У кінці ХІХ – на початку ХХ ст. серед українців у Галичині поширюються та розвиваються різні види спорту. “Королем спортів”, за словами сина Івана Франка – Петра було лещетарство (лижний спорт). В українському середовищі, вслід за громадським і культурно-просвітнім діячем, педагогом, видавцем, журналістом та організатором Іваном Боберським, лещетарство опановував і популяризував Петро Франко. До Першої світової війни він це проводив у руханкових і спортових товариствах “Український Спортовий Кружок” в Академічній гімназії та її філії, “Сокіл”, “Змаговий Союз”, “Пласт”.
У львівській пресі вдалося віднайти чимало публікацій та заміток Петра Франка з малознаного тоді виду спорту – лещетарства. Зокрема, у часописі українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько” – “Вісти з Запорожа” міститься його публікація “Лещетні шляхи коло Львова”. У статті Петро Франко подав інформацію про місця у Львові і навколо міста, де львів’яни їздили на лещетах. Не зважаючи на те, що від появи публікації пройшло вже понад 100 років, й сьогодні Стрийський парк, Кайзервальд, парк “Залізні Води” залишаються місцями, де львів’яни проводять своє дозвілля взимку.
Пропонуємо ознайомитися зі змістом публікації Петра Франка широкому загалу. Публікуємо із збереженням мови та правопису оригіналу.
Петро Франко
Лещетні шляхи коло Львова
Як відомо лещетарі не потребують окремо уладжуваних шляхів, як саночкарі. Сьвіжий, глибокий сніг вистарчає вповнї. Ходить лише о околицю з меншими або більшими з’їздами. Вправним лешетарям треба значних спадів, тяжших з’їздів, закрутів а остаточно горбка на скок. Се все можна мати коло Львова.
Найбільше звісні місця були до тепер в Стрийськім парку і на Погулянці, одначе до парку ходить тепер за богато лещетарів і саночкарів так, що всї похилости скоро вигладжують ся і здержуванє на них доволі утруднене. Кождого року насипає ся в парку на горбі коло саджавки горбок зі снїгу, що служить до скоку. Розбіг все дуже малий (10–15 м.) а скок невеликий (1–3 м). Все таки скокуни не можуть пожалувати ся на брак видцїв, що також хочуть побачити, чи не зломить хто случайно ноги… В парку впрочім є більше горбів і їх всїх скоро виїзджують. Декотрі сього року були навіть позамикані з причини попередних нещасних случаїв. Минувши парк, можемо звернути ся в право на Вульку або в лїво на Зофіївку через нову громівню. Перед новою громівнею маємо вигідні, не надто стрімкі з’їзди навіть досить довгі, як на Львів (100–150 м). І на тих збічах був скоковий горбик із осягом на які чотири метри. На сї гарні горбки можна найвигіднїйше дістати ся з ул[иці] Понінського, до котрої дуже близько. Йдучи дальше на лїво попри громівню за яку годину доходимо на Пасїки і Погулянку. На Погулянцї нераз відбуває ся наука для початкуючих. Бідьше досьвідні йдуть вже на Чортівську скалу (через личаківську рогачку), густо порослу лісом із стрімкими спадами або на Кайзервальд. Точно по другій стороні Львова за янівською рогачкою находять ся прегарні високі та стрімкі убоча Кортумової гори, густо покриті слідами лещет та жердок. Околиця дуже гарна. На лїво від гостинця, коли стояти лицем від міста, находить ся обширна рівнина, янівські оболоня, де лїтом відбувають ся військові вправи, а зимою ся пряма рівнина поперетинана кількома стежками і одним потічком, котрий можна перескочити навіть на лещетах. За рівниною, за колієвим мостом, за фабрикою хлїба “Меркур” починає ся Byлька. На Вульцї перед Кульпарковом находять ся легенькі горби, що рівнож надаються до доброї їзди. Звідти з бігом Пасїки переходимо по ледї попід зелїзничий насип та спиняємо ся перед бурсою “Р[уського] Т[овариства] П[едагогічного]” а радше перед високим комином старої, покиненої цегольні.
На право і на ліво роздягають ся легко похилі “гори”. На одній з убіч сього року поставила собі молодїж греблю, з котрої зіскакувала на саночках. Перед, двома роками поставлено там український осяг в скоцї (4 ½ м). На горбах перед бурсою висвітлили ся сего року також члени лещетарі “Укр[аїнського] Змагового Союза” чистом чотири.
Годить ся згадати ще про один лїсок, положений близько Львова при Снопківській ул[иці] на т[ак] зв[аній] “Зелізній водї” себто в парку Камінського. Гайок складає ся з берез, сосн, смерек і инших дерев, прегарних зїздів і одного, чи не найбільшого у Львові скокового горбка. Місце скоку треба би вирівнати, бо оно дуже нерівне.
Помимо гарних місць до їзди коло Львова лещатаpство управляє в нас ще лиш дуже небогато змаговцїв. Причина лежить в тім, що лещети, привязь, жердка та одежа досить дорогі. Новоповстале спортове товариство “Укр[аїнський] Змаговий Союз” наміряє зарадити злому; постарає ся іменно о дешеві а добрі лещети та трівку привязь. Очевидно що ходить о витворенє нового домашнього промислу, виробу всяких змагових приладів, що не піде так скоро. Початки вже зроблені.
Про зимові лещетарські прогульки членів “Укр[аїнського] Зм[агового] Союза” розкажу пізнійше.
Андрій СОВА
історик
Особлива подяка за надані світлини Лесі Крип’якевич. Стаття проілюстрована світлинами з приватного архіву Степана Гайдучка (м. Львів) та часопису українського гімнастичного товариства “Сокіл-Батько” – “Вісти з Запорожа”.
Джерело: Франко П. Лещетні шляхи коло Львова // Вісти з Запорожа. Часопись руханкових, змагових, мандрівних і пожарних товариств. – Львів, 1912. – 28 лютого. – Чис. 66. Зимове число. – С. 1–2.
Література:
1. Сова А., Тимчак Я. Іван Боберський – основоположник української тіловиховної і спортової традиції / Андрій Сова, Ярослав Тимчак; за наук. ред. Євгена Приступи. – Львів: ЛДУФК ; Апріорі, 2017. – 232 с. : іл.
2. Сова А. Маловідомі сторінки з історії лещетарства у Львові, або як Іван Боберський організовував дозвілля взимку // http://photo-lviv.in.ua/malovidomi-storinky-z-istoriji-leschetarstva-u-lvovi-abo-yak-ivan-boberskyj-orhanizovuvav-dozvillya-vzymku/ (сайт Фотографії Старого Львова; 19.01.2018).
3. Сова А. «Лещетами наоколо Львова» або як Іван Боберський популяризував лещетарство в Галичині // http://photo-lviv.in.ua/jizda-na-leschetah-ochyma-ivana-boberskoho/ (сайт Фотографії Старого Львова; 26.01.2018).
4. Сова А. Іван Боберський – популяризатор лещетарства серед українців у міжвоєнний період // http://photo-lviv.in.ua/ivan-boberskyj-populyaryzator-leschetarstva-sered-ukrajintsiv-u-mizhvojennyj-period/ (сайт Фотографії Старого Львова; 02.02.2018).
5. Сова А. Петро Франко про лещетарську мандрівку навколо Львова 1910 року // http://photo-lviv.in.ua/petro-franko-pro-leschetarsku-mandrivku-navkolo-lvova-1910-roku/ (Сайт Фотографії Старого Львова; 09.02.2018).
6. Сова А. Бережіть спортове спорядження, або як взимку 1910 року з будинку Івана Франка вкрали лещета // http://photo-lviv.in.ua/berezhit-sportove-sporyadzhennya-abo-yak-vzymku-1910-roku-z-budynku-ivana-franka-vkraly-lescheta/ (сайт Фотографії Старого Львова; 16.02.2018).
7. Сова А. Іван Боберський – популяризатор лещетарства серед українців // Вісник Черкаського університету. Серія: Історичні науки. – Черкаси: Черкаський національний університет ім. Б. Хмельницького, 2018. – Вип. 3–4. – С. 53–59.
