Львівська школа лісівництва, або освіта під патронатом графа Дідушицького

Загальний поступ Галицького краю у складі Австро-Угорської монархії у XIX сторіччі вимагав належної відповідності у всіх сферах життя імперії, зокрема, у освіті. У середині позаминулого сторіччя відчутною стає потреба у фахівцях лісового господарства – для організації роботи надлісництв та лісових управ, “лісових комісарах”, що мали здійснювати нагляд за користуванням цим надважливим ресурсом…

Ще у 1856 році, у Рільничій школі, в Дублянах, поблизу Львова, чи не вперше на теренах майбутньої України, було започатковано вивчення „енциклопедії лісівництва“ як окремого предмету, для належної підготовки майбутніх фахівців.

Згодом, у жовтні 1874 року, вже у Львові, відбулися урочистості з відкриття Крайової школи лісового господарства, що згодом отримала статус Вищої. Куратором закладу був призначений великий меценат, фундатор природничого музею у Львові граф Володимир Дідушицький. Початково, під діяльність закладу було виділено невелику парцелю на вулиці Святого Миколая (нині Грушевського), поблизу старої будівлі університету Яна Казимира (тепер – біологічний факультет ЛНУ Івана Франка).

У 1880-х роках школу перенесли до придбаної вілли із садом на колишній парафіяльній ділянці Святого Марка – між сучасних вулиць Кобилянської та Франка. Тоді ж школа увійшла до складу Політехнічної вищої школи у Львові.

Ініціатором і першим керівником школи лісівництва у Львові стає Генріх Стшелєцький (1819-1901), син лісника з Добротвору, управ­ляючий львівських міських лісів, член Галицьких госпо­дарського і лісового товариств, науковець та автор близько сотні праць з різних напрямків лісівництва, пер­ший репрезентант вітчизняної лісівничої науки, до чиїх думок дослухатимуться далеко за межами Галичини. Стшелєцький керував школою до 1892 року.

Нове приміщення школи – давню віллу Мілашевських на вулиці Святого Марка (нині Кобилянської) було перебудовано архітектором Бруно Бауером. Поруч, на площі 0,3 га, створили невеликий навчальний арборетум (дендрарій). 1882 року тут розпочало діяльність Галиць­ке лісове товариство, видавався часопис, відбувались галузеві засідання…

До крайової школи приймали щороку близько 15 осіб, переважно матуристів, половина з них отри­мувала стипендії та допомогу з кредитів крайового відділу чи господарського товариства. Окрім цього Галицьке лісове товариство для учнів з незаможних родин з своїх фондів виділяло стипендії, право розподілу яких належало Стшелєцькому… Безпосередньо школою керувала ра­да опікунів з трьох членів. Контроль за її діяльністю здійс­нював крайовий відділ.

Наукову основу молодої лісівничої школи складав доробок природничих та лісівничих шкіл Вар- шавського, Львівського, Краківського, Празького та Віденського університетів. Тут викладали професори Львівського університету (Гломбинський, Острожинський та ін.), Технічної (Франке, Зайончковський та ін.) та Рільничої академій (Шульц, Павлик та ін.) а також науковці з позаосвітньої сфери.

Апогею передвоєнний розквіт школи сягнув коли 1912 року професори вищих навчальних закла­дів Львова подали намісникові Галичини Бадені меморандум “Про утворення лісової академії у краї”. Світова війна завадила здійсненню цього… У міжвоєнний період польська влада об’єднала Вищу лісову школу з Технічною та Рільничою академіями.

Євгеній ІПАТОВ

Використані джерела:

http://pohlyad.com/ , http://base.dnsgb.com.ua/ , http://www.nltu.org.ua/