Продовжуємо розповідати про історію Львівського цирку, його славного артистичного минулого і тих зірок світового рівня, яку ступали на його манеж чи зачаровували всіх під його куполом.
Сьогодні мова піде про гастролі румунського цирку у Львові у квітні 1982 року. Газета “Вільна Україна” від 28 квітня 1982 року в статті “Браво “Арлекіно!”” докладно розповіла про цю непересічну подію соціалістичного Львова. Подаємо статтю без змін та скорочень з повним збереженням стилістики та орфографії.
Добра традиція існує в митців соціалістичних країн: обмінюватися досягненнями в національному мистецтві. Цю традицію, пізнавальну і взаємозбагачуючу, підтримують і державні цирки. Львівський цирк, як й інші цирки нашої країни, вже протягом багатьох років надає свій манеж майстрам циркового мистецтва з Польщі і Болгарії, Угорщини і Німецької Демократичної Республіки, Чехословаччини і Румунії. Нині останні знову гостять в нашому місті, а радянські артисти в ці дні виступають в Бухаресті.
Цього разу румунські друзі привезли до нас циркове шоу «Арлекіно» — програму яскраву, своєрідну, життєрадісну. У виставі і справді є Арлекіно — веселун, задирака, здатний на будь-які чудернацькі витівки. Роль цю виконує артистка Рузібея, різностороння, вигадлива, темпераментна. Разом з групою килимних клоунів артистка не тільки заповнює паузи і в дуеті з артистом Нікушором показує стародавню румунську народну сценку, а й всіляко з’єднує номери, надає виставі потрібного темпу. До речі, цьому ж сприяє і балетна група з її танцями «Карате», «Диско- ритм», «Шехиризада», «Мушкетери» і народною румунською «Чуляндрою». І все ж основними дійовими особами є артисти — солісти і цілі групи, що представляють багато жанрів циркового мистецтва.
Справжньою окрасою вистави можна назвати номери атракціонного плану — дресуру левів, левиць і тигра та ілюзію. З Іонелем Альбертом як дресирувальником ми знайомимось вперше, хоча двадцять років тому він вже гостював у Львові. Але тоді він був асистентом в атракціоні колись відомої румунської приборкувачки Лідії Жиги. (Пишу «колись», бо в 1970 році під час однієї з вистав вона стала жертвою одного з своїх вихованців – хижаків). Іонель багато разів приїжджав в нашу країну, здружився з відомими радянськими дресирувальниками Едером, Буслаєвим, особливо з Александровим-Федотовим, якому й нині вдячний за велику творчу допомогу.
Але румунський дресирувальник не копіює своїх наставників і навіть Лідію Жигу, якій багато років допомагав у роботі. Його стиль, манера триматися на манежі, а точніше в клітці з хижаками, своєрідні. При всій гуманності методів дресирування Іонель під час вистави підкреслює волю, силу людини у стосунках з хижаками. І все ж жодного натяку на приниження гідності тварини глядач не бачить і не відчуває. Отже, і йому ми кажемо «Браво!».
Артист Кора — представник відомої у світі сім’ї ілюзіоністів Іозефіні (його старший брат Аурель, також ілюзіоніст, нині директор Румунського державного цирку). Всілякі появи і зникнення предметів і асистентів, «таємничі» їх перетворення виконуються в такому карколомному темпі, що глядач встигає лише подумати — «Що за диво!» — і приєднатися до гучних оплесків. І це на тому ж манежі, в тому ж сезоні, де показував свій ілюзійний атракціон Кіо. Погодьтеся: після Кіо ілюзіоністам завоювати симпатії глядачів не так легко. А ось артисту Кора це вдалося.
Безперечно, самобутнім, шо немає аналогу в нашому цирку, є жіночий акробатичний ансамбль з підкидною дошкою «Феміна». Видно, номер новий, недавно створений, але «колони» і сальто молодих артисток (а серед них навіть потрійне) свідчать про неабиякий творчий пошук у румунському цирку.
Точний, «холодний» розрахунок у поєднанні з артистизмом, майстерністю виконання приносять успіх учасникам повітряного польоту Ганія, канатоходцям Кристія, еквілібристам на першах Думітраке. Тепло зустрічають глядачі вольтижерів на конях Браєр, гімнастку на корд де парелі Панайтеску, акробатів Білля, жонглера Августина, повітряну гімнастку Альдезі, дресирувальницю голубів і собачок Тотх, ексцентриків з бадмінтоном Тонія.
Успіхові вистави друзів сприяє оркестр Львівського цирку, яким цього разу диригує румунський диригент Ніколає Кокош. До речі, цими днями наш оркестр на чолі з головним диригентом Геннадієм Борисовим вирушає у велику гастрольну подорож разом з одним з радянських циркових колективів.
Отже, у Львівському цирку звершується черговий сезон.Через кілька місяців, восени, ми знову побачимо на манежі майстрів циркового мистецтва — мистецтва сильних, спритних, красивих, мистецтва життєрадісного і оптимістичного.”
Написав статтю Д. Альберт. Ми доповнили її фотографіями з архіву Львівського цирку, які люб’язно надав комерційний директор Львівського цирку Роман Здреник, за що “Фотографії старого Львова” йому безмежно вдячні.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
