Видатний львівський скульптор, графік, художній критик Зиґмунд Курчинський з дитинства мусив долати бідність. Ріс, як то кажуть, дитиною вулиці, ходив гуляти з ножем. На щастя, ледь встиг юнак подорослішати, на зміну холодній зброї прийшов різець, опісля років праці прийшли успіх, повага, визнання.
Зиґмунд Курчинський народився 2 квітня 1886 у Львові в родині бідного кравця Станіслава Курчинського. Батькова майстерня знаходилась у будинку №8 на вулиці Краківській.Сім’я майбутнього скульптора потерпала від злиднів. Сам Зиґмунд знаходив товариство серед безробітних та хуліганів, що з ними зустрічався на Кайзерській гірці. На місце зустрічі нерідко вирушав з ножем. Зі спогадів приятеля його молодості Владислава Узембло постає образ забіякуватого, похмурого, замкненого юнака.
Від 1901 року З. Курчинський навчається в Художньо-промисловій школі у викладачів Юліана(Юліуша) Белтовського і Тадеуша Вишньовецького. Творчість першого сформувалася на ґрунті французької та італійської скульптурних шкіл історизму. Характерну їм академічність майстер поєднував з романтичним та реалістичним трактуванням образу. У своїх ранніх творах Т. Вишньовецький також звертався до романтизму. Проте в роки навчання Зиґмунда куди більше тяжів до неоренесансу й академізму.
Впливи відомих львівських скульпторів, хлопцевих вчителів, помітні вже у перших роботах молодого автора. У той час З. Курчинський вступає до молодіжної соціалістичної організації «Променисті». Дарує «променистим» товаришам виконане власноруч в гіпсі погруддя Карла Маркса.
З 1905 вдосконалює майстерність в Краківській академії. Експресивний Зиґмунд стає улюбленцем професора Костянтина Лящки, великі надії покладають на нього й інші викладачі. По завершенню навчання в Академії, в 1908, юнак відвідує Мюнхен. Відтак кілька місяців живе в Парижі, стажується у Павла Трубецького. В майстерні Огюста Родена З. Курчинсьий працює каменярем, вільний від роботи час проводить у Луврі. Тут, у найвідомішому музеї світу, знайомлячись із роботами геніїв минулого, скульптор формує власну манеру. З елементів сецесії, імпресіонізму, Роденового символізму, інтерпретацій архаїчних стилів під впливом Е.-А. Бурделя збирає мозаїку свого стилю. Майбутнього творця львівських єгиптянок-каріатид особливо цікавлять скульптури стародавнього Єгипту, Ассирії, Греції.
У серпні 1908 З. Курчинський повертається до Львова. Саме тоді, в 1908, розпочинається найбільш плідне десятиліття митцевого життя. Скульптор отримує багато замовлень, працює над ними у Стрийському парку в майстерні при Палаці мистецтв.До 1918 він створює понад двісті скульптур: статуї, рельєфи для будинків, проекти пам’ятників та надгробків, погруддя й медальйони у гіпсі, мармурі, олові, бронзі. Лише станкових робіт на виставках із 1909 по 1918 налічують не менше сотні.
Історик мистецтва Юрій Бірюльов спостерігає поступовий перехід майстра від живописно-декоративної манери в дусі сецесії до структурованості форми притаманної неокласицизму. Аналізуючи твори воєнного періоду (1915-1918), відзначає: «Серед гіпсових фігурних композицій виділялись високим художнім рівнем: імпресіоністична група «Віз у снігу» (1916), трактована ще по-роденівськи м’яко й асиметрично «Самаритянка» (1917), модельована з розмахом і силою група «В атаку»». Так само різцю Курчинського належать серії «Воєнні маріонетки» та «Мирні маріонетки» (1916-1917). Цікаво, театральні ляльки, що увійшли до серій, були гротескними портретами на той час відомих львів’ян.
На жаль, небагато станкових композицій збереглись до наших днів. На малій батьківщині скульптора їх лише дев’ять: усі знаходяться у фондах музеїв, окрім погруддя, котре перебуває у приватній колекції. Тим часом, монументальні роботи майстра львів’яни бачать чи не щодня. Приміром, однією з перших спільних праць Альфреда Захаревича та Зиґмунда Курчинського в 1908-1910 став дім Страхової компанії Трієста на вулиці Коперника, 3. Результатом командної роботи відомих скульптора й архітектора також можемо назвати будинок Торгово-промислової палати (1907-1910, тепер це Обласна прокуратура, проспект Т. Шевченка 17-19), інтер’єр пекарні «Меркурій» на вулиці Городоцькій (1908-1909, не зберігся), будівлю Кредитного товариства землевласників (1912-1913, сьогодні обласне відділення Національного банку, Коперника, 4), чимало інших споруд.
Алегоричними барельєфами З. Курчинський оздоблює будинки страхової фірми Т. Балабана і Львівського банку (1908-1911, Валова 7-9, Галицька 21). За задумом А. Захаревича, сусідні будівлі виконані в одному стилі, їхні елементи утворюють цілісну композицію. Рельєфи на фасаді по вулиці Галицької уособлюють Меланхолію (або Сон), Танець (Знемогу), Війну(Сум), Медитацію(Комерцію), – пише Ю. Бірюльов у монографії «Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму».
З боку Валової нас зустрічають символи Вічності (Долі), Праці (Волі), Промисловості (Енергії), Мистецтва (Мріяння). З тлумаченням останнього образу дещо не погоджується Ігор Мельник. У своїй книзі «Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми, кам’яниці» краєзнавець зауважує, що дівчині з фігуркою крилатої Ніки в руках скоріше підійшла б не замріяність, а прагнення успіху.
Від 1919 Курчинський стає менш активним у власній творчості, натомість починає викладати рисунок і скульптуру в Художньо промисловій школі та в гімназії святої Ядвіги, обирається депутатом міської ради. У двадцятих двадцятого майстер частіше займається архітектурною пластикою – декорує кам’яниці, працює як живописець і графік, виконує надгробки. На думку Ю. Бірюльова, найкращим із них є надгробок Тадеуша Рутовського, створений у 1922. Щодо його композиції «звернення до взірців класицизму тут сполучається з луною пізньої сецесії» – пише дослідник. Різцю З. Курчинського так само належать меморіали Владислава-Леона Ґжендзельського з ангелом у стилі ар деко, Петра Кіняжа зі статуєю Танатоса, невідомої родини з уклінним янголом.
Репродукції рисунків автора з’являються в сатиричному часописі «Szсzutek». Курчинський співпрацює і з іншими виданнями: газетами «Новий Вік» («Wiek Nowy»), «Kurier Lwowsky», щоправда як художній критик. У 1933 перед львівською аудиторією читає доповідь про Мікеланджело.
У 1936-1945 митець разом з дружиною живе у Зимній Воді – селі поблизу Львова. У 1939 побоюючись красноармійців лишає будинок. Жінка ж вирішує втопити, на її погляд, крамольні скульптури у ставку. Невдовзі їхню віллу пограбували, назавжди були втрачені книги, скульптури, колекція картин художників Паризької школи. Опісля війни З. Курчинський стає членом Спілки художників України з серпня 1944 по червень 1945. У 45-у виїздить до Вроцлава.
Серце майстра перестало битись 11 березня 1954, але здається, воно продовжує жити у величі левів і насмішкуватості масок, незворушному спокої атлантів і пристрасності гладіаторів, вирізьблених його різцем.
Ксенія ЯНКО
Джерела:
- Мельник І.Львівське Середмістя: всі вулиці, площі, храми, кам’яниці
- Бірюльов Ю. Львівська скульптура від раннього класицизму до авангардизму (середина XVIII – середина XX ст.)
- Курчинський Зиґмунт. Енциклопедія сучасної України http://esu.com.ua/search_articles.php?id=45928
