Кожен львів’янин любить пишатися минулим свого міста. Ті ж, хто хоч трішки цікавляться історією, залюбки і з гонором, розкажуть про «бабцю Австрію», або ж про мирне, дружнє співжиття трьох найчисельніших львівських громад напередодні Другої світової війни: польської, української та єврейської. Але чи багато з нас знає щось більше окрім розташування кварталів цих громад, або ж їх головних архітектурних пам’яток.
Лихоліття Другої світової війни назавжди змінили обличчя Львова. Зникли не лише його мешканці, а й genius loci (геній місця – дух, атмосфера міста). Якщо уважно глянути на старі будинки, які давно потребують реставрації, або ж були погано відновлені, то можна знайти малюнки, чи написи на польській, їдиші. Ці маленькі деталі, не лише доповнюють загальну картину, а й неначе машина часу, яка переносить нас в минуле.
Можливо чимало з вас, проходячи повз кам’яниці в старій частині міста, натрапляли на маленькі заглиблення прямокутної форми напроти вхідних дверей. Що це, від чого вони? Напевно, частина з вас подумали, що це наслідки невдалого ремонту, або ж там кріпився ліхтар.
Насправді ці отвори є залишками ніш куди поміщали мезузу. Мезуза (מְזוּזָה, дослівний переклад «одвірок дверей») – це сувій пергаменту духсустус зі шкіри ритуально чистої (кошерної) тварини, що містить частини тексту молитви Шма. Сьогодні вцілілі ніші для мезуз можна знайти на кам’яницях, що розташовані в межах єврейського кварталу, наприклад на вул. Староєврейській, Братів Рогатинців.
На внутрішній частині згортку пишуть вірші двох з трьох частин молитви Шма. (Другозак. 6:4-9; 11:13-21). Ця молитва розпочинається зі слів «Шма, Ізраель…», тобто «Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, Бог єдиний», і є віршем із П’ятикнижжя, що проголошує ідею монотеїзму – єдиного Бога. А на зовнішній частині сувою – слово Шаддай (שדי, тобто Всемогутній, також тлумачиться як акронім слів «Шомер длатот Ізраїль» – Охороняюючий двері Ізраєля). Загалом текст мезузи складається з 22 рядків, які містять 170 слів і 713 букв.
Згорток з молитвою поміщається в спеціальний футляр, на зовнішній стороні якого прийнято зображувати букву ש (шин). Цей футляр і прикріплюється до верхньої третини правого одвірку єврейського будинку. У більшості єврейських громад мезузу прикріплюють таким чином, щоб вона була нахилена всередину верхнім кінцем. Проте текст мезузи може написати лише віруючий і високо кваліфікований софер (писар, який переписує священні тексти).
Мезуза – вказує на приналежність до єврейського народу, символізує відданість заповідям, охороняє, освячує будинок і всіх його жителів. Тому і сьогодні єврейська громада прикріплює їх на одвірках у середині дому, або ж біля входу публічних будівель, синагог.
Юлія ПАВЛІВ
Використані ресурси:
