Прогулюючись по вуличках Львова ми неодмінно милуємось його особливою архітектурою. Найбільше захоплення, мабуть, викликають стародавні споруди, що сягають навіть княжих часів. Вишуканим і пишним є спадок епохи Ренесансу. Півтора століття австрійського періоду теж залишили свій помітний слід. Натомість радянська архітектура практично завжди залишається поза увагою. І справа тут не тільки у ставленні людей до радянської спадщини. Просто, якщо в попередні епохи архітектори задумувались про естетику та вишуканість, то в радянський час домінував функціоналізм.
Та все ж, серед величезного масиву одноманітних та невиразних будинків, можна знайти кілька нетипових і доволі оригінальних споруд, які, хоч і навряд чи можна вважати архітектурними шедеврами, проте вони так само є виразними будівлями нашого міста.
Питанням архітектури Львова радянська влада почала перейматись ще в 1944 році, коли здобула керівництво над містом. Звичайно першим вирішувалось питання пошкоджених війною споруд. Ті що були ідеологічно «правильними» та не дуже поруйнованими доволі швидко відбудували. Однак, немало споруд вирішено було не відбудовувати, а навпаки – повністю розібрати. Більше того, задля облаштування нового простору в немилість потрапило навіть кілька повністю цілих та житлових будинків.
Завершивши з повоєнними справами, можна було переходити до складання нового генерального плану розбудови міста. На щастя, плани, придумані тоді не були зреалізовані, адже заглянувши в них волосся дибки стає. А поки йшли перипетії з генпланом відбувалась часткова забудова окремих дільниць, що окреслена як сталінська забудова Львова. Її по-правді, в нашому місті не так уже й багато, однак вигляд деяких з цих будинків по-справжньому дивує.
Зокрема, яскравими прикладами архітектури сталінського історизму є будинки під номерами 48 та 85 на вулиці Городоцькій, архітекторами яких були Я.Назаркевич та П. Конт, Л. Нівіна відповідно. Зведено обидві споруди у першій половині 50-х рр. Практично в цей же час збудували ще одну, в нетиповій для радянської епохи класичній манері, споруду, а саме старий термінал Аеропорту. Його авторами був цілий колектив архітекторів на чолі з І. Жолтовським. В один рік з терміналом Аеропорту збудовано практично в тій же архітектурній манері, однак в значно спрощеному вигляді будівлю кінотеатру ім. Я.Галана, який зараз носить ім’я І.Миколайчука, хоча це не так й важливо, адже він все одно давно вже не діючий та закинутий.
Та якщо в період сталінської забудови ще були якісь спроби дублювання архітектури попередніх епох, то за хрущовської забудови це взагалі попало під заборону. Та усі заборони у Львові мали завжди своєрідну дію, а тому у 1961 року постала будівля колишнього Головного корпусу Ветеринарної академії. До речі, його архітектором був вже згадуваний І.Жолтовський.
Усі будівлі наступних років уже повністю були позбавлені історичних натяків. Проте, деякі з них, все одно помітно вирізнялись поміж примітивної архітектури функціоналізму. Однією з перших таких споруд була будівля Львівського цирку, збудована в 1968 році. Його архітекторами були. А. Бахматов, М. Канєвський. Та й навіть ті ж будівлі у стилі функціоналізму архітектори намагались часом зробити хоч трохи оригінальними. Такі спроби, зокрема, були зроблені при побудові 4 та 5 корпусів Львівської політехніки.
А найоригінальнішою спорудою 1970-х років безсумнівно варто вважати будівлю Львівського автовокзалу, будівничими якого були архітектори В. Сагайдаковський, М. Столяров, інженери В. Бойків та О. Єфремов. Причин, чому ми вважаємо цю споруду особливою є одразу кілька. По-перше, вона фактично не має фронтального чи тильного фасаду, оскільки збудована у вигляді трьох ввігнутих до середини фасадів. По-друге, кожен з фасадів з певної відстані нагадує бік автобусу. Та найцікавіше буде, якщо поглянути на цей будинок зверху – ви мабуть здивуєтесь, але Львівський автовокзал має форму літака!
З останньої десятирічки радянського панування у Львові слід виділити будівлю Державної фіскальної служби, яку в народі називають «Податкова». Спочатку був задум збудувати цю грандіозну споруду для обкому партії, однак зі зміною політичної ситуації будівництво на певний час припинилось і було завершене аж в 1990-х роках. А от виставково-театральному залу, що знаходиться одразу за згаданою будівлею пощастило значно менше – він і до сьогодні стоїть недобудований, хоча справедливо теж би міг бути включений до нашого переліку.
Володимир ПРОКОПІВ
Джерела:
- Вікіпедія
- org
- советская архитектура Львова // http://artemco.livejournal.com/66428.html
- Радянська архітектура Львова // http://ipress.ua/ljlive/radyanska_arhitektura_lvova_fotohtml
- Львів малознаний, радянський // http://zaxid.net/news/showNews.do?lviv_maloznaniy_radyanskiy&objectId=1352314
