Львів, що не стався, або яким міг бути Львівський університет

Більшості львів’ян відома споруда по вул. Грушевського (колишня Святого Миколая), куди після листопадових бунтів 1848 року, під час яких будівлю університету розбомбила австрійська артилерія, перенесли львівський університет і де зараз містяться біологічний та геологічний факультети Львівського національного університету ім. Івана Франка. Однак не кожен  знає, що якби не Перша світова війна, то сучасні студенти могли б навчатися у зовсім іншому будинку.

У 1913 році відбувся конкурс на спорудження нової будівлі університету, яка мала замінити корпус на вул. Святого Миколая (сучасній Грушевського).

Ще перед оголошенням конкурсу відбувалися дискусії щодо місця майбутнього будинку та його вигляду. Після виступів архітекторів Вітольда Мінкевича та Ігнатія Дрекслера було вирішено не змінювати рельєф вулиці св. Миколая та зберегти навколишню забудову.

І хоча у виборі стилістики проектів автори не були обмежені, однією з умов конкурсу була необхідність узгодження нової споруди з характером оточення і, особливо, з бароковим костелом св. Миколая.

До 15 квітня 1913 року на конкурс надійшло 32 проекти. І хоча журі не присудило першої премії, але лідером одразу став спільний проект професора Політехніки Адольфа Шишко-Богуша та його учня Максиміліана Бурстіна.

Автори запропонували монументальний, модерністськи будинок крупних, але спрощених, кубічних об‘ємів з великими чистими площинами стін, з деякими неокласичними елементами (зокрема з масивним скульптурним аттиком). Прозорі й утилітарно досконалі плани приміщень передбачали, зокрема, розміщення найбільших залів, у т.ч. вестибюлю і актового залу, по центральній осі.

Другі премії отримали проекти Людвіка Войтичка і Казімежа Вичинського з Кракова у стилі неоклацисизму та Тадеуша Обмінського, який подав три різні версії споруди з мотивами модернізованого бароко і ренесансу.

Треті премії були присуджені Владиславу Дердацькому та Вітольду Мінкевичу, які уявляли собі будинок університету у вигляді палацу з рисами палладіанської архітектури.

Також третьої премії удостоївся проект Антонія Будковського, котрий в центрі фасаду помістив великий неокласичний портик.

У більшості інших проектів переважали тенденції неокласицизму (твори Владислава Садловського, Ігнатія Кендзерського, Яна Протшке, Юзефа Пйонтковського та інших).

Результати конкурсу були опубліковані в окремій брошурі та аналізувались в пресі.

Для публікації використано фрагмент книги Архітектура Львова: Час і стилі: ХІІІ-ХХІ ст./ Упорядник і науковий редактор Ю.О. Бірюльов. – Львів: Центр Європи, 2008

Ілюстрації: Projekty konkursowe nowego gmachu Uniwersytetu we Lwowie wydane przez koło architektów polskich. Lwów, 1913

Софія ЛЕГІН