Вже більше ста років кінотеатри відіграють вагому роль в культурному житті нашого міста. Починаючи з перших показів рухомих зображень і до нашого часу у Львові існувала культура відвідування кінотеатрів. А їх таки було багато. Сьогодні розкажемо про десять кінотеатрів, котрі мають свою цікаву історію.
Забігаючи наперед скажу, що це не всі кінотеатри нашого міста і не найстаріші. Тут зібрана десятка, яка мала свою цікаву історію. А про кінотеатри ми розповідаємо багато і часто.
Кінотеатр “Літак”
У 1970-х роках в парку ім. 50-річчя Жовтня (тепер – Парк “Боднарівка”), що на перехресті вулиць Стрийської і Наукової, працював дитячий кінотеатр “Літак”. Він був розміщений у фюзеляжі списаного пасажирського літаку АН-10, який стояв на постаменті, і до нього вели сходи. 132 глядацьких місця були розміщені у пасажирському салоні. Враховуючи конструктивну непристосованість, умови кіноперегляду були досить некомфортні, попри те, кінотеатр користувався великою популярністю серед дітей та підлітків. До того ж, літак мав трагічну долю – це була дуже невдала модель АН-10, яку перестали виготовляти через величезну кількість авіакатастроф.
![Кінотеатр "Літак" у Львові в парку «Боднарівка», фото 1977 року, автор Олег Лисюк](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/kinolita6.jpg?resize=696%2C513&ssl=1)
Кінотеатр частково згорів у 1988 році, після чого його демонтували і почали будувати церкву. Вона зараз і стоїть на місці колишнього кінотеатру.
Кінотеатр “Маяк” (“Дзвін”)
Розташований по вулиці Шептицких, 45 “Перший літній” кінотеатр цілком відповідав назві і довгий час не мав даху, тому працював тільки влітку. Заклад відкрили у 1950-х роках і він користувався великою популярністю (до ІІ Світової Війни на тому місці існував торговий центр із вбудованим кінотеатром “Гражина”, який був зруйнований у 1941 році).
![Споруда кінотеатру "Маяк" на фото 1960-1970 рр.](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/04/215.jpg?resize=696%2C445&ssl=1)
Пізніше “Перший літній” перейменували в “Маяк”. У 1960-х хітом показів стали індійські мелодрами. З початку 1990-х років кінотеатр отримав назву “Дзвін”, пізніше припинив існування. В 2007 році споруду передали в оренду з метою створення культурно-мистецького центру ім. С. Бандери.
Кінотеатр “Сінефон”
Розташовувався в торговій галереї “Пасаж Міколяша” (між вулицями Коперника і Крутою (тепер – Вороного), спорудженого у 1898-1900 роках архітектурно-будівельною фірмою Івана Левинського.
![Кінотеатр "Сінефон" в пасажі Міколяша](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2014/12/1411.jpg?resize=696%2C518&ssl=1)
Глядацький зал кінотеатру “Сінефон” був розташований на 2-му поверсі пасажу. Керував кінотеатром відомий у Львові ентузіаст кінематографу Людвік Кухар. Показували там комерційні та видовищні стрічки.
Кінотеатр “Жовтень” (“Октябрь”, “Галичина”)
Кінотеатр було збудовано в 1980 р. на проспекті Перемоги (тепер – вул. Любінській), 93 під назвою “Октябрь”, в 1980-х його перейменовано на “Жовтень”, а згодом на “Галичину”.
![Кінотеатр " Жовтень ", афіша з анонсом військового детективу " За даними карного розшуку ", фото 1980 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/01/1981-.jpg?resize=696%2C424&ssl=1)
Кінотеатр не виконував своїх функцій з 2000-х років, деякий час у його фойє діяв радіо-ринок. Будинок демонтований у 2013 р.
Кінотеатр “Парк”
Під час ІІ Світової війни у південно-східній частині парку Костюшка (тепер парк ім. Франка) був збудований кінотеатр “Парк” на 684 місця. Споруджений був орієнтовно в 1943-1944 рр. Від початку 1990-х років цього кінотеатру не існує, його розібрали через аварійний стан.
![Люди біля входу до кінотеатру «Парк» в парку ім. Івана Франка. Фото 1963 року](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/12/16-1963.jpg?resize=696%2C983&ssl=1)
Своєю найбільшою популярністю “Парк” користувався у 1960-тих роках, тоді там можна було переглянути новинки радянського та європейського кіно. Початку сеансів глядачі очікували безпосередньо в парку.
Кінотеатр “Дніпро” ( “Казино”)
У будинку на сучасному проспекті Свободи, 5 діяв кінотеатр, який у різні роки носив різноманітні назви: “Фаун” (1913), “Казино” (1913–1916), “Кінотеатр Польських легіонів” (1916–1917), “Кіно новини” (1917–1926), “Казино” (1926–1929), “Дніпро” (1944–2000-і). Поруч під різними назвами існував інший кінотеатр – “Емпайр” (1938–1939), “Кінотеатр ім. Пушкіна” (1939), “Спартак” (1944–1990-і). Зараз тут розміщений торговий центр “Плазма”.
![Кінотеатр «Дніпро» ( «Казино»)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/Dnipro2.jpg?resize=696%2C448&ssl=1)
Кінотеатр мав двоповерховий павільйон із підвалом, і вхід, розташований з подвір’я будинку, пізніше його перенесли на просп. Свободи через приєднаний під час реконструкції вестибюль із заглибленим на 2,5 м входом із вітриною. Глядацька зала сягала 6,3 м заввишки.
Кінотеатр “Україна”
Кінотеатр “Україна” на площі Галицькій 15/проспекті Шевченка, 1 був найбільшим та найпрестижнішим у Львові до початку 1960-х років. Кінозаклад вміщував 704 глядацьких місця, у фойе перед початком сеансів грав оркестр, працював буфет.
![Кінотеатр “Україна”. Фото 1962 року (з сайту lvivcenter.org)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/10/vabank4.jpg?resize=696%2C492&ssl=1)
Під час ІІ Світової Війни у приміщенні розташовувалось міське відділення Кримінальної поліції – Кріпо. Після закінчення війни мережа кінозакладів дуже швидко відновила діяльність і кінотеатр “Україна” діяв до 2006 р.
Кінотеатр ім. Лесі Українки (“Рай”, “Авеню”)
Кінотеатр ім. Лесі Українки в будинку на пл. Міцкевича, 6/7 існував від 1908 р. до початку 1990-х років. Він був єдиним львівським кінотеатром, де можна було подивитися численні випуски кінохроніки: “Новини дня”, “Хроніка наших днів” та ін.
![Кінотеатр ім. Лесі Українки («Рай», «Авеню»)](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2024/05/kinoteatr.jpg?resize=696%2C501&ssl=1)
Кінотеатр зі зміною власників змінював назви: “Авеню” (1908–1912, 1923–1930), “Дрімленд кіно” (1912–1914), “Втіха” (1914–1915), “Рай” (1930–1943), “Луна” (1943–1945), “Хроніка” (1945–1946), “Ім. Лесі Українки” (1946–2000-і), “Касандра” (2000-і). Припинив своє існування у 2007 р.
Кінотеатр ім. Шевченка
Один з популярних “районних” кінотеатрів 1950-х років – ім. Т. Шевченка на вул. Калініна, 130 (тепер вул. Замарстинівська) почав функціонувати близько 1949 р. як “Кінотеатр ім. 17 вересня”, невдовзі він отримав назву на честь Т. Г. Шевченка.
![Кінотеатр ім. Т. Шевченка, 1960-ті роки. Фотограф невідомий. Джерело: lvivcenter.org](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2021/03/zamarstyniv22.jpg?resize=696%2C468&ssl=1)
Кінотеатр існував до 1980-х років, тепер дещо перебудована споруда колишнього кінотеатру належить Львівській філії Українського товариства сліпих (УТОС), за цією ж адресою розташована Капела бандуристів УТОС.
Існував ще один кінотеатр з цією ж назвою, але розташований за іншою адресою – на вул. Богдана Хмельницького, 114, праворуч Заводу алмазних інструментів, на розі невеличкої вулички, що поєднувала вулиці Богдана Хмельницького та Механічну.
Кінотеатр “Вокзал”
Діяв у 1951-1989 рр. на другому поверсі у споруді вокзалу “Львів-Пасажирський”. Кінотеатр був невеликим. У 1951 р. тут налічувалось 144 глядацьких місця і в середньому відбувалось 4,8 кіносеансів в день.
![](https://i0.wp.com/photo-lviv.in.ua/wp-content/uploads/2015/06/12.08.f.Rum_017.jpg?resize=696%2C518&ssl=1)
А у 1966 р. тут знаходилось 183 глядацьких місць і проходило близько семи кіносеансів на день. У тому ж році кінотеатр перебував 27 днів на ремонті, проте річний план фактично вдалось виконати. За 1989 р. кінотеатр відвідало 110 717 глядачів. Після 1989 р. згадок про цей кінотеатр у документах немає.
Іван ПРИЧКО
Джерело: https://m-ukraine.com/456-10-nezvychaynyh-kinoteatriv-lvova/