Сьогодні розповімо читачам Фотографій Старого Львова 15 цікавих фактів про ще одну візитівку Львова, найвизначнішу будівлю на сучасній вулиці Стефаника – комплекс Наукової бібліотеки НАН України ім. Василя Стефаника або як її ще називають «Оссолінеум».
- Колись тут був монастир сс. Кармеліток Черевичкових, заснований у 1632 р. Дерев’яний костел Св. Аґнєшки збудували для них у 1638 р. на землях поблизу Галицької брами, які подарував монастирю львівський ловчий Каспер Вєльжиський та його дружина Катерина з Копичинських. Монастир і костел були зруйновані під час облог Львова середини ХVII ст.
- Більшу ділянку під горою Шембека подарував сестрам-кармеліткам у 1671 р. князь Олександр Януш Заславський – нащадок роду Острозьких. До 1677 р. тут збудували новий монастир та костел.
- У 1711 р. до монастиря вступила Катерина Белжецька, яка внесла до його фонду 60 тис. злотих, що дозволило розпочати будівництво мурованого костелу, який був освячений в 1716 р. У 1744-1745 рр. костел Св. Аґнєшки перебудували після пожежі за проектом Бернада Меретина.
- Під час реформ цісаря Йосифа ІІ, у 1782 р. австрійська влада закрила монастир і перетворила на римсько-католицьку духовну семінарію. Через десять років семінарію перенесли до колишнього монастиря Кармеліток Босих під Високим Замком. А костел Св. Аґнєшки і прилеглі будівлі перейняло австрійське військо, яке влаштувало тут склади і пекарню.
- Пожежі 1804 та 1812 рр. довели колишній монастир до руїни, які у 1817 р. придбав на аукціоні граф Юзеф Максиміліан Оссолінський, який був меценатом та займався науковою діяльністю. Він не мав нащадків і заснував у Львові Національний заклад ім. Оссолінських. Після смерті Оссолінського його величезну книгозбірню перевезли до Львова, де вона стала основою бібліотеки Національного закладу ім. Оссолінських (скорочено – «Оссолінеум»).
- Перший проект перебудови споруди колишнього монастиря для потреб майбутнього закладу ім. Оссолінських опрацював віденський архітектор Пьєтро Нобіле. Проте його проект був настільки вартісним, що від нього довелося відмовитися.
- У 1827-1831 рр. під керівництвом інженера Юзефа Бема перебудували колишній костел Св. Аґнєшки, західний фасад якого прикрасив потужний портик з чотирьох колон. Інтер’єр костелу переробили під книгозбірню за проектом Фридеріка Бауманна.
- У 1845 р. відновлено фрески на куполі середини ХVІІІ ст. Оздобленням будинку займався також скульптор Йоганн Шімзер. Добудову східного корпусу здійснювали у 1837-1851 рр. архітектори Йоган Зальцман та Вільгельм Шмідт. У 1854 р. зведено портал головного входу за проектом краківського архітектора Теофіла Жебравського. Сучасного вигляду бібліотека набула після реконструкції під керівництвом архітекторів Людвіка Рамулта та Лукаша Бодашевського.
- У 1830 р. відкрито друкарню, а в 1833 р. – читальний зал бібліотеки. Першими директорами «Оссолінеуму» стали ксьондз Францішек Сярчинський, а з 1831 р. доктор філософії і права Констаннти Словінський.
- У 1834 р. в закладі проведено обшуки, під час яких знайдено польські патріотичні брошури, видані таємно в тутешній друкарні. Директора та його співпрацівників заарештовано, а «Оссолінеум» закрито. Книгозбірню хотіли ліквідувати, але князь Генрик Любомирський особисто їздив до цісаря Франца І, щоби цьому запобігти. Однак з ініціативи віце-губернатора Галичини Франца Кріґа «Оссолінеум» понад десять років не міг займатися публічною діяльністю. Лише в 1847 р. відновлено роботу друкарні, а з 1848 – читального залу.
- “Є тут велика бібліотека, де зібрано понад 150 000 книг, в тому числі дещо з українських стародруків, 5000 рукописів, багато автографів, велика збірка географічних карт. Також міститься тут музей ім. Любомирських із великою збіркою портретів, зброї, рисунків, ритовин, монет та іншої старовини”, – писав Іван Крип’якевич.
- До Другої світової війни з боку вул. Коперника стояла колона тосканського ордену з фігурою Матері Божої з Дитятком, а територія закладу була огороджена металевою огорожею, яку розібрали у 1971 р.
- Під час Другої світової війни частину збірок перевезли до Польщі, і нині «Оссолінеум» продовжує працювати у Вроцлаві. А до бібліотеки, збирали видання з колишніх приватних бібліотек та книгозбірні НТШ. Велика частина видань за радянських часів була практично недоступною для читачів, а частину книг, картин, скульптур просто знищили як «буржуазно-націоналістичні».
- 02 січня 1940 р. було створено Львівський філіал Бібліотеки АН УРСР (з травня 1971 р. – це Львівська наукова бібліотека ім. В.Стефаника АН УРСР, а 5 серпня 1989 року бібліотека отримала статус науково-дослідного інституту).
- Приміщення бібліотеки відремонтовано коштом меценатів Тетяни і Володимира Антоновичів. Перед будинком у 1971 р. встановили пам’ятник Василю Стефанику (скульптор В. Склородза, архітектор М. Вензелович), а на стіні – пам’ятну композицію, присвячену «Руській Трійці» (1987 р.), яку виконали скульптор М. Посікіра та архітектор М. Федик.
Софія ЛЕГІН
Джерела:
- Крип’якевич Іван. Історичні проходи по Львові. Накладом товариства “Просвіта” у Львові, 1932
- Мельник Ігор. Галицьке передмістя та південно-східні околиці Королівського столичного міста Львова. – Львів: Апріорі, 2012
- Метельський Роман. Оссолінеум, або де зберігаються “заборонені” спецфонди
