15 цікавих фактів про львівський “Оссолінеум”

529

Сьогодні розповімо читачам Фотографій Старого Львова 15 цікавих фактів про ще одну візитівку Львова, найвизначнішу будівлю на сучасній вулиці Стефаника – комплекс Наукової бібліотеки НАН України ім. Василя Стефаника або як її ще називають «Оссолінеум».

Гравюра з виглядом інституту (музею) Оссолінських у Львові, 1848 рік
Гравюра з виглядом інституту (музею) Оссолінських у Львові, 1848 рік
  1. Колись тут був монастир сс. Кармеліток Черевичкових, заснований у 1632 р. Дерев’яний костел Св. Аґнєшки збудували для них у 1638 р. на землях поблизу Галицької брами, які подарував монастирю львівський ловчий Каспер Вєльжиський та його дружина Катерина з Копичинських. Монастир і костел були зруйновані під час облог Львова середини ХVII ст.
  2. Більшу ділянку під горою Шембека подарував сестрам-кармеліткам у 1671 р. князь Олександр Януш Заславський – нащадок роду Острозьких. До 1677 р. тут збудували новий монастир та костел.
К.Ауер. Бібліотека Оссолінських, 1846-47 рр.К.Ауер. Бібліотека Оссолінських, 1846-47 рр.
К.Ауер. Бібліотека Оссолінських, 1846-47 рр.
  1. У 1711 р. до монастиря вступила Катерина Белжецька, яка внесла до його фонду 60 тис. злотих, що дозволило розпочати будівництво мурованого костелу, який був освячений в 1716 р. У 1744-1745 рр. костел Св. Аґнєшки  перебудували після  пожежі за проектом Бернада Меретина.
  2. Під час реформ цісаря Йосифа ІІ, у 1782 р. австрійська влада закрила монастир і перетворила на римсько-католицьку духовну семінарію. Через десять років семінарію перенесли до колишнього монастиря Кармеліток Босих під Високим Замком. А костел Св. Аґнєшки і прилеглі будівлі перейняло австрійське військо, яке влаштувало тут склади і пекарню.
Листівка, що ілюструє угоду між Оссоліньским і Любомирським з видом закладу Оссолінських і портретами фундаторів
Листівка, що ілюструє угоду між Оссолінським і Любомирським з видом закладу Оссолінських і портретами фундаторів
  1. Пожежі 1804 та 1812 рр. довели колишній монастир до руїни, які у 1817 р. придбав на аукціоні граф Юзеф Максиміліан Оссолінський, який був меценатом та займався науковою діяльністю. Він не мав нащадків і заснував у Львові Національний заклад ім. Оссолінських. Після смерті Оссолінського його величезну книгозбірню перевезли до Львова, де вона стала основою бібліотеки Національного закладу ім. Оссолінських (скорочено – «Оссолінеум»).
  2. Перший проект перебудови споруди колишнього монастиря для потреб майбутнього закладу ім. Оссолінських опрацював віденський архітектор Пьєтро Нобіле. Проте його проект був настільки вартісним, що від нього довелося відмовитися.
Заклад Оссоліньских Львів, поч. ХХ ст.
Заклад Оссоліньских Львів, поч. ХХ ст.
  1. У 1827-1831 рр. під керівництвом інженера Юзефа Бема перебудували колишній костел Св. Аґнєшки, західний фасад якого прикрасив потужний портик з чотирьох колон. Інтер’єр костелу переробили під книгозбірню за проектом Фридеріка Бауманна.
  2. У 1845 р. відновлено фрески на куполі середини ХVІІІ ст. Оздобленням будинку займався також скульптор Йоганн Шімзер. Добудову східного корпусу здійснювали у 1837-1851 рр. архітектори Йоган Зальцман та Вільгельм Шмідт. У 1854 р. зведено портал головного входу за проектом краківського архітектора Теофіла Жебравського. Сучасного вигляду бібліотека набула після реконструкції під керівництвом архітекторів Людвіка Рамулта та Лукаша Бодашевського.
Музей Оссолінських. Львів. Автор Станіслав Тондос.
Музей Оссолінських. Львів. Автор Станіслав Тондос.
  1. У 1830 р. відкрито друкарню, а в 1833 р. – читальний зал бібліотеки. Першими директорами «Оссолінеуму» стали ксьондз Францішек Сярчинський, а з 1831 р. доктор філософії і права Констаннти Словінський.
  2. У 1834 р. в закладі проведено обшуки, під час яких знайдено польські патріотичні брошури, видані таємно в тутешній друкарні. Директора та його співпрацівників заарештовано, а «Оссолінеум» закрито. Книгозбірню хотіли ліквідувати, але князь Генрик Любомирський особисто їздив до цісаря Франца І, щоби цьому запобігти. Однак з ініціативи віце-губернатора Галичини Франца Кріґа «Оссолінеум» понад десять років не міг займатися публічною діяльністю. Лише в 1847 р. відновлено роботу друкарні, а з 1848 – читального залу.
Колекція зброї Оссолінеуму
Колекція зброї Оссолінеуму
  1. “Є тут велика бібліотека, де зібрано понад 150 000 книг, в тому числі дещо з українських стародруків, 5000 рукописів, багато автографів, велика збірка географічних карт. Також міститься тут музей ім. Любомирських із великою збіркою портретів, зброї, рисунків, ритовин, монет та іншої старовини”, – писав Іван Крип’якевич.
  2. До Другої світової війни з боку вул. Коперника стояла колона тосканського ордену з фігурою Матері Божої з Дитятком, а територія закладу була огороджена металевою огорожею, яку розібрали у 1971 р.
Фігура Матері Божої, що стояла перед будівлею бібліотеки Оссолінських (Стефаника) у Львові до Другої Світової війни. Фото 1920 року.
Фігура Матері Божої, що стояла перед будівлею бібліотеки Оссолінських (Стефаника) у Львові до Другої Світової війни. Фото 1920 року.
  1. Під час Другої світової війни частину збірок перевезли до Польщі, і нині «Оссолінеум» продовжує працювати у Вроцлаві. А до бібліотеки, збирали видання з колишніх приватних бібліотек та книгозбірні НТШ. Велика частина видань за радянських часів була практично недоступною для читачів, а частину книг, картин, скульптур просто знищили як «буржуазно-націоналістичні».
  2. 02 січня 1940 р. було створено Львівський філіал Бібліотеки АН УРСР (з травня 1971 р. – це Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника АН УРСР, а 5 серпня 1989 року бібліотека отримала статус науково-дослідного інституту).
Бібліотека імені В. Стеваника НАНУ (колишній "Оссолінеум")
Бібліотека імені В. Стефаника НАНУ (колишній “Оссолінеум”)
  1. Приміщення бібліотеки відремонтовано коштом меценатів Тетяни і Володимира Антоновичів. Перед будинком у 1971 р. встановили пам’ятник Василю Стефанику (скульптор В. Склородза, архітектор М. Вензелович), а на стіні – пам’ятну композицію, присвячену «Руській Трійці» (1987 р.), яку виконали скульптор М. Посікіра та архітектор М. Федик.

Софія ЛЕГІН

Джерела:

  1. Крип’якевич Іван. Історичні проходи по Львові. Накладом товариства “Просвіта” у Львові, 1932
  2. Мельник Ігор. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012
  3. Метельський Роман. Оссолінеум, або де зберігаються “заборонені” спецфонди

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.