Ми далі продовжуємо розповідати вам про Свято-Покровський кафедральний собор УПЦ КП у Львові (Колишній костел св. Миколая та монастир Тринітаріїв) і про непросту історію цього прекрасного храму. Як ви пам’ятаєте, попередніх публікаціях ми розповідали про історію появи у Львові монахів-тринітаріїв, унікальні домінанти тринітарського храму, про чотири головні ікони храму, про зміни, які зазнав храм у міжвоєнний період, та про історію храму після другої світової війни, а сьогодні докладно розкажемо про епітафійні таблиці – храмову традицію середини XIX століття. Розповідає кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст Василь Кметь.
Інтер’єр Свято-Покровського кафедрального собору, давнього тринітарського храму святого Миколая, зазнавав певних змін упродовж XIX – поч. XX ст. Зберігся докладний опис інтер’єру храму середини XIX століття – Феліціан Лобенський уклав інвентар, з якого ми знаємо що у цей період у храмі з’явилися живописні пам’ятки відомих тогочасних майстрів, зокрема образ “Найсвятішого Серця Ісусового” Алоізія Рейхана.
Упродовж XIX століття у соборі з’явилась нова традиція – вшановувати епітафійними таблицями видатних діячів, які були пов’язані з діяльністю храму. Серед таких постатей був –священик Зигмунд Одельгевич, який тривалий час служив, опікувався храмом, певний період був наставником Зигмунда Гораздовського, відомого церковного діяча і реставратора цього храму. Також вшанований епітафійною таблицею був і священик Евстахій Скроховський, відома цікава особистість, випускник Паризької школи мостів та доріг, який починав свою кар’єру як інженер, але, зацікавившись мистецтвом, поїхав до Риму і поступив на Григоріанум, відтак, здобувши докторський титул, став професором церковної історії Львівського університету. Відома його низка публікацій з церковної археології, дослідження давньої сирійської церкви. Була в храмі й пам’ятна таблиця на честь Пьотра Хмельовського, завідувача кафедри польської літератури, відомого літературознавця, дослідника творчості Адама Міцкевича, який був також відомий своїми педагогічними новаціями і апеляціями до необхідності самостійної роботи студентів.
Кінець XIX та початок XX сторіччя в історії храму пов’язані також із діяльністю видатної особистості – священика Зигмунда Гораздовського. Зигмунд Гораздовський був відомий своєю катехитичною, місіонерською діяльністю, доброчинністю. Його катехитичні методики та рекомендації було перекладено багатьма мовами та використовувалися католицькими місіонерами в різних країнах світу. Його сміливість у спілкуванні з важкохворими людьми викликала захоплення навіть у його сучасників. Не випадково у 2001 році, під час перебування у Львові, Іван Павло II беатифікував цю видатну особистість, а 2005 року він був канонізований. З історією храму Зигмунда Гораздовського пов’язує ще одна надзвичайно важлива історія – 1902 року він ініціював оновлення та проведення реставраційних робіт у соборі та монастирському комплексі. Роботи за проектом Лужецького тривали кілька років і до 1904 року були повністю завершені. У квітні 1905 року Зигмунд Гораздовський отримав титул папського шамбеляна. Однією із підстав для цього була реставрація тринітарського комплексу.
кандидат історичних наук, історик-медієвіст, архівіст
Василь КМЕТЬ
Ця публікація є продовженням співпраці нашого сайту Фотографії старого Львова і сайту Духовна велич Львова і відкриває цілий цикл унікальних публікацій. Чекайте на продовження найближчим часом.
