Вже сьогодні, 3 травня 2018 року, о 17.00 в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20) відбудеться відкриття виставки «Богиня степу» українського художника з Донбасу Петра Антипа.
Виставка стане логічним продовженням першого етапу проекту: «Амазонка – богиня степу», представленого у квітні 2017 року у Національному музеї Тараса Шевченка (м. Київ). Доповнений новими творами живопису, пластики та графічною серією «Амазонки» (2017–2018), проект не лише продемонструє нові грані творчості художника й широкий діапазон візуально-образних форм, а насамперед представить його доробок як цілісне мистецьке явище. Єдність його складових виявляється як в суто технічних прийомах і манері зображення, так і в концептуальній основі робіт, які наче пуповиною поєднують різні царини мистецтва Петра Антипа.
![Петро Антип. Єднання](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/05/ftegz01.jpg?resize=696%2C608)
Митець звертається до колективної пам’яті й актуалізує її культурні смисли, накопичувані у надрах колективного підсвідомого впродовж століть і навіть тисячоліть. Головний «герой» проекту – міф, як один із носіїв-репрезентантів культурної пам’яті й водночас, як позачасова модель, що стає джерелом індивідуальної міфотворчості художника. Йдеться про автохтонну, відому нам за античними джерелами (оповідання Геродота про Велику Скіфію) міфологічну спадщину.
На початку 2010-х років, наче в передчутті майбутніх подій у країні, у творчості Петра Антипа з’являється архетип амазонки. Згодом він еволюціонує від переживання особистісної трагедії в картині «Пе́нтесілея, Ахіллес і Терсіт» (2012) до узагальненого образу володарки степу (з 2014): недарма вона – «богиня» в інтерпретації автора. У 2017 році художник повертається до творення індивідуального характеру й більшої інтимності, зокрема, через серію портретів і рисунків на еротичну тематику.
![Петро Антип. Степ. Дихання весни](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2018/05/ftegz02.jpg?resize=696%2C502)
Проте Петра Антипа людина цікавить насамперед як частина природи та історії. Властиве художнику неоміфологічне, універсальне сприйняття світу, де все, за висловом О. Геніса, «однаково важливе, однаково неважливе, однаково священне», віддзеркалюється в усіх його творах. Композиція в них позбавлена часу. У його скульптурно-живописно-графічному всесвіті всі – сучасники. Тут немає прогресу чи еволюції, відсутні минуле та майбутнє, є лише теперішнє, в якому люди, тварини, каміння, біоморфні та геометричні елементи зливаються в єдиний живий організм. Й недарма постає скульптурний образ бога часу – Світовида.
У цьому синхронному світі художник шукає нової цілісності, порядку, свідомості, яка виходить з тотожності макрокосму й мікрокосму, суб’єкта та об’єкта, природи і людини… Під цим оглядом залюблена в степову давнину творчість Петра Антипа – на часі. Адже сьогодні нове виростає з минулого. Ми активно згадуємо про архаїчний синкретизм, а наука змінює парадигму, уявляючи світ як павутиння взаємопов’язаних процесів, серед яких ніщо не має фундаментального характеру.
Оглянути експозицію виставки «Богиня степу» українського художника з Донбасу Петра Антипа можна в Національному музеї у Львові імені Андрея Шептицького (просп. Свободи, 20) до 20 травня 2018 року.
Марина СТРЕЛЬЦОВА
мистецтвознавець