“У цілому місті запанувала темрява, під акомпанемент грому і блискавок дощ лив потоками, центр міста і передмістя перетворилися на суцільне море. Хто мав бурхливу уяву, міг уявити, що він у Венеції і дивиться з вікна на тамтешні канали.
На кількох лініях зупинився рух трамваїв, з усіх боків тривожили управління водоканалу з проханнями прислати помпи та людей для їх обслуговування. Досі Львів мав проблему з нестачею води, тепер скаржиться на її надлишок.
По всіх вулицях у нижніх районах текли річки, на Городоцькій вода стояла на півметра, повністю затопивши льохи та підвали. Де-не-де наплив води був настільки сильним, що про порятунок речей із квартир не могло бути й мови, бідолахи були задоволені тим, що їм самим вдалося врятуватися. Поліцейські, працівники трамвайного депо та робітники комунальних служб виривали ґрати в підвальних вікнах і так витягували мешканців.
Образ найбільшої руйнації представляла вулиця Глибока та сусідні.
Потішних моментів було багато.
Посеред вулиці Городоцької вода зірвала важку кришку каналізації та вдарила з неї 1,5-метровим стовпом, викинувши потонулих собак, котів тощо. Багато шкоди завдали також блискавки, знищивши електричні дроти, на щастя, ніде не спричинили пожежі. Одна жінка постраждала від удару блискавки на вулиці Підколієвій.
Нарешті близько сьомої вечора дощ припинився, щоб опівночі знову піти. Лише вранці погода трохи прояснилася, і очі львів’ян побачили наслідки руйнування.
Головними вулицями можна було плавати на човнах, там утворювалися формальні озера, на більш пологих вода текла струмками. Дуже постраждали парки та сади, а також квартали, населені бідняками”, – описувала зливу газета Nowości Illustrowane
