. А ще мав контакти з окремими працівниками радянських консульств у Відні й Празі, через яких отримував певну інформацію. Вірогідно, йшлося про М. Любченка, який у 1929–1931 роках працював радником повноважного представництва срср у Чехо-Словаччині (заарештований у 1934 році за контрреволюційну діяльність, засуджений до розстрілу у 1937 році).

Макар Кушнір намагався уважно відстежувати все, що відбувалося на українських теренах. Відтак у своєму середовищі вважався знаним фахівцем радянської України. Неабияк цьому допомагали його публічні контакти. А ще були й негласні. У одному з документів дпу зазначалося, що він мав свою людину в Інституті марксизму-ленінізму в Харкові.

Усе це неабияк непокоїло чекістів. Вони підозрювали, що Макар Кушнір навмисно грав роль особи, яка нібито проявляла підвищений інтерес до всього, що відбувалося в радянській Україні і підтримувала деякі питання, а насправді у такий спосіб лише грала відведену їй роль. Мета – отримання інформації про реалії сталінського режиму і здійснення впливу на окремих діячів. Зрештою, як свідчать архівні документи, так усе й було.

1929-ий. Член Проводу українських націоналістів

Про обставини зближення Макара Кушніра з ОУН в архівних документах не повідомляється. Лише згадується, що його контакти з Євгеном Коновальцем беруть початок із 1926 року. У січні – лютому 1929 року він взяв участь у І Конгресі ОУН у Відні. На Конгресі виступив із доповіддю “Економічні взаємовідносини між Україною й росією в с.с.с.р.”. Тоді ж був обраний головним суддею організаційного суду ОУН і став членом Проводу українських націоналістів (ПУН). Відповідав за видання ОУН іноземними мовами.

“У березні 1930 р., – зазначалося в черговій довідці дпу усрр, – Кушнір із Відня раптово виїхав, отримавши при цьому звідкілясь солідні грошові кошти, і з’явився у Женеві під прізвищем Богуш (літературний псевдонім К. в пресі українських націоналістів) як права рука лідера Проводу українських націоналістів Коновальця, обійнявши посаду представника Проводу і нач. Бюро преси Проводу при Лізі Націй” (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6967. – Арк. 5).

ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6967
ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6967

До кола його обов’язків входила координація виходу українських газет за кордоном і видання іноземними мовами “Українського інформаційного бюлетеня”. Водночас він сам брав безпосередню участь у редагуванні офіційного органу ОУН – часопису “Розбудова нації” та друкувався в інших газетах.

Дослідники зазначають, що статті Макара Кушніра в “Розбудові нації” вирізнялися концептуальністю й зачіпали фундаментальні питання визвольної боротьби і формування ідеологічних засад ОУН. Він усіляко пропагував ідею консолідації поневолених народів. Зокрема, запропонував створити Лігу визволення народів Східної Європи, Кавказу й Закаспію. Йшлося про координацію роботи поневолених народів у боротьбі за самовизначення націй.

У публікаціях він виносив на обговорення власний проєкт моделі побудови Української держави як президентської республіки, влада в якій була б розділеною між законодавчою, судовою та виконавчою гілками влади. Він відкидав ідею побудови держави з диктаторським режимом. Натомість народовладдя трактував як оптимальну форму правління. При цьому вважав національну диктатуру тимчасовою необхідністю у період утвердження державності.

У одному з архівних документів зазначається, що Макар Кушнір був не лише ідеологом ОУН і правою рукою Євгена Коновальця. Він, крім того, відав усіма справами східних земель. На підтвердження цього із закордонних резидентур дпу надсилали копії здобутих його рефератів під назвою “Панукраїнський союз держав” і “Наша політика і тактика”. Ці реферати нібито готувалися до розширених пленумів ОУН, на яких мали переглядати певні ідеологічні положення і нову тактику діяльності організації на східних теренах України.

Із тактичних нововведень згадується про перекидання літератури на територію усрр повітряними кулями. “За словами Богуша, – йдеться в одному з агентурних повідомлень, датованому 1934 роком, – вони замовили в Німеччині 50 балонів для перекидання літератури. Ці балони, пролітаючи певну відстань, лопаються, і література розлітається. Навесні вони збираються їх застосовувати. Вважають, що це дуже хороший метод, менше ризику, зате читачів багато” (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 31. – Т. 4. – Арк. 32).

Особливе місце у тогочасних документах дпу відводилося рішенню конференції Проводу українських націоналістів, який проходив влітку 1933 року в Берліні. На ньому, крім низки різних питань, йшлося про голод в усрр, спричинений політикою кремлівського керівництва. Ставилися завдання зі збирання інформації про злочини сталінського режиму і донесення її до світової громадськості.

Одним із способів привернення уваги й помсти за знущання над українцями розглядали ліквідацію більшовицьких діячів, відповідальних за таку політику і численні репресії. Зокрема, зазначалося, що суд ПУН під головуванням Макара Кушніра виніс вирок про ліквідацію другого секретаря цк кп(б)у П. Постишева, голови дпу усрр В. Балицького і наркома освіти В. Затонського.

Питання стосовно терору активно дебатувалося в колах ОУН. Макар Кушнір брав у цьому безпосередню участь і навіть присвятив цьому низку теоретичних статей. У справі зберігається машинописна копія (у перекладі на російську) ще не опублікованої на той час його статті для часопису “Розбудова нації” під назвою “Терор і революція”. У ній автор наголошував на тому, що якщо нація поневолена і зазнає утисків, то акти терору проти одіозних осіб, відповідальних за злочини, скоєні проти її існування, можливі і навіть необхідні.

“Кажуть, що методи насильства і терору недоцільні і навіть шкідливі, – розмірковував він, – оскільки вороги, в свою чергу, шляхом провокації деморалізують і внесуть анархію в українську політичну дійсність. Чи заслуговують ці заяви на увагу і на виправдання? Ні, не можуть бути виправдані. Бо чи можлива в умовах московської дійсності, побудованої на системі масового терору, шпигунства і провокацій…, якась партійно-парламентська боротьба з метою визволення нашої нації?”

ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6967
ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6967

Після наведення низки аргументів автор констатував: “…Він [терор] є моральним, якщо його застосовує поневолена нація для самооборони в боротьбі за своє існування і звільнення…” І далі зазначав, що керівники і організатори “жахливої голодної трагедії і досі гуляють світом, тоді як гідність і честь нашої нації вимагає, щоб каральна рука українських месників відплатила катюзі по заслузі” (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 6967. – Арк. 119–126).

Текст статті у супроводі з відповідним спецповідомленням був надісланий керівникам нквс срср та усрр Г. Ягоді, В. Балицькому та іншим для вжиття невідкладних рішучих заходів стосовно Макара Кушніра.

1934-ий. Жертва автомобільної аварії

Отримання агентурним шляхом цієї інформації і її доповідь у москву збігається в часі з іншою подією. Приблизно тоді ж під час перебування в Лондоні на економічній конференції Макар Кушнір був травмований автомобілем. Унаслідок отриманих ушкоджень він почав сліпнути і невдовзі повністю втратив зір. Дослідники припускають, що та дорожня пригода сталася невипадково і що до того причетні тодішні сталінські спецслужби.

Прямого підтвердження цього серед розсекречених документів знайти не вдалося. Водночас слід мати на увазі, що оперативна розробка Макара Кушніра здійснювалася і з позицій нквс усрр, і закордонними резидентурами нквс срср у Бельгії, Швейцарії, Великій Британії та інших країнах, де в той період мешкав і виконував різні завдання Кушнір. А ще він проходив як один із фігурантів за справою “Ставка” з розробки і ліквідації Євгена Коновальця.

У справі “Ставка” знайдено низку повідомлень агента “Лебедя” (Василя Хомяка), які дають змогу пролити світло на досі практично невідомий період діяльності М. Кушніра після автомобільної аварії.

Органи дпу вивели агента “Лебедя” за кордон у серпні 1933 року під виглядом біженця з радянської України. Перед ним поставили завдання проникнути до Проводу ОУН, зокрема в найближче оточення Є. Коновальця. Він прибув до Бельгії на радянському вантажному судні. У той час Макар Кушнір перебував у Брюсселі в якихось справах. Тож його залучили до контактування з “біженцем”. Як зазначається в документах, він одразу впізнав гостя і нагадав, що у 1918 році, коли Центральна Рада, членом якої він тоді був, евакуювалася з Києва до Житомира, вони з В. Хомяком їхали в одному вагоні.

Спомин про ту зустріч і давнє знайомство наклали відбиток на подальші події. Після того, як Макар Кушнір потрапив у автомобільну аварію і втратив зір, він змушений був відійти від активної політичної діяльності. З урахуванням цього члени ПУН вирішили, що оптимальним варіантом буде тимчасове поселення до нього в квартиру В. Хомяка. Той мав допомагав незрячому в побуті і в тій роботі, яку він ще міг виконувати в інтересах організації. Кушнір і сам не збирався відходити з провідних ролей й прагнув бути ще корисним для української справи. Це охоплювало підготовку документів до конференцій, нарад і конгресів ОУН, статей, виступів, опрацювання різних документів. Тобто в тій ситуації В. Хомяк мав стати секретарем Кушніра.

Таке рішення підтримав і Євген Коновалець. Про це у квітні 1934 року повідомляв резидент нквс у Бельгії. У доповіді в москву він писав таке: “За дивним збігом 10 квітня мені довелося виїхати з Женеви до Брюсселя в одному вагоні з Богушем. Богуш, приблизно 42-х років, вище середнього зросту, шатен, у темних окулярах, вочевидь дуже погано бачить. Його проводжали два українця, з яких один за прикметами схожий на Коновальця. У подальшому встановлено, що то був Богуш, коли “Лебедь” дав його прикмети” (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 31. – Т. 4. – Арк. 193).

Тоді ж “Лебедь”, який у документі фігурує як Найденко (таке псевдо йому дали діячі ОУН за кордоном), доповідав у нквс про листа, який Макар Кушнір привіз для нього від Євгена Коновальця. У листі лідер ОУН зазначав: “Шановний пан, товариш Найденко. Ми дуже незадоволені Вашою відмовою їхати до Фінляндії для організації пункту. Богуш розмовлятиме з Вами про Вашу подальшу роботу. Але поки є час, я Вас прошу не залишати одного Богуша і протягом найближчого півтора місяця допомагати йому в роботі, особливо в прочитанні і складанні листів, що хворий на очі Богуш не може робити сам” (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 31. – Т. 4. – Арк. 194).

Під час такого співіснування під одним дахом агент “Лебедь” підготував і передав через резидентуру нквс низку доповідей і копій матеріалів, які потай робив, скориставшись недугою Макара Кушніра. Саме від “Лебедя” в москві дізналися подробиці планування атентатів проти П. Постишева, В. Балицького і В. Затонського та роль у цьому “таємної п’ятірки членів ОУН”, які мали поїхати на територію радянської України. Доповідав він і про плани Коновальця й Кушніра з організації втечі за кордон відомих українців, зокрема радянського партійного діяча Олександра Шумського і письменника Миколи Куліша.

“Богуш у розмові з “Лебедем”, – йдеться в одному з документів нквс, – багато говорив йому про Шумського і про втечу, яка була для нього підготовлена, і сказав йому, що він намагався вплинути на драматурга Куліша, але поки що нічого не виходить” (ГДА СЗР України. – Ф.1. – Спр. 31. – Т. 4. – Арк. 15). В іншому документі з цього приводу зазначалося, що Макар Кушнір пробував через якусь невідому особу схилити М. Куліша до втечі і опублікування антирадянської декларації від імені інтелігенції радянської України.

На той час український радянський і партійний діяч О. Шумський перебував у засланні в Красноярську за антирадянську націоналістичну діяльність, убитий у 1946 році за вказівкою сталіна і безпосередньої участі Павла Судоплатова на шляху із заслання до Києва. Драматург, публіцист і культурний діяч доби “Розстріляного відродження” Микола Куліш був заарештований у 1934 році, звинувачений у контрреволюційній діяльності. Розстріляний у 1937 році в урочищі Сандармох (Карелія) разом із багатьма іншими діячами української культури.

“Лебедь” настільки втерся в довіру до Кушніра, що в того після численних бесід повністю розвіялися підозри до гостя, які він мав після перших зустрічей. У зв’язку з цим агент переповідав його слова в одному з повідомлень: “Ось розмовляю я з Вами і бачу, любий і відкритий Ви чоловіче. Ніколи не повірю, що Ви справді послані до нас більшовиками”.

Втрата зору, нарівні з іншими причинами, не дала змоги Кушніру розгледіти В. Хомяка як більшовицького агента. Хоча таке завдання він і не мав. Тим часом В. Хомяк доповідав кураторам із нквс все, про що вдавалося дізнаватися під час їхнього спілкування. Водночас ті доповіді свідчать про те, що Макар Кушнір, попри втрату зору, принаймні у 1934 році, не зважав на хворобу, намагався бути в курсі всіх справ Проводу ОУН, активно відстоював свою позицію і своє бачення подальшої розбудови організації і продовження боротьби за відновлення незалежності України. Втрата зору не заважала йому бачити, що головним ворогом української незалежності була москва.

Останні 17 років життя Макар Кушнір змушений безвиїзно прожити у Бельгії. Помер він 2 серпня (за іншими даними – 16 вересня) 1951 року. За радянської влади його ім’я замовчувалося. Ушанування почалося вже в новітні часи. У квітні 2016 року на будівлі колишньої Черкаської чоловічої гімназії, де він навчався, була відкрити пам’ятна дошка, а у травні того самого року провулок Паризької Комуни був перейменований на провулок Макара Кушніра.

Тим часом його величезний публіцистичний доробок ще очікує на ретельні дослідження. Зокрема праці, присвячені проблемам державного устрою майбутньої незалежної України та спільних дій поневолених народів Східної Європи. Він пропагував ідею відновлення провідної ролі України-Руси на Сході Європи, як це було за князів Володимира та Ярослава. На його думку, це передбачало створення сильної самостійної держави на всій українській етнічній території і регіональне лідерство на східноєвропейському терені.

Олександр СКРИПНИК

Джерело: Історична правда

У Львові та Роздолі триває благодійний аукціон на відновлення пам’ятки культурної спадщини

Ганна Животовська. “Палац крізь сонце і хмари”
Ганна Животовська. “Палац крізь сонце і хмари”

У Львові та селищі Розділ триває благодійний мистецький аукціон “Rozdil Art Port”, мета якого — зібрати кошти на відновлення культурної спадщини та підтримку інклюзії. Організатори прагнуть акумулювати 200 тисяч гривень для створення кам’яних скульптур, що колись прикрашали вхідну браму до комплексу споруд колишнього монастиря кармелітів. Наразі в цій будівлі розташований Роздільський дитячий інтернат.

Деталі та мета аукціону

Онлайн-аукціон триватиме до 30 серпня 2025 року. Усі 29 лотів — це мистецькі твори, створені 25 травня цього року під час пленеру в Роздолі. У ньому взяли участь 13 відомих львівських художників, зокрема Ірина Фартух, Орест Мацейко, Ганна Животовська, а також вихованці “Роздільського будинку друзів”.

Орест Мацейко. “Палац Жевуських-Лянцкоронських”
Орест Мацейко. “Палац Жевуських-Лянцкоронських”

Стартова ціна кожного лоту становить 2500 грн, крок ставки — 500 грн. Переможці будуть оголошені 31 серпня. Також будь-яку картину можна придбати за фіксованою ціною 12 000 грн, що одразу знімає її з аукціону. 20% від кінцевої суми зборів буде передано митцям для компенсації витратних матеріалів.

Організатори ініціативи — проєкт “Палац Розділ”, Кав’ярня-галерея “Штука”, благодійний фонд “Спадщина.UA” та Роздільський дитячий інтернат.

Історична довідка та інклюзивний аспект

Скульптури, які планують відтворити, були виконані з місцевого вапняку майстрами з села Демня. Вони прикрашали браму кляштору кармелітів, збудованого у XVIII столітті за кошти родини Жевуських, які також володіли палацом у Роздолі. Під час Другої світової війни скульптури були сховані. У 1990-х роках їх віднайшли, і наразі оригінали зберігаються при костелі в сусідніх Меденичах. Організатори мають намір створити копії з демнянського вапняку та встановити їх на первісному місці, що дозволить зберегти історичну спадщину громади та покращити естетичне середовище для вихованців інтернату.

Ірина Гресик. «Тихий вечір в Роздолі»
Ірина Гресик. «Тихий вечір в Роздолі»

Крім відновлення пам’ятки, ініціатива має важливий соціальний аспект. Проєкт привертає увагу до місцевої інклюзії, зокрема до “Роздільського будинку друзів”, з яким організатори активно співпрацюють. Це підкреслює їхнє прагнення не лише до збереження минулого, а й до підтримки сучасного життя громади.

Традиційна ініціатива з благодійною метою

Цей аукціон є шостою спільною благодійною подією фонду “Спадщина.UA” та Кав’ярні-галереї “Штука”. Упродовж 2017–2022 років вони вже проводили подібні заходи для підтримки інших об’єктів культурної спадщини Львівщини, зокрема Поморянського замку, Тартаківського палацу, а також костелу у Магерові.

Виставки картин, що виставлені на аукціоні, можна оглянути наживо у Кав’ярні-галереї “Штука” за адресою: Львів, вул. Котлярська, 8.

Наталка СТУДНЯ

З початку року підприємства Львівщини за кошти обласного бюджету та волонтерів виготовили понад 1200 БпЛА та РЕБів

З початку року підприємства Львівщини за кошти обласного бюджету та волонтерів виготовили понад 1200 БпЛА та РЕБів

В четвер, 21 серпня 2025 року, відбулося засідання експертної комісії в межах Програми підвищення конкурентоспроможності Львівської області на 2021-2025 роки.

Участь у засіданні взяли голова постійної комісії з питань діяльності агропромислового комплексу, підприємництва та інвестицій Юрій Раделицький, голова комісії з питань правоохоронної, антикорупційної діяльності та військових формувань Назарій Сумало, депутати обласної ради Роксоляна Вороновська і Володимир Хархаліс.

«Для потреб Сил оборони за кошти обласного бюджету і волонтерів буде виготовлено ще 508 штук: дронів, БпАК комплектів, портативних зарядних станцій, зенітних турелів та РЕБів. Для цього на сьогоднішній комісії погодили 17 заявок на загальну суму 6 мільйонів 910 тисяч.

Загалом для виробництва товарів для забезпечення потреб Захисників та Захисниць у 2025 році вже погодили спільних заявок на 22 мільйони 149 тисяч гривень. За ці кошти виготовлено більш 1200 БпЛА та РЕБів», – поінформували в департаменті економічної політики Львівської ОВА.

Важливо, що акредитація підприємств та волонтерських організацій триває постійно, перелік необхідних документів та деталі за посиланням.

Як розповів Юрій Раделицький, комісія також проголосувала за надання 5 грантів у межах підприємницької ініціативи учасників АТО (ООС), ветеранів війни та їхніх сімей на суму 729,7 тис грн і скерування 500 тис грн безповоротної фінансової допомоги для підприємницьких ініціатив ветеранів війни та їхніх сімей.

Детально про ці можливості – тут.

Наталка РАДИКОВА

Фото на полотні для себе, близьких та коханих

Фото на полотні
Фото на полотні

Фотографія, як і ілюстрація, мають два втілення: цифрове і фізичне. Тішитися цифровим зображення на телефоні або комп’ютері звичайно чудово, але завжди хочеться, щоб найкрасивіші фото знімки радували око у вас або близьких людей на робочому столі або стіні у вигляді, скажімо, картини.

Саме така можливість є завдяки сучасним друкарським технологіям. Будь які ваші зображення можуть бути втіленні у життя за лічені дні або години. Все що для цього потрібно це лише визначитись з бажаними зображеннями і замовити свою майбутню картину у спеціалізованого виробника. Одним із таких виробників картин на полотні є компанія Артпостер.

Майже кожен сьогодні має свій особистий фотоархів і там точно є те, що можна обрати в якості основи для такого типу декору. Зробити друк можна просто з початкового фото, а можна стилізувати під портрет, що створить ще більший «вау» ефект при отриманні.

Які варіанти реалізації фото на полотні?

Фото на полотні
Фото на полотні

Якщо мова про фото портрети, то вариантів стилізації дуже багато, наприклад:

  • ДрімАрт стиль з детальним ретушуванням та мрійливим сюжетом. Зроблений як у яскравих барвах, так і навпаки у пастельних тонах
  • ПопАрт стиль – стилізація під ілюстрацію в максимально кітчевих яскравих тонах
  • WPAP стиль, або LowPoly, що являє собою ілюстрацію в зроблену з полігональних об’єктів
  • Суперзірка – перетворення будь якого відомого постеру з фільму або сюжету на такий самий але з вашою участю
  • Комікс – векторний арт у стилі коміксів

Є ще багато інших варіантів, але якщо потрібно зробити строгий стильний портрет, то чорно-біле фото буде саме тим, що потрібно. Виглядати буде дорого і красиво.

Як обрати якісну картину?

Фото на полотні
Фото на полотні

Щоб не розчаруватися у фінальному результаті потрібно обирати надійних перевірених виробників картин на полотні, наприклад, як Артпостер, що працюють на ринку вже понад 10 років, але для того, щоб краще розумітися з цим питання потрібно знати декілька порад:

  • Чорнила для друку мають бути безпечними і найкращий варіант якщо це буде оригінальні чорнила на пігментній основі – тоді ви отримаєте яскравий принт без запаху, який прослужить вам довгі роки.
  • Якісні полотна на бавовняній основі. Ніякої синтетики чи банерів. Саме щільні полотна (від 350 гр/м2) будуть гарантувати якісний відбиток і мати гідний вигляд. Також вони екологічно безпечні.
  • Підрамник міцний, з бортами, і бажано з сосни. Завдяки цьому ваша картина буде добре тримати натяжку і не провисне вже через місяць.

Звичайно вмілі руки майстрів ніхто не відміняв, але ті хто робить картини багато років, як правило, при наявності вищепереліченого зроблять все професійно.

Зовнішня рамка може підкреслити сюжет, але це і не обов’язково, картина може бути виконана з галерейною натяжкою, що буде виглядати більш об’ємно.

Як замовити фото на полотні?

Фото на полотні
Фото на полотні

Наявність спеціалізованих онлайн сервісів дозволяє завантажити ваше фото просто зі смартфону, обрати потрібні параметри і отримати на пошту чарівну картину.

Якщо потрібні дизайнерські роботи, то виробник обов’язково запропонує вам варіанти реалізації, але завжди треба пам’ятати, що запорука вдалої картини – це наявність зображення гарної якості, тому про це треба подбати заздалегідь.

Досвідчений виробник відправить картину надійно запаковану, щоб враження від отримання не було затьмарено пошкодження в процесі пересилки. Комплектація обов’язково має містити кріплення на стіну.

Робити подарунки завжди приємно, але якщо подарунок буде мати персоналізований посил – це буде просто незабутній момент у житті, а такий презент ще довго буде нагадувати про кохану або близьку людину.

Юлія СПЕНСЕР

Секрети львівської сецесії: як архітектор-українець будував місто, якого більше немає

Секрети львівської сецесії: як архітектор-українець будував місто, якого більше немає

На тихій і затишній площі Маркіяна Шашкевича, що причаїлася між гамірною вулицею Коперника та мальовничим парком, стоїть велична кам’яниця під номером 3. Її хвилясті балкони, витончений ліпний декор та органічні форми одразу привертають увагу. Це не просто архітектурний шедевр, це — автопортрет, візитівка та, на жаль, одна з небагатьох збережених згадок про талановитого українського зодчого Йосипа Делькевича.

Ім’я, яке незаслужено опинилося в тіні більших постатей, але чия творчість залишила помітний слід на обличчі львівської сецесії. Цей текст — спроба вивести його з небуття, дослідити його шлях і показати, як він, разом з іншими українськими майстрами, творив унікальний стиль, що став архітектурним символом нашої ідентичності.

Прибутковий будинок Йосипа Делькевича Львові на площі Шашкевича, 3
Прибутковий будинок Йосипа Делькевича Львові на площі Шашкевича, 3

Шлях до архітектурної вершини

Йосип Делькевич народився у 1883 році в місті Лежайськ, що на території сучасної Польщі [1, с. 248]. Його освіта була тісно пов’язана зі Львовом, який на початку XX століття був потужним центром розвитку мистецтва та науки. Він здобув фахову освіту на архітектурному відділенні знаменитої Львівської політехніки, що було головним осередком підготовки зодчих у Галичині [2, с. 11]. Саме тут він отримав ґрунтовні знання, які згодом допомагали йому творити.

Подібно до багатьох митців того часу, Делькевич не обмежувався лише архітектурою. Він також займався скульптурою, а його роботи вражали поєднанням архітектурної пластики з мальованим декором [3, с. 202]. Це вміння дозволило йому додавати у свої проєкти унікальні декоративні елементи з дерева, виконані в українському народному стилі. [1, с. 249]. Він також був членом об’єднання «Товариство для розвою руської штуки», яке діяло з 1905 по 1914 рік і об’єднувало українських митців [2, с. 14]. Це товариство сприяло розвитку та популяризації українського мистецтва у Галичині.

Житловий будинок у Львові на площі Шашкевича, 2
Житловий будинок у Львові на площі Шашкевича, 2

Заглиблення у львівське мистецьке середовище

Делькевич був тісно інтегрований у львівське українське мистецьке середовище, активно співпрацював з відомими діячами культури. Він був особисто знайомий з митрополитом Андреєм Шептицьким, який був відомим покровителем мистецтва [4, с. 38]. Особливо тісна дружба пов’язувала його з меценатом Стефаном Федаком та, звичайно, з корифеєм української архітектури Іваном Левинським. Коли Левинського у червні 1915 року було заарештовано російськими спецслужбами під час відступу російської армії зі Львова, саме Йосип Делькевич взяв на себе керівництво будівництвом Українського національного театру, проєкт якого було розпочато ще у 1913 році [5]. Цей факт свідчить про високу довіру до Делькевича як до фахівця, який міг успішно продовжити роботу головного майстра. На жаль, через історичні події проєкт театру на площі Маркіяна Шашкевича так і не було реалізовано [1, с. 248].

Цікавий факт! Площа Маркіяна Шашкевича, яка носить свою назву з 1913 року, була придбана товариством «Просвіта» саме для будівництва Українського національного театру [4, с. 42]. На згадку про цей нереалізований проєкт, будинки на цій площі, зокрема №1 та №3, були оздоблені театральними масками [2, с. 12]. Ця декоративна деталь, що прикрашає фасад нинішнього адміністративного будинку №1, є своєрідним мовчазним нагадуванням про амбітні плани української громади.

Архітектурна спадщина Делькевича у Львові

Творчість Делькевича зосереджена переважно на житловій забудові та є яскравим прикладом української сецесії. Серед його відомих робіт — це житлові будинки, що розташовані на площі Шашкевича. Зокрема, прибутковий будинок під номером 3, споруджений у 1906–1908 роках, є його найвідомішим і, на щастя, найкраще збереженим твором [1, с. 250]. Його власна кам’яниця вирізняється пластичними формами фасаду, хвилястими балконами, та розкішним ліпним декором, що демонструє майстерне володіння сецесійним стилем [6, с. 11].

Житловий будинок у Львові на площі Шашкевича, 1
Житловий будинок у Львові на площі Шашкевича, 1

Іншим знаковим проєктом є житловий будинок на пл. Шашкевича, 1. Ця споруда, зведена близько 1905 року, є частиною архітектурного ансамблю площі. Її фасад має витончені декоративні елементи в стилі модерну, доповнені українськими мотивами [2, с. 15].

Також Йосип Делькевич працював над проєктами на вулиці Грюнвальдській (нині — Антоновича). Це кілька житлових будинків, зведених на початку XX століття. Вони характеризуються асиметрією, декоративною ліпниною та поєднанням архітектурної пластики з мальованим декором, що було однією з візитівок його стилю [1, с. 249]. Він також є автором кам’яниці на вулиці Нечуя-Левицького, 19, що виконана в стилі геометричної сецесії [6, с. 14].

Окрім будівництва нових споруд, Делькевич займався також реконструкціями та надбудовами житлових будинків, додаючи їм рис української сецесії. Його творчість була направлена на створення унікального національного стилю, який би виділяв українську архітектуру серед загальноєвропейських течій. На жаль, діяльність Йосипа Делькевича була обірвана його смертю у 1938 році. Похований він на Янівському цвинтарі у Львові, поле 23 [4, с. 52].

Могила Йосипа Делькевича на 23 полі Янівського цвинтаря. Фотографія Ігоря Мончука
Могила Йосипа Делькевича на 23 полі Янівського цвинтаря. Фотографія Ігоря Мончука

Пройшовши повз ці будівлі, варто зупинитися і придивитися до їхніх деталей. В кожній лінії, кожній витійці та кожній декоративній масці відчувається рука майстра, який попри історичні виклики зумів вписати своє ім’я в архітектурну історію Львова. І хоча його ім’я не таке відоме, як імена його колег, його спадщина є невід’ємною частиною архітектурного обличчя нашого міста.

Наталка СТУДНЯ

Список використаних джерел до першої версії:

  1. Бірюльов Ю. Делькевич Йосип / Ю. Бірюльов // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. України НАН України. – К., 2007. – Т. 7 : Де – Л. – С. 248-249.
  2. Присяжна Н. Архітектурна спадщина українських архітекторів львівської сецесії / Н. Присяжна // Вісник Львівської національної академії мистецтв. – 2011. – Вип. 22. – С. 11-20.
  3. Остап’юк О. Мистецтво львівської сецесії / О. Остап’юк // Львівська політехніка: минуле та сучасне. – Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2010. – С. 200-205.
  4. Івашко Ю. Стефан Федак та українське мистецтво Львова / Ю. Івашко // Народознавчі зошити. – 2018. – Вип. 1. – С. 36-55.
  5. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної нації XIX–XX ст. / Я. Грицак. – Київ: Видавництво “Кліо”, 2000. – 320 с.
  6. Архітектура Львова: Час і стиль / За ред. Ю. Бірюльова. – Львів: Центр Європи, 2008. – 480 с.

Дрогобич готується до святкування Дня Незалежності: благодійний ярмарок «Дрогобицький крам» підтримає ЗСУ

Пам'ятник Юрію Дрогобичу, м. Дрогобич
Пам'ятник Юрію Дрогобичу, м. Дрогобич

23 та 24 серпня, у дні відзначення Дня Державного Прапора та 34-ї річниці Незалежності України, у Дрогобичі відбудеться традиційний благодійний ярмарок «Дрогобицький крам». Цей захід стане частиною патріотичної програми, організованої для підтримки Збройних Сил України.

Ярмарок як рушійна сила підтримки

Ярмарок, що вже став дієвим інструментом підтримки захисників, пройде на площах Тараса Шевченка та Замкова Гора. З 10:00 до 19:00 народні майстри та крафтярі представлять унікальні авторські вироби, частина доходу від продажу яких буде передана на потреби армії. Як зазначають організатори, Управління культури та розвитку туризму Дрогобицької міської ради, зібрані кошти будуть спрямовані на підтримку бригади «Чорний ліс».

Програма святкування: об’єднані заради Перемоги

«Дрогобицький крам» є лише одним із елементів святкової програми, розробленої з урахуванням воєнного стану. У місті не буде гучних масових гулянь, натомість усі заходи мають благодійну мету.

Окрім ярмарку, в ці дні відбудуться:

  • 23 серпня, День Прапора: Урочисте віче та церемонія підняття Державного прапора України, патріотична виставка, а також концерт Академічного Прикарпатського ансамблю пісні та танцю України «Верховина» в Народному домі.
  • 24 серпня, День Незалежності: Традиційні святкові Літургії у храмах міста, щорічне ранкове підняття на вежу Ратуші, де також збиратимуть донати. У післяобідній час на одній із площ міста виступить військовий оркестр.

Організатори наголошують, що кожен гість ярмарку має можливість не лише придбати ексклюзивні сувеніри та вироби ручної роботи, а й долучитися до важливої справи підтримки українських захисників. Для майстрів, які бажають долучитися до заходу, триває онлайн-реєстрація.

Ольга ДОВГАНИК

Гурт «Цвіт Кульбаби» представив нову пісню та кліп «Повернутись живим», створений з історій військових (відео)

Гурт «Цвіт Кульбаби» представив нову пісню та кліп «Повернутись живим», створений з історій військових

«Ця пісня має залишитись частиною історії війни в Україні — війни, яку розпочала росія. Це історія, яку не має забути жодне наше покоління», — говорить Василь Марущак, фронтмен гурту, автор слів і музики.

За словами музиканта, композиція виникла після десятків розмов із друзями та знайомими на фронті:

«Хтось розповідав, як уперше одягнув камуфляж. Хтось — як зарядив свій перший калаш. Інші — як готувались до бою наступного дня, і ця розмова звучала як прощальна. Таких історій — безліч. Але найціннішими словами, які я чув від хлопців з фронту, завжди були: «Обіцяю повернутись живим». Можна сказати, з кожної історії — по слову. Так і народилась пісня».

Марущак присвятив її всім українським захисникам і особисто своєму другу дитинства, який нещодавно повернувся з полону. «Ця пісня для мене є дуже важливою, тому я довірився саундпродюсеру Віталію Телезіну. Ми вже не одну пісню записали на 211 Recording Studio у Києві. А так, як я перебуваю на реабілітації у США, то вокал записав у студії вокал записував у студії Slamak Music Production у Чикаго під онлайн-контролем Віталія».

Момент, коли артист почув готову роботу, він описує особливо емоційно: «Коли я отримав фінальний варіант пісні, я був у дорозі. Була ніч, я включив її в машині — і в мене пішли мурашки. Ледь стримував сльози. На цих емоціях з’явилася ідея зняти кліп. Я без роздумів хотів, щоб його зробив відомий режисер Віктор Скуратовський, бо ми маємо спільні погляди».

Режисер одразу запропонував знімати відео з реальними військовими на території бойових дій.

Ольга МАКСИМ’ЯК 

Кросівки M-TAC: зручність і витривалість кожного дня

Кросівки M-TAC: зручність і витривалість кожного дня

У повсякденному взутті сьогодні важливе не стільки те, як воно виглядає, скільки те, як воно працює — під навантаженням, у русі, на пересіченій місцевості, в дорозі, у місті чи в полі. Саме так і створюються м так кросівки (M-TAC) — взуття, яке поєднує легкість спортивної моделі та функціональність тактичного екіпірування.

Це вибір для тих, хто багато ходить, працює на ногах, кермує, переміщується між обʼєктами або просто цінує комфорт без компромісів у міцності. Бренд M-TAC добре відомий завдяки своїм практичним підходам до дизайну: кожна модель створена з урахуванням реального використання — без декоративних надмірностей, але з максимальною увагою до деталей.

Чому саме кросівки M-TAC

На перший погляд — це звичайні кросівки у стриманому стилі. Але, якщо розглядати деталі, стає очевидним: це взуття спроєктоване для значно більшого, ніж просто ходіння по місту.

Ключові переваги:

  • Підвищена зносостійкість. Верх із комбінації синтетичних матеріалів, нейлону та замші витримує постійний контакт із пилом, вологістю, брудом, перепадами температур.
  • Протиковзка підошва. Агресивний протектор забезпечує стійкість на мокрій траві, сипучому ґрунті, асфальті, сходах або плитці.
  • Фіксація стопи. Конструкція гарантує стабільність руху — без надмірного тиску, але з чіткою підтримкою.
  • Анатомічна устілка. Знижує навантаження на хребет, підходить для багатогодинного носіння.

M-TAC також враховує кліматичні особливості — тому в асортименті є моделі з сітчастими вставками для вентиляції, посиленими боковинами, мембранним захистом від дощу або снігу.

Кому підійдуть кросівки M-TAC

Кросівки M-TAC — це універсальний вибір. Вони підходять як для тактичних задач, так і для щоденного міського темпу. Їх обирають:

  • водії та працівники логістики — через комфорт і надійне зчеплення з педалями;
  • волонтери, медики, оперативні працівники — для швидкого пересування без перевзування;
  • туристи й мандрівники — за рахунок міцності, зручності й амортизації;
  • охоронці, інструктори, монтажники — як змінне або основне робоче взуття;
  • цивільні користувачі, які хочуть мати одні кросівки на всі випадки життя.

Завдяки стриманому дизайну ці моделі легко вписуються у повсякденний одяг, не виглядаючи «воєнізовано».

Як вибрати відповідну модель

Щоб кросівки справді працювали для ваших задач, варто зважити на кілька параметрів:

  • Сезонність. Для літа — легкі моделі з вентиляцією; для міжсезоння — посилені з підкладкою; для вогкості — з мембраною.
  • Висота підошви. Для активного руху підійде гнучка, а для довгих переходів — з посиленою амортизацією.
  • Фіксація. Шнурівка має бути надійною, але не створювати точкового тиску.
  • Розмір. M-TAC дотримується стандартної розмірної сітки, але завжди варто міряти з урахуванням устілки та носка.
  • Колір. Найпрактичніші варіанти — чорний, олива, койот або сірий.

Де купити перевірені моделі

Оригінальні кросівки M-TAC доступні на спеціалізованих платформах, таких як militarka.com.ua. Тут представлений повний каталог взуття M-TAC — від полегшених літніх до універсальних варіантів для складних погодних умов. Кожна модель проходить перевірку в реальному використанні, тому відповідає не лише технічним характеристикам, а й запитам тих, хто носить взуття, на яке можна покластися.

Юлія СПЕНСЕР

Богоявленська церква на галицькому передмісті. Частина перша

Богоявленська церква Галицького передмістя Львова. Реконструкція І. Качора
Богоявленська церква Галицького передмістя Львова. Реконструкція І. Качора

Сьогодні пропонуємо читачам Фотографій Старого Львова першу частину статті українського історика, краєзнавця, мистецтвознавця та публіциста Миколи Голубця про неіснуючу сьогодні Богоявленську церкву Львова, що була опублікована у часописі Діло 1926 року (№ 141 від 29 червня). Мову тексту залишаємо оригінальною.

Микола Голубець (зі сайту http://artes-almanac.in.ua)
Микола Голубець

Богоявленська церква на галицькому передмісті

Мало кому з Українців, що проходять перехрестями вулиць Панської та Баторія-Фредри -Кубалі (сучасні вул І.Франка та Князя Романа-Фредра-Шухевича – ред.), прийде хочаб на думку, що саме тут під уличним помостом та під тягарем цілого комплексу камяниць криється територія середньовічного Львова, повна не тільки дорогих для нас історичних традицій, але й не менше дорогих кісток безіменних героїв і діячів нашого минулого.

Тут, на цій до непізнання забудованій території старого Львова кипіло колись життя, таке відмінне від сучасного, зводилися мало не щоденні бої за «права віри й нації руської», тут-же нерідко лилася кров, і раз в історії так обильно, що назву «Крища» признала потомність за найвідповіднішу для цього скравка землі. Нині нема вже не то сліду, але навіть спомину по тому, що тут діялося і тільки час до часу при нагоді каналізаційних чи будівняних робіт, викопуються зпід землі цілі гори людських кістяків, нерідко в суміш зі стародавніми енкомпіонами, перстенями та зброєю…

Вид на вулицю Баторія та середмістя Львова. Поштівка поч. XX ст.
Вид на вулицю Баторія та середмістя Львова. Поштівка поч. XX ст.

І дивуються робітники та інжиніри тим таємничим нахідкам, не вміючи найти собі пояснення їхньої провенієнції. А тимчасом історія того шматка стародавнього Львова говорить нам з вимовністю історичних документів, що ті, не віднині цілими фірами вивожені кістки це рідні нам останки українських передміщан галицького передмістя, що покоління за поколінням клалися на «вічний» спочинок в тіни стародавньої Богоявленської церковці і високої козацької могили, що виросла біля неї в 1648 році…

Попробуймож розгорнути книгу минулого.

Перестроєний польським королем Казимиром Львів мав тільки два передмістя: краківське, утворене зі старого княжого Львова під Замковою Горою, та Галицьке на південний захід від центра. Корінне, українське населення, якому так мало місця полишено внутрі міських мурів, під крилами маґдебурського права, поневолі опанувало передмістя, в яких творило переважаючу більшість. Моральними й матеріяльними засобами передміщан держалась і міська «річ посполита руська» зі Ставропіґією на чолі.

Площа Академічна, поч.ХХ ст.
Площа Академічна, поч.ХХ ст.

В противенстві до старого, краківського передмістя, яке було просто засіяне церквами, та монастирями, новозаселюване галицьке передмістя мало аж до XVI віку тільки одну церкву, а нею була Богоявленська. Обширне її кладовище, яке з року на рік поширювалося записами парохіян, купівлями та наданнями простягалося на території т. зв. франконських ланів, якими польські королі Казимир та Ягайло вивінували місто Львів. З того теж приводу Богоявленська церква, в противенстві до церков і монастирів краківського передмістя, які підлягали владі замкового старости, була підчинена юрисдикції міського консуляту. В котрому місці стояла Богоявленська церква, нині з усею точністю означити трудно. На плані Львова з 1807 р. означено місце неістнуючої вже тоді церкви в розсохах потоків Сороки і Полтви, які зливалися з собою на нинішній Академічній площі. Церковні ґрунти обіймали полосу, що починалася від місця, де нині при Академічній вулиці стоїть торговельно-промислова палата, здовж вулиці Романовича й Панської до вул. Пекарської, а відтіля вниз вулицею Кубалі до Баторія і здовж нею, більш-менш до половини вулиці. Найправдоподібніше церква з дзвіницею, попівством, школою і шпиталем стояла на місці нинішнього скверику, що замикає вул. Баторія від Панської.

Богоявленська парохія простягалась аж до XVI віку, в якому основано дві нові церкви – Преображенську і Чесного Хреста, на все галицьке передмістя, прорізень більш до польових доріг подібними улицями – Глинянською (нині Личаківською), Пекарською, Волоською Дорогою (нині Панською та Зеленою) і Соколівського. що вела на Калічу Гору (де нині костел св. Миколи й університет).

Львівський (старий) університет та костел Святого Миколая, 1884 рік.
Львівський (старий) університет та костел Святого Миколая, 1884 рік.

Нема сумніву, що початок нашої церкви, оскільки не сягне в княжу добу Львова, вяжеться з датою закладин самого галицького передмістя в половині XIV віку. Згадують її найстарші львівські акти вже в 1386 р. як орєнтаційний знак галицького передмістя. З бігом часу відомости про нашу церкву множаться. В 1444 р. повстав в її безпосередньому сусідстві, де нині будинок суду й гімназія при вул. Кубалі, Кармелітський монастир, який записався крівавими стрічками в історії облоги Львова Хмельницьким в 1648 р. З 1443 р. збереглася в городських актах Львова перша відомість про богоявленського священика Ходка, що правувався з священиком Троїцької церкви за якісь богослужебні книги. В 1462 р. виступає як богоявленський пресвітер о. Іван Колодій. Під 1482 р. довідуємося з міських актів, що новоінстальований богоявленський парох заплатив радним міста 14 з лотих, а міській касі одну гривню титулом звичаєвої дані. До 1494 року був парохом отець Яцко Зашківський, а відтак в 1515-1518 роках отець Федір Білинський. За його наслідника о. Антонія Іринковича, який правив парохією в 1539-1570 роках, Богоявленська церква стала крилошанською. По ньому то збереглося до нас кілька гарно рукописих та орнаментованих богослужебних книг. В 1517 р. надала міська рада Богоявленській церкві площу, що при своїй трьохвіконній ширині мала 26 ліктів довжини, за річний чинш 10 грошів. Від о. Антонія купило собі богоявленське брацтво в 1559 р. дім і город за 120 золотих, які приєднало до церковних ґрунтів.

Гедеон Балабан – єпископ Галицький, Львівський і Кам'янець-Подільський. Після 1596 року – екзарх Константинопольського патріарха для українських земель.
Гедеон Балабан – єпископ Галицький, Львівський і Кам’янець-Подільський. Після 1596 року – екзарх Константинопольського патріарха для українських земель.

В боротьбі міського успенського брацтва з владикою Ґедеоном Балабаном передміські брацтва, а в їх числі й богоявленське, станули по стороні владики, чим стягнули на себе анатему київського митрополита Михайла Рагози, кинуту грамотою з 22 липня 1590 р., в якій виключається від церкви богоявленських парохіян Луку Крамаря, Івана Сохобця, якогось Василя та Антонія Грека, як учасників балабанівських конспірацій. Одначе неласка митрополита скоро проминула, бо коли він зимою 1591 р. був у Львові, то богоявленські братчики випросили собі в нього грамоту на лєґалізування брацтва на зразок і в звязку з міським успенським. Одначе через дальші владичо-ставропіґіяльні непорозуміння митрополича братська конституція не утрималася. Заступила її конституція, передана львівським владикою Ґедеоном Балабаном з дати 26 квітня 1602 р. Школу, про яку говориться в першій братській конституції, основано при церкві щойно 1607 р. а шпиталь ще пізніше, в міру розвитку брацтва і зросту його фондів. З принагідних дописок на богослужебних книгах довідуємося, що в 1645 р. «держал школу»  якийсь Яків Черкавський, в 1650 р. Матвій Іванович Нетлінний родом зі села Рихтич, в 1682 р. «мешкал у школі рік» Петро Журавель, після чого «за отца Тимофея мешкал Гнат Булатинський» а по нім «оставал на кондиції богоявленской» Федір Григорович Баковецький. Самозрозуміло, що з «мешканням» чи «кондицією» було звязане бакалярство.

Про богоявленський шпиталь та його льокаторів знаємо дуже мало. На марґінесі одної з богослужебних книг читаємо прим., що цю книгу «Службъ на весь тиждень» дарувала попадя від церкви св. Спаса Агафія, яка жила в богоявленському шпиталі.

Портрет Костянтина Івановича Острозького. Копія 19 століття з інших зображень князя. Колекція Національного музею історії України
Портрет Костянтина Івановича Острозького. Копія 19 століття з інших зображень князя. Колекція Національного музею історії України

Фрагментаричні відносини, збережені в актах, позволяють припускати, що в 90-их роках XVI віку богоявленські братчики побудували нову церкву і то не на місці старої, але в иншому, догіднішому, на яке кількох галицьких передміщан від ступило свої ґрунти. В 1595 р. зазичився в братській касі якийсь Лаврик, попович з Лопушни, на 300 золотих, а коли він в 1598 р. писав завіщання, то записав брацтву не тільки свій дім і огород, але й усі свої фінансові претенсії, на що дав запоруку Константин Острожський, київський воєвода.

Докінчення буде.

Микола ГОЛУБЕЦЬ

«Батьківщина у світлині»: названо переможців фотоконкурсу

Фотоконкурс "Батьківщина у світлині": Відкладене свято краси, що нарешті відбудеться

Громадська організація «Українське Фотографічне Товариство» (УФОТО) урочисто підбила підсумки виставки-конкурсу української фотографії «Батьківщина у світлині», що об’єднав митців з усієї України та діаспори. Проєкт, який було відкладено через повномасштабне вторгнення, став знаковою подією, що відродила традиції, закладені засновниками УФОТО майже століття тому.

На розгляд журі були представлені сотні робіт, що відображають незламну красу української землі, багатство культури та пульс сучасності. До складу журі увійшли відомі професіонали: голова правління УФОТО Роман Метельський, а також члени журі Олег Огородник та Роман Геринович. Секретарем журі була Софія Легін.

За результатами ретельного відбору та обговорення, журі визначило переможців у трьох номінаціях.

Номінація «Незламна Краса Батьківщини»

Ця категорія була присвячена пейзажам, архітектурним пам’яткам та природним дивам, які передають велич і стійкість української землі.

  • І місце: Ірина Бердаль-Шевчик
  • ІІ місце: Олексій Бобовніков
  • ІІІ місце: Володимир Олеськів

Номінація «Обличчя Культури та Традицій»

У цій номінації оцінювалися фотографії, що відображають українців, їхні емоції, повсякденне життя, традиції та ремесла.

  • І місце: Михало Милян
  • ІІ місце: Лев Кисилевський
  • ІІІ місце: Роман Пришляк

Номінація «Міста та Села: Пульс Сучасності»

Учасники цієї категорії представили знімки, що демонструють динаміку сучасного життя в українських містах і селах.

  • І місце: Степан Кучерявий
  • ІІ місце: Ірина Бердаль-Шевчик
  • ІІІ місце: Людмила Шевченко

Урочисте нагородження переможців відбулося 19 серпня, у Всесвітній день фотографії, в рамках Сьомих Львівських Фото Фестин. Організатори висловлюють велику подяку усім учасникам за їхню майстерність і патріотизм.

Цей проєкт ще раз довів, що українське фотомистецтво живе, розвивається і є потужним інструментом для єднання та збереження нашої культурної ідентичності. Найкращі роботи будуть представлені на фотовиставці у Львівському Фотомузеї.

Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ

У Миколаєві встановили новий рекорд України: 35-метровий Красівський пиріг Незалежності

У вівторок, 19 серпня 2025 року, у місті Миколаїв Стрийського району Львівської області відбулася знакова подія, що поєднала гастрономічну традицію та національний дух. На території музею Уляни Кравченко і Миколи Устияновича було встановлено новий рекорд України — найдовший Красівський пиріг Незалежності. Його довжина сягнула 35,6 метра, а вага — 242 кг, що робить його найбільшим виробом у своїй категорії.

Рекорд було офіційно зафіксовано представниками Книги світових рекордів Надією та Іваном Лозаном. Після ретельних вимірювань і перевірки всіх критеріїв, вони вручили дипломи всім, хто долучився до створення цього унікального виробу. Пиріг складався з 96 окремих частин, що символізує єдність та згуртованість громади.

Рекорд України — найдовший Красівський пиріг Незалежності
Рекорд України — найдовший Красівський пиріг Незалежності

Символ української гостинності та історії

Красівський пиріг — це не просто випічка, а давня страва, що передається з покоління в покоління. Його традиція пов’язана з селом Красів і згадується у спогадах сотника УГА Степана Шухевича. Пиріг готується на основі житнього тіста з особливою начинкою із картоплі, гречаної крупи та білого сиру, уособлюючи українську гостинність і добробут.

Сьогодні Красівський пиріг став символом історії та свободи українського народу, а його створення у форматі рекорду підкреслило важливість збереження національних традицій, особливо у такий значущий час.

Рекорд України — найдовший Красівський пиріг Незалежності
Рекорд України — найдовший Красівський пиріг Незалежності

Єднання громад і вдячність захисникам

Захід зі встановлення рекорду став справжнім святом єднання. У його організації взяли участь численні організації, серед яких:

  • Миколаївська міська рада Стрийського району Львівської області
  • ГО «Опілля Стрийського району»
  • Відділ культури, туризму, молоді, спорту та інформаційної політики Тростянецької сільської ради
  • Музей Уляни Кравченко і Миколи Устияновича
  • Туристичний інформаційний центр Стрийського району
  • ГО «Арт простір «KREDENS»
  • Молодіжна рада Стрийщини
  • Національний проєкт «Пліч-о-Пліч: Згуртовані громади»

Програма заходу включала не лише випікання, але й історичні та мистецькі презентації, майстер-класи, а також благодійну акцію — частину пирога передали військовослужбовцям у реабілітаційний центр санаторію «Моршин – Прикордонник».

Цей рекорд став не просто кулінарним досягненням, а й символом єдності, збереження українських традицій та щирої вдячності захисникам України.

Наталка РАДИКОВА

У Львові стартував міжнародний проєкт Excel4Pro для трансформації агропродовольчого сектору

У Львові стартував міжнародний проєкт Excel4Pro для трансформації агропродовольчого сектору

Стейкхолдерів з України запрошують пройти коротке опитування до 24 серпня, щоб долучитися до формування ефективної інноваційної екосистеми.

Tech StartUp School, Науковий парк Львівської політехніки в межах проєкту Excel4Pro (Horizon Europe)  працюють над  масштабною ініціативою, покликаною трансформувати агропродовольчий сектор шляхом розвитку та впровадження інновацій у сфері рослинних білків і біотехнологій.

Проєкт Excel4Pro стартував 1 січня 2025 року і триватиме до 31 грудня 2028 року. Учасниками консорціуму є 17 партнерів із трьох країн — України, Туреччини та Греції:

  • 4 академічні установи
  • 8 бізнес-екосистем
  • 2 державні органи
  • 3 соціальні діячі

Цей збалансований склад реалізує модель чотиристоронньої спіралі інновацій, що охоплює науку, бізнес, державу та суспільство.

Проєкт Excel4Pro спрямований на:

  • пошук нових або альтернативних джерел рослинного білка (зернові, бобові, гриби тощо);
  • розробку інноваційних методів екстракції білка;
  • створення нових рецептур та продуктів харчування;
  • формування транскордонного Excellence Hub — об’єднаної мережі науковців, підприємців, виробників та інвесторів;
  • розробку національних стратегій і дорожніх карт розвитку сектору;
  • зміцнення міжнародної співпраці та трансферу технологій.

В межах проєкту Excel4Pro передбачено проведення серії відкритих заходів, конкурсів та ініціатив для стейкхолдерів з України (підприємців, науковців, стартапів, виробників та переробників).

Запрошуємо долучитися до відкритих можливостей Excel4Pro, серед яких:

  • участь у стратегічних воркшопах та інтерв’ю для спільного формування дорожньої карти розвитку Excellence Hub;
  • залучення до міжнародної мережі (Україна – ЄС – Туреччина – Греція);
  • доступ до унікальної інформації про грантові та інвестиційні  можливості у сфері рослинних білків;
  • участь у DemoDay з призовим фондом 120 000 євро для українських стартапів (2026 р.);
  • можливість скористатись менторськими програмами, R&D ініціативами, навчальними заходами та пілотними проєктами.

«Excel4Pro — це не лише науково-дослідний проєкт, а потужний інструмент об’єднання інноваційних екосистем трьох країн. Це платформа для об’єднання науки, бізнесу та влади з метою розвитку інноваційних агрохарчових технологій, передачі знань та залучення інвестицій. Проєкт допоможе українським науковцям, підприємцям та виробникам стати частиною міжнародного ринку рослинних білків, залучити інвестиції та створювати конкурентоспроможні продукти, що формуватимуть майбутнє харчової індустрії», –  зазначила заступниця директора департаменту агропромислового розвитку ЛОДА Тетяна Борушок.

Для формування ефективної інноваційної екосистеми запрошуються пройти коротке опитування стратегічні та  ключові стейкхолдери: представники бізнесу, інвестори, науковці, державні структури, органи влади, університети та науково-дослідні інститути, медіа та громади.

Дедлайн заповнення опитування: 24 серпня 2025 року.

Перейти до опитування: https://surli.cc/tilajj.

Довідково: Excel4Pro – це чотирирічний проєкт, що фінансується ЄС, спрямований на трансформацію агропродовольчого сектору шляхом підтримки транскордонної співпраці та стимулювання наукової досконалості в Україні, Туреччині та Греції. Завдяки стратегічному використанню місця розташування та масштабів виробництва та перероблення сільськогосподарських культур, багатих на білок, Excel4Pro створює єдиний, взаємопов’язаний транскордонний Excellence Hub, який сприяє розвитку рослинних білкових екосистем, стимулює інновації та постачає екологічно чисті харчові продукти.

Деталі тут: https://surl.li/erodqc.

Наталка РАДИКОВА

Холодильники LG: сучасні технології для збереження свіжості продуктів

Холодильники LG: сучасні технології для збереження свіжості продуктів

Сучасні кухонні тренди диктують нові вимоги до побутової техніки – вона має бути не лише функціональною, а й економічною, стильною та зручною у користуванні. Серед широкого асортименту на ринку особливу увагу привертає холодильник LG https://comfy.ua/ua/refrigerator/brand__lg/, який поєднує передові технології з продуманим дизайном.

Такі моделі здатні забезпечити ідеальні умови для зберігання продуктів, зменшуючи їхнє псування та зберігаючи максимум поживних речовин. Завдяки інноваційним рішенням LG вдалося створити техніку, що відповідає потребам як невеликих квартир, так і просторих будинків.

Головні параметри, на які варто звернути увагу при виборі

Щоб холодильник став справжнім помічником у побуті, потрібно врахувати низку характеристик. Ці деталі допоможуть не помилитися з покупкою та підібрати модель, яка максимально відповідатиме вашим потребам.

До ключових параметрів належать:

  • розміри холодильника – важливо врахувати габарити техніки та вільний простір на кухні;
  • об’єм холодильної та морозильної камер – залежить від кількості членів родини та частоти покупок;
  • клас енергоефективності – моделі з класом А++ і вище споживають значно менше електроенергії;
  • тип компресора – інверторні працюють тихіше та економніше;
  • система розморожування – No Frost або крапельна;
  • рівень шуму – для комфортного користування бажано вибирати моделі до 40 дБ;
  • наявність додаткових функцій – наприклад, звукової сигналізації при відкритих дверцятах або зони свіжості для овочів та фруктів.

Завдяки уважному підходу до вибору можна підібрати техніку, яка стане надійною інвестицією на багато років. А широкий асортимент LG дозволяє знайти холодильник у будь-якому ціновому сегменті та дизайні.

Енергоефективність та система управління

Енергоефективність – один з головних критеріїв сучасного холодильника. Моделі LG у класі А++ і вище споживають мінімум електроенергії, що особливо помітно при щоденному використанні. Крім того, якісна теплоізоляція корпусу та інверторний компресор забезпечують стабільну температуру при меншому навантаженні на систему.

Ще один важливий аспект – зручність управління. LG пропонує як механічні, так і електронні панелі, включно з сенсорними дисплеями. У більш просунутих моделях можна налаштовувати температуру окремо для кожної камери, активувати швидке заморожування або розумний режим збереження енергії. Це робить користування технікою максимально інтуїтивним та гнучким.

Вбудовані моделі та нюанси встановлення

Вбудовані холодильники LG – ідеальний варіант для тих, хто цінує цілісний інтер’єр кухні. Вони дозволяють заховати техніку за фасадами меблів, створюючи акуратний та гармонійний вигляд простору. При цьому функціональність не страждає – вбудовані моделі можуть мати великий об’єм, кілька камер і всі сучасні технології, як у класичних окремостоячих версіях.

Під час встановлення важливо враховувати зазори для вентиляції та сумісність з фасадами. Також варто пам’ятати про кліматичний клас пристрою – він визначає, в яких умовах холодильник працюватиме максимально ефективно.

Техніка, яка створена для щоденного комфорту

Холодильники LG – це поєднання технологій, дизайну та турботи про користувача. Вони тихо працюють, економно споживають енергію та підтримують стабільний мікроклімат для збереження свіжості продуктів. Завдяки продуманим деталям, таким як зони свіжості, полички з можливістю регулювання та додаткові режими охолодження, користування стає простим і приємним.

Якщо ви прагнете додати на кухню техніку, яка поєднує надійність і сучасний стиль, варто звернути увагу на моделі LG. А на comfy.ua ви знайдете великий вибір холодильників цієї марки з актуальними цінами та гарантією від виробника.

Єгор Мальф

Забуті світи, або як львівський цирк Адама Корнацького став епіцентром міжвоєнних розваг

Львівський цирк Адама Корнацького
Львівський цирк Адама Корнацького

Львів, 1924 рік. На вул. Коперника, 37 колись вирувало життя стаціонарного цирку Адама Корнацького. Ця локація, що згодом стане легендарною, була свідком епохи, коли циркове мистецтво переживало свій золотий вік, а Львів ставав одним із його ключових центрів у Центральній Європі (1, с. 23). Завдяки зусиллям Корнацького, тимчасове шапіто перетворилося на постійну арену, що змінила культурний ландшафт міста.

Від мандрівного шапіто до стаціонарної арени

Циркове мистецтво має довгу історію у Львові. Ще з XIX століття місто було одним із найважливіших пунктів на гастрольній мапі європейських циркових труп. Газети того часу рясніють оголошеннями про виступи відомих артистів: акробатів, дресирувальників, ілюзіоністів, які приїздили з Відня, Берліна, Парижа (2, с. 115). Проте, більшість цих виступів відбувалися у тимчасових шапіто, що розташовувалися на площі Каструм, біля будинку «Сокіл» на вулиці Маєра (нинішня вулиця Дорошенка) або в спеціальних павільйонах, як, наприклад, Colosseum (1, с. 34).

На розі вул. Дорошенка- пр-т Свободи. Фото 2015 року
На розі вул. Дорошенка- пр-т Свободи. Фото 2015 року

Ситуація змінилася після Першої світової війни, коли до Львова приїхав Адам Корнацький – фігура, що мала колосальний вплив на розвиток циркового мистецтва в Польщі. Корнацький походив із родини, яка століттями була пов’язана з цирком. Його дід, Ян Корнацький, був відомим дресирувальником, а батько, Францішек, володів власним цирком. Адам продовжив сімейну традицію, створивши свій власний колектив, який швидко здобув визнання завдяки високому професіоналізму та інноваційним програмам (3, с. 45).

У 1922 році цирк Корнацького прибув до Львова. Спочатку, як і інші, вони встановили шапіто, але амбіції Адама сягали далі. Він вирішив створити постійний цирк, який міг би функціонувати протягом усього року. Місце для майбутньої арени було обрано не випадково – ділянка на вул. Коперника, 37 була ідеальною завдяки своєму розташуванню та розмірам. У 1923-1924 роках Корнацький збудував дерев’яну будівлю цирку, яка стала першою стаціонарною ареною у Львові (4, с. 19).

Гіпотетична афіша Cyrk A. Kornacki, яку згенерував ШІ
Гіпотетична афіша Cyrk A. Kornacki, яку згенерував ШІ

Цирк як центр культурного життя

Цирк Адама Корнацького швидко став невід’ємною частиною культурного життя Львова. Його програми вражали різноманітністю та масштабом. Афіші того часу анонсували виступи зірок європейської арени. Наприклад, у 1924 році глядачі могли побачити виступ відомого клоуна Віллі, який приїхав прямо з Відня, або відважних акробатів «Летючих Костело», що вражали своїми трюками під куполом цирку (5, с. 7).

Особливою гордістю цирку були виступи з дресированими тваринами. Адам Корнацький спеціалізувався на дресурі коней, і його кінні номери вважалися одними з найкращих у Польщі (3, с. 56). Газета «Kurjer Lwowski» у 1925 році писала: «Кінна дресура у виконанні Корнацького – це справжній балет на конях, витончений та елегантний» (6, с. 4). Окрім коней, у цирку виступали дресировані леви, ведмеді та слони. Один з найпопулярніших номерів – виступ із чотирма слонами, яких спеціально привезли з Німеччини. Це було настільки дивовижно для львів’ян, що натовпи збиралися не лише на вистави, але й просто подивитися, як тварин виводять на прогулянку по вулицях (7, с. 21).

Крім традиційних циркових номерів, на арені Корнацького відбувалися і менш звичні події. Тут проводилися боксерські поєдинки, які збирали повні зали, а також виступи ілюзіоністів та фокусників. Один із таких виступів – «Дивовижний сеанс гіпнотизму та телепатії» – був настільки популярним, що його довелося повторювати кілька разів (8, с. 3). Цирк ставав місцем, де можна було побачити все – від високого мистецтва до масових розваг.

Занепад і нова епоха

На жаль, золотий вік цирку Корнацького був недовгим. У 1927 році Адам Корнацький вирішив перенести свою діяльність до Варшави, де збудував новий цирк (1, с. 78). Львівська арена була продана, і деякий час там продовжували виступати інші трупи, але вже не з таким розмахом. Згодом будівлю цирку було переобладнано, а в 1941 році її остаточно зруйнували під час Другої світової війни (9, с. 12).

Сьогодні, дивлячись на старе фото, ми бачимо не просто дерев’яну споруду. Ми бачимо епоху, коли Львів був центром циркового мистецтва, а цирк Адама Корнацького – його серцем. Це була епоха відважних артистів, дивовижних тварин та захоплених глядачів, які назавжди залишилися в історії міста.

Цікаві факти:

  • Будівля цирку Адама Корнацького була дерев’яною, але мала центральне опалення, що дозволяло проводити вистави навіть узимку (4, с. 25).
  • Адам Корнацький був не лише циркачем, а й успішним бізнесменом. Він одним із перших почав використовувати агресивну рекламну кампанію, розміщуючи афіші по всьому місту та залучаючи до співпраці журналістів (3, с. 61).
  • Львівський цирк Корнацького був настільки популярним, що його відвідували навіть найвищі чини польського уряду, які приїжджали до міста. Відомо, що у 1925 році на одній із вистав був присутній сам маршал Юзеф Пілсудський (8, с. 5).

Наталка СТУДНЯ

Список використаних джерел

  1. Zimmer A. Lwów i jego cyrki. Zarys historii cyrków we Lwowie w XIX i XX wieku. Wydawnictwo Uniwersytetu Jagiellońskiego, Kraków, 2018.
  2. Nowak J. Cyrk we Lwowie. Dzieje lwowskiego życia cyrkowego. Archiwum Państwowe we Lwowie, Lwów, 1999.
  3. Zimmer A. Historia cyrku w Polsce. Wydawnictwo Naukowe, Warszawa, 2015.
  4. “Gazeta Lwowska”. Afiša Cyrku A. Kornackiego, nr 145 (1924).
  5. “Kurjer Lwowski”. Recenzja z występu cyrku Kornackiego, nr 212 (1925).
  6. “Słowo Polskie”. O drezurze koni Kornackiego, nr 205 (1925).
  7. “Biuletyn Lwowski”. Słonie w cyrku Kornackiego, nr 17 (1926).
  8. “Wiek Nowy”. Z cyrku Kornackiego, nr 180 (1925).
  9. Rybak J. Architektura Lwowa w XX wieku. Wydawnictwo Techniczne, Lwów, 2003.

23 та 24 серпня біля Львова проведуть змагання серед ветеранів BESTRONG GAMES

23 та 24 серпня біля Львова проведуть змагання серед ветеранів BESTRONG GAMES

У суботу та неділю, 23 і 24 серпня, на стадіоні “Сокіл”, що у Сокільниках на околиці Львова відбудуться завершальні в цьому році Національні змагання з адаптивного спорту серед ветеранів війни BESTRONG GAMES. Незмінним організатором турніру є Громадська організація BE STRONG, за підтримки Сокільницької громади. Змагання приурочують до Дня Незалежності України.

Фінальні Національні змагання BESTRONG GAMES 2025 охоплять понад 10 видів адаптивного спорту: паверліфтинг, кросфіт, штовхання ядра, метання диску, веслування на тренажері, гирьовий спорт, стрільба з лука, настільний теніс, адаптивний бокс та інші. Організатори отримали заявки на участь від 150-ти охочих зі всіх куточків України, серед них – і семеро жінок-ветеранів.

У ході турніру відбудеться спеціальна подія – відомий український богатир Олег Пилип’як спробує встановити новий Національний рекорд України у вправі лог-ліфт. Нагадаємо, рівно рік тому також під час BESTRONG GAMES цей львівський стронгмен побив національний рекорд Василя Вірастюка із лог-ліфту, осиливши колоду вагою у 205 кг.

Водночас із основними змаганнями у Сокільниках триватиме і дитячий турнір “Богатирський Котигорошко” пам’яті Юрія Лукащука — веселі спортивні ігри, де діти зможуть проявити свою силу, спритність та командний дух.

Увечері ж 23 і 24 серпня BESTRONG GAMES на стадіоні “Сокіл” завершуватимуться благодійними концертами. Серед артистів, які виступатимуть, – Ivan Navi, Шугар, Ніколас Карма, Наталія Валевська, Віктор Винник. Серед глядачів розіграють автомобіль. Доброчинні внески присутніх підуть на облаштування першого в Україні центру спортивної реабілітації для ветеранів війни, що діятиме у Сокільниках.

“Зал буде обладнаний спеціальними тренажерами, інвентарем для занять адаптивними видами спорту, а також зонами для групових і індивідуальних занять, – каже організатор BESTRONG GAMES, засновник Громадської організації BE STRONG, тренер з адаптивної фізичної підготовки ветеранів війни Євген Лукащук. – Функціонал залу дозволить проводити тренування, терапевтичні сесії, спортивні заходи та навіть змагання”.

Галина ГУЗЬО

У Шептицькому відбудеться благодійний вечір боксу на підтримку ЗСУ

У Шептицькому відбудеться благодійний вечір боксу на підтримку ЗСУ

6 вересня у місті Шептицький відбудеться благодійний вечір професійного боксу, організований з метою збору коштів для потреб Збройних Сил України. Захід проходитиме в комплексі «Акула-Мама» та обіцяє поєднати видовищні спортивні поєдинки з важливою благодійною місією.

Організаторами події виступили промоутерська компанія KO Promotion, Благодійний Фонд «Кава» та «Офіс Шахтаря». Подія відбудеться за особистої підтримки відомого мецената Ореста Кавецького.

«Офіс Шахтаря» – це благодійна організація, яка була створена українським підприємцем для допомоги військовослужбовцям, що отримали поранення на передовій. Наша організація також допомагає ветеранам адаптуватися до цивільного життя та надає психологічну та фізичну реабілітацію. Кошти, зібрані під час заходу, будуть спрямовані на закупівлю медичного обладнання для реабілітації ветеранів.

У програмі вечора заплановані поєдинки за участю топових боксерів Львівщини. Загалом відбудеться 7 боїв. Одним із ключових поєдинків стане бій за титул чемпіона України. Серед учасників — відомі боксери, що вже мають значні досягнення у своїй кар’єрі:

  • Микола Ворончак — чемпіон України з боксу.
  • Назар Бабич — багаторазовий призер міжнародних змагань.
  • Андрій Демчишин — майстер спорту України.

Цей захід є чудовою можливістю підтримати українських спортсменів і водночас долучитися до важливої справи допомоги військовим.

Місце проведення: комплекс «Акула-Мама», м. Шептицький. Дата: 6 вересня. Початок: 17:00.

Продаж квитків розпочнеться незабаром. Слідкуйте за анонсами на офіційних сторінках організаторів, щоб не пропустити можливість придбати квитки.

Наталка РАДИКОВА

Містичний лабіринт чи ідеальна гармонія? Таємниці львівської Площі Ринок

Львів, площа Ринок

Серце Львова б’ється в ритмі Площі Ринок. Це не просто центральний майдан, а живий організм, де кожен камінь, кожна кам’яниця приховує століття історій, загадок та перетворень. Ми звикли бачити її такою, як вона є сьогодні — елегантною та впорядкованою, але її шлях до сучасності був сповнений випробувань, грандіозних планів та архітектурних експериментів.

Ідеальна геометрія з німецькою педантичністю

Своєю ідеальною прямокутною формою (142 на 129 метрів) Площа Ринок завдячує не просто випадковості, а свідомому містобудівному плануванню, яке розпочалося у другій половині XIII століття за князя Лева І, а потім продовжилося після отримання містом магдебурзького права у XIV столітті [1.2, 2.1]. Її проект розроблявся німецькими ремісниками, які заклали основу для строгої, модульної забудови [3.1, 10.2]. Кожен будинок мав приблизно однакову ширину та висоту, а фасади, за рідкісними винятками, мали три вікна, що було не лише архітектурним каноном, а й наслідком податкової політики — існував податок на кількість вікон [3.1]. Ця особливість і досі є однією з найхарактерніших рис Ринку.

Чорна кам'яниця, фото 1945 р.
Чорна кам’яниця, фото 1945 р.

Чорний діамант та золота корона: архітектурні контрасти

Серед 44 кам’яниць, що оточують площу, є ті, чиї історії особливо захоплюють. Однією з найвідоміших є Чорна кам’яниця (пл. Ринок, 4). Збудована у 1588-1589 роках, вона вражає своїм незвичним фасадом з рустованим каменем. Довгий час вважалося, що камінь потемнів від часу, але наукові дослідження довели, що він був спеціально пофарбований у чорний колір, а потім з часом ще й покрився патиною [3.1, 7.1]. Неподалік, на пл. Ринок, 6, стоїть інша архітектурна перлина – Палац Корнякта, відомий також як Королівська кам’яниця. Збудована у 1580 році для заможного грецького купця Костянтина Корнякта, вона відзначається нетиповими для Ринку шістьма вікнами на фасаді, що пояснюється об’єднанням двох сусідніх готичних будинків [1.2, 9.1]. Саме в цій кам’яниці в 1686 році був підписаний “Вічний мир” між Польщею та Росією [9.1].

Площа Ринок, 1890-1910-ті роки
Площа Ринок, 1890-1910-ті роки

Фонтани, що б’ють з глибини віків

Чотири фонтани на кутах площі — з фігурами Нептуна, Діани, Адоніса та Амфітрити — є сьогодні її візитівкою. Але мало хто знає, що вони були встановлені лише на початку XIX століття на місці середньовічних колодязів, які були головними джерелами питної води для міста [3.1, 4.2, 8.1]. Ці фонтани, ймовірно, були створені відомим скульптором Гартманом Вітвером у 1793 році [1.2, 8.2]. Цікавий факт: вода у них раніше текла самотоком, використовуючи природний перепад висот [3.1].

Ратуша: символ влади і нещаслива доля

Центральне місце на площі завжди займала Ратуша — осердя міської влади. Сучасна будівля, зведена у 1827-1835 роках у стилі віденського класицизму, стала четвертою на цьому місці [6.1, 9.1]. Її попередниці спіткала сумна доля. Перші дві ратуші, збудовані у XIV-XVI століттях, були знищені пожежами [6.2]. Третя, зведена у 1619 році, обвалилася у 1826 році [9.1]. Це нещастя призвело до масштабної перебудови не лише Ратуші, а й усієї площі, і сформувало її сучасний вигляд [1.1]. Сучасну Ратушу, попри її монументальність, критики називали “бридким чотирикутником з вежею у формі коминка” [6.1, 6.2].

Львівська Ратуша. Фотограф Генрик Поддембський
Львівська Ратуша. Фотограф Генрик Поддембський

Підземний Львів

Під Площею Ринок пролягає ціла мережа підземних ходів і підвалів [5.1]. Деякі з них збереглися ще з часів готики, інші були частиною оборонних споруд, а більшість слугувала складськими приміщеннями для купців [5.2, 10.1]. Археологічні розкопки підтверджують, що під поверхнею площі приховані залишки старовинних укріплень, зокрема стін та веж, що існували у XIII-XVI століттях [10.1]. Сьогодні частина цих підземель відкрита для відвідування, дозволяючи зануритися в глибини історії міста.

Сара ЛЕЇН

Список використаних джерел:

  1. Lviv Interactive, “Rynok Square in Lviv – Lviv Interactive”, [URL: https://lia.lvivcenter.org/en/themes/rynok-overview/], Accessed 18 Aug 2025.
  2. Wikipedia, “Market Square (Lviv) – Wikipedia”, [URL: https://en.wikipedia.org/wiki/Market_Square_(Lviv], Accessed 18 Aug 2025.
  3. Fest Tour, “5 фактів, які ви не знали про Площу Ринок у Львові – Fest Tour”, [URL: https://fest-tour.com.ua/5-faktiv-yaki-vy-ne-znaly-pro-ploshhu-rynok-u-lvovi/], Accessed 18 Aug 2025.
  4. Велика Українська Енциклопедія, “Площа Ринок у Львові”, [URL: https://vue.gov.ua/%D0%9F%D0%BB%D0%BE%D1%89%D0%B0_%D0%A0%D0%B8%D0%BD%D0%BE%D0%BA_%D1%83_%D0%9B%D1%8C%D0%B2%D0%BE%D0%B2%D1%96], Accessed 18 Aug 2025.
  5. Центр Нутриціології та Функціональної Медицини, “Площа Ринок Львів”, [URL: https://www.alternativemedicine.com.ua/ploshha-rynok-lviv/], Accessed 18 Aug 2025.
  6. Інтерактивний Львів – Центр міської історії, “Пл. Ринок, 01 – будинок ратуші”, [URL: https://lia.lvivcenter.org/uk/objects/city-hall/], Accessed 18 Aug 2025.
  7. Wikipedia, “Чорна кам’яниця”, [URL: https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%BE%D1%80%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%B0%D0%BC%27%D1%8F%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F], Accessed 18 Aug 2025.
  8. Міський Медіаархів – Центр міської історії, “Фонтан з фігурою Діани”, [URL: https://uma.lvivcenter.org/uk/photos/1035], Accessed 18 Aug 2025.
  9. Dorogovkaz.com, “Площа Ринок Львів”, [URL: https://ua.dorogovkaz.com/stati_ploschad_rynok.php], Accessed 18 Aug 2025.
  10. ResearchGate, “On the preservation of the image of the architectural and urban planning complex of Adam Mickiewicz Square in Lviv”, [URL: https://www.researchgate.net/publication/377190671_On_the_preservation_of_the_image_of_the_architectural_and_urban_planning_complex_of_Adam_Mickiewicz_Square_in_Lviv], Accessed 18 Aug 2025.

У Львові відбудеться новий джазовий фестиваль Dzyga Jazz Fest, присвячений пам’яті Маркіяна Іващишина

У Львові відбудеться новий джазовий фестиваль Dzyga Jazz Fest, присвячений пам’яті Маркіяна Іващишина

У день народження Маркіяна Іващишина, відомого громадського діяча та співзасновника мистецького об’єднання «Дзиґа», у Львові започаткують новий музичний фестиваль — Dzyga Jazz Fest. Подія відбудеться 6 вересня в арт-центрі «Дзиґа» і стане першим пілотним заходом, який організатори планують перетворити на щорічну традицію.

За задумом організаторів, Dzyga Jazz Fest — це не офіційний концерт, а камерна подія, що має на меті об’єднати українських джазових музикантів та їхніх шанувальників. Основна ідея фестивалю — створити простір для вільного спілкування, імпровізації та обміну творчою енергією. В анонсі зазначено, що захід пройде у форматі, що заохочує рух та танці, без сидячих місць.

Серед заявлених учасників першого Dzyga Jazz Fest:

  • Yevhenii Dubovyk Project
  • Aesthetic Combination
  • Oleksandr Seleznov

Кульмінацією вечора стане традиційний джем-сейшн, який, як зазначено в анонсі, буде присвячений пам’яті Маркіяна Іващишина, відомого як «Марек». Повна програма фестивалю буде оголошена пізніше.

Організатори зауважують, що зараз в Україні спостерігається нестача масштабних джазових подій, і Dzyga Jazz Fest має намір частково заповнити цю нішу, створюючи платформу для нового покоління музикантів.

Маркіян Іващишин (1966 – 2019) — культова фігура для українського мистецтва та громадського руху, один із засновників мистецького об’єднання «Дзиґа» та однойменного арт-центру. Його внесок у розвиток незалежної культурної сцени у Львові та Україні є надзвичайно вагомим.

Перша хвиля квитків вже у продажі: https://secure.wayforpay.com/payment/s5102270e901b?ref=qr

Олеся ЛЕВИЦЬКА

1...91011...693сторінка 10 з 693

Популярні статті:

Найпопулярніші статті:

Вже бачили наші відео?