Не лише багатством архітектурних стилів та неповторним духом старовини вабив передвоєнний Львів. У міжвоєнний період, до 1939 року, легка та середня промисловість, торгівля нашого міста, вийшли за межі II Посполитої, освоювали ринки країн Європи… Яскравим прикладом успішного львівського бізнесу є крамниця медичного обладнання та супутніх товарів Станіслава Барана, що знаходилась на вулиці Академічній (нині-пр-т Шевченка) – єдина професійна в цій галузі у тогочасній Польщі.
Фірма молодого та амбіційного підприємця була заснована 1918 року у Кракові, проте, невдовзі перїхала до Львова. За короткий час крамниця Станіслава Барана стає відомою у медичних колах всієї Галичини. Передусім, клієнта приваблювала відсутність необхідності робити замовлення за кордоном, та тривалий час очікувати на покупку. Власник вирішив цю проблему створивши мережу складів у місті та регулярно вивчаючи попит і потреби міських медичних закладів.
Підприємець регулярно замовляв найновіші взірці медичних товарів місцевих та закордонних виробників, часто, особисто підтримуючи контакт з виробниками. Належна увага приділялась й участі фірми у щорічних Східних Торгах у Львові (на теренах Стрийського парку), та подібних виставках по цілій країні… У середині 1920-х років фірма Станіслава Барана стає офіційним постачальником чи не усіх лікарень, шпиталів, закладів страхової медицини у Львові.
На той час підприємець замовляв медичне обладнання у Парижі, Берліні, Йєні та Ганау та у інших світових виробників по заводських цінах.
Крамниця Барана на Академічній була облаштована на європейський манер. До 1939 року вона нараховувала 7 відділів, що могли задовільнити потреби найвибагливіших спеціалістів-медиків: лікарський – із медичними знаряддями, медичний – із товарами для хворих, стерилізаційний, електро-медичний, санітарний – товари для підтримки стану, ветеринарний та відділ операційних меблів.
Відомо, що фірма та крамниця Станіслава Барана працювали у Львові до 1940 року. У подальші роки, ані про самого власника, ані про подальшу долю його справи відомостей немає…
Євгеній ІПАТОВ
За матеріалами “Nowosci Illustrowane”, 1924
