Мабуть кожна кам’яниця львівського середмістя має свою цікаву історію та загадку… Середньовічний уклад життя, інвазія цивілізаційного поступу, впливи культур…- все це створило чудовий грунт для цього. Цікавою ілюстрацією цього процесу є історія Абрекової кам’яниці…
Зведена вона наприкінці XVIII ст. у бароковому стилі на готичних пивницях двох кам’яниць; зберігає давню планувальну структуру та унікальні елементи білокам’яної барокової різьби. Вперше будівля постає у готиці при облаштуванні Ринку XIV ст. У середині XVI ст. стає власністю доктора медицини і міського райці Андрія Абрека, грунтовно перебудовується.
Після смерті доктора, наприкінці XVI ст., кам’яницею володіла вдова Абрекова…
Відтоді віконниці бічного фасаду будинку (від вул. Шевської) були місцем своєрідної стінгазети — на них писали епіграми, короткі послання, малювали карикатури… І ті, й інші іноді мали політичний зміст, а найчастіше це було висміювання особистих ворогів, часто — досить непристойне. Подібне явище перед тим мало місце в Римі. Там з цією метою використовувалася статуя біля майстерні шевця Пасквіно, звідки і пішов загальноприйнятий термін “пасквіль”. У Львові йому відповідав вислів “потрапити до старої”, бо будинок належав пані Абрековій.
“Що каже пані Абрекова?” — цими словами львів’яни часто віталися вранці. Першою жертвою пасквілів стала сама власниця, а потім взялися за інших… Особливо діставалося магістратові — керівному органові міста. Нововведення набуло міжнародного характеру, бо під час ярмарку цією творчістю займалися і приїжджі з інших країн. У 1601 р. масштаби почали лякати – магістрат змушений був видати спеціальну постанову, яка забороняла подібні вправи, і поставити біля будинку сторожу.
Саме у цій постанові кам’яниця названа Абреківською… У 1613 р. будинок став осередком військових повстанців (ребеліянтів), які, повернувшись із походу в Московію, не отримали грошей. Під час тих подій будівлю було серйозно пошкоджено.
Час також не шкодував давньої споруди… 1767 р. ці руїни придбав львівський годинникар Антон Камінський, один із засновників годинникарського цеху у Львові. За декілька років він звів нову кам’яницю на старих пивницях та приєднав до неї давню кам’яницю під №3 (Тарнавську і Валішевських). В кам’яниці №3 від XVI ст. мешкали і працювали різні ремісники: римарі, мечники, сідлярі та кравці… Наприкінці останньої чверті XIX ст. було надбудовано четвертий поверх.
Ще у 1963 році Абрекова кам’яниця стає пам’яткою архітектури містобудування національного значення (охоронний № 354)
Використані джерела :
