Будівничий історизму і модерну: Вінцент Ян Равський

12. 01. 2017

2800

Вінцент Ян Равський (також відомий як Вінцент Равський–молодший) був одним з найяскравіших та найбільш оригінальних львівських архітекторів свого часу. Він пішов стопами свого батька (Вінцента Равського-старшого) та працював у популярних на той час напрямках історизму та модерну і залишив помітний слід на архітектурній мапі Львова австрійського та міжвоєнного періоду. Пропонуємо вам поглянути на його життєпис та львівські творіння.

Вінцент Равський

Вінцент Равський-старший

Львівська політехніка

Віденська політехніка

Народився Вінцент 26 листопада 1850 у Львові. Тут він здобув середню освіту та записався до навчання до Львівської політехніки, студентом якої він був у 1869-1872 роках. Як і значна кількість своїх сучасників, він вирішив продовжувати навчання у Відні, де протягом двох років відвідує заняття у Віденській політехніці.

Після повернення до Львова, він починає працювати у будівельній фірмі свого батька, а у 1876 році Вінцент стає уповноваженим будівничим. У цей час, він не лише працює над своїми власними проектами, але й охоче бере участь у реалізації проектів інших архітекторів як будівничий. Прикладами останнього зокрема стає його участь у спорудженні будівлі Галицького сейму, яка була зведена за проектом Ю. Гохбергера, та участь у будівництві церкви святого Георгія за проектом Густава Загса.

Галицький сейм, сучасний головний корпус Львівського університету імені Івана Франка

Від 1877 року Вінцент був активним членом Політехнічного товариства у Львові, причому був його доволі авторитетним членом, про що свідчить бодай той факт, що протягом 1883–1885, 1887–1900, 1908–1910, 1919 років, Равський входив до його правління. Кілька разів він був заступником секретаря, а у 1893–1895 роках він заступник голови правління. Апогеєм його визнання стало обрання Равського у 1908–1909 роках головою товариства. У 1894 році він очолив новостворену промислово-будівельну секцію товариства. Цікаво що у 1907 році, коли постало питання спорудження нової будівлі товариства, без зайвих вагань було прийнято саме проект Равського, реалізацією якого керував він же, протягом двох років.

У 1889 році Равський профінансував видання досить неординарної та цікавої книги «Вади і покращення нашого житла», яку видало Політехнічне товариство з нагоди Гігієнічної виставки у Львові. У 1890–1894 роках Вінцент входив до складу редакції друкованого органу товариства — журналу «Czasopismo Techniczne». Також Равський був членом комісії, яка поставила своїм завданням вдосконалити та реформувати програми підготовки майбутніх архітекторів у тогочасній Львівській політехніці.

У 1892 році Вінцент долучився до Товариства для розвитку міста Львова, а у 1893 році навіть обирається до міської ради. Він також входив до правління Галицької інженерної палати. У 1890-х Вінцент був одним з експертів на судовому процесі між Леонардом Марконі і Юзефом Каетаном Яновським у справі щодо авторства проекту Промислового музею. На цьому його суспільна діяльність не закінчувалась, так, Равський-молодший входив також до складу журі конкурсів на найкращий проект будинку Торговельно-промислової палати у Львові, який проходив у 1907 році, конкурсу на проект реконструкції львівської ратуші у 1908 році, та конкурсів на будівництво будівлі Акціонерного кооперативного банку у Львові, будівлі казино та конкурсу на проект нової будівлі для Львівського університету.

Проживав Вінцент у своїй особистій віллі на Кастелівці (на жаль, будівля не зеберглась до нашого часу), а від 1894 року на сучасній вулиці Матейка, де він прожив два роки, поки знов уне переселився на Кастелівку, де проживав на сучасній вулиці Чупринки. Помер Вінцент у 1927 році у Львові, тут же і був похований, на Личаківському некрополі. Серед його творінь особливо виділяються наступні будівлі. Житлові будинки на нинішній вулиці Франка, 2 та 4, споруджені у 1883 році.