Сьогодні, у Всесвітній день вишиванки, хочемо поділитися із вами підбіркою поштівок 1920-30-х років із зразками української вишивки, що були видані у Львові.
“Образкові карточки, які заступають переписні листки (кореспондентки) не є азартні лише задля переписки, але вони крім цього є мірилом культури народу, його мистецтва, будівель, історичних споминів, та дають етнографічні колекції нації. Перша така карточка, яка в нас появилася, була дуже гарною. Вийшла вона в 1907 р., та мала на адресній стороні ліворуч в куті прегарний золотистий герб Льва з княжою короною, крізь який переходила гарна синьо-жовта стяжка, на котрій розкинулись галузки наче з лаврового вінка. За цей герб сконфісковано картку, шо правда тоді, як наклад добре розійшовся. На стороні призначеній до писання є св. Юр, Преображенська церква з „Народним Домом” і Успенська церква, Від тоді появляються у нас такі картки ріжної вартости. Найкращі рисував п. Косинин. Особливо гарною є його картка, видана з нагоди 100-ліття уродин Шевченка. Добрі картки видавали п. Гануляк і „Союзний Базар”. Окреме значіння мають святочні картки видані в минулім році на дохід вдів і сиріт по священиках. Малював їх п. Курилас. Цими днями явились оригінальні картки зі старинним написом „Христос воскрес» вони оригінальні тим, що відтворені Яр. Левицькии на взір старинних килимкових чи радше деревних мотивів із Покуття. Один з них квадратний, другий просто рушник не цілий виповнений орнаментикою, третий зі старинним килимковим символом містичної гагілки. Віддають вони вірно давний народний примітивний мотив і тому гідні розповсюднення” , – читаємо в українській газеті “Діло” (ч. 72 за 07 квітня 1928 р.).
Найбільше українських листівок друкували у Львові у видавництвах «Союзний базар», «Українська преса», «Видавництво артистичних карток Григорія Гануляка», «Русалка», «Сокільський базар», «Преса», «Зоря», «Українське мистецтво», «Українська преса», «Відродження», «Нова хата», «Тема», «Красимир», книгарні «Рідна школа», громадській організації «Комітет допомоги вдовам і сиротам священиків у Львові».
Окрім святкових та вітальних поштівок, до речі зображення на яких дуже часто поєднувалося з народним орнаментами, видавництва видавали листівки виключно із зразками вишивки.
Бачимо дві такі поштівки видані «Союзним базаром» (розташовувася на вул. Руській, 20), одна з них – рисунок і компонування Теодора Гриневича. До слова, кольорові картки із зразками вишивок виконані художником Теодором Гриневичем часто репродукувалися, зокрема цикл «Український орнамент» (виданий у видавництві «Русалка»), став надзвичайно цінним джерелом щодо зразків української народної творчості кінця XIX—початку XX століття.
Інші три представлені поштівки було видано у видавництві «Нова хата», що з 1925 року видавав багато ілюстрований журнал для інтеліґентного жіноцтва.
Редакція «Нової Хати» задекларувала провідною темою часопису відродження та збереження національної мистецької спадщини, адже народна творчість була глибоко закорінена в рідній культурній традиції та пройшла випробування часом, залишаючись невичерпним джерелом натхнення для українських митців. В центрі уваги авторів перебували ті види народного мистецтва, якими традиційно в Україні зазвичай займалися жінки: писанкарство, вишивальництво, ткацтво, килимарство, виготовлення витинанок.
Окремо у видавництві видавалися таблиці та поштівки із зразками української вишивки різних регіонів.
Софія ЛЕГІН
Мені подобається, що ми так поважаємо все що наше традиційне. На віоліті купую не перший рік, перед святом обов’язково нову вишиванку.