Оксана Суховерська (8.04.1891–13.01.1977) – педагог, громадська та культурно-просвітня діячка, провідний фахівець тіловиховання, теоретик і практик гімнастично-спортивного руху в Галичині (“Сокіл-Батько”, “Пласт”, “Жіночий український спортовий кружок” та ін.), руханки і ритміки для жінок, учениця професора Івана Боберського.
Оксана Суховерська узагальнила свій досвід у низці теоретико-методичних праць з проблем фізичного виховання («Рухові забави й гри з мелодіями й примівками», «Роля жінки у фізичному вихованні», «Ритміка» у 2-х томах та ін.).
Праця Оксани Суховерської “Роля жінки у фізичному вихованні” вийшла друком в ілюстрованому журналі української молоді “Українське юнацтво” (Львів, 1933 р., жовтень, число 6). Пропонуємо ознайомитися з її змістом широкому загалу. Публікуємо із збереженням мови та правопису оригіналу.
Оксана Суховерська. Роля жінки у фізичному вихованні
У вихованні людини конечна є рівновага між духовим і фізичним її вихованням. Хибним є поняття, що фізичне виховання бере під увагу виключно тілесну сторону. Противно, має воно на ціли створити придатне підложе для умових та моральних прикмет чоловіка. Фізичне виховання виробляє віру у власні сили та певність себе. Між іншим дуже добрий примір на це дають спортові гри. У них молодь змагається на підставі певних сталих правил та переконуються, що до перемоги доходиться черев співпрацю. Тому у спортових грах виховується молодь суспільно та вчиться шанувати закони.
Фізичне виховання змагає до того, щоби тіло вихованка захоронити від хоріб та виховати його на сильне й послушне знаряддя духа. Руссо каже, що “чим тіло слабше, тим більше приказує духові, а чим воно сильніше, тим більше йому підчиняється”. А Плятон порівнює тіло і душу до праці пари коней, запряжених до одного воза: обидвома треба рівно кермувати й обидва час до часу повдержувати.
Через фізичне виховання й гіґієну можна зменшити недомагання людського організму, а тим самим поправити стан здоровля цілого народу. 40% людей умирає з причин, яких можнаби оминути, поступаючи згідно з правилами фізичного виховання й гіґієни.
Сучасні держави стараються всякими способами розвинути у себе, якнайкраще фізичне виховання. З цею метою закладають вони спортові товариства, дають стипендії на спеціяльні студії в цьому напрямі, збільшують по школах число обовязкових годин руханки, закладають спеціальні школи для інструкторів тілесного виховання і т. п.
Значіння й велику вагу фізичного виховання й гіґієни мусить зрозуміти в першу чергу жінка. Через жінку можна уздоровити цілий нарід. Жінка, як мати – може привести на світ здорове покоління, як вихователька – може покермувати дальшим здоровлям дітей та впоїти в них переконання, що здоровля це скарб, що є власність не лише даної одиниці, але цілого народу. Беззастережний вплив матери на виховання дітей признали всі великі педаґоґи всіх часів.
Фізичне виховання дитини повинно зачатися від перших днів її життя. Його повести мусить жінка-мати. Здається, це справа проста, але добре її виконання є справжньою штукою, що вимагає окремої підготовки та знання. Тому до поважних та відвічальних материнських обовязків у пору мусять приготовлятися ті, що думають взяти на себе велике звання матери.
Очевидно, ніхто не відмовляє жінці права осягнути й найбільшого знання та найвищого становища, але в першу чергу вона покликана до того, щоби стати доброю матірю-патріоткою та товаришкою-подругою. При тому не сміє вона тільки залишатися в тісному родинному кружку. Вона мусить тямити на свою визначну громадянську ролю. Вплив жінки на громадянське життя є більший, як звичайно здається. А щоби цей вплив був добрий та корисний, жінка мусить бути розумною та освіченою.
Однак не менше значіння для життєвого успіху жінки має здоровля та погідний настрій – правдива життєрадісність. Ці такі цінні прикмети можна набути тільки через фізичне виховання. Замість сидіти над глупими сенсаційними книжками, чи по кінах, чи взагалі заниматися всякими непотрібними річами, чиж не краще вправляти руханку й всякі спортові гри? Чиж всяка апатія, гістерія не є наслідком отяжілостн тіла й браку заняття? Кажуть, що ми, Українці за вбогі, щоби вправляти спорт, як інші народи – ні, ми лише за… ліниві.
Довелось мені раз таке почути: “нащо нашим сільським дівчатам, чи міським робітницям руханки, вони й так цілий день рухаються”.
Так, це правда, що вони рухаються й то доволі, а при цьому порядно змучаться, в слід за чим приходить душевне пригноблення. Але візьміть їх вечером на пів години на оболоння, чи зимою до салі та дайте їм пилку в руки, а побачите, що змучення це кудись дінеться, а на лице виступить усмішка. Що більше, в них родиться тверда постанова, що “наша дружина мусить побідити”.
Фізична праця дає вправді задоволення й матеріяльну користь, але підриває організм, зате фізичне виховання під умілим проводом дає не лише задоволення, але й підсилює людський організм. Задачею фізичного виховання є не лише усувати шкідливі чинники для здоровля, але також допровадити одиниці, а через них ціле громадянство до відпорности й фізичного гарту та виробити притомність і відвагу духа.
Один Анґлієць сказав, що битви під Квебек і Ватерльо, де Анґлійці дали докази великого геройства й витривалости, були вже виграні 20 літ скорше, коли то герої цих битв ще як хлопці вправлялися на травниках шкіл в Оксфорті й Кембрідж у спортових грах. А Французи після програної під Седаном прийшли до переконання, що побито їх тому, що не було у них доброї системи фізичного виховання.
Історія вчить нас, що між іншим через фізичне виховання приходили народи до сили й могутности. Бо не скількість а якість народу рішає про його перемогу, чого найкращим доказом наші останні визвольні змагання. Тому найвищий час, щоби наші жінки належно зрозуміли значіння фізичного виховання та взялися за його послідовне переведення.
Джерело: О. С. [Суховерська О.]. Роля жінки у фізичному вихованні // Українське юнацтво. Ілюстрований журнал української молоді. – Львів, 1933. – Жовтень. – Чис. 6. – С. 12–13.
Андрій СОВА
історик
Особлива подяка за надані світлини Лесі Крип’якевич. Стаття проілюстрована світлинами з приватного архіву Степана Гайдучка та Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені Івана Франка.
Література:
Гавалюк Р., Сова А. Невідома історія Оксани Суховерської. – Режим доступу: http://photo-lviv.in.ua/nevidoma-istoriya-oksany-suhoverskoji/ [6.04.2018].
Сова А. До 125-річчя від народження Оксани Суховерської – «музи» української жіночої руханки і ритміки. – Режим доступу: http://100krokiv.info/2016/04/do-125-richchya-vid-narodzhennya-oksany-suhoverskoji-muzy-ukrajinskoji-zhinochoji-ruhanky-i-rytmiky/ [14.04.2016].
Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК; Апріорі, 2017. – 232 с.: іл.
