Велика війна 1914-1918 принесла в Європу , та й не тільки в Європу, смерть, спустошення, страждання. Не дивлячись на те, що матеріалів для дослідження цих трагічних подій є придостатньо ця тематика чомусь рідко постає в літературі, а ще рідше в пресі.
Як і будь яка інша війна, Перша світова була спробою переділу територій та впливів. Війна за інтереси і банальні амбіції тих чи інших «Наполеонів».
Поштовхом до початку війни стало вбивство, 28 червня 1914 року, ерцгерцога Франца-Фердинанда у Сараєво. Навколо самого цього факту можна вибудувати цілу книгу. Але нам варто лиш вказати на те, що організація, в якій був Гаврило Принцип, Млада Босна та Чорна рука, скоріш за все фінансувались урядом Російської імперії.
Війна, що розпочалась не носила ненависницького характеру. Очільники воюючих держав чудово знали одне одного і були, в більшості своїй, родичами (Російський імператор Микола ІІ і імператор Германської імперії Вільгельм ІІ були двоюрідними братами, а їхньою бабусею була королева Вікторія).
Європа поділилась фактично чотирма лініями окопів. Які проходили з півночі на південь. Два в Західній Європі і два в Східній. Розуміючи складні обставини ще не баченого конфлікту. Військове командування країн Антанти на Західному фронті переходило до позиційної війни в той час, як на Східному таке було майже не можливо.
Однією з важливих сторінок цієї війни є військова історія Львова. Сьогодні я хочу згадати про окупацію Львова російськими військами та приїзд до столиці східної Галичини російського імператора Миколи ІІ.
Галицька битва ( битва за Галичину) відбулась 10 серпня – 13 вересня 1914 року. Австро-Угорські війська потерпіли поразку і відійшли аж до Карпат. До рук росіян потрапило багато стратегічних територій та міст. Зокрема Чернівці, Львів. Галич. 22 березня 1915 року одна з трьох найбільших у Європі в той час фортець капітулювала, Перемишль було взято. Виснажені і зморені голодом солдати перед капітуляцією висадили в повітря майже всю наявну зброю та боєприпаси.
В зв’язку зі значними успіхами своєї армії на фронті, російський імператор вирішує відвідати новоприєднані території. Для цього, 9 квітня 1915 року, він прибуває у Львів.
Як говорить російська історіографія, галичани надзвичайно раділи з приїзду царя. На всьому шляху його слідування вони виходили з церковними хурогвами та іконами і всяко вітали його.
Місто до приїзду імператора було прикрашене. Всіх «неблагонадійних» було запроторено до тюрем і звільнено тільки після того, як цар покинув Львів. Охорони спочатку не вистачало, але згодом її збільшили за рахунок 5 сотень унтер офіцерів, які під керівництвом жандармських офіцерів мали займатись питанням безпеки імператора.
Спочатку Микола ІІ відвідав гарнізонний православний храм.
Після молебені Микола ІІ поїхав у госпіталь імені великої князівни Ольги Олександрівни, що розташовувався на вулиці Л.Сапєги (нині Бандери 14) в приміщенні академічної гімназії (нині Льві́вська академі́чна гімна́зія при національному університеті «Львівська Політехніка»).
Після цього цар відправляється до палацу намісника, де і залишається на ніч. Спав імператор на ліжку на якому до нього не раз проводив ночі його теперішній ворог Франц-Йосиф.
10 квітня близько 10 ранку Микола ІІ виїхав з вокзалу до Самбора, а вже ввечері прибув до Перемишля, щоб оглянути фортецю та ознайомитись з ситуацією на фронті більш детально.
11 квітня в другій половині дня російський цар виїхав з Перемишля автомобілем і проїхавши через Яворів близько 5 вечора прибув до Львова по Янівській вулиці (нині вул.Т. Шевченка).
Проїхавши місто, кортеж зупинився біля високого замку, на вершину якого зійшов імператор щоб оглянути околиці міста. Після оглядин відбувся святковий обід в приміщені генерал-губернаторства, а вже в близько 22:00 поїзд повіз одного з найбільш могутніх володарів світу до Камянця-Подільського та Одеси.
Але перед тим, як назавжди покинути Галичину, цар подарував головнокомандувачу георгіївську зброю. А саме, шаблю з написом: «За освобождение Червонной Руси… Сердечно Вас любящий и благодарный Николай».
Максим СЕРЕДА
Використана література:
- Майсурян А. Росія в першій світовій війні.-М., 1995
- Ріпецький С. Українське січове стрілецтво. – Львів,1995.
- http://history.lviv.ua/index.php/ru/lvov-v-voinah/33-i-mirovaya-vojna/154-nikolaj-ii-vo-lvove
- http://www.sworld.com.ua/
