З Різдвом Христовим, читачі Фотографій Старого Львова. І хоча цьогоріч не має ані снігу, ані морозів, але святкового настрою ніхто не відміняв. І традиційно господині готують різдвяну вечерю. А ми хочемо запропонувати кілька порад наших бабусь щодо декорування святкового столу, що були надруковані у жіночому часописі “Нова хата” (ч. 1, січень 1935 р.) у рубриці “З нашого досвіду” як відповідь на запитання передплатниці журналу щодо накриття стола на святий вечір (текст подаємо оригінальним).
“Прошу порадити мені, як накрити стіл на святий вечір; я чужинка і не знаю ваших звичаїв, а хотіла би зробити чоловікові приємність на першім святім вечорі в новій рідні”. Чехословачка.
Стіл на святий вечір, а властиво його декорація, повинна заховати певні характеристичні прикмети. Передовсім треба вистерігатися надміру модної фантазії, зрезигнувати з ексцентричних ефектів на користь празвичаю застелювання столу сніжно білим обрусом.
Трудно є приміром відкидати гарне столове накриття, зложене з поодиноких мережаних або гаптованих серветок, розкинених на тлі блискучої столової плити. Накриття таке є гарне, але наскрізь модерністичне, тому зрікаємося його на час святої вечері.
Наперід кілька практично-організаційних уваг.
Не треба накривати стола в останній хвилі, бо тоді завсіди забракне нам часу на добірне викінчення.
Столову білизну треба вибрати завчасу, справдити її стан; в разі потреби вигладити склади, які завсіди видні на обрусах переховуваних довший час. Дібрати однакові серветки.
Зрештою ця увага може вас як чешку не дотичить, бо чешки відомі як дуже акуратні і дбайливі господині.
Під обрус є звичай застелювати пахуче сіно. Це звичай дуже стародавній та його щораз трудніше зберігати по містах, та всетаки господині радять собі в такий чи інший спосіб. Може принести трохи сіна молочарка з села, або ще з літа переховала його господиня, коли вертаючи з вакацій везла слоїки з конфітурами. Не мусить його бути багато на цілий стіл під обрусом;але всетаки бодай трохи. У нас в дома ми завели звичай, що не кладемо на цілий стіл, – а лиш між дві більші серветки, які розстелюємо відтак по середині столу. Таким способом сіно не сиплеться зі столу, лише його гарненько можна зібрати при прятанні.
На середину столу, кладемо плетену булку так звану “штруцлю”, яка має зображувати Боже Дитя на сіні.
Крім сіна, кладуть у деяких домах, на всіх углах стола, під скатерть зубці гарного здорового чеснику. Це так ради здоровля, для всіх, що засядуть до столу.
Крім звичайного світла в кімнаті ставлять на столі свічники зі свічками. Їх світло надає особливо святочного настрою, тому не повинно його ніде бракувати. Цього року «Рідна Школах» використала цей традиційний звичай для своїх цілей і продає свічки на Різдво на свій дохід.
До цілости різдвяної традиції належить ще «дідух». Це околот пшеничної соломи, що його ставлять у куті кімнати, – та цей звичай можна зберігати лише на селі, так само як і солома, стелена на долівці.
Тепер про саму вечерю.
Вона складається по старім звичаю з певних означених страв, що ніби то повинні дійти до числа дванадцяти. Але в нинішні часи гігієни відживи майже ніхто не придержується; все-таки подам менш-більш принятий порядок страв:
Борщ із вушками,
Смажений щупак із хріном.
Вареники (з капусти, бараболями, або солодкі, тоді з повилами, або маком, мащені медом; подається по голубцях).
Голубці з рижом.
Узвар (компот із сушених овочів).
Струдель з яблук.
Пампушки на олію.
Медівнички, овочі, оріхи.
Кутя.
Всі ці страви подають у такому порядку. Може їх бути більше або менше. Приміром кілька родів риб, або лише один рід вареників, або замість вареників і голубців, печені пиріжки з рижом чи іншою кашею, замість борщу рибна юшка, все це залежить від обставин, та околиці, в якій живуть господарі, та які там звичаї, та найважніше це кутя, страва, яку подають на стіл лиш один раз у році на Різдво, і всюди обовязково. Тому цю страву мусите обовязково постаратися. Припис подаємо вам листовно.
Обговорюючи накривання столу на святий вечір не можна поминути старого звичаю, а саме запросити когось самітнього із знайомих; та тямити про те, щоби до столу сідала певна кількість осіб «до пари». Також старим звичаєм домашня прислуга повинна мати місце при спільному столі на знак обєднання й зрівнання людей.
С.
