10 цікавих фактів про головний двірець Львова

Сьогодні хочемо познайомити читачів Фотографій Старого Львова, чи нагадати їм, кілька цікавих фактів з історії однієї з візитівок нашого міста – головного залізничного двірця. Всі ми звикли до величної споруди, що здебільшого першою зустрічає гостей міста Лева. А чи багатьом відомо, що в кінці ХІХ ст. головний вокзал Львова мав зовсім інший вигляд? Та й побудований він міг бути зовсім у іншому місці і бути не головним. 

Про це, і не тільки, у сьогоднішній публікації. І звичайно, що історія головного залізничного двірця Львова налічує значно більше аніж 10 фактів, але ми вибрали на нашу думку найцікавіші.

1. Людвік Вєжбіцький у своєму дослідженні про розвиток залізниць в Галичині у ХІХ ст. писав, що перші технічні плани прокладання залізниці в околицях Львова складав у 1844-1845 рр. інженер Бредтшнайдер. Згідно траси, яку він пропонував двірець мав стати на передмісті, що називалося «Байки» в околицях нинішньої вул. Київської. Звідси колія мала перетнути через міст долину Вулецького потоку і обходити місто дугою з південного боку. Далі залізниця мала бігти схилами пагорбів над Пелчинським ставом через Софіївку, погулянку, Мар’ївку (теперішнє Винниківське озеро), попід чортовою скелею до Винник і далі на Золочів, Тернопіль, Чортків, Заліщик до Чернівців. Коли у 1860-1861 р. велося будівництво залізниці до Львова, то дотримувалися в основному траси накресленої Бредтшнайдером аж до Мшани, а звідти провели її північніше – до нинішнього головного залізничного вокзалу. Аж тоді, коли вже закладали фундаменти двірця, міська влада почала протестувати, що його будують надто далеко від Середмістя.

2. Існували альтернативні проекти розташування вокзалу: між нинішніми вулицями Карпінського та Митрополита Андрея, при теперішній вул. Устияновича, в околиці сучасної вул. Марка Вовчка. Однак усі ці проекти потребували викупу великих ділянок землі, поверненню коштів за вже здійснені роботи та відведення води від двірця до Полтви, на що міська рада категорично не погоджувалася. Ще один проект передбачав розташування вокзалу біля рогу нинішніх вулиць Клепарівської та Золотої. Планувалося навіть використати  для потреб вокзалу величний Дім інвалідів та ветеранів австрійського війська, який будували тут  у 1855-1863 роках. Однак на це не погодилися військові.

3. Людвіг Вєжбицький брав безпосередню участь у побудові у 1860-1861 рр. вокзалу Залізниці Карла Людвіга. Це була будівля, що розтягнулася на 150 м вздовж перонів і складалася з чотирьох чотириповерхових секцій, що нагадували середньовічні вежі, з’єднані між собою двоповерховими спорудами.

4. У 1866 році поряд з вокзалом Залізниці Карла Людвіга був споруджений Чернівецький двірець. 16 листопада 1873 р. до Чернівецького двірця прийшов перший поїзд зі Стрия. Цю трасу будувала Залізниця ім. ерцгерцога Альбрехта. Відразу почалася конкуренція між двома львівськими вокзалами, що були розташовані на відстані 250 м один від другого. Керував обома проектами князь Леон Сапіга, однак дирекції залізниць Карла Людвіга та Чернівецької не змогли домовитися про розширення існуючого двірця. Керівництво обох залізниць вимагало, щоб пасажири, в залежності від напрямку свого руху, сідали до поїзда на одному, а потім на другому вокзалі. На це витрачався додатковий час і продовжувався час подорожі. Врешті-решт у 1872 р. досягнуто домовленість, щоб пасажирський рух  з усіх напрямків відбувався через вокзал залізниці Карла Людвіга, який стали називати Головним двірцем.

5. У 1891 році більшість приватних залізниць Галичини увійшли до складу Цісарсько-королівських австрійських державних залізниць. Відтоді постало питання про будівництво у Льввоі нового залізничного вокалу. Були проекти збудувати новий вокзал поблизу центру міста на площі Сольських (тепер Зерновій), але перемогла концепція побудови його на існуючому місці.

6. Будівництво нового залізничного двірця велося у 1899-1903 р. за проектом архітектора Владислава Садловського за участі фірми Івана Левинського. Будівля головного двірця, це поєднання двох архітектурних стилів – історизму та сецесії.  В основі плану вокзалу лежить видовжений прямокутник, довша сторона якого прилягає  до лінії перонів. В центрі та з боків височіють три ризаліти, завершені  великими куполами з ліхтарями. Фасад членований колонами та пілястрами доричного ордеру.

7. З обох боків порталу головного входу в нішах стоять алегоричні статуї, створені Антонієм Попелем – «Торгівля» і «Промисловість». А над порталом – скульптури Петра Війтовича, які символізують Львів і Залізничний рух.

8. У 1903 р. під керівництвом Людвіка Вєжбіцького збудували дебаркадер. Дахи над п’ятьма перонами, розрахованими на малі австрійські вагони , не могли вмістити сучасних довгих потягів і у 2000 р. скляне покриття поміняли на легкий і теплостійкий ліксан.

9. Проектуванням інтер’єрів займалися архітектори Альфред Захаревич та Тадеуш Обмінський. Інтер’єри двірця були знищені під час російського відступу в червні 1915 р. та в листопадових боях 1918 р. Відбудували Вокзал у 1921 р. Але його знову руйнували авіабомби у 1939, 1941, 1944 рр. Під час відбудови у 1945-1951 рр. додали другий поверх та оформили інтер’єри у стилі сталінського ампіру.

10. Новий двірець урочисто відкрили 26 березня 1904 р. На той час це був найбільший вокзал в Австро-Угорщині.

Софія ЛЕГІН

На матеріалах книги Ігоря Мельника. Краківське передмістя та західні околиці Королівського столичного міста Львова. Львів: Центр Європи, 2011